Рішення № 85052481, 21.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Київ справа № 320/4887/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач-1), Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - відповідач-2), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57868791 про стягнення з позивача 143 420 грн. 59 коп. виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57869042 про стягнення з позивача 569 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у розмірі 143 989 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем-1 протиправно прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57868791 про стягнення з позивача 143 420 грн. 59 коп. виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57869042 про стягнення з позивача 569 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження. Зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2019 р. по справі № 369/1328/19 виконавчий напис № 339 від 23 березня 2015 р. визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому, вказані постанови відповідач-1 виніс неправомірно.

Зазначає, що ним самостійно сплачено грошові кошти по виконавчому збору та по витратах виконавчого провадження (вказані обставини підтверджують копіями квитанцій, наявних в матеріалах справи). У подальшому позивач звернуся до відповідача-1 із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів відповідно до Порядку №787. Проте, листом відповідача-1 від 18 вересня 2019 р. № 25870 повідомлено позивача, що для повернення коштів стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження необхідно звернутися до суду, для скасування зазначених спірних постанов, так як на момент їх винесення виконавчий документ не був скасований чи визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10 жовтня 2019 р.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача оригінал для огляду та належним чином завірену копію матеріалів виконавчих проваджень № 57868791 та № 57869042.

Відповідач-1, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

9 жовтня 2019 р. до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач-2 готовий здійснити повернення коштів відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 787 від 3 вересня 2013 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 «Про деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів на інших доходів бюджету», при повному поданні пакету документів. Стверджує, що оскільки орган, шо контролює справлення надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікацій доходів є Мін`юст, то подання на повернення коштів в цьому випадку має надати саме Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Вважає, що відповідач-2 не може нести відповідальність за те, що відповідач-1 не видав позивачу подання, а останній відповідно не звернувся до відповідача-2 з цим поданням про повернення коштів. За таких обставин відповідач-2 без дотримання передбаченої процедури і складання необхідних документів ніяким чином не може вплинути на вирішення цього питання.

15 жовтня 2019 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2. Зазначає, що з відзивом відповідача-2 не погоджується та вважає його протиправним та таким, що не спростовує доводів позивача. З урахуванням покладених на територіальний орган Казначейства чинним законодавством функцій, не вимагається наявність порушення вказаним органом прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а тому заперечення відповідача-2 щодо відсутності правових підстав для його відповідальності за даним позовом, оскільки ним не порушено жодних прав і законних інтересів позивача, не можуть бути прийняті судом до уваги.

10 жовтня 2019 р. до суду надійшли клопотання від представника позивача та представника відповідача-2 про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

10 жовтня 2019 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні відповідача-1 перебувало виконавче провадження № 47391631, яке було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса № 339 від 23 березня 2015 р. про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у сумі 1 434 205 грн. 92 коп.

5 грудня 2018 р. Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Л.М. винесено 3 постанови у виконавчому провадженні № 47391631, а саме:

- постанову у виконавчому провадженні № 47391631 про стягнення виконавчого збору у розмірі 143 420 грн. 59 коп.;

- постанову у виконавчому провадженні № 47391631 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 569 грн. 00 коп.;

- постанову у виконавчому провадженні № 47391631 про повернення виконавчого документу без фактичного виконання стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документу від 30 листопада 2018 р.

Через повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 47391631 вищезазначений виконавчий збір та витрати виконавчого провадження були виділені в окремі виконавчі провадження.

7 грудня 2018 р. Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Л.М. винесено 2 постанови, а саме:

1) постанову у виконавчому провадженні № 57868791 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача 143 420 грн. 59 коп. виконавчого збору;

2) постанову у виконавчому провадженні № 57869042 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача 569 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження.

У зв`язку з винесеними постановами про відкриття виконавчих повноважень №57868791 та № 57869042 позивачем було самостійно сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Так, відповідно до квитанції № 23 від 3 березня 2019 р. позивачем добровільно сплачено 143 420 грн. 59 коп. (виконавчий збір), а згідно з квитанцією №24 від 3 травня 2019 р. позивачем було сплачено 638 грн. 00 коп. (витрати виконавчого провадження) та 69 грн за квитанцією № 0.0.1346698217.1 від 8 травня 2019 р..

У зв`язку з цим Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Л.М. винесено 2 постанови, а саме:

1) 8 травня 2019 р. державним виконавцем відповідача-1 - постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 57869042 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (витрати виконавчого провадження повністю сплачені відповідно до квитанції № 23 від 3 травня 2019 р.);

2) 10 травням 2019 р. державним виконавцем відповідача-1 - постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 57868791 підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий збір повністю сплачені відповідно до квитанцій № 24 від 3 травня 2019 р. та № 0.0.1346698217.1 від 8 травня 2019 р.).

У цей же період до Києво-Святошинського районного суду Київської області Остренком Миколою Олександровичем подано позовну заяву до Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

21 травня 2019 р. рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі № 369/1328/19 позов задоволено, а саме:

- визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 339 від 23 березня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2019 р. набрало законної сили 9 липня 2019 р.

16 серпня 2019 р. позивач звернувся із заявою до відповідача-1, в якій просить вжити заходів щодо повернення помилково сплачених коштів в розмірі 143 989 грн. 59 коп., що складаються з погашення виконавчого збору у розмірі 143 420 грн. 59 коп. та витрат виконавчого провадження в розмірі 707 грн. 00 коп.

18 вересня 2019 р. листом відповідача-1 позивача повідомлено, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у Відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 47391631 з примусового виконання виконавчого напису № 339, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23 березня 2015 р. про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 1 434 205 грн. 92 коп. 5 грудня 2018 р. вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що 30 листопада 2018 р. до відділу надійшла письмова заява представника стягувача про повернення виконавчого документа. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, які виконує в порядку встановленому цим Законом.

В цьому ж листі відповідач-1 зазначив, що для повернення коштів стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження позивачу необхідно звернутися до суду для скасування постанов, відповідно до яких позивачем сплачено кошти, які винесені в рамках завершеного виконавчого провадження, так як на момент їх винесення, виконавчий документ не був скасований чи визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вважає постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № 57868791 та № 57869042 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27 Закону №1404).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 27 Закону №1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено конкретні випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Приписами ч.7 ст.27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Як убачається з ч. 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII, витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Частиною 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до вимог п.2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Крім того, ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Надаючи оцінку твердженням позивача про протиправність спірних постанов суд зазначає про таке. Оскаржувані постанови на час їх винесення не суперечили вимогам Закону №1404-VIII. Судом встановлено, що позивач ще до подання цього позову до суду погодився із спірними постановами та в добровільному порядку сплатив виконавчий збір і витрати виконавчого провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Фактично позивач зазначає про протиправність вказаних постанов лише на тій підставі, що у подальшому рішенням суду за його позовом було визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Тому суд зазначає, що на час прийняття оскаржувані постанови не були протиправними і підстав для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2019 р. виконавчого напису, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 47391631 та в подальшому винесено оскаржувані постанови, суд визнає, що ця обставина утворює нові підстави для скасування вказаних спірних постанов. При цьому на час винесення спірних постанови таких ці нові обставини не існували і про них відповідачу-1 відомо не було.

Суд звертає увагу, що у випадку виникнення подібних обставин під час виконавчого провадження приписами ч. 7 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

З урахуванням цього суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про скасування постанови відповідача-1 про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57868791 про стягнення з позивача 143 420 грн. 59 коп. виконавчого збору та постанови відповідача-1 про відкриття виконавчого провадження від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57869042 про стягнення з позивача 569 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у розмірі 143 989 грн. 59 коп., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у зв`язку з винесеними постановами про відкриття виконавчих повноважень № 57868791 та № 57869042 позивачем було самостійно сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження (кошти в сумі 143 420 грн. 59 коп., 638 грн. 00 коп., 69 грн. 00 коп.).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Міністерством фінансів України прийнято наказ від 3 вересня 2013 р. № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до вимог абз. 1 п. 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з вимогами абз. 2 п. 3 Порядку № 787 повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Як убачається з абз. 1 п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абз. 5 п. 5 Порядку № 787).

Відповідно до вимог абз. 1 п. 8 Порядку № 787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Як убачається з абз. 2 п. 8 Порядку № 787, подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Абзацом 3 п. 8 Порядку № 787 встановлено, що заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником в довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.

Згідно з вимогами п. 10 Порядку № 787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Відповідно до вимог п. 15 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів, але згідно з бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів у поточному бюджетному році, то повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.

Суд зазначає, що положенням про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 716), визначено, що управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, готує та вносить в установленому порядку пропозиції щодо його вдосконалення; здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів; здійснює відкриття і закриття рахунків в національній валюті, проводить операції на рахунках, формує та видає виписки з рахунків; здійснює повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснює операції з повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; проводить відповідні розрахунки між державними та місцевими бюджетами, між місцевими бюджетами, а також між учасниками бюджетного процесу та суб`єктами господарювання; формує та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього, до місцевих фінансових органів - територіальний розподіл за міжбюджетними трансфертами та зміни до нього; здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; здійснює платежі за дорученням розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства, в тому числі платежі, пов`язані з виконанням зобов`язань, взятих під державні та місцеві гарантії; перераховує міжбюджетні трансферти; обслуговує кошти фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, інших клієнтів та кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів під час реалізації спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду; здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України; здійснює покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів; веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів; встановлює графіки подання квартальної та річної зведеної бюджетної та фінансової звітності розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів; зводе та складає звітність про виконання державного, місцевих та зведених місцевих бюджетів; складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів; здійснює у межах повноважень, передбачених законом, контроль за: веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного та місцевих бюджетів, складанням та поданням розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів фінансової і бюджетної звітності; бюджетними повноваженнями під час зарахування надходжень бюджету; відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; відповідністю платежів узятим бюджетним зобов`язанням та відповідним бюджетним асигнуванням; дотриманням правил з операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті; дотриманням розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, іншими клієнтами вимог законодавства у сфері закупівель в частині наявності, відповідності та правильності оформлення документів; застосовує або здійснює заходи впливу за порушення бюджетного законодавства; забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності; надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до компетенції Управління Казначейства; забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної та внутрішньої платіжної систем Казначейства, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється управлінням Казначейства; здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління; організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Виходячи з вищенаведених функцій органу, Управління Казначейства здійснює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів лише:

- за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили, згідно з механізмом, визначеним наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 «Про затвердження порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (далі - Порядок № 787),

- за рішенням суду у безспірному порядку згідно з механізмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845). В свою чергу Порядком передбачено декілька способів виконання рішень судів, в тому числі стягнення надходжень бюджету та стягнення з боржників.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач-2 у відзиві зазначив, що з питанням повернення помилково сплачених коштів, позивач до нього не звертався. Крім того. зазначає, що позивач правильно вказує у позовній заяві на можливість повернення коштів згідно з Порядком № 787, але пакет документів, визначених Порядком №787 до відповідача-2 не надходив.

Судом встановлено, що позивач 16 серпня 2019 р. звернувся до відповідача-1 з проханням вжити заходів щодо повернення йому помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджетів і вказав рахунок, на який просить зарахувати вказані кошти, хоча безпосередньо і не зазначав прохання про складення передбаченого цим Порядком подання. Як вбачається з наявних матеріалів справи, помилково сплачені позивачем кошти підлягають поверненню йому у встановленому порядку, зокрема, згідно з приписами ч. 7 ст. 27 Закону № 1404-VIII. Проте, відповідачем-1 за наслідками розгляду цього звернення позивачу було відмовлено з роз`ясненням його права на звернення до суду для вирішення питання щодо скасування спірних постанов.

Із урахуванням того, що спірні постанови скасовано, відповідач-1 повинен повторно розглянути звернення позивача від 16 серпня 2019 р..

Суд бере до уваги, що позивачем у позовній заяві обґрунтовується необхідність вчинення дій по поверненню зазначених ним коштів відповідно до процедури, передбаченої Порядком № 787. При цьому, як вбачається з позову, позивач не заперечує той факт, що йому відомо встановлений порядок і цей порядок ним не дотримано у повному обсязі.

Із урахуванням того, що позивачем не дотримано процедуру, визначену Порядком № 787, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошових коштів у розмірі 143 989 грн. 59 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням обставин цієї адміністративної справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 р. про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 143 989 грн. 59 коп., з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із зазначених у рішенні мотивів і підстав.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2976 грн. 70 коп. згідно з квитанцією від 9 вересня 2019 р. № 10

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 2700 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57868791 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 143 420 грн. 59 коп.

Скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 7 грудня 2018 р. у виконавчому провадженні № 57869042 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 569 грн. 00 коп.

Зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 р. про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 143 989 грн. 59 коп., з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ - 34903037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, адреса: вул. Л.Українки, 86, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, 08132, код ЄДРПОУ - 34903037.

Відповідач-2 - Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, адреса: вул. Л.Українки, 88, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, 08134, код ЄДРПОУ - 38010937.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 21 жовтня 2019 року.