Рішення № 85070375, 10.10.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1112/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 жовтня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.

за участю секретаря - Рущак Т.О.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 , який зареєстрований 16 березня

1991 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції за актовим записом №444, недійсним з дня його державної реєстрації, а саме з 16 березня 1991 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 вони ніколи не проживали як чоловік та дружина, не вели спільного господарства і не мали спільного бюджету, що свідчить про відсутність у сторін бажання створювати сім`ю. В подальшому позивачу стало відомо, що при реєстрації шлюбу з ним ОСОБА_3 надала органу реєстрації актів цивільного стану паспорт, в якому містилась недостовірна інформація про дату її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча згідно актового запису про народження відповідачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як на підставу фіктивності шлюбу між ним та відповідачкою позивач вказує також на той факт, що ОСОБА_3 не розриваючи шлюб з ним, на підставі інших

паспортів, зареєструвала у 1994 році ще два шлюби, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 27.02.2019 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.39), а згідно ухвали від 03.06.2019 року призначено справу до судового розгляду по суті та вирішено клопотання представника позивача про витребування інформації з Яворівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану та Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (а.с.62-63).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в позовній заяві, доповнив, що відповідачка ОСОБА_3 укладала шлюб з ОСОБА_2 в корисливих цілях лише з метою виїзду на постійне місце проживання в Сполучені Штати Америки , оскільки на той час ОСОБА_2 вже мав оформлені документи для виїзду за кордон і відповідачці було про це відомо. Відповідачка ОСОБА_3 ніколи не проживала разом з позивачем однією сім`єю, що підтверджується копією будинкової книги, в якій вказано, що і до, і після укладення шлюбу з ОСОБА_3 за адресою проживання ОСОБА_2 зареєстрований лише він та його батьки, а відповідачка проживала окремо, що свідчить про відсутність бажання створювати сім`ю. Просить позов задовольнити.

Відповідачка, яка належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. У визначений судом відповідачці п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 березня 1991 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис №444, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 виданим повторно 08.02.2019 року (а.с.6).

Оскільки шлюб між сторонами був зареєстрований 16 березня 1991 року, тобто до введення в дію Сімейного кодексу України, до цих правовідносин необхідно застосовувати вимоги Кодексу про шлюб та сім`ю України, що був чинний на час укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Статтею 45 КпШС України передбачено визнання шлюбу недійсним у разі реєстрації його без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

При вирішенні питання щодо фіктивності шлюбу суду необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність чи відсутність бажання створити сім`ю, спільне проживання подружжя, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення спільного господарства подружжям та інше. Відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі, пенсії чи страхової суми тощо.

Стаття 45 КпШС України також зазначає, що шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, згідно з якими для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років для жінок. Державна адміністрація районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік. Не допускається укладення шлюбу: між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновками експертів, показаннями свідків.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що з моменту реєстрації шлюбу з

ОСОБА_3 вони ніколи спільно не проживали, не вели спільного господарства і бюджету, не мали наміру створювати сім`ю, однак вказані обставини не підтверджені жодними належними засобами доказування, позивачем також не доведено відсутності у відповідачки реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя чи укладення нею вказаного шлюбу з метою використання прав отриманих після реєстрації такого в своїх корисливих цілях. Крім того, ст.21 КпШС України визначено, що кожен з подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання. Обрання подружжям способу життя, в тому числі окремого проживання, не свідчить про відсутність наміру створити сім`ю, тому не оцінюється судом як підстава для подальшого визнання такого шлюбу фіктивним.

Також, як на підстави визнання шлюбу з ОСОБА_3 недійсним позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні посилаються на надання відповідачкою при реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 недостовірної інформації про себе, а саме наявність розбіжностей між датою народження, яка вказана в паспорті відповідачки та датою народження, яка зазначена в актовому записі про її народження. При цьому, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з позивачем, на підставі інших паспортів, ОСОБА_3 у 1994 році уклала ще два шлюби.

Однак, вказані обставини не можуть слугувати підставами для визнання шлюбу недійсним, оскільки у ст.15-17 КпШС України законодавцем визначено вичерпний перелік підстав та умов, за яких шлюб може бути визнаний недійсним. Крім того, покликання сторони позивача на укладення ОСОБА_3 ще двох шлюбів, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, з ним не заслуговують на увагу з огляду на те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано в органі реєстрації актів цивільного стану в 1991 році вперше, а статтею 17 КпШС України передбачено, що недійсним визнається шлюб укладений між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі, що дає підстави зробити висновок, що недійсними можуть бути визнані лише наступні укладені відповідачкою шлюби. При цьому, у випадку визнання другого шлюбу недійсним, це ніяк не впливає на правову природу першого шлюбу.

При постановленні даного рішення, суд також враховує той факт, що шлюб між сторонами було зареєстровано у 1991 році, в матеріалах справи відсутня інформація про оспорювання позивачем дійсності укладеного шлюбу до цього часу. З позовною заявою про визнання вказаного шлюбу недійсним позивач звернувся лише в 2019 році, відповідно суд розцінює це як визнання ОСОБА_2 протягом 28 років дійсності укладеного в державному органі реєстрації актів цивільного стану шлюбу між ним та ОСОБА_3

Жодного із передбаченого ст. ст.76-80 ЦПК України доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 , укладаючи шлюб не мали наміру створити сім`ю, до суду не подано.

Даних про те, що за період перебування в шлюбі відповідачка ОСОБА_3 намагалась набути певні юридичні права, не пов`язані з шлюбом, які без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 неможливо було б набути, судом не встановлені, що свідчить про відсутність у відповідачки наміру використати реєстрацію шлюбу в корисливих цілях, що є ознакою створення фіктивного шлюбу.

Враховуючи вищевикладене, у суду немає підстав вважати, що шлюб між сторонами був фіктивним, тобто укладений без наміру створення сімї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу, укладеного між ним та ОСОБА_3 , 1962 р.н., який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 19 березня 1991 року за актовим записом № 444 недійсним, з дня його реєстрації відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б. М. Гедз