Постанова № 8506440, 17.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 березня 2010 р. № 12/110-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод"

на постановувід 03.12.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№12/110-09

господарського судуДніпропетровської області

за позовомПрокурора м. Кривового Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

доВідкритого акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод"

прозміну п. 4.1 договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:Опанасенко І.Ю., дов.

від ГПУ:Савицька О.В., посв. ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Кривового Рогу звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" про внесення змін до п. 4.1 укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 16.03.05 №4279 та викладення його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" від нормативної грошової оцінки на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок відділення держказначейства у Жовтневому районі №33219812700022 у банку ГУДКУ У Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505 щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

Позов мотивовано посиланням на обставини внесення змін до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та необхідність приведення п. 4.1 спірного договору у відповідність з вказаними положеннями закону. Позивач заявлені прокурором вимоги підтримав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність через недодержання порядку досудового врегулювання спору, а також відсутність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами договору з огляду на нерозміщення позивачем власного рішення з цього приводу в мережі Інтернет.

Рішенням від 20.10.09 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Жукова Л.В.) у позові відмовив.

Рішення мотивовано тим, що позивач фактично поставив питання про зміну умов договору з 04.06.08, надавши умовам договору зворотної сили, проте сторонами не досягнуто згоди з цього приводу, а відтак ця вимога суперечить приписам ст. 58 Конституції України, ст. 653 ЦК України та ст. 188 ГК України.

Постановою від 03.12.09 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лотоцької Л.О. –головуючого, Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив, оскільки недотримання порядку досудового врегулювання спорів не обмежує право особи на захист її прав у судовому порядку.

Ухвалою від 17.02.10 Вищий господарський суд України призначив до розгляду клопотання про прийняття до провадження касаційної скарги позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на надання представником скаржника витребуваних судом доказів щодо наявності в особи, яка підписала касаційну скаргу, повноважень на вчинення такого підпису від імені касатора, в судовому засіданні 17.03.10 судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги до провадження та розгляд її по суті.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень ч. 2 ст. 188 ГК України з огляду на неврахування обставин щодо відсутності належного звернення позивача до відповідача з приводу внесення змін до спірного договору, а відтак відсутність між сторонами спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Криворізької міської ради №2150 від 23.06.04 між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач надав відповідачеві в строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 20476 м2 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу для розміщення очисних споруд. Договір зареєстрований у Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів 16.03.05 за №4279.

Згідно з п. 4.1 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. У п. 4.5 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається за згодою сторін у випадках передбачених законом. Сторона, яка зацікавлена в зміні орендної плати, інформує про це другу сторону не пізніше, ніж за 2 місяці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна платаза земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з цим позивачем прийнято рішення №2741 від 24.09.08 "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок", яким передбачено розмір річної орендної плати в трикратному розмірі земельного податку.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, прокурор заявив вимоги про внесення змін до п. 4.1 вказаного договору оренди щодо визначення розміру орендної плати у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закон України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. В силу ч.ч. 2, 3 цієї норми розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частина 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції на момент укладення між сторонами договору передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно ж до ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Заявивши позовні вимоги про зміну умов договору оренди, прокурор послався на Закон України від 03.06.08 №309-VI, що виклав ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в новій редакції, згідно з якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

З огляду на викладене позивач вправі був вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився доводами відповідача щодо недотримання позивачем передбаченого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору, оскільки 15.04.09 він звернувся до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до п. 4.1 спірного договору з 04.06.08, що суперечить вимогам ст. 653 ЦК України, а прокурор заявив позовні вимоги про внесення таких змін без зазначення вказаної дати.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.02 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погодився, оскільки недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання або зміну договору, не позбавляє його права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення до відповідача прямого позову з цього приводу.

Судова колегія вважає за необхідне також зауважити, що зважаючи на встановлення судом першої інстанції обставин звернення позивача до відповідача з відповідною пропозицією про внесення змін до договору, але з зазначенням дати внесення таких змін з 04.06.08, відповідач під час розгляду справи судами не доводив обставини щодо надання часткової згоди на цю пропозицію, тобто внесення змін до договору після її одержання тощо. З огляду на таке доводи касатора щодо відсутності спору між сторонами безпідставні.

Виходячи з викладеного, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.09 у справі №12/110-09 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                          Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький