Рішення № 85065249, 21.10.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.10.2019 227/4207/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря с/з Дзюба Т.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄНСС № 227/4207/19)

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Донецьк. Заява обґрунтована тим, що в органі Державної реєстрації актів цивільного стану заявнику було відмовлено у реєстрації смерті у зв`язку з тим, що поданий документ не відповідає формі визначений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті». Єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті, встановлення такого факту необхідно заявнику для державної реєстрації смерті сина та отримання відповідного свідоцтва про смерть.

Заявник в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, підтримує заявлені вимоги.

09.10.2019 року в судовому засіданні заявник поясняла, що її син захворів у Краснодарському краї РФ, тому привезла його у лікарню міста Донецька де він і помер. ОСОБА_2 поховала на цвинтарі Будьонівського району міста Донецька куди приїхала разом з дочкою, на похованні також був присутній її брат. ОСОБА_2 не був офіційно одружений, хоча у нього є діти, дочка та син.

Представник заінтересованої особи, Добропільського міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в судове засідання не з`явився. Від начальника відділу надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу, повідомив, що актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в архіві не виявлено, перевірку проведено у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

В судовому засіданні встановлено, що заявник - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта заявника (а.с.4, 5).

Судом також встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника (оборотна сторінка а.с.7).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 157 від 25.07.2019 року, копії довідки про причину смерті № 157 від 25.07.2019 року, які видані лікарем Республіканської клінічної туберкульозної лікарні МЗ ДНР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

З копії паспорта серії НОМЕР_1 вбачається, що даний паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Добропілля Донецької області (а.с.8).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, про що Калінінським відділом запису актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки складено актовий запис №746 від 26.07.2019 року (а.с.12).

В ході судового зсідання було досліджено копію свідоцтва про поховання, яке видано Державним підприємством «Ритуал» м.Донецьк Донецької народної республіки, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на цвинтарі с. шахти «6 ІНФОРМАЦІЯ_4 » поховано померлого ОСОБА_2 (а.с.13).

Також в судовому засіданні було досліджено договір на організацію та проведення поховання №1146/15 від 26.07.2019 року, де замовником є ОСОБА_1 на організацію поховання ОСОБА_2 , а також накладна від 25.07.2019 року з витратами на поховання померлого.

Вищевказані досліджені документи, а саме копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, свідоцтво про смерть, копія свідоцтва про поховання та договір на організацію та проведення поховання з накладною - видані органами та закладами м.Донецька, які розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.

З доданої до заяви ОСОБА_1 фотографії вбачається, що на ній зображені могила та хрест з табличкою та написом « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також фотографія чоловіка (а.с.17).

З відмови у проведенні державної реєстрації смерті, наданої начальником Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 24.09.2019р. №16.31-61-403 вбачається, що у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було відмовлено, так як заявником пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» (а.с.16).

Судом було витребувано інформацію щодо перебування ОСОБА_2 , 1978 року народження у розшуку, згідно відповіді Добропільського відділення поліції Покровського ВП ГУ НП України №21714/401/2019 від 08.10.2019 року, ОСОБА_2 станом на теперішній час у розшуку не перебуває.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Даючи оцінку допустимості копіям лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, свідоцтву про смерть, копії свідоцтва про поховання, які видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ст.19 Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і вважає, що вказані документи не є дійсними і не можуть створювати правових наслідків.

Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавтва має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справа проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», будь-який акт, виданий у зв`язку з діяльністю збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняним закладом), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.

Суд вважає, що в судовому засіданні були досліджені докази, які в сукупності підтверджують факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, і дають суду підстави для задоволення заяви.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання відповідного свідоцтва про смерть її сина.

Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту смерті в певний час, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть, видане відповідним державним органом України.

На підставі ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.

Керуючись ст.ст. 81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 315, 317 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Добропілля Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Донецьк, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для державної реєстрації факту смерті особи.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , що виданий 21 вересня 2000 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, код ЄДРПОУ 25336362, місцезнаходження за адресою: 85000, Донецька область, м.Добропілля, пров. Європейський, 6.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

21.10.2019