Постанова № 8505849, 11.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48210/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Білан В.В.,

за участю:

представника позивача - Роман А.І.,

представника відповідача - Матляка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Полтавідо Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2009 року ДПІ в м.Полтавізвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до СПДФО ОСОБА_1про стягнення фінансових санкцій в розмірі 274630,60 гривень, посилаючись на те, що була проведена перевірка СПДФО ОСОБА_1, в результаті якої зафіксований ряд порушень податкового законодавства, в зв'язку із чим позивачем прийняте рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій. Відповідачем ні в судовому ні в адміністративному порядку зазначене рішення не оскаржувалось, таким чином штрафні санкції в сумі 274630,60 гривень вважаються узгодженими. СПДФО ОСОБА_1 добровільно не погасив податкові зобов'язання, отже сума в розмірі 274630,60 гривень підлягає стягненню.

В судове засідання зявився представник позивача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, надавши суду заперечення щодо позову, обґрунтовуючи свою позицію неправомірністю дій перевріяючих та безпідставністю їх висновків щодо наявності факту порушення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 березня 2000 року СПДФО ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Виконавчим комітетом Октябрської районної ради м. Полтави.

Згідно із даними Державної податкової інспекції м. Полтави за відповідачем рахується заборгованість з фінансових санкцій в сумі 274630,60 гривень, яка утворилась внаслідок проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу оптового складу.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 0368/16/01/23-435/2700712835 від 14 серпня 2009 року.

В ході проведення перевірки встановлено наступні порушення:

- не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації;

- не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО, сума непроведення склала 930,00 гривень;

- не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сума коштів яка значиться в денному звіті. Сума невідповідності склала 25152,12 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003892304/0 від 31 серпня 2009 року на суму 274630,60 гривень, яке було направлене позивачу поштою та отримано останнім 04 вересня 2009 року.

У визначений законом строк відповідач штрафні (фінансові) санкції в сумі 274630,60 гривень не сплатив та вказані рішення не оскаржив.

Таким чином сума ДПІ в м. Полтаві звернулась до суду з проханням стягнути з СПДФО ОСОБА_1 визначену рішенням заборгованість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенню відповідача про застосування фінансових санкцій № 0003892304/0 від 31 серпня 2009 року на суму 274630,00 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні": органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Вимогами статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Штрафні санкції, застосовані за порушення порядку роздрукування та зберігання в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, суд вважає правомірними, оскільки зазначений факт зафіксований в акті перевірки та не був належним чином спростований відповідачем.

Пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій; (17,00 гривень х 20 = 340,00 гривень);

Відповідно статті 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 1724 цього закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності нарахування ДПІ в м. Полтаві за вказане порушення фінансових санкцій в сумі 340,00 гривень.

Що стосується непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через РРО, судом зазначається наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, продавець ОСОБА_5 у зв'язку об'єктивними обставинами не встигла провести розрахункову операцію через РРО, оскільки одразу після вручення їй грошових коштів за покупку в сумі 1000,00 гривень, податковим органом було розпочато перевірку, не надавши часу продавцю для вчинення будь-яких дій, зокрема, щодо друку чека, що і стало підставою для непроведення розрахункової операції через РРО у встановленому законом порядку.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій за незабезпечення позивачем відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначених в денному звіті РРО, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки працівниками ДПІ було проведено огляд не тільки місця проведення розрахунків, а й сейфу, який знаходився в приміщенні складу та розташований поза межами місця проведення розрахунків, внаслідок чого виявлено грошові кошти в сумі 26082,12 гривень. Зазначений факт був підтверджений показаннями свідка ОСОБА_2 та схемою складського приміщення, копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, Наказом № 03 від 05 січня 2009 року СПДФО ОСОБА_1 затверджено організацію робочого місця, відповідно до якого встановлені параметри робочого місця касира та місця проведення розрахунків з покупцями були обмежені габаритами наявного обладнання для здійснення реалізаційно-розрахункових операцій.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги пояснення свідків, суд приходить до висновку про помилковість висновку позивача щодо незабезпечення позивачем відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, що зазначеній в х-звіті та можливості застосування штрафних санкцій за таке порушення, оскільки кошти які знаходились у сейфі не можуть розглядатися як такі, що мають відношення до коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків.

Приймаючи рішення щодо неправомірності застосування штрафних санкцій за вказане порушення, суд приходить до висновку, що позивачем при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій враховано не лише грошові кошти, які перебували на місці проведення розрахунків, а й кошти із сейфу.

Судом встановлено, що в складському приміщенні за адресою м. Полтава, вул. Кагамлика, 66 працівниками ДПІ в м. Полтаві в рамках планової перевірки проведена часткова інвентаризація товару, який зберігався на складі СПДФО ОСОБА_1 та виявлено відсутність обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: відсутні накладні на цукор (пісок) фасований на загальну суму 71940,00 гривень.

З пояснень відповідача та свідків випливає, що всі необхідні оригінали документів на оприбуткування товару, що знаходився на складі СПДФО ОСОБА_1, були надані працівникам податкової служби. Дане твердження заперечується позивачем наявністю відомості про проведення зняття фактичних залишків товарів від 14 серпня 2009 року.

Дослідивши матеріали справи, судом відхиляються посилання відповідача щодо відсутності документів на оприбуткування товару, що ґрунтуються на матеріалах Акту інвентаризації цукру, оскільки відомість від 14 серпня 2009 року про проведення зняття фактичних залишків товарів за підписом комірника ОСОБА_3 містить запис щодо відсутності накладних на товар, що зберігається на складі СПДФО ОСОБА_1 ("на вищевказаний товар накладні за місцем їх реалізації відсутні"), проте очевидно, що зазначене доповнення зроблено не посадовою особою, що складала відомість та не комірником, а сторонньою особою. Слід зауважити, що дописаний текст не завірений підписом та не містить прізвища особи яка його внесла.

В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити де, коли та якою особою зроблений даний напис.

Як вбачається з матеріалів справи, на складі позивача зберігається товар як СПДФО ОСОБА_1, так і такий, який належить іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, залученими до матеріалів справи. В ході проведення перевірки перевіряючими помилково було прийнято в розрахунок фасований цукор, який не належить позивачу, зазначене підтверджується поясненнями комірника ОСОБА_5 та копією накладної № 02 від 08 серпня 2009 року, виписаної СПДФО ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на ім'я СПДФО ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на цукор в асортименті загальною сумою з ПДВ 23900,00 гривень, що наявна в матеріалах справи.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не пояснив якою методикою керувалися працівники податкової служби, обраховуючи загальну вартість необлікованого фасованого цукру (його кількість та ціна), та як дійшли висновку, що сума необлікованого товару становить саме 71940,00 грн., отже, вказана в акті перевірки вартість фасованого цукру необґрунтована та не може братися до уваги при нарахуванні штрафних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірне та безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 43880,00 грн. за відсутність обліку товарних запасів за місцем реалізації.

Крім того, судом критично оцінюється посилання відповідача на протиправність дій працівників ДПІ в м. Полтаві при проведенні перевірки у зв'язку із тим, що у ній брали участь сторонні особи, тобто такі, що не зазначені в направленні на перевірку.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій СПДФО ОСОБА_1 покладається на ДПІ в м. Полтаві, який в судовому засіданні не довів правомірність прийнятого ним рішення в частині застосування фінансових санкцій в сумі 274290,60 гривень.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в Полтавській філії ВАТ АБ "Укргазбанк") до Державного бюджету, (р/р 31117104700002, код бюджетної класифікації платежу 21080900, одержувач ВДК у м. Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувача ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019) фінансові санкції в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко