Рішення № 85080816, 21.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа № 922/2338/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс", м. Київ Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків; 2) Міністерство оборони України, м. Київ до Приватного підприємства "Серж", м. Харків про стягнення 3312,60 грн. та розірвання договору оренди за участю представників сторін:

позивача - Шеін І.В. (договір про надання правових послуг адвоката № 08/05/19-1 від 08.05.2019);

відповідача - не з`явився;

третьої особи - 1 – Шафоростова О.М. (довіреність № 147 від 18.07.2019);

третьої особи - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Серж", м. Харків (далі за текстом - відповідач) в якій просить суд:

1) розірвати договір оренди № 6477-Н від 14.03.2018 та зобов`язати відповідача повернути позивачу орендоване державне майно, а саме: нежитлове приміщення - кім. - № 1 на 1-му поверсі одноповерхової будівлі гаражів легкових автомобілів, інв. № 86000, реєстровий № 1 - поверхова будівля магазину (збірно-розбірний павільйон) інв. № 17, реєстровий № 33689922.37.ААААЕЖ238, літ. Ж-1, загальною площею 28,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Переможців, 6-А;

2) стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 3312,60 грн., з яких:

2865,38 грн. основного боргу;

196,18 грн. пені;

50,36 грн. 3% річних;

200,68 грн. штрафу.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 5000,00 грн. витрат на правову допомогу та 5763,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2019 по справі № 922/2338/19 позовну заяву Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс" залишено без руху; визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви; надано останньому п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків.

Концерн "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії "Військторгсервіс" звернувся до суду з заявою (вх. № 18578 від 02.08.2019) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено зазначену справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.09.2019; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі за текстом – третя особа - 1).

Позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх. № 20655 від 29.08.2019), в якій, за наслідками розгляду даної справи просить суд:

1) розірвати договір оренди № 6478-Н від 14.03.2018 та зобов`язати відповідача повернути позивачу орендоване державне майно, а саме: нежитлове приміщення - кім. - № 1 на 1-му поверсі одноповерхової будівлі гаражів легкових автомобілів, інв. № 86000, реєстровий № 1 - поверхова будівля магазину (збірно-розбірний павільйон) інв. № 17, реєстровий № 33689922.37.ААААЕЖ238, літ. Ж-1, загальною площею 28,70 м2;

2) стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 3312,60 грн., з яких:

2865,38 грн. основного боргу;

196,18 грн. пені;

50,36 грн. 3% річних;

200,68 грн. 7% штрафу.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2019 по даній справі заяву позивача (вх. № 20655 від 29.08.2019) про уточнення позовних вимог задоволено, та вирішено продовжити розгляд позовних вимог з її урахуванням.

Іншою ухвалою господарського суду від 03.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони України (далі за текстом – третя особа - 2).

Протокольними ухвалами від 03.09.2019 та від 23.09.2019 підготовче судове засідання відкладалось.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження третя особа - 1 надала суду пояснення (вх. № 20012 від 20.08.2019), в яких просить суд:

1) у задоволенні позовної заяви в частині розірвання договору оренди № 6477-Н від 14.03.2018 відмовити;

2) у задоволенні позовної заяви в частині стягнення коштів з Приватного підприємства "Серж" на користь балансоутримувача за договором оренди № 6477-Н від 14.03.2018 у розмірі 3312,60 грн. вирішити спір відповідно до вимог законодавства.

Дані вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що майно, яке є предметом оренди за договором оренди № 6478-Н від 14.03.2018, є державною власністю, Концерн "Військторгсервіс", м. Київ в особі "Східної" філії "Військторгсервіс" є лише його балансоутримувачем а не стороною цього договору, а тому не має право ініціювати питання про розірвання цього договору. При цьому, третя особа – 1 вказує, що позивач на підставі умов зазначеного договору має право вимагати стягнення з відповідача існуючої заборгованості в пропорційному співвідношенні.

Відповідач та третя особа - 2 не скористались своїм правом щодо подання відзиву/пояснень/ на позовну заяву у порядку та строки, встановлені ухвалами господарського суду Харківської області від 05.08.2019 та від 03.09.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2019.

На судове засідання 21.10.2019 прибули представники позивача та третьої особи-1, які просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа-2 у судове засідання 21.10.2019 своїх уповноважених представників не направили, при причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останніх про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача та третю особу - 2 про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 05.08.2019, від 03.09.2019, від 23.09.2019 та від 07.10.2019, проте надіслані на адресу відповідача копії ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти “адресат відсутній” (а. с. 108-111, 133-138, 150-153), тоді як третя особа – 2 ухвали отримала.

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача та третьої особи, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, як орендодавцем, та Приватним підприємством «Серж», як орендарем, укладено договір оренди № 6478-Н від 14.03.2018 (далі за текстом – договір), за умовами якого (п. 1.1.-1.3.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - кім. - № 1 на 1-му поверсі одноповерхової будівлі гаражів легкових автомобілів, інв. № 86000, реєстровий № 33689922.37.ААААЕЖ238, літ. Ж-1, загальною площею 28,7 м2, за адресою: м. Харків, вул. Переможців, 6-А, що обліковується на балансі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс" (ідентифікаційний код 38746882), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 25.01.2018 і становить за незалежною оцінкою 51900,00 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот) грн., без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: розміщення майстерні з обробки, покриття металу (гальваніка). Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання згідно довідки балансоутримувача (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2018 – 692,69 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2018 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень 2018.

Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 70%; на рахунок, визначений Балансоутримувачем у розмірі 30%.

За умовами п. 10.1 договору останній укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 14.03.2018 до 14.02.2021.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного договору, між Філією «Східна» Концерну Військторгсервіс, як балансоутримувачем та Приватним підприємством «Серж», як орендарем, укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 14.03.2018 № 6478-Н-2018 (далі за текстом – договір відшкодування), згідно з умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію майна, що є предметом договору оренди нерухомого майна 1-поверхової будівлі гаражів легкових автомобілів, інв. № 86000, реєстровий № 33689922.37.ААААЕЖ238, літ. Ж-1, загальною площею 28,7 м2, за адресою: , м. Харків, вул. Переможців, 6-А, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах (відшкодовує) балансоутримувача щодо сплати ним земельного податку пропорційно до займаної ним площ в будівель та споруд (пункт 1.1 довору2).

Згідно з підпунктом 2.2.23 пункту 2.2. договору відшкодування орендар зобов`язується не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок балансоутримувача майна щодо відшкодування податку на землю відповідно до загальної площі майна у розмірі, визначеному в додатку 1, згідно виставлених балансоутримувачем рахунків.

При несвоєчасному внесенні плати, встановленої цим договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

У разі, якщо дату сплати плати, встановленої цим договором, заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж тридцять календарних дні, орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 (сім) відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Актом приймання передачі орендованого майна від 14.03.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області передало Приватному підприємству «Серж» визначене вказаним договором майно.

Проте, своїх зобов`язань за договором оренди № 6478-Н від 14.03.2018 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 14.03.2018 № 6478-Н-2018 Приватне підприємство «Серж» належним чином не виконує, та станом на 20.06.2019 має заборгованість по сплаті орендної плати (березень, квітень, травень, червень 2019 року) в розмірі 1487,78 грн., та за Договором відшкодування (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2019 року) в розмірі 1377,60 грн., про що Орендарю були виставлені відповідні рахунки, в т.ч.:

- за договором оренди:

№ 852 від 31.03.2019 р. на суму 368,35 грн.;

№ 1043 від 30.04.2019 р. на суму 372,03 грн.;

№ 1238 від 31.05.2019 р. на суму 374,64 грн.;

№ 1406 від 30.06.2019 на суму 372,76 грн.;

- за договором відшкодування:

№ 276 від 31.01.2019 р на суму 229,60 грн.;

№ 558 від 28.02.2019 р. на суму 229,60 грн.;

№ 838 від 31.03.2019 р. на суму 229,60 грн.;

№ 1058 від 30.04.2019 р. на суму 229,60 грн.;

№ 1253 від 31.05.2019 р. на суму 229,60 грн.;

№ 1420 від 30.06.2019 р. на суму 229,60 грн.;

Всього на суму 2865,38 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 639/19 від 31.05.2019 (а. с. 54-63) в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, однак, зазначене претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом в якому останній просить суд стягнути зазначений борг, а також нараховані в зв`язку з простроченням його оплати 3% річних, пеню та штраф.

Крім того, в зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач заявив вимогу про розірвання договору оренди № 6478-Н від 14.03.2018 року

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу частини 1 ст. 291 ГК України не допускається.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором оренди № 6478-Н від 14.03.2018 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 14.03.2018 № 6478-Н-2018 в загальній сумі 2865,38 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з її оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 2865,38 грн. заборгованості.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, штрафу та пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 3.7., 3.8. Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату оплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з підпунктом 2.2.23. пункту 2.2. Договору про відшкодування при несвоєчасному внесені плати, встановленої цим Договором, орендар зобов`язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки. У разі, якщо на дату сплати плати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить загалом не менше ніж тридцять календарних дні, Орендар сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором оренди та договором відшкодування, зазначене надає позивачу право на нарахування 3% річних, пені та штрафу за такі прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу за Договором оренди та Договору про відшкодування в загальному розмірі 200,68 грн., суд констатує його обґрунтованість та арифметичну вірність. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, пені та штрафу, суд констатує його часткову арифметичну невірність, оскільки позивачем при його здійсненні помилково ототожнено початок нарахування пені та 3% річних за договором оренди з датою виставлення рахунку на оплату, замість 16 числа місяця, наступного за звітним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 174,98 грн. пені та 14,89 грн. 3% річних.

В решті позову про стягнення пені та річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди № 6478-Н від 14.03.2018 та повернення майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ЦК України, ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

За умовами договору оренди № 6478-Н від 14.03.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області є орендодавцем, а Приватне підприємство «Серж» - орендарем.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК для розірвання договору найму, з настанням правових наслідків, передбачених ЦК.

При цьому слід враховувати приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань. У разі розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцеві (частина перша статті 27 Закону).

Враховуючи положення вищенаведених норм, а також умови пункту 8.2 договору оренди, право ініціювати питання про розірвання цього договору належить орендодавцю, тобто Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Таким чином, оскільки позивач не є орендодавцем за договором оренди № 6478-Н від 14.03.2018, відповідно він не має права вимагати розірвання договору оренди.

За таких обставин, вимоги позивача щодо розірвання договору оренди № 6478-Н від 14.03.2018 та повернення майна є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1888,13 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Приватного підприємства «Серж» (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конститукції, буд. 1, код ЄДРПОУ 30236820) на користь Філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» (адреса: 61034, м. Харків, вул. Переможців, буд. 6-А, код ЄДРПОУ: 38746882):

2865,38 грн. основного боргу;

174,98 грн. пені;

14,89 грн. 3% річних;

200,68 грн. 7% штрафу;

1888,13 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" жовтня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак