Рішення № 85062932, 15.10.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/7765/17

Провадження № 2/643/4170/19

15.10.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Полковник Г.В.

представника позивача - Буклей Б.П.

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 14014 грн. 84 коп. та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.06.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку» складає між нею і банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим станом на 23.04.2017 року у неї виникла заборгованість за кредитом у сумі 14014,84 грн., яка складається із: тіла кредиту - 8177,20 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 488,57 грн.; заборгованості за пенею - 4205,51 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 643, 56 грн.

Ухвалою судді від 08.05.2019 року, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2017року, ухвалене у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково ,у розмірі 500 грн. Зазначила, що ОСОБА_2 є потерпілою особою від шахраїв, які скористалися її кредитною карткою та зняли велику грошову суму з неї, та наразі ведеться досудове слідство.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

22.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір без номеру, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею і банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві /а.с.6-22/.

Взяті на себе зобов`язання по договору № б/н від 22.06.2011 року Банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит.

У порушення зазначених умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за договором № б/н від 22.06.2011 року належним чином не виконала.

Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 23.04.2017 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 14014,84 грн., яка складається із: тіла кредиту - 8177,20 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 488,57 грн.; заборгованості за пенею - 4205,51 грн., штрафу (фіксована частина) - 500грн., штрафу (процентна складова) - 643,56 грн. /а.с.4-5/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.06.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Оцінюючи доводи представника відповідача ОСОБА_2 , на які вона посилалась щодо відсутності винних дій ОСОБА_2 у списанні грошових коштів з карткового рахунку, то суд керується наступним.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаних вимог, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошовими коштами шахрайським шляхом заволоділи невідомі особи, а саме вироку суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, суду не надано.

Наданий ОСОБА_2 витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 06.09.2016 року за № 12016220470006878 (а.с. 161) та повідомлення Московського ВП ГУНП в Харківській області про те що ОСОБА_2 є потерпілою по вказаному кримінальному провадженні, суд не може визнати допустимим доказом, яким може підтверджуватись факт злочинного заволодіння грошовими коштами з картки ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_2 на здійснення невідомими особами обманним шляхом транзакції є недоведеною.

Зважаючи на зазначене, посилання представника відповідача на шахрайське заволодіння грошовими коштами з кредитної картки не підтверджені будь-якими належними доказами.

Крім того, ОСОБА_2 не було проінформовано банк щодо незаконного використання картки, попри те, що таке інформування, зберігання картки та інформації, що дає змогу нею користуватися, та контроль руху грошових коштів є обов`язком держателя (власника) картки, тобто ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8177,20 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Харків, вул. Набережна Перемоги, 50) суму заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 22.06.2011 року в розмірі 8177,20 грн. та судові витрати в сумі 1600,00 грн., а всього 9777 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського аеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2019року.

Суддя Т.М.Довготько