Рішення № 85053810, 17.10.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2746/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Данилюк К.Б. позивача, представників сторін розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області ( далі - Управління, відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у надані дозволу на імміграцію в Україну та зобов`язання повторно розглянути питання про надання дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проживаючи на території України на законних підставах, звернувся до органу міграційної служби з метою отримання дозволу на імміграцію.

Після розгляду його звернення відповідач прийняв оскаржене рішення від 14 серпня 2019 року, яким заявнику було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію", з чим позивач не погоджується.

Позивач вважає рішення незаконним, оскільки жодна з передбачених законом підстав для відмови в наданні дозволу, на його думку, не існувала. Крім того вважає, що відповідачем не було дотримано процедури прийняття рішення, оскільки для надання пояснень ані позивач ані його представник не запрошувались, а у рішенні не вказана конкретна підстава для відмови.

Вважає, що отримання інформації від Служби безпеки України саме по собі не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію, зважаючи на що звернувся до суду.

13 вересня 2019 року суд частково задоволив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зупинивши дію оскарженого рішення від 14 серпня 2019 року за №415860000.

20 вересня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 17.10.2019 року.

10 жовтня 2019 надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що з метою перевірки заяви позивача управління зверталось до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби, які проводять відповідно до наданої компетенції перевірку даних про осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається.

06.08.2019 року до управління ДМС надійшла відповідь управління СБУ в Хмельницькій області про те, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 в заяві про надання дозволу на імміграцію ймовірно вказав завідомо неправдиві відомості, зареєструвавши місце проживання в Україні за адресою, яка використовується для масової реєстрації фіктивного місця проживання іноземців з метою отримання дозволу на імміграцію. Відтак, управління Служби безпеки України в Хмельницькій області вважало доцільним відмовити ОСОБА_3 в наданні дозволу на імміграцію в Україну.

З урахуванням рекомендацій управління СБУ, відповідачем було прийняте рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію" ( інші підстави)

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору через необґрунтованість.

Цього ж дня надійшла відповідь на відзив, де позивач посилається на те, що відповідачем не витребовувались будь - які документи (пояснення) стосовно надання дозволу на імміграцію, не було вжито необхідних заходів для перевірки інформації, яка містилась у вказаному листі Управління СБУ в Хмельницькій області.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, покликаючись на те, що зміст самого рішення є неконкретизованим, а конкретна причина відмови не зазначається.

Представник відповідача проти позову заперечила, покликаючись на доводи, викладені у відзиві, який є у матеріалах справи. Вважає, що відповідач правомірно взяв до уваги інформацію, яка надійшла від управління СБУ, що свідчила про повідомлення заявником недостовірної інформації про місце фактичного проживання та реєстрації. Взявши до уваги встановлені обставини, орган ДМС прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію з інших підстав, визначених законом. Просить у позові відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила те, що разом з чоловіком раніше протягом нетривалого часу проживала за адресою його реєстрації, однак будинок, зображений на фотоматеріалах наданих відповідачем, не впізнає.

Заслухавши сторони та свідка, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , громадянин Республіки Узбекистан, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 12 липня 2019 року звернувся до сектору Управління ДМС України в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію" як особа, яка має підстави для отримання дозволу на імміграцію поза квотою, оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки, надавши необхідний пакет документів, що засвідчують родинні стосунки та відомості про місце проживання в Україні. (а. с. 51)

Управлінням ДМС були складені та направлені відповідні запити про проведення перевірок щодо наявності чи відсутності підстав для отримання заявником дозволу на імміграцію в Україну (а. с. 62, 63, 71 зворот)

06.08.2019 року надійшла відповідь управління СБУ в Хмельницькій області №72/2/202/3867 від 02.08.2019 року про те, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 зареєстрував місце проживання в Україні за адресою, яка використовується для масової реєстрації фіктивного місця проживання іноземців з метою отримання дозволу на імміграцію.

Зі слів старости села Редвинці Хмельницького району було встановлено, що за зареєстрованим місцем проживання позивач не проживав та не проживає. Відтак, управлінням Служби безпеки України в Хмельницькій області рекомендовано відмовити ОСОБА_5 в наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до ч. 4 ст.10 Закону України "Про імміграцію". (а. с. 67-68)

14 серпня 2019 року на підставі вказаної рекомендації структурним підрозділом відповідача був складений висновок за результатами розгляду заяви позивача та прийняте оскаржене рішення №415860000 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію". (а. с. 72-73)

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26). Така ж норма передбачена ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України від 07.06.2001 № 2491-III «Про імміграцію» (далі Закон № 2491-III), Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою КМ України від 26.12.2002 № 1983 (далі Порядок № 1983).

Згідно з п.6 ч.2 ст.4 Закону №2491-ІІІ, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України (п.1 ч.3 ст.4 Закону №2491-ІІІ).

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Факт укладення шлюбу позивача з громадянкою України ОСОБА_4 16 липня 2016 року підтверджується документально і ніким не оспорюється.

Згідно з п.17 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень №1983 ДМС перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію", з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" у разі потреби.

З вищевикладеного вбачається, що прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, яка на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені статтею 10 Закону України "Про імміграцію", відповідно до якої дозвіл на імміграцію не надається:

1. особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2. особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3. особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4. особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5. особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6. в інших випадках, передбачених законами України.

Отже, Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, які пов`язані в першу чергу саме з винними діями іммігранта.

Судом встановлено, що у листі управління СБУ, на який посилається відповідач, міститься посилання на п. 4 ст. 10 Закону, тобто зазначення свідомо неправдивих відомостей в заяві про надання дозволу на імміграцію.

У той же час, відповідач прийняв рішення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", тобто "в інших випадках, передбачених законами України".

Разом з тим, у оскарженому рішенні відсутнє посилання на будь-яку норму будь-якого закону, яка передбачає "інший випадок".

У рішенні не зазначено також і суть самого порушення, яка стала причиною відмови.

В судовому засіданні представник відповідача також не змогла пояснити суть "іншого випадку передбаченого законом" та необхідність застосування саме цього пункту.

Крім того, у разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб (п. 11 Порядку № 1983)

У даному ж випадку, зі слів представника відповідача, спірні питання або необхідність запрошення заявника були відсутні, оскільки з наданих управлінням СБУ документів чітко вбачалось порушення іммігрантом вимог закону.

Проте, з таким висновком суд погодитись не може, оскільки він є необґрунтованим.

По-перше, відібрані органом поліції пояснення старости села Редвинці про те, що позивач не проживає за адресою реєстрації, повинні були бути належним чином перевірені, у тому числі шляхом обстеження житлових умов та складання відповідного акту.

Однак, будь-яких перевірок уповноваженими працівниками за адресою місцезнаходження (проживання) іноземного громадянина для встановлення факту його проживання або відсутності на території сільради не проводилось. Жодних відомостей про проведення перевірок матеріали справи та висновок УДМСУ не містять.

По-друге, наявні у справі фотоматеріали взяти до уваги неможливо, оскільки на них зображена лише частина якогось будинку, без зображення номера та вулиці, відтак встановити, що це саме той будинок, де був зареєстрований позивач, неможливо. Крім того, свідок під присягою підтвердила те, що вказаний будинок не впізнає, оскільки це не той будинок, де вона деякий час проживала з позивачем;

По-третє, відповідачем не перевірено і належними доказами не доведено те, що станом на час реєстрації за відповідною адресою в с. Редвинці, позивач насправді там не проживав, відтак вказав будь-які завідомо недостовірні відомості.

Саме для з`ясування та дослідження вказаних обставин відповідач міг запросити заявника або його представника, однак цього зроблено не було. Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення застосувавши формальний підхід, не обґрунтовано і не пропорційно.

Суд вважає обраний позивачем спосіб захисту правильним, таким, який не призводить до втручання у дискреційні повноваження державного органу, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню: оскаржене рішення слід скасувати, а відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн., які належить стягнути за рахунок асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити.

Визнати необґрунтованим та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №415860000 від 14 серпня 2019 року про відмову у наданні ОСОБА_5 дозволу на імміграцію в Україну.

Зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути питання про надання дозволу на іміграцію в Україну ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1536,80 грн. за рахунок асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 жовтня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 (с. Редвинці,Хмельницька обл. Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. М. Мазура, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29007 37864148)

Головуючий суддя І.С. Козачок