Рішення № 85084449, 21.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1090/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача не прибув,

представника відповідача Нероденко М.М. (за довіреністю),

представника третьої особи Мушурова І.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якому позивач просив просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року №3847/5 «Про припинення діяльності арбітражного керуючого», яким анульовано свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) Новікова Юрія Петровича, прийнятий на підставі рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 06 листопада 2018 року (протокол №76/11/18);

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва № 800 від 16 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16 квітня 2013 року №800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підстави для застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого відсутні; докази, що надавалися позивачем на підтвердження своєї правової позиції, фактично не досліджувались належним чином, що призвело до невірного застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у результаті чого зроблено висновки про порушення, які не ґрунтуються на нормах закону, що регулюють відповідні правовідносини.

На думку позивача, у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач діяв виключно у межах та в спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Ухвалою від 04.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.04.2019 року (вх. №12833/19) та 01.07.2019 року від представника відповідача- Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Так, представник Міністерства юстиції України в наданому суду відзиві зазначив, що заперечує проти адміністративного позову, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними та протиправними, адже за результатами позапланової виїзної перевірки у діяльності арбітражного керуючого виявлені грубі порушення чинного законодавства, а саме позивачем не вжито належних заходів щодо захисту майна, яке призвело до розкрадання майна боржника, розукомплектування засобів виробництва і в свою чергу порушило права та інтереси кредиторів (боржника).

Враховуючи вищезазначене, Комісія з перевірки дійшла висновку, що факти зазначені в скарзі колишніх працівників ДП «Новотроїцький елеватор» на бездіяльність розпорядника майна (в частині вжиття належних заходів для захисту майна боржника) частково мають місце.

На думку відповідача, наведене підтверджує той факт, що розпорядником майна боржника - ОСОБА_1 з моменту призначення не здійснено належних заходів з нагляду та контролю за управлінням розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника.

Комісія з перевірки дійшла висновку, що позивачем не вжито жодних результативних дій щодо забезпечення належних заходів для захисту майна боржника, а також не надано доказі підтвердження вищезазначеного факту, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів.

Відсутність таких доказів свідчить про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв не в інтересах боржника або його кредиторів, чим ігнорує вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який чітко визначає обсяг прав та обов`язків, що покладаються на арбітражного керуючого, а також під час реалізації своїх прав та обов`язків як розпорядник майна ДП «Новотроїцький елеватор» діяв не добросовісно, нерозсудливо та необґрунтовано, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів.

28.03.2019 року (вх. №11188/19) від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, згідно яких Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області позовну заяву ОСОБА_1 не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, а тому таким, що не підлягають задоволенню.

22.04.2019 року (вх. №14417/19) та 08.07.2019 року (вхід. № 24251/19) від позивача надійшли заперечення на пояснення третьої особи та на відзив до позовної заяви, в яких зазначено про не спростування правової позиції позивача та необґрунтованість доводів викладених в поясненнях третьої особи та відзиві відповідача.

Враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження, про що прийнято відповідну ухвалу від 17.05.2019 року.

08 липня 2019 року (вх. №24248/19) до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих комісії, оформлене протоколом №76/11/18 від 06 листопада 2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання №1174 від 03 жовтня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство Юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року задоволено заяву позивача про прийняття заяви про збільшення позовних вимог та прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог (вх. №24248/19 від 08.07.2019 року) й розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання.

У судовому засідання 03.10.2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та справи призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 16.10.2019 року позивач не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (Том 2 а.с. 156).

У судове засідання прибули представники відповідачів та третьої особи, позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, наданих заяв по суті справи і доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що Наказом Міністерства юстиції України № 619/5 від 02.04.2013 ОСОБА_1 видано свідоцтво №800 (дата видачі 16.04.2013) про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.05.2016р. задоволено заяву боржника Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" про порушення справи про банкрутство; порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Новотроїцький елеватор"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні (Справа № 923/331/16).

Головним територіальним управлінням юстиції в Херсонській області у період з 06.09.2018 по 10.09.2018 року проведено перевірку діяльності ОСОБА_1 , як особи яка здійснює професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва від 16.04.2013 № 800, за результатами якої складено довідку № 10 від 10 вересня 2018 року (Том 1 а.с. 22-37) та акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19.09.2018 № 11 (Том 1 а.с. 49-53), в якому зафіксовано порушення абзацу 5 ч 3 ст. 22, ч 2,3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів банкрута та кредиторів, що зумовлено не збереженням майна банкрута та є підставою для внесення подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Підставою для проведення перевірки фактично була колективна скарга колишніх працівників Державного підприємства «Новотроїцький елеватор», з приводу невиплати заробітної плати, також, скаржники звертали увагу на неробочий стан, некомплектність та відсутність деяких матеріальних цінностей належних підприємству (Том 1 а.с. 20-21).

Департаментом з питань судової роботи та банкрутства, який є структурним підрозділом Міністерства юстиції України на підставі листа-пропозиції ГТУ юстиції в Херсонській області на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих було внесено подання від 03.10.2018 №1174 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (Том 1 а.с. 186).

Відповідно до витягу з протоколу №76/11/18 від 06.11.2018 засіданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) прийнято рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлені права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючої санацією, ліквідатора) (Том 1 а.с. 189-192).

Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючі санацією, ліквідаторів) до Міністерства юстиції України направлено подання №879 від 06.11.2018 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарно: стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (Том 1 а.с. 193).

Відповідне подання №879 від 06.11.2018 реалізовано Міністерством юстиції України 07.12.2018 шляхом винесення наказу №3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право і здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » (Том 1 а.с. 195).

Позивач не погоджується із зазначеним наказом №3847/5, вважає його протиправним та необґрунтованим, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов`язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення встановлює Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений Наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 N1284/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 р. за N 1113/23645) (далі-Порядок №1284/5).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Згідно з п. 2.6 Порядку №1284/5 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова виїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого фактично проведена на підставі колективної скарги колишніх працівників Державного підприємства «Новотроїцький елеватор», з приводу невиплати заробітної плати, також, скаржники звертали увагу на неробочий стан, некомплектність та відсутність деяких матеріальних цінностей належних підприємству (Том 1 а.с. 20-21).

Так обґрунтовуючи скаргу заявники зазначають, що розпорядником майна арбітражним керуючим Новіковим Ю.П. не вживаються заходи щодо проведення інвентаризації майна боржника, збереження майнових активів підприємства тощо.

Повноваження розпорядника майна в процедури банкрутства визначені вимогами ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до п.3 ст. 22 названого Закону, розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

П. 1 ст. 22 Закону визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженнями майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища.

П.п. 10 та 11 ст. 22 Закону визначено що, розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачами, що в межах своїх повноважень розпорядника майна, позивачем неодноразово було скеровано на ім`я директора підприємства листи з вимогою вжити заходи щодо збереження майна боржника (лист №2147 від 16 травня 2016 року та лист попередження №02- 12/33 від 17 квітня 2018 року).

Крім того, позивачем було організовано проведення інвентаризації та зняття фактичних залишків цінностей, які обліковуються на матеріальних рахунках. Інвентаризація була проведена в період 15 до 24 червня 2016 року силами співробітників підприємства з залученням матеріально відповідальних осіб, та спеціалістів. Акти інвентаризації були затверджені розпорядником майна Державного підприємства «Новотроїцький елеватор». Вартість активів підприємства була визначена, як початкова балансова вартість. Під час інвентаризації не було виявлено нестачі матеріальних цінностей. Результати інвентаризації були оформлені відповідним документом, який було підписано директором Державного підприємства «Новотроїцький елеватор».

Разом з тим, суд зазначає, що висновки перевірки про незадовільний стан майна підприємства необґрунтовані, з огляду на те що, під час перевірки не було з`ясовано, коли саме такий стан виник, коли та з яких підстав відбулось вибуття матеріальних цінностей підприємства.

В свою чергу, підстави притягнення до матеріальної відповідальності за збереження майна підприємства, види такої відповідальності врегульовані главою IX Кодексу Законів України про працю.

Статтею 131 Кодексу Законів України про працю встановлені обов`язки власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Аналізуючи норми глави IX Кодексу, суд дійшов висновку, що директор ДП «Новотроїцький елеватор» не був позбавлений зобов`язання організувати належним чином збереження майна підприємства, зокрема, шляхом укладання угод про матеріальну відповідальність.

Разом з тим, під час перевірки не було встановлено за який період, коли та з яких підстав відбулось вибуття матеріальних цінностей підприємства та належним чином не встановлені відповідальні за це особи.

Зважаючи на наведене в сукупності, висновки викладені в довідці № 10 від 10 вересня 2018 року (Том 1 а.с. 22-37) та акті планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19.09.2018 № 11 (Том 1 а.с. 49-53), щодо порушення абзацу 5 ч 3 ст. 22, ч 2,3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 Закону арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 105 Закону дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, метою притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є його покарання за винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого.

Відповідно до ст. 109 вищезазначеного Закону дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до п.7.6.2. Порядку №1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Відповідно до ч. 4 ст. 108 Закону Дисциплінарна комісія наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих утворюється у порядку визначеному Положенням про Дисциплінарну комісію для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Відповідно до пункту 7.6. Порядку контролю, що кореспондується з пунктом 24 Положення про Дисциплінарну комісію, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

За результатами розгляду питання порядку денного Дисциплінарна комісія приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю; ініціювання проведення саморегулівною організацією арбітражних керуючих перевірки діяльності арбітражного керуючого, членом якої він є, якщо із заяви або скарги вбачається порушення правил професійної етики арбітражного керуючого цієї саморегулівної організації арбітражних керуючих; відмову в задоволенні заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого; перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, або ініціювання проведення такої перевірки органом, до компетенції якого належить вирішення таких питань; вжиття заходів щодо спростування оприлюднених фактів, які принижують честь і гідність арбітражних керуючих; схвалення консультацій і рекомендацій, а також методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для подальшого їх розміщення на офіційному веб-сайті Мін`юсту у мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 Закону рішення Дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

Суд зазначає, що в протоколі засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Так, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Водночас, матеріали справи не містять доказів обґрунтованості прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 , виходячи з критеріїв урахування ступеня вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також фактів притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих комісії, оформлене протоколом №76/11/18 від 06 листопада 2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання №1174 від 03 жовтня 2018 року та зобов`язання Міністерства Юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 суд зазначає, що вказані вимоги не можуть бути задоволені судом з огляду на наступне.

Під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих комісії, оформлене протоколом №76/11/18 від 06 листопада 2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання №1174 від 03 жовтня 2018 року жодним чином не порушують суб`єктивні права позивача, складання оспорюваного протоколу не є доказом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку із чим, обраний позивачем спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, не відповідає законодавству, позаяк сам лише факт складання протоколу не спроможний порушити права особи та складений виключно на реалізацію компетенції Дисциплінарної комісії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер, натомість, протокол Комісії не породжує обов`язкових юридичних наслідків, оскільки на наслідками його розгляду приймається рішення по суті визначеного питання, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства Юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що Порядком формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26.03.2013 № 541/5, не передбачена процедура поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), як і порядок виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва, відтак суд не може зобов`язати відповідача вчинити дії не передбачені вказаним Порядком. Разом з тим, для повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1853 грн. 00 коп. (а.с.4).

Таким чином, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача - Міністерства юстиції України на користь позивача судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2018 року № 3847/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

В задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих комісії, оформлене протоколом №76/11/18 від 06 листопада 2018 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання №1174 від 03 жовтня 2018 року та зобов`язання Міністерства Юстиції України поновити дію свідоцтва від 16.04.2013 № 800 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого 16.04.2013 року № 800, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано суддею 21.10.2019 року.

Суддя Корой С.М.

.