Рішення № 8508405, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/37001.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056"

доВідкритого акціонерного товариства "Київський санітарно-технічний завод"

простягнення 7684,16 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Рукавіцина Я.Ю.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13056" (надалі –ВАТ "КАТП 13056") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський санітарно-технічний завод" (надалі –ВАТ "КСТЗ") про стягнення 7684,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем згідно договору №105/6039 від 30.05.2006 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученню у червні 2008 року надано послуги з перевезення, а відповідач в порушення своїх зобов’язань не розрахувався за надані послуги у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7388,10 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 88,66 грн., 3% річних у розмірі 207,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.12.2009 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р., 18.01.2010 р., та 01.02.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався до 18.01.2010 р., 01.02.2010 р. та 17.02.2010 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 01.03.2010 р.

В судове засідання 01.03.2010 р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.03.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 17.02.2010 р. та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №08890106 від 04.12.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2006 р. між ВАТ "КАТП 13056" (перевізник) та ВАТ "КСТЗ" (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученню №105/6039 (надалі –"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору перевізник зобов’язується приймати, а замовник пред’являти до перевезення вантажі на підставі узгодженого сторонами обсягу перевезень.

Положеннями п.п. 5.1, 5.3 Договору визначено, що строк дії цього договору установлюється з 30.05.2006 р. по 30.05.2007 р. Якщо за місяць до закінчення дії даного договору жодна із сторін не виявить письмово бажання його розірвати, відповідно договір вважається продовженим на той же термін на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Факт надання позивачем послуг перевезення протягом червня 2008 року на загальну суму 8 468,11 грн. підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, талонами замовника та рахунками №1202 та №1272 за період з 03.06.2008 р. по 25.06.2008 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п. 3.2 Договору при епізодичних перевезеннях вантажів замовник зобов’язаний внести обумовлену провізну плату напередодні перевезення. У разі систематичного перевезення вантажів замовник оплачує не пізніше трьох робочих днів установи банку з дня отримання від перевізника рахунка, який передається замовнику по факсу або цінним листом.

Згідно із абзацом 3 п. 3.2 Договору також можливе надання рахунків перевізником замовнику нарочно у цьому випадку представник замовника зобов’язаний поставити у супроводжувальному листі перевізника підпис і печатку про отримання рахунку, у випадку відсутності у замовника печатки представник замовника, який отримує рахунки зобов’язаний вказати своє прізвище, посаду та дату отримання рахунків і поставити свій підпис, що являється підставою для оплати замовником рахунків не пізніше трьох робочих днів установи банку з отримання рахунків.

Згідно із наданих позивачем банківських виписок та картки рахунку 361 відповідачем частково сплачено послуги перевезення і на момент розгляду справи заборгованість становить 6888,10 грн. Наведене не заперечується позивачем в довідці №01-01-400/01 від 07.12.2009 р.

Належним доказом передачі відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, у визначений п.3.2 Договору спосіб, суд вважає опис вкладення в цінний лист від 28.01.2010 р., а відтак грошове зобов’язання відповідача оплатити такі послуги наступило у лютому 2010 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 6888,10 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 7 388,10 грн., проте матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості на 500,00 грн. менше, що не заперечується позивачем. При цьому зменшення заборгованості на вказану суму відбулося 10.09.2009 р., тобто до моменту звернення позивача до суду. Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. необхідно відмовити.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності не зроблено, підстав для застосування судом позовної давності немає, а тому враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги в частині стягнення 6 888,10 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 88,66 грн. (7476,76 грн. –7388,10 грн.) та 3% річних у розмірі 207,40 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у період з червня 2008 р. по квітень 2009 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Момент виникнення у відповідача грошового зобов’язання по оплаті послуг перевезення та порядок передачі рахунку встановлено п.3.2 Договору.

Позивачем надано належний доказ відправлення відповідачу рахунків, у визначений п. 3.2 Договору спосіб, лише 28.01.2010 р. Наданий журнал клієнта з підписами осіб, які ніби-то отримували рахунки в порушення п. 3.2 Договору не містить печатки підприємства відповідача або посади особи, яка отримала рахунок.

Відтак, зобов’язання відповідача по оплаті послуг мало бути виконане протягом 3 банківських днів з моменту отримання цінного листа від 28.01.2010 р., тобто у лютому 2010 року.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків та 3% річних за прострочення у період з червня 2008 р. по квітень 2009 р.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання лише з лютого 2010 року, то застосування до нього передбаченої ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за період, який передував часу прострочення є безпідставним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "КСТЗ" на користь ВАТ "КАТП 13056" основної заборгованості у розмірі 6888,10 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 500,00 грн. інфляційних втрат у розмірі 88,66 грн. та 3% річних у розмірі 207,40 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський санітарно-технічний завод" (03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 7; ідентифікаційний код 01412450) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13056" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; ідентифікаційний код 05440991) заборгованість у розмірі 6 888 (шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 10 коп., державне мито у розмірі 91 (дев’яносто одна) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко