Рішення № 85069935, 18.10.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.10.2019

Справа № 337/69/19

Провадження № 2/337/878/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Карташевої І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал»до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації, вказавши в заяві, що відповідачі зареєстрованіта проживають за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за воду та послуги каналізації не здійснюють, у зв`язку з чим, за період з 01.12.2010 року по 31.10.2013 року утворилась заборгованість у сумі 11994,09 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, а також стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою від 06.03.2019 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

22.04.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позов у якому вказано, що позов заявлено до неї, як неналежного відповідача, так як в квартирі АДРЕСА_2 з 2008 року та по теперішній час вона не мешкає, та зареєстроване її місце проживання з 08.11.2017 року по теперішній час за адресою АДРЕСА_3 . Вважає, що вимоги, які були викладені Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Хортицького району у позовній заяві не є обґрунтованими. Матеріали справи не містять доказів про те, що у період з 01.02.2012 по 31.12.2017 в квартирі АДРЕСА_4 вона фактично мешкала та користувалася послугами з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Вона не була споживачем комунальних послуг, які надавались концерном «Міські теплові мережі» за адресоюм. АДРЕСА_1 .

06.11.2010 року між ОСОБА_3 та концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Хортицького району укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, особовий рахунок 62221741, про існування якого вона не знала.

За адресою АДРЕСА_5 , якою вона фактично проживала з 2008 року відсутня заборгованість за комунальні послуги, оскільки з чоловіком своєчасно вносили плату.

10.02.2015 року позивач звертається до суду заявою про видачу судового накази про солідарне стягнення ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суми заборгованості за період з 01.02.2012 року по 01.02.2015 року, тобто із пропуском позовної давності, чим ввів навмисно суд в оману.

Взагалі не надано суду обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності, як і доказів, що про обставини, на які він посилається йому стали відомі пізніше і чим він може обґрунтувати поважність пропуску такого строку. Відповідного клопотання про поновлення строку суду позивачем не подавалося.

Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку.

Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу не може свідчити про те, що строк позовної давності перервався, оскільки в силу ч. 2 ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В даному випадку заява про видачу судового наказу не може вважатися позовом у розумінні вищезазначених норм права.

Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу не може свідчити про те, що строк позовної давності перервався, оскільки в силу ч. 2 ст. 264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред`явлення особою позовудо одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. В даному випадку заява про видачу судового наказу не може вважатися позовом у розумінні вищезазначених норм права.А отже, вважає за необхідне заявити про застосування позовної давності до вимог позивача.Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості перебувають поза межами позовної давності.

Просить застосувати позовну давність до вимог Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Хортицького району до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо солідарного стягнення заборгованості. Відмовити у задоволенні позовних вимог Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Хортицького району до ОСОБА_4 повному обсязі.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не з`явилися, учасники не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позові. Також пояснила, що з 2008 року до Концерну не надходило звернень з приводу не проживання ОСОБА_7 у квартирі. Про переривання строку позовної давності свідчить те, що відповідачі у жовтні 2011 року сплатили 1500 грн., та у лютому 2011 року сплатили 225,47 грн., що свідчить про те, що вони бачили заборгованість та намагалися її сплатити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів викладених у відзиві. Також пояснила, що ОСОБА_7 не належний відповідач з листопада 2008 року у квартирі не проживає. Доказів добровільної сплати заборгованості суду не надано, а суми були перераховані в рахунок погашення рішення суду, і строк позовної давності не переривався. Просила застосувати строк позовної давності, та в позові відмовити.

Представник відповідачки просила не брати до уваги відповідь на відзив, що була надана позивачем, оскільки останнінадані з порушенням процесуальних строків,що були встановлені судом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_9 проживала з чоловіком з 08.11.2008 року за адресою АДРЕСА_5 і виїхали звідти восени 2017 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що родина ОСОБА_11 з листопада 2008 року проживали за адресою АДРЕСА_5 .

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, вислухавши пояснення сторін, свідків, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів, ОСОБА_12 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_4 з 08.11.2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до пояснення представника відповідача, свідків у судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з листопада 2008 року фактично проживала за адресою: АДРЕСА_5 , у квартирі що належить її чоловіку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 проживала у період з листопада 2008 року по листопад 2017 року разом з чоловіком та дітьми за адресою: АДРЕСА_5 .

Також, на час звернення КП «Водоканал» до суду з позовом ОСОБА_4 зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в багатоквартирному житловому будинку та підключена до мережі централізованого водопостачання та водовідведення, на неї відкритий особовий рахунок №62221741, на ім`я квартиронаймача ОСОБА_3 , та послуги надаються КП «Водоканал».

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 року, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

Відповідно до ст. 67,68 ЖК України наймачі квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За період з 01.12.2010 року по 31.10.2013 року позивач надав послуги з водопостачання води та водовідведенняза адресою: АДРЕСА_1 , які відповідачами оплачувалися частково, і заборгованість склала 11994,09 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості складений з зазначенням нарахованих і сплачених сум окремо за кожен місяць, суми заборгованості наростаючим підсумком.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальні послуги є: власник, споживач, виконавець, виробник, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Споживач згідно з ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 526 ЦК України вказує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги

Суд виходить з того, що квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого водопостачання і водовідведення, ці послуги у зазначений період її надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталася, факт отримання послуг не оспорений відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі не здійснювали оплату послуг КП «Водоканал» у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 у письмовій заяві, просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

Так, суд виходить з того, що згідно з ст.257 та ч.3 ст.267ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що КП «Водоканал»,у лютому 2014 року зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

21.02.2014 року, Хортицьким районним судом м. Запоріжжя судовим наказом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 була стягнута заборгованість у розмірі 11994,09 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2017 року, за заявою ОСОБА_4 , судовий наказ Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2014 року, було скасовано.

Таким чином, три річний строк позовної давності почався з 01.02.2011 року.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.12.2010 року по 01.02.2011 року заявлені поза три річним строком позовної давності.

Поважних причин пропуску цього строку позивачем не зазначено і судом не встановлено, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За період з 01.02.2011 року по 31.10.2013 року, відповідно до розрахунку позивача, надано послуг на суму 11547,84 грн.

Також розрахунок містить посилання на сплату грошової суми в загальному розмірі в 2433,98 грн. та її зарахування в рахунок погашенням заборгованості за рішенням суду, однак належних доказів в обґрунтування, суду не надано, і відповідно суд вважає, що дана сума була сплачена відповідачами за надані послуги КП «Водоканал».

Таким чином за період з 01.02.2011 року по 31.10.2013 року,заборгованість складає 9113,86 грн.(11547,84 грн.-2433,98 грн.).

Встановлюючи коло осіб, з яких необхідно стягнути заборгованість, суд враховує те, що за ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що виплітають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникають у споживачів з моменту користування цими послугами.

Судом встановлена відсутність підстав для стягнення боргу за комунальні послуги з відповідача ОСОБА_4 , оскільки доведено, що вона не користувалась послугами КП «Водоканал» за спірною адресою.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити в частині стягнення встановленої судом заборгованості солідарно з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 82, 89, 141, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ЄДРПОУ 03327121, р/р НОМЕР_3 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення за період з 01.02.2011 року по 31.10.2013 року в розмірі 9113(дев`ять тисяч сто тринадцять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, ЄДРПОУ 03327121, р/р НОМЕР_3 , в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) судовий збір у розмірі 1338 грн. 94 коп., по 669(шістсот шістдесят дев`ять)грн. 47 коп. з кожного.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя:

Повний текст рішення складений 18.10.2019 року.

Суддя: