Постанова № 8506114, 10.03.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2010 р. Справа № 2-а-2228/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1

до головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області Прокопенко Вячеслава Павловича, старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області Вершини Анатолія Олександровича, Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонській області,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача Прокопенко В.П.,

представника ДПІ у Цюрупинському районі Васильєвої А.М.,

про визнання дій ревізорів неправомірними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій,

встановив:

У травні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до ДПІ у Цюрупинському районі (надалі - ДПІ), в якому просила визнати неправомірними рішення начальника Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонській області від 17.11.2006р. №0000622340/0 в частині застосування до позивача штрафу в сумі 6109,75 грн. та №0000722340/0 в частині застосування штрафу в сумі 1700 грн..

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.01.2009р. вказана справа передана за предметною підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2009р. вказана адміністративна справа прийнята до провадження з присвоєнням їй номеру 2а-2228/09/2170.

У вересні 2007 року позивач звернулась до Цюрупинського районного суду Херсонської області з позовом до головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області Прокопенко Вячеслава Павловича (надалі-відповідач-1) та старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області Вершини Анатолія Олександровича (надалі-відповідач-2), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача-1 та відповідача-2 щодо встановлення ними згідно акту перевірки від 09.11.2006р. №21220243/0235 порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008р. скасована ухвала Цюрупинського районного суду від 24.12.2007р. про закриття провадження у вищевказаній справі, і справу направлено для продовження розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2009р. вказана адміністративна справа прийнята до провадження з присвоєнням їй номеру 2а-2775/09/2170.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 року адміністративні справи № 2а-2228/09/2170 та № 2а-2775/09/2170 обєднані в одне провадження для спільного розгляду.

В ході розгляду обєднаної справи позивач доповнила та уточнила свої позовні вимоги, виклавши їх наступним чином:

- визнати неправомірними дії відповідача-1 та відповідача-2 щодо встановлення ними згідно акту перевірки позивача від 09.11.2006р. №21220243/0235 факту порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій;

- визнати неправомірними дії відповідача-1 та відповідача-2 щодо встановлення ними згідно акту перевірки позивача від 09.11.2006р. №21220243/0235 факту порушення позивачем ст.. 11 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка;

- визнати неправомірними та скасувати рішення ДПІ від 17.11.2006р. №0000622340/0 в частині застосування до позивача фінансової санкції в сумі 6109.75 грн. за незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій;

- визнати неправомірними та скасувати рішення ДПІ від 17.11.2006р. №0000722340/0 в частині застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані позивачем в своїх заявах та представником позивача в судовому засіданні тим, що при проведенні 09.11.06р. відповідачем-1 та відповідачем-2 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у належній позивачу господарській одиниці був порушений встановлений законодавством порядок проведення таких перевірок, а саме: позивач не був попереджений про проведення цієї перевірки за 10 днів; ревізори здійснили перевірку без вручення направлень на перевірку; надана позивачу 15.08.2007р. копія направлення на перевірку позивача, що видавалось відповідачу-2, не містить печатки органу, який видав це направлення. Крім того зазначено, що відображені в акті перевірки 09.11.2006р. №21220243/0235 висновки ревізорів про порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є помилковими, оскільки ревізори безпідставно відносять до виявлених на місці проведення розрахунків готівкових коштів ті кошти, які належать іншому субєкту господарювання ПП ОСОБА_6 і зберігались окремо від грошей позивача в іншій касі, а виявлена ревізорами пляшка горілки без марки акцизного збору була повернута покупцем і стояла на ніжній полиці вітрині.

Відповідач-1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що під час проведення перевірки належного позивачу магазину була проведена контрольна розрахункова операція з придбання товару, який зазначений в акті перевірки. Виявлені перевіркою порушення відображені в акті перевірки, з яким було ознайомлено продавця та завідуючого магазину. З направленнями на перевірку та з службовими посвідченнями було ознайомлено продавця. Направлення були оформлені належним чином і мали печатки, а долучена до справи ксерокопія направлення на відповідача-2 не відобразила печатку, оскільки відбиток цієї печатки на оригіналі направлення не дуже добре відобразився.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належними чином.

ДПІ були надані суду письмові заперечення на позов, в яких ДПІ просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу проведена 09.11.2006р. на законних підставах з дотриманням вимог законодавства, висновки в акті перевірки щодо виявлених порушень ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та до позивача правомірно було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, свідка, суд приходить до наступних висновків.

09 листопада 2006 р. відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі направлень ДПІ за №920/235 та №734/235 від 09.11.2006 року здійснено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в магазині «Черемшина», що розташований в м. Цюрупинськ, по вул. Польова,17, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

За результатами перевірки складений акт від 09.11.2006р. №21220243/0235.

На підставі даного акту перевірки ДПІ прийняті наступні рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2006 року:

- №0000622340/0 на суму 6194,75 грн. на підставі ст.17 та ст.. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР за порушення п.11, 13 ст. 3 зазначеного Закону у вигляді порушення режиму попереднього програмування найменування товарів та незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО - невідповідність склала 1221,95 грн.;

- № 0000722340/0 на суму 3400 гривень за порушення абзаців восьмого та тринадцятого частини другої ст..17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95р. №481/95-ВР, а саме: за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без акцизних марок та за продаж товарів дитячого асортименту, які імітують тютюнові вироби.

Рішення №0000622340/0 оскаржується позивачем в частині застосування штрафу в сумі 6109.75 грн. за порушення п.13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а рішення № 0000722340/0 оскаржується позивачем в частині застосування штрафу в сумі 1700 грн. за зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок.

Щодо правомірності проведеної перевірки позивача суд зазначає наступне.

Згідно ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Статтями 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ) передбачені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок.

Проте, як слідує з назви статті 111 - «Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів)», а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

В той же час, згідно до частини 7 статті 111 Закону № 509-ХІІ, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР, вважаються позаплановими.

Виходячи з системного аналізу статті 111 Закону №509-ХІІ, слідує висновок про урегульованість підстав проведення планових, позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), саме частиною 6 цієї статті. При цьому, віднесення до позапланових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95-ВР, не означає необхідність застосування підстав, викладених в частині 6 статті 111 Закону №509-ХІІ, оскільки ці підстави стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

У межах повноважень, визначених Законом № 265/95-ВР органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.

Частиною 8 ст. 111 Закону № 509-ХІІ передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до п. 2.6 та 2.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 р. N 441 (далі Наказ 441), передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки. Перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.

Згідно ч. 7 розділу І Наказу 441, - при складанні планів-графіків проведення перевірок суб'єктів господарювання необхідно керуватися вимогами ст. 111 Закону України від 04.12.90р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями), який визначає, що планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Таким чином, на підставі викладених правових позицій норм законодавства слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), які можуть носити плановий або позаплановий характер, і проводяться на підставі рішення керівника відповідного органу державної податкової служби, яким затверджується план (графік) проведення таких перевірок.

До матеріалів справи ДПІ наданий графік перевірок субєктів підприємницької діяльності на листопад 2006 року.

Перевірка позивача передбачена у графіку проведення перевірок, її проведено на підставі направлень №920/235 та №734/235 від 09.11.2006р., тому відповідно у направленнях і зазначено такий вид перевірки як планова.

За таких обставин, твердження позивача про порушення вимог законодавства при проведення 09.11.2006р. перевірки позивача є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтованими визнає суд посилання ДПІ на те, що визначені ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме фінансово-господарської діяльності платника податків. Зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 111 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні".

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідач-1 та відповідач-2 є посадовими особами ДПА у Херсонській області та перебувають на державній службі, і в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС є субєктом владних повноважень при здійснені ним владних управлінських функцій, а тому їх дії під час проведення перевірки позивача можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Статтею 13 Закону № 509 ХІІ визначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Пунктом 1 ст. 11-2 Закону № 509 ХІІ передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.

09.11.2006р. відповідач-1 та відповідач-2 здійснювали перевірку позивача на підставі виданих направлень на перевірку, за результатами якої склали акт №21220243/0235.

Відповідно до вищевказаних Методичних рекомендацій за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Дії відповідача-1 та відповідача-2 по складанню акту перевірки вчинені у межах наданих їм повноважень, і в цій частині повністю відповідають законодавству.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка на момент проведення перевірки виконувала функції продавця магазину, не спростувала пояснення відповідача-1 щодо ознайомлення її з направленнями на перевірку та службовими посвідченнями ревізорів.

Внесення ревізорами до акту перевірки своїх висновків щодо виявлених порушень, які в подальшому можуть бути визнані необґрунтованими, не є підставою для визнання таких дій неправомірними, оскільки акт перевірки сам по собі не породжує для позивача певних правових наслідків, а висновки цього акту не мають обов'язкового характеру для позивача. Обов'язковим для виконання та відповідно рішенням органу владних повноважень, яким є ДПІ у Цюрупинському районі по відношенню до позивача, є рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесені за результатами проведеної ревізорами перевірки.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2.

Щодо правомірності рішень ДПІ від 17.11.2006р. про застосування до позивача штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Всі порушення, які стали підставою для винесення ДПІ рішень про застосування до позивача фінансових санкцій, відображені в акті перевірки від 09.11.06р. №21220243/0235.

З акту перевірки вбачається, що підставою для винесення ДПІ рішення №0000622340/0 від 17.11.2006р. стали відображені в акті перевірки факти порушення режиму попереднього програмування найменування товарів та незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО - невідповідність склала 1221,95 грн.;

Дане рішення оскаржується позивачем лише в частині застосування штрафу в сумі 6109.75 грн. за незабезпечення відповідності наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

Відповідно до пунктів 11, 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно зі ст. 22 цього Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно акту перевірки та Х-звіту №2437 станом на 16 год. 23 хвил. 09.11.2009р. проведено через РРО операцій на суму 66,35 грн., а на місці проведення розрахунків виявлена сума у розмірі 1288,30 грн. (п.11 акту). Сума невідповідності складає 1221 грн. 95 коп. (п.14 акту).

ДПІ до матеріалів справи надані два опису наявних готівкових коштів від 09.11.2006р., складених продавцем ОСОБА_7, а саме: опис наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків на господарській одиниці субєкта господарювання ПП ОСОБА_1 на суму 66 грн. 30 коп., та опис наявних готівкових коштів на суму 1222 грн. без зазначення субєкта господарювання, якому ці кошти належать.

Відповідач-1 по даному питанню зазначив, що кошти в сумі 1222 грн., які внесені продавцем до окремого опису готівкових коштів, слід віднести до коштів, які виявлені на місці проведення розрахунків позивача, оскільки саме в цьому описі вказуються купюри номіналом 50 грн., якою розрахувалось ревізори при проведені контрольної розрахункової операції, а в опису готівкових коштів на суму 66, 30 грн. купюри такого номіналу немає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 по даному питанню пояснила, що на момент проведення перевірки в магазині «Черемшина» одночасно працювали два приватних підприємця - ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_6. У ПП ОСОБА_1 в магазині був відділ по реалізації підакцизних товарів алкогольних та тютюнових виробів, продаж яких здійснювався через РРО, а у ПП ОСОБА_6, яка була платником єдиного податку і проводила розрахункові операції без застосування РРО, в цьому ж магазині був відділ продовольчих товарів. Вона одночасно працювала продавцем у цих двох приватних підприємців і проводила розрахункові операції, проте місця, де зберігалась виручка цих двох підприємців були відокремлені одне від одного, і знаходились в різних відділах магазину. Під час проведення перевірки вона на вимогу ревізорів перерахувала кошти, які знаходились в касі ПП ОСОБА_1, яких виявилось на суму 66,30 грн., а потім на вимогу ревізорів перерахувала і кошті в касі ПП ОСОБА_6, які внесла до окремого опису готівкових коштів, яких виявилось 1222 грн.. Вносити всі кошти до одного опису готівкових коштів вона відмовилась, оскільки перевірка проводилась саме ПП ОСОБА_1, а тому належні цьому підприємцю кошти вона внесла в окремий опис. Ревізори дійсно розраховувались купюрою номіналом 50 грн., але оскільки в касі ПП ОСОБА_1 не було достатньо коштів для видачі ревізорам решти, вона розміняла цю купюру в касі ПП ОСОБА_6, тому цієї купюри не виявилось при підрахунку коштів на місці розрахунків у ПП ОСОБА_1.

Відповідно до ст.2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

В якій частині торгівельного приміщення повинно бути розташоване місце проведення розрахунків, і яку площу воно повинно займати, законодавством не визначено.

З доданих до матеріалів справи фотознімків приміщення магазину «Черемшина» вбачається, що в даному магазині обладнані два місця для зберігання готівкових коштів у вигляді видвіжних шухляд прилавку, одне з яких знаходиться біли вітрини з алкогольними напоями в одній частині магазину, а друге місце розташоване біля вітрини з продовольчими товарами в іншій частині магазину.

Відповідач-1 не заперечив того факту, що відображені на наданих суду фотознімках місця для зберігання готівкових коштів в приміщенні магазину «Черемшина» відповідають тим місцям, які фактично існували на час проведення перевірки.

Надані суду документи: договір купівлі-продажу вбудованого приміщення від 25.07.2000р., договір оренди частини торгівельного залу, свідоцтв про державну реєстрацію та свідоцтво про сплату єдиного податку ПП ОСОБА_6, трудові угоди між ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_1 і ПП ОСОБА_6, які зареєстровані центром зайнятості, підтверджують факт роботи ПП ОСОБА_6 в магазині «Черемшина» на момент проведення перевірки, а також факт виконання ОСОБА_7 в магазині «Черемшина» на момент проведення перевірки обовязків продавця на підставі укладених нею трудових договорів як з ПП ОСОБА_1 так і з ПП ОСОБА_6.

Встановлені судом обставини та досліджені судом докази підтверджують позицію позивача про те, що під час проведення перевірки на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_1 знаходились готівкові кошти в сумі 66 грн. 30 коп., а кошти в сумі 1222 грн. знаходились на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_6.

Докази того, що вказана в п.11 акту перевірки сума 1288,30 грн. на момент перевірки знаходилась в одному місці, суду не надано.

Суд вважає, що в магазині «Черемшина» на момент проведення перевірки було забезпечено відокремлене зберігання грошової виручки двох приватних підприємців, які працюють в цьому магазині, а тому ревізори безпідставно віднесли готівкові кошти в сумі 1222 грн. до коштів, які виявлені на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_1.

Оскільки згідно Х-звіту №2437 через належний позивачу РРО проведено розрахункових операцій на суму 66,35 грн., а на місці проведення розрахунків цього підприємця виявлено 66,30 грн., то невідповідність готівкових коштів складає 0,05 грн. Така невідповідність готівкових коштів є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої ст. 22 Закону № 265/95-ВР, в сумі 0,25 грн. (0,05 гр. х 5 = 0,25 грн.).

ДПІ за порушення п.13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР рішенням №0000622340/0 від 17.11.2006р. застосувало до позивача фінансову санкцію в сумі 6109,75 грн., як п'ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність (1221,95 х 5 = 6109,75 грн.).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ №0000622340/0 від 17.11.2006р. підлягає скасуванню в частині застосування до позивача фінансової санкції в сумі 6109,50 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для винесення ДПІ рішення № 0000722340/0 від 17.11.2006р. на суму 3400 гривень стали відображені в акті перевірки факти зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка та продажу товарів дитячого асортименту, які імітують тютюнові вироби.

Дане рішення оскаржується позивачем в частині застосування штрафу в сумі 1700 грн. за зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок.

Представник позивача по даному питанню суду пояснив, що прийняття продавцем магазину від покупця повернутої пляшки горілки без марки акцизного збору і розміщення цієї пляшки на нижній полиці вітрини не може вважатися порушенням Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в силу своєї малозначності.

Відповідач-1 по даному питанню суду пояснив, що під час перевірки була виявлена пляшка горілки «Еталон», яка стояла на вітрині магазину без марки акцизного збору.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по даному питанню пояснили, що пляшка горілки «Еталон» була повернута покупцем вже без марки акцизного збору, якому взамін була надані інша пляшка горілки. Повернуту пляшку продавець поставила на нижню полицю вітрини.

Абзацом тринадцятим частини другої ст..17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95р. №481/95-ВР за зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору передбачена штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Встановленими судом фактичними обставинами справі підтверджується факт зберігання позивачем однієї пляшки горілки «Еталон» без марки акцизного збору, що є порушенням абзацу тринадцятого частини другої ст..17 Закону №481/95-ВР, а посилання представника позивача на малозначність цього факту судом до уваги не беруться, як такі, що не ґрунтуються на законодавстві.

Розмір штрафної санкції, яка застосована до позивача рішенням №0000722340/0 від 17.11.2006р. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору - 1700 грн., відповідає абзацу тринадцятому частини другої ст..17 Закону №481/95-ВР.

Частиною 4 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, підстави для визнання неправомірним та скасування рішення ДПІ №0000722340/0 від 17.11.2006р. відсутні.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 157, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області від 17.11.2006р. №0000622340/0 в частині застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 6109,50 грн..

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 12.03.2010р.

Суддя Кравченко К.В.