Рішення № 85077259, 19.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Справа № 160/4439/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), скасування всіх подальших нарахувань єдиного соціального внеску, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-12092-53, якою було прийнято рішення про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску недоїмки в сумі, що становить 15 819,54 грн., та всіх подальших нарахувань, що становлять, разом загальну суму нарахувань станом на 19.04.2019 року – 21 030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 07.07.2006 року перебував на обліку в Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

- позивач здійснював свою підприємницьку діяльність до початку 2008 року та в січні місяці, після складання (подачі) річного звіту, подав заяву на ім`я начальника Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про припинення господарської діяльності та закриття «ФОП Калініченко»;

- після заяви про закриття «ФОП Калініченко» позивачем було закрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в AT КБ «ПриватБанк»;

- позивачем зазначено, що з 04.05.2014 року офіційно працює в Міністерстві оборони України Квартирно-експлуатаційному відділі міста Дніпра, також з заробітної плати постійно утримуються відрахування до єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

- щодо існування вказаної вимоги позивач дізнався з телефонної розмови 20.03.2019 року;

- 21.03.2019 року позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності;

- станом на 19.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (недоїмки) становить 21 030, 90 грн, відповідно до листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області №46600/04-36-53-5 від 18.04.2019 року;

- з урахуванням викладеного, позивач вважає, що вимога про сплату боргу від 14.11.2018 року № Ф-12092-53 зі сплати єдиного внеску (недоїмки) в сумі 15 819, 54 грн, та всі подальші нарахування станом на 19.04.2019 року - в загальній сумі 21 030,90 грн з штрафними санкціями, які застосовані до «ФОП Калініченко» є безпідставним та прийнятими всупереч чинному законодавству.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , інформації щодо податкового боргу, який став підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, з розрахунком його складових.

12.06.2019 року від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- з 07.07.2006 року позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа – підприємець, на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності (дата прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності 21.03.2019 року);

- починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку з внесеними змінами до Закону № 2464 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску;

- станом на 31.10.2018 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 було автоматично розраховано нарахування єдиного внеску, а саме: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, граничний строк сплати до 09.02.2018 року; 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- з огляду на те, що позивачем підприємницька діяльність було припинена лише 21.03.2019 року, відповідач вважає вимогу такою, що винесена виключно на законних підставах.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Позивач правом на надання відповіді на відзив, а відповідач – на заперечення, не скористались.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 07.07.2006 року по 21.03.2019 року, що підтверджується відомостями з інформаційної бази Державної фіскальної служби України.

Станом на 31.10.2018 року за даними інтегрованої картки платника (далі – ІКП) по ФОП ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка у розмірі 15819,54 грн., у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-12092-53 на вищезазначену суму.

Про існування вказаної вимоги позивач дізнався 20.03.2019 року.

21.03.2019 року позивач звернувся з письмовою заявою до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем за її рішенням».

Підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця припинено 21.03.2019 року, про що зроблено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22290060004002033).

Не погодившись з вищезазначеною вимогою, позивач звернувся зі скаргою від 25.03.2019 року до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України.

Листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.04.2019 року №46600/04-36-53-54 у відповідь на скаргу позивача повідомлено, що нарахування ФОП ОСОБА_1 здійснюються на підставі того, що він перебував на обліку як фізична особа-підприємець до 21.03.2019 року, також здійснено розрахунок сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідними періодами.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2019 року №19770/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача залишено без розгляду у зв`язку із порушенням строків її подання.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року № Ф-12092-53.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин (далі – Закон України № 2464-VI), Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі- Інструкція №449).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску .

Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п. 5 та п.5-1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

В ч. 5 ст. 8 вищезазначеного Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн, отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як (3200 грн. х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн (3723 грн. х 22 відсотки).

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно п.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, п. 5 та п. 5-1 ч.1 ст. 4 Закону№ 2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В той час п.4 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI встановлює, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п.3 р. VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції №499).

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №499 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, вищезазначеною інструкцією зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 07.07.2006 року по 21.03.2019 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що він у 2008 році здійснив припинення господарської діяльності, адже матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження припинення діяльності у 2008 році. Натомість, до позовної заяви була надана копія опису документів, що надавалися фізичною особою держаному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням» від 21.03.2019 року. Крім того, підтвердженням того, що підприємницьку діяльність позивачем було припинено саме 21.03.2019 року є витяг з інформаційної бази Державної фіскальної служби, який містить в матеріалах справи.

Відповідно до інтегрованої картки платника, судом встановлено, що станом на 31.10.2018 року відповідачем ФОП ОСОБА_1 було здійснено нарахування єдиного соціального внеску наступним чином:

- за 2017 рік у сумі 8448 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року (704 грн *12 місяців);

- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.04.2018 року (819,06 грн * 3 місяці);

- за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.07.2018 року (819,06 грн * 3 місяці);

- за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.10.2018 року (819,06 грн * 3 місяці).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплата вищезазначених сум не здійснювалась.

У зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року № Ф-12092-53 на загальну суму 15819,54 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога була сформована відповідачем правомірно, а наведені позивачем доводи не дають підстав для її скасування.

Щодо вимоги позивача про скасування всіх подальших нарахувань, що становлять разом загальну суму нарахувань станом на 19.04.2019 року – 21030,90 грн. суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, на обліку в контролюючому органі ФОП ОСОБА_1 перебував до 21.03.2019 року, а отже, до цього часу у позивача був обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску, а тому нарахування єдиного соціального внеску контролюючим органом є правомірним.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), скасування всіх подальших нарахувань єдиного соціального внеску – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно