YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Миколаївська область

/

Миколаївський окружний адміністративний суд

Рішення № 85052764, 21.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

21.10.2019

Номер справи

400/2517/19

Номер документу

85052764

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 р. № 400/2517/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000052/2 від 03.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000061/2 від 09.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000064/2 від 13.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000073/2 від 19.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000074/2 від 20.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000078/2 від 26.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000082/2 від 28.03.2019;

- рішення про коригування митної вартості товарів: UА504010/2019/000085/2 від 30.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00081 від 03.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00090 від 09.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00093 від 13.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00107 від 19.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00108 від 20.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00114 від 26.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00118 від 28.03.2019;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: UА504010/2019/00121 від 30.03.2019.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача не відповідають положенням митного законодавства та є необґрунтованими, безпідставними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що під час митного оформлення позивачем н було надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення вартості імпортованого товару – за ціною контракту відповідно до ч.1ст.57 Митного кодексу України (далі – МК України). Відповідач протиправно визначив інший метод - другорядний для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Всі необхідні документи були надані позивачем під час митного оформлення. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують - значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві на позовну заяву, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень. Позивачем не надані в повному обсязі додаткові документи, витребувані митницею, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Подані декларантом документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару). Крім того, як зауважує відповідач у відзиві, декларантом не надані витребувані митницею документи, зазначені в електронному повідомленні та не надана можливість упевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленої митної вартості, поданих для цілей визначення митної вартості. Ні під час митного оформлення ні в позовній заяві ТОВ «МГЗ» не надано обгрунтування та документальне підтвердження знижки ціни на 62.9 дол.США/тн з урахуванням умови поставки FOB, зазначеної у IHS Chemical, Clobal Chlor-Alkali та умови поставки СРТ. заявленої при митному оформленні. Згідно контракту № 20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018р. ТОВ «МГЗ» повинно було сплатити неустойку в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в термін Товару за кожний протермінований календарний день, але товариство не надало жодного документа про наявність сплаченої неустойки та можливих збитків, які відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України повинні включатися до митної вартості. Таким чином прийняті митницею рішення цілком відповідають чинному законодавству, а позовні вимоги не містять підстав для їх задоволення.

Сторони надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - Позивач, ТОВ «МГЗ») є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність по виробництву глинозему.

У зв`язку з тим, що одним з основних компонентів, який використовується в процесі виробництва глинозему є каустична сода, підприємство закуповує її в т. ч. і із-за кордону згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів.

10.12.2018р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «ГалоПолимер», РФ (далі - ТОВ «ГалоПолимер», Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018р. (далі - Контракт), в межах якого з урахуванням Додатку №2 (Специфікації №2) від 23.01.2019р. та Додатку №3 (Специфікації №3) від 19.02.2019р., Продавцем здійснювалась поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) за ціною 307,10 доларів США за 1 тонну. Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, Продавець зобов`язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ (згідно з ІНКОТЕРМС-2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

Пунктом 2.2. Контракту сторони визначили, що ціна на товар вказується в Специфікаціях. Злкрема, Специфікаціями № 2 та №3 вартість товару визначена 307,10 доларів США за 1 тону, який має відвантажуватися протягом лютого-березня 2019 року на адресу позивача.

Виконуючи умови вищевказаного Контракту, зокрема Специфікацій №2 та №3 до Контракту, з метою ввезення товару на територію України, позивачем протягом травня 2019 р. були надані Миколаївській митниці (далі - Відповідач, Митниця, Митний орган) для митного оформлення наступні електронні митні декларації (далі - МД): UА504010/2019/000601 від 03.03.2019, UА504010/2019/000663 від 09.03.2019, UА504010/2019/000708 від 13.03.2019, UА504010/2019/000817 від 19.03.2019, UА504010/2019/000824 від 20.03.2019, UА504010/2019/000877 від 26.03.2019, UА504010/2019/000894 від 28.03.2019, UА504010/2019/000932 від 30.03.2019.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній МД (в графі № 43) була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

В якості основних документів для підтвердження митної вартості товару позивачем митному органу були надані: контракт №20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018, Специфікація №2 від 23.01.2019, Специфікація №3 від 19.02.2019 біржові котирування, інвойси, митна декларація країни відправлення, накладні СМГС.

Згідно з наданими документами, суд вважає, що підтверджувався фактичний обсяг даної поставки, вартість товару за 1 тону, загальна вартість партії товару.

На етапі перевірки митної вартості вищевказаної партії товару, відповідач повідомив позивача електронним листом про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На виконання зазначених вимог відповідача, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач надавав до митного органу наявні у нього запитувані документи та інформацію.

Проте, за результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, якими визначено митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 0,6322 Доларів / кг.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за резервним методом, зокрема, за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 26,12.2018 № UA204040/2018/13499.

У зв`язку з прийняттям відповідачем рішень про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та видано картки відмови по кожній з вищенаведених МД.

Позивач не погодився з рішеннями відповідача, але враховуючи нагальну потребу у використанні товару в господарській діяльності, та керуючись п.2 ч.3 ст.52, ч.7 ст.55 МКУ, звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищевказані митні декларації, з метою розмитнення вищевказаного товару, декларантом були подані до Митного органу нові митні декларації, у яких ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідно до прийнятих відповідачем рішень про визначення митної вартості та було сплачено усі обов`язкові платежі, на підставі яких Митними органом було здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.

Позивач вважає, що відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості ввезеного товару незаконно, необгрунтовано та безпідставно, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 цієї статті.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 р. по справі № 814/921/17.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою етапі 53 МК, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що відповідач мав право прийняти рішення про коригування митної вартості товару, імпортованого позивачем лише і виключно у випадку наявності обставин, передбачених у ч.б ст.54 або ч.ч.1, 2 ст.58 МК України.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містять посилань на порушення або обставини, встановлені в п.1), 3) - 4) ч.б ст.54 МК України, тобто в рішенні не вказується ні про: а) невірно проведений позивачем розрахунок митної вартості; б) невідповідність умов для застосування основного методу визначення митної вартості умовам, передбаченим ст.58 МКУ (тобто наявність обставин, зазначених у ч,1 та 2 ст.58 МКУ); в) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої Позивачем митної вартості.

Вивчивши зміст відзиву відповідача, суд приходить до висновку, що єдиною підставою прийнятого відповідачем рішення було - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, виходячи з матеріалів адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу усі необхідні та наявні у нього для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а також на вимогу Митниці надав додатково наявні у нього документи на обґрунтування правильності заявленої митної вартості, передбачені ч.3 цієї ж статті. Надані позивачем документи в повні мірі відповідають вимогам п.2) ч,2 ст.52 МКУ, а саме - базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та не мають ознак, передбачених ч.3 ст.53 МК України, а саме - не містять розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки; вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що відповідач не довів суду та не надав аргументованих доказів наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Крім того, ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наданих позивачем митному органу документів чітко вбачаються дані стосовно: кількості товару, вартості за одиницю кількості товару та загальної вартості товару, що цілком дозволяло відповідачу здійснити перевірку розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого декларантом та упевнитись у його правильності.

Виходячи з викладеного та підсумовуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідач, в порушення вимог МК України, в обґрунтування прийнятих рішень послалася на обставини, які не можуть спростовувати правильність визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Як вказується у ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Основні документи, які подаються декларантом одночасно з МД та підтверджують митну вартість товарів, наведено у ч.2 ст.53 МК України.

Всі передбачені ч.2 ст.53 МК України та наявні у позивача на момент подання МД документи були надані позивачем Митниці для підтвердження рівня заявленої митної вартості імпортованого товару.

Надані позивачем документи у своїй сукупності надавали об`єктивну можливість і спроможність Відповідачу визначити на їх підставі ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МКУ.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилання у письмових вимогах відповідача на те, що подані позивачем документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на думку суду таке твердження є необґрунтованим, оскільки такими «даними» відповідач вважає дані щодо страхування оцінюваного товару.

Проте, з наданих позивачем митному органу документів, як вже зазначалося вище, чітко вбачався факт правильності розрахунку митної вартості товару. Зокрема, в наданому контракті зазначено базис поставки (СРТ), що не передбачає обов`язку страхування.

Крім того, на кожну письмову вимогу відповідача позивач листами надав до Митного органу додатково витребувані документи.

Так само, в оскаржуваних рішеннях відповідач, на думку суду, необґрунтовано послався на те, що подані позивачем документи нібито не містять даних про витрати на доставку оцінюваного товару.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ - "перевезення оплачене до місця призначення" означає, що продавець за власний рахунок сплачує всі витрати щодо перевезення товару до місця призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, зобов`язання щодо страхування товару відсутні.

Таким чином, відповідно до умов СРТ Інкотермс-2010 страхування товару здійснюється за власним бажанням. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін ОРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Тобто, якщо страхування не здійснювалось, то вимоги щодо надання неіснуючих документів є необгрунтованими.

Отже, суд приходить до висновку, що додатково надані позивачем документи так само, як і попередньо подані разом з ВМД, оцінені митним органом неналежним чином.

Відмова митного органу мотивована також ненаданням договору із третіми особами, пов`язаного з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Однак ч.3 ст.53 МК України приписує декларанту обов`язок надати на вимогу митниці додаткові документи (серед яких,і договір із третіми особами) лише за їх наявності у декларанта.

Оскільки, позивач не укладав з третіми особами договори, які були б пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, оскільки є їх кінцевим споживачем, то він відповідно і не міг надати такі договори відповідачу.

З цього приводу суд зауваужє, що обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - Продавця товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні ч.3 ст.53 МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї етапі, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №814/2659/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний (ч.1 ст.57).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операцїї), (ч.2 ст.57).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України (ч.3 ст.57).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МКУ.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї етапі.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МКУ, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, суд дослідив матеріали справи, вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Водночас, відповідач не обґрунтував своє рішення щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. За такого, виходячи з правила, встановленого ч.3 ст.57 МК України, застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є протиправним.

Послідовність дій посадових осіб Митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 N 362.

Згідно з приписами п. 6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим МКУ, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів: наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Митний орган не зазначив належних доводів наявності у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Таким чином, суд вважає, що позивачем правильно визначена митна вартість товару за ціною Контракту, та є об`єктивна можливість застосування основного методу.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Таким чином, позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за першим методом, тому заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товарів за ціною Контракту відповідає вимогам ст. 58 МКУ.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Митниця не надала суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 9536431) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати: