Рішення № 85069730, 21.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.10.2019

ЄУН 320/5922/19

Провадження № 2/320/2966/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивачі звернулися до суду із позовною заявою до відповідачів про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору №148 купівлі-продажу частини квартири, посвідченого біржею нерухомості «Власність» від 30.12.1997 року належить 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Інші 2/5 частини вказаної квартири належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Угоди міни, посвідченої Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою від 07.04.1994 року. У зв`язку з укладенням шлюбу прізвище позивача ОСОБА_2 було змінено на « ОСОБА_2 ». 25 листопада 1996 року вказаний договір міни був зареєстрований у Мелітопольському міжміському бюро технічної інвентаризації. Відповідно до договору міни позивачі вселилися у квартиру за зазначеною адресою, де зареєстрували своє місце проживання і мешкають по теперішній час. Позивачі вказують, що добросовісно виконали умови договору міни від 07.04.1994 року, а саме передали другій стороні договору - відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які діяли за себе особисто та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у власність належну їм квартиру АДРЕСА_2 в обмін на квартиру АДРЕСА_1 . На даний час позивачі мають намір відчужити належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , однак ними втрачений оригінал правовстановлюючого документу на вищевказану квартиру, а саме - договір міни від 07.04.1994 року. У зв`язку з викладеним позивачі змушені звернутися до суду з даним позовом про визнання за ними права власності на 2/5 частини вказаної квартири.

Від позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, проти винесення заочного рішення у справі не заперечують.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності чи заперечень проти позову не надіслали.

Через неявку відповідача у судове засідання, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору №148 купівлі-продажу частини квартири, посвідченого біржею нерухомості «Власність» від 30.12.1997 року належить 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією договору, доданою до матеріалів справи (а.с.10).

Інші 2/5 частини вказаної квартири належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Угоди міни, посвідченої Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою від 07.04.1994 року, про що свідчить додана до матеріалів справи копія договору міни (а.с.11), а також довідка КП МБТІ №1103 від 13.06.2019 року (а.с.12).

У зв`язку з укладенням шлюбу прізвище позивача ОСОБА_2 було змінено на « ОСОБА_2 » (а.с.14).

Відповідно до договору міни позивачі вселилися у квартиру за зазначеною адресою, де зареєстрували своє місце проживання і мешкають по теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час позивачі мають намір відчужити належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , однак ними втрачений оригінал правовстановлюючого документу на вищевказану квартиру, а саме - договір міни від 07.04.1994 року.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Згідно роз`яснень, які містяться у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З огляду на вказане суд доходить висновку про те, що позивачі в силу закону набули право на спірне майно і не втратили його, однак у них відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджував би їхні права, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання за позивачами права власності кожного на 2/5 частини квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 81, 82, 258-259, 263-265, 280-284, 315, 319, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.В.Юрлагіна