Рішення № 85083235, 22.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року Справа № 160/9004/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2019 року пенсію в розмірі 5726,86 грн., яку отримував до перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15.05.2018р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 року пенсію в розмірі 5726,86р. яку отримував до перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15.05.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 1777/18 від 15 травня 2018 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2017 відповідно до ч. 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсій на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку. Відповідачем з 1 січня 2019 року виконано перерахунок пенсії позивачу на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15 травня 2018 року. Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розмір пенсії позивача становив: з грудні 2018 року - 5726,86 грн., з 1 січня 2019 року і по теперішній час - 3511,00 грн. 10 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2019 року в розмірі, яку він отримував до перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем на підставі рішення Дніпропетровського того адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15 травня 2018 року, але позивачу було відмовлено на підставі того, що перерахунок пенсії здійснений на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по №804/1777/18 від 15 травня 2018 року і підстав для отримання пенсії в колишньому розмірі немає. Позивач не погоджується із таким висновком відповідача та вважає відмову незаконною, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9004/19 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Вказаною ухвалою суду відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.10.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних причин. 15.05.2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2017 відповідно до частини 2 статті 56 ЗУ "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф збільшенням пенсій на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку. Рішення суду було виконано 22.12.2018 року, шляхом проведення перерахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), із застосуванням двоскладової формули. При здійснені розрахунку розміру пенсії позивача за двоскладового формулою розмір пенсії зменшився, про що було повідомлено позивача письмово 29.12.2018 року. Головним управлінням у відзиві на позов по справі №804/1777/18 повідомлялось про зменшення розміру пенсії у випадку задоволення позовних вимог. Таким чином після виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року, розмір пенсії у позивача зменшився.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 1777/18 від 15 травня 2018 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2017 відповідно до ч. 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсій на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.

Рішення суду було виконано 22.12.2018 року, шляхом проведення перерахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зассуванням двоскладової формули.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» набутий стаж позивача до 01.01.2004р. становить 30 років 10 місяців 23 дні:

- в порядку ст. 19 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за віком

визначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 20 років (в даному випадку у зв`язку з наявністю статусу ліквідатора наслідків ЧК) пенсія збільшується па 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розмір)' пенсії;

з урахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: 30 повний рік стажу 20 обов`язковий стаж = 10; 55% + 10;

55% + 10 = 65% відсоток від заробітку для обчислення пенсії.

Основний розмір пенсії з урахуванням коефіцієнтів 274.97600 три., та з урахуванням обмеження (що встановлено абз. 2 ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), розрахований розмір пенсії позивача за Законом України «Про пенсійне забезпечення» становить 168,00 гри.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

Розмір пенсії за віком становить 1309.61 гри.

Підсумковий розмір пенсії за приписами ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить:

- 168.00 гри. + 1309.61 гр. + 363.00 (підвищення учасникам бойових дій) і 493,68 гри. (підвищення за особливі заслуги перед Україною) + 40.00 гри. +515.19 грн. + 621,52 гри. (доплати до розміру пенсії) = 3511.00 гри.

Отже, при здійснені розрахунку розміру пенсії позивача за двоскладовою формулою розмір пенсії зменшився, про що було повідомлено позивача письмово 29.12.2018 року.

Головним управлінням у відзиві на позов справі №804/1777/18 повідомлялось про зменшення розміру пенсії у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідачем з 1 січня 2019 року виконано перерахунок пенсії позивачу на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15 травня 2018 року. Починаючи з 1 січня 2019 року розмір пенсії позивача значно зменшився.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розмір пенсії позивача становив: з грудні 2018 року - 5726,86 грн., з 1 січня 2019 року і по теперішній час - 3511,00 грн.

На усне звернення позивачу було роз`яснено, що перерахунок пенсії йому здійснили на підставі рішення суду відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням двоскладової формули.

31 січня 2019 року позивач звернувся до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян з листом про перерахунок пенсії. Лист зареєстрований за №1002/А - 07. ОСОБА_1 відповіді не отримав, пенсію продовжував отримувати в заниженому розмірі.

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з листом про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2019 року в розмірі, яку він отримував до перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем на підставі рішення Дніпропетровського того адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15 травня 2018 року

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 24 квітня 2019 року №2905/4-09 позивачу було відмовлено на підставі того, що перерахунок пенсії здійснений на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по №804/1777/18 від 15 травня 2018 року і підстав для отримання пенсії в колишньому розмірі немає.

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі №804/1777/18, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не усуває юридичного конфлікту, а створює передумови для виникнення нової спірної ситуації, не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки шляхом розгляду позовних вимог в межах іншої справи неможливо захистити чи відновити порушене право позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, та безумовно має бути виконано. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1777/18 від 15.05.2018р., то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Відтак, враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Одночасно суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду, який встановлено статтею 122 КАС України, оскільки позивач лише із відповіді відповідача від 24.04.2019 року № 2905/4-09 довідався про причини зменшення відповідачем позивачу розміру пенсії; з позовом до суду позивач звернувся 14.09.2019 року, що видно із накладної «Нова пошта», копія якої міститься у матеріалах справи.

У зв`язку з тим, що позивач на підставі п.13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 22.10.2019 року

Помічник судді Лісна А.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Лісна А.М.