Ухвала суду № 85054325, 21.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 жовтня 2019 року м. Київ № 640/17763/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зупинення стягнення на підставі постанов,-В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДР: 00039002) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича з пред`явлення постанови про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди в розмірі 2469173,31 грн. у ВП № 57726205 та постанови приватного виконавця про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми винагороди приватного виконавця в розмірі 41 615,6 грн. у ВП 57756223;

2) визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича від 21.11.2018 ВП № 57726205 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди в розмірі 2 469173,31 грн.

3) визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича від 21.11.2018 у ВП № 57756223 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди в розмірі 41615,60 грн.

Позов надійшов до суду 17.09.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва проставленого на позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 позовну заяву через невідповідність вимогам, встановлених статтями 160, 161 КАС України, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: 1) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 15368,00 грн.; 2) заяви із зазначенням у ній інших підстав для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин такого пропуску строку звернення до суду: 3) приведенням прохальної частини позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 160 та 161 КАС України; 4) доказів на підтвердження обставин, якими позивач обгартовує позовні вимоги.

Крім того, ухвалою суду від 20.09.2019 причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у позовній заяві (клопотанні про поновлення строку звернення до суду), визнано неповажними.

На виконання вимог ухвали суду від 20.09.2019 надано оригінал платіжного доручення від 30.09.2019 № 4115931002 про сплату судового збору у розмірі 15368,00 грн., приведено прохальну частину позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 160 та 161 КАС України.

Також позивачем надано докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відносно заяви із зазначенням у ній інших підстав для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин такого пропуску строку звернення до суду, то на виконання вимог даного пункту позивач зазначив, що відповідно до ст. 5 КАС України особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, як наголошує представник позивача, вирішальним при поданні позову є факт порушення права особи при зверненні з позовом до суду і звертає увагу суду, що лише позивач визначає, чи порушене його право і якщо так, то коли.

Додає, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання постанов та дій приватного виконавця незаконними. Зазначає, що саме по собі оскарження незаконних дій виконавця, зокрема, з надіслання заяв та постанов про стягнення сум винагороди про відкриття виконавчого провадження, не є ефективним способом захисту прав, тому для ефективного захисту прав позивача слід скасувати і самі постанови про стягнення суми основної винагороди.

Позивач наголошує, що сам факт винесення постанов приватним виконавцем про стягнення суми винагороди на час їх винесення без вчинення дій виконавцем по фактичному стягненню не завжди може порушувати права позивача.

Звертає увагу суду на те, що станом на 21.11.2018 спірні постанови та дії відповідача про стягнення винагороди не призвели до стягнення коштів, оскільки дії виконавця по виконанню наказів господарського суду м. Києва не вчинялися.

На думку позивача порушення прав банку виявилось не в самому винесенні постанов про стягнення суми винагороди, а у пред`явленні цих постанов позивачем до виконання приватному виконавцю, в той час коли сума основної винагороди була вже сплачена.

У заяві на усунення недоліків позов позовної заяви представник банку наголошує на тому, що Окружний адміністративний суд м. Києва, виносячи ухвалу про усунення недоліків, вдався до упередженого ставлення до позивача, ігноруючи принципи верховенства права. Додає, що оцінку поважності чи неповажності строку суд вже дає в ухвалі про усунення недоліків, а не розглянувши справу по суті, з огляду на що, за висновком банку, суд, як мінімум передчасно поставився до вимог ПАТ «Промінвестбанк», стверджуючи про «неповажність» причин пропуску строку і наявність такого пропуску строку взагалі.

Представник позивача стверджує, що серед позовних вимог є оскарження банком дій приватного виконавця з надіслання до виконання постанов про стягнення суми винагороди, строк оскарження яких ще не минув.

Наголошує, що станом на липень 2019 року, коли ці постанови були надіслані до виконавця, порушення прав позивача ще не було, оскільки інший приватний виконавець, якому були надіслані ці постанови, закінчив виконавче провадження з їх виконання. Тобто, на думку банку, предмету оскарження ще не було.

Зазначає, що предмет оскарження дій відповідача з`явився після того, як відповідач оскаржив постанови іншого приватного виконавця Павлюка Н.В. про закінчення виконавчого провадження поданням до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/13434/19. Позов про оскарження дій Павлюка Н.В. у справі 640/14434/19 надійшов до банку лише 20.08.2019, тоді як банк з першим позовом звернувся 02.09.2019, тобто в межах 10-денного строку звернення до суду, оскільки інші дні випадали на вихідні.

Відтак, за висновком позивача, строк з оскарження дій відповідача слід обчислювати не з листопада 2018 року та не з липня 2019 року, а з дати коли банку стало відомо про оскарження дій Павлюка Н.В. відповідачем, і навіть більше - з дня винесення рішення у справі № 640/14434/19 про оскарження дій Павлюка Н.В. відповідачем.

Представник позивача наголошує, що не можна вважати, що розгляд справи про оскарження відповідачем дій Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до відповідальності «не має значення», оскільки, по-перше, питання які докази «мають значення» вирішуються судом за результатами розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі, а по-друге, рішення про припинення діяльності Жаботинського І.В. свідчить про відсутність повноважень у відповідача, як приватного виконавця, з вчинення дій як виконавця.

Зазначає, що оскільки відповідач був притягнутий до відповідальності у вигляді припинення діяльності як приватного виконавця то й направляти постанови він не міг, а відтак у позивача не було підстав оскаржувати дії та постанови відповідача про стягнення винагороди з огляду на відсутність порушеного права.

При цьому, представник позивача повторює, що саме лише оскарження дій виконавця без скасування його постанов не може визнати ефективним способом захисту порушених прав позивача в розумінні ст. 13 Міжнародної конвенції. Додає, що саме позивач обирає, чим та коли порушене його право та визначає способи його захисту, натомість стверджує, що суд, в силу ч. 2 ст. 5 КАС України, може захистити в іншій ефективний спосіб.

На переконання представника банку, саме щодо постанов приватного виконавця слід поновити строк звернення до суду з позовом, а щодо оскарження дій приватного виконавця такий строк звернення з позовом взагалі не минув.

Крім зазначеного, представник банку наголосив, що інше тлумачення, підхід чи визнання судом необґрунтованими наведених вище доводів позивача буде ним розцінене необґрунтованим та упередженим ставленням до позивача та буде останнім оскаржено у встановленому порядку.

Відтак позивач наполягає на поновленні строку звернення до суду з даним позовом в частині скасування спірних постанов.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що викладені у заяві позивача від 03.10.2019 не можуть бути визнані судом достатніми, а причини - поважними, з огляду на наступне.

По-перше, суд звертає увагу ПАТ «Промінвестбанк» на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено винесення судом ухвали про усунення недоліків позову, про що позивач зазначає у своїй заяві від 03.10.2019. У відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В той же час, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України покладає на суд обов`язок після одержання позовної заяви з`ясувати чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Статтею 122 КАС України визначено строки звернення до адміністративного суду, частина 1 якої передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, учасник виконавчого провадження має право звернутися з позовною заявою до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів заподіяними рішенням, дією або бездіяльністю, у тому числі приватного виконавця.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що дія приватного виконавця з пред`явлення (надіслання), зокрема, постанов про стягнення основної суми винагороди до виконання, у розмінні ч.ч. 1 та 2 ст. 287 КАС України, також може бути оскаржено до суду виключно у десятиденний строк.

Так, з`ясовуючи чи позов подано у строк, установлений ст. 287 КАС України, суд зазначає наступне.

21.11.2018 Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16 прийнято 2 (два) накази про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» грошових сум в розмірі 24 691 733,13 грн. та 416 156,00 грн. на користь стягувача - ПП «Дніпровський краєвид 07».

Вказані накази були пред`явлені стягувачем - ПП «Дніпровський краєвид 07» до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва - Жаботинському І.В. (відповідач).

На підставі вказаних наказів, 21.11.2018 приватним виконавцем Жаботинським І.В. були відкриті виконавчі провадження:

1) № 57726205 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми 24 691 733,13 грн. на користь ПП «Дніпровський краєвид 07»;

2) 57756223 про стягнення суми в розмірі 416 156,00 грн. на користь ПП «Дніпровський краєвид 07»

Тобто, ПАТ «Промінвестбанк» є боржником як за ВП № 57726205, так і за ВП 57756223, а відтак є учасником вказаних виконавчих проваджень.

Одночасно, з ухвалами про відкриття вказаних виконавчих проваджень, 21.11.2018 відповідачем прийнято:

1) постанову від 21.11.2018 ВП № 57756223 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди в розмірі 41 615,60 грн.;

2) постанову від 21.11.2018 ВП № 57756205 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди в розмірі 2 469 173,31 грн.

Отже, оскаржувані постанови були прийняті відповідачем 21.11.2018, якими передбачалось стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» основної суми винагороди у розмірі 41 615,60 грн. та основної суми винагороди у розмірі 2 469 173,31 грн.

При цьому, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2018 у справі № 820/4285/17 (адміністративне провадження №К/9901/3654/18 ) та від 14.11.2018 у справі № 820/48/18 (адміністративне провадження №К/9901/52855/18).

Таким чином, моментом виникнення порушених прав ПАТ «Промінвестбанк» є саме момент прийняття відповідачем (приватним виконавцем) постанов про стягнення з боржника - ПАТ «Промінвестбанк» (позивача) сум основної винагороди за виконавчими провадження № 57756205 та № 57756223, тобто 21.11.2018, які у розумінні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчими документами та у майбутньому, тобто після 21.11.2018, підлягають пред`явленню до примусового виконання.

У позовній заяві позивач зазначає, що про існування спірних постанов він дізнався лише 16.07.2019, з моменту вчинення відповідачем дії з пред`явлення їх до виконання та прийняття приватним виконавцем Павлюком Н.В. постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2019 № 59566280 та від 16.07.2019 № 59564465, а відтак десятиденний строк звернення до суду у позивача виник саме з моменту дізнання про існування таких постанов, тобто з 16.07.2019.

Натомість до суду з первинним позовом позивач звернувся лише 02.09.2019, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого ст. 287 КАС України. Даний позов (повторний) зареєстрований канцелярією суду 17.09.2019.

Суд зазначає, що доводи позивача відносно того, що предмет оскарження дій відповідача у позивача з`явився лише після того, як відповідач оскаржив постанови іншого приватного виконавця Павлюка Н.В. про закінчення виконавчих провадження поданням до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/13434/19 є помилковим, оскільки як вже встановлено судом право на звернення до суду виникає саме з моменту порушення прав та інтересів особи або з моменту, коли особа дізналася про такі порушення (в даному випадку з моменту дізнання позивача про існування оскаржуваних постанов 16.07.2019).

Відносно посилання позивача на те, що 11.01.2019 наказом Міністерства юстиції України № 100/5 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців та припинено діяльність приватного виконавця - Жаботинського І.В. також не може бути підставою для не звернення до суду щодо оскарження спірних постанов, оскільки, по-перше, такі постанови приймались Жаботинським І.В., 21.11.2018 як приватним виконавцем, тобто як суб`єктом владних повноважень при здійснені ним владно-управлінських функцій, по-друге, припинення діяльності Жаботинського І.В. як приватного виконавця, відбулось лише 11.01.2019, тобто після прийняття оскаржуваних постанов.

Щодо посилання позивача у заяві на усунення недоліків позовної заяви від 03.10.2019 на те, що суд приймаючи ухвалу «про усунення недоліків» передчасно поставився до вимог ПАТ «Промінвестбанк» стверджуючи про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, не розглянувши справу по суті, то суд звертає повторно звертає увагу позивача на те, що п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України покладає на суд обов`язок після одержання позовної заяви з`ясувати чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

В той же час, ч. 1 ст. 123 КАС України передбачає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тобто, суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вправі визнати причини пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві про поновлення такого строку на звернення до суду, неповажними. При цьому, визнання неповажними причини пропуску строку на звернення до суду викладаються судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, в якій суд також пропонує учаснику вказати інші підстави для поновлення строку.

Щодо твердження позивача про те, що саме позивач обирає, чим та коли порушене його право, то суд зазначає, що в даному випадку судом встановлено, що моментом порушення прав позивача є саме момент прийняття відповідачем спірних постанов, тобто 21.11.2018, які після вказаної дати можуть бути пред`явлені до примусового виконання.

Помилковим є також твердження позивача відносно того, що строк оскарження дій приватного виконавця - Жаботинського І.В. з надіслання (пред`явлення) оскаржуваних постанов до виконання ще не минув, оскільки, проаналізувавши ч.ч. 1 та 2 ст. 287 КАС України, суд зазначає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися з позовною заявою до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів заподіяними рішенням, дією або бездіяльністю, у тому числі приватного виконавця.

Тобто, ч. 1 ст. 287 КАС України передбачає, що дія, зокрема, приватного виконавця з надіслання постанов, може бути оскаржена до суду у строк визначений ч. 21 ст. 287 КАС України.

Також суд звертає увагу позивача на те, що зважаючи на те, що наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2019 № 100/5 припинено діяльність відповідача, як приватного виконавця, останній звернувся до суду щодо оскарження такого наказу. За результатами оскарження рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 200/1507/19-а позов Жаботинського І.В. задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 11.01.2019 № 100/5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 200/1507/19-а залишено без змін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Тобто, на момент надіслання (пред`явлення) відповідачем спірних постанов до виконання (станом 16.07.2019), Жаботинський І.В. мав статус приватного виконавця, навіть незважаючи на те, що постановою Верховного Суду від 04.09.2019 касаційну скаргу Міністерства юстиції України було задоволено частково, скасовано зазначені рішення, а справу направлено суду першої інстанції на новий розгляд.

Щодо посилання позивача у заяві від 03.10.2019 відносно того, що інше тлумачення, підхід чи визнання необґрунтованими судом наведених доводів позивача останнім оскаржено у встановленому порядку, то суд наголошує, що, по-перше, лише суд вправі давати оцінку наведеним доводам учасників справи, у тому числі позивача, та вказувати чи є такі доводи обґрунтованими або необґрунтованими, позивач в свою чергу або іншій учасник справи лише може погодитись або не погодитись з висновками суду та скористатись своїм конституційним правом щодо оскарження судового рішення або рішення суду у якому викладені такі висновків, по-друге, позивач не конкретизує, у чому саме полягає упереджене ставлення суду до позивача, з огляду на те, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд керується нормами КАС України та перевіряє позовну заяву позивача на відповідністю вимогам КАС України, по-третє, суд не зобов`язаний тлумачити одну і ту саму обставину так, як того хоче сам позивач, вказані твердження позивача є взагалі спонуканням до того, щоб суд прийняв саме те рішення, яке хоче позивач.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, однак звертає увагу позивача на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права..

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду ПАТ «Промінвестбанк» є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява також повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст. 123, п.п. 1 та 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску звернення до суду Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», що викладені у заяві від 03.10.2019 про поновлення строку звернення до суду, наданої до заяви від 26.09.2019 на усунення недоліків позовної заяви, визнати неповажними.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін