Постанова № 8506895, 18.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 березня 2010 р. № 8/101

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.          

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Полтававтормет"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009р.

у справі

господарського суду№8/101

Полтавської області

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

довідкритого акціонерного товариства "Полтававтормет"

про

за участю

представників сторін:

позивача –

відповідача –стягнення 31 025,00грн.

пр. Коваленко Ю.М. –дов. №40 від 01.01.10р.

пр. Кравченко –дов. №35 від 15.01.10р.

Розпорядженням №02.03-10/172 від 17.03.2010р. у зв'язку із поверненням з відпустки судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №8/101 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Волковицька Н.О., Данилова Т.Б. утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет" про стягнення з відповідача на користь позивача 31 025,00грн. штрафу за неправильно зазначення відповідачем у залізничній накладній №44725262 маси вантажу.

Позовні вимоги були обґрунтовані комерційним актом №АА016298/901 від 02.12.2008р., яким встановлено неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній №44725262, ст.ст.24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2009р. (суддя Плеханова Л.Б.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Полтававтормет" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 500,00грн. штрафу, 310,25грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог мотивовано тим, що простою вагону не було, претензій щодо отримання вантажу від вантажоодержувача не надходило. До того ж, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із наслідками порушення Статуту залізниць України, при відсутності у позивача збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009р. (судді Поліщук В.Ю., Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення суду першої інстанції змінено. Пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2009 року у справі №8/101 викладено в наступній редакції, а саме: "1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з ВАТ "Полтававтормет" (36014, м. Полтава вул. Пушкіна, буд.133, код ЄДРПОУ 09331069) на користь ДП "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. К.Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) 31 025,00грн. –штрафу, 310,00грн. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 312,50грн. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу". Виключено пункт 3 з резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2009р. у справі №8/101.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована відсутністю підстав для реалізації місцевим господарським судом права щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, оскільки господарський суд виходячи зі змісту процесуальної норми наділений таким правом тільки у виняткових випадках.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Полтававтормет" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009р., а рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2009р. залишити в силі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягають задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що у грудні 2008 року за залізничною накладною №44725262 на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на адресу ВАТ "Запоріжсталь" у вагоні №60605268 надійшов вантаж - лом сталевий, пакети, вид №17, відправлений зі станції Полтава-Київська Південної залізниці, відправник - Полтавський цех "Втормет", поверхня вантажу маркована вапном.

На вимогу вантажоодержувача на підставі ст.52 Статуту залізниць України, на станції призначення була проведена видача вантажу вантажоодержувачу з перевіркою маси вантажу у вагоні №60605268, в якою було встановлено, що маса вантажу вказана в залізничній накладній у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає фактичній масі вантажу на станції призначення, при цьому різниця складала 990 кг.

За цим фактом працівниками станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт серія №АА016298/901 від 02.12.2008р.

Зважаючи на те, що за накладною №44725262 загальна сума провізної плати, нарахованої відправнику по станції відправлення складає 6 205,00грн., позивачем на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, нарахований до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, який за розрахунком ДП "Придніпровська залізниця" складає 31 025,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ст.23 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, зокрема Правилами оформлення перевізних документів передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи "Маса вантажу в кг. визначена відправником" та "Спосіб визначення маси" заповнюються відправником, також згідно із ст.37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що комерційний акт №АА016298/901 від 02.12.2008р. був складений на вимогу вантажоодержувача та підписаний представником станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці і представником вантажоодержувача ВАТ ЗМК "Запоріжсталь".

Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Крім того, цим же пунктом Правил видачі вантажів встановлені норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Металобрухт відноситься до інших вантажів. Норма для інших вантажів становить - 0,5 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки вираховується від маси нетто вантажу.

Маса нетто вантажу у вагоні №60605268, відповідно до залізничної накладної №44725262, становила 68 110кг. При цьому, під час видачі вантажу з перевіркою маси вантажу було виявлено, що маса нетто вантажу на 990кг менша, ніж зазначена в перевізному документі та складає 67 120 кг, як зазначено в комерційному акті №АА016298/901 від 02.12.2008р.

При цьому, будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених ст.ст.118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний комерційний акт був складений з дотриманням Правил складання актів та є належним доказом, в розумінні ст.ст.34, 43 ГПК України. Однак, приймаючи до уваги, що простою вагону не було, претензій щодо отримання вантажу від вантажоодержувача не надходило, а також те, що нараховані штрафні санкції надмірно великі порівняно із наслідками порушення, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України суд з власної ініціативи реалізував своє право на зменшення розміру штрафних санкцій.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився висновком суду першої в частині зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає до стягнення зазначивши, що п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право суду при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Зважаючи на те, що ст.118 Статуту залізниць України чітко визначений розмір штрафу за пред'явлення вантажу з неправильним зазначенням відомостей в накладній, а саме у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір штраф, який підлягає до стягнення з відповідача, на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, вчинив процесуальні дії поза межами прав господарського суду щодо прийняття рішення, передбачених ст.83 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ст.83 ГПК України надають право господарському суду зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання у виняткових випадках. Однак, матеріали справи (у тому числі спірне судове рішення) не містять доказів виняткового випадку у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для реалізації місцевим господарським судом права щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, оскільки, господарський суд, виходячи зі змісту процесуальної норми, наділений таким правом тільки у виняткових випадках, тому рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2009р. у справі №8/101 змінено та задоволені в повному обсязі позовні вимоги про стягнення 31 025,00грн. штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.2009р. у справі №8/101 залишити в силі.

Головуючий           Є. Першиков

Судді           Т. Данилова

І. Ходаківська