Рішення № 85052475, 21.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Київ справа № 320/6015/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. № 0013371304, № 0013411304, № 0013421304, № 0013401304, рішення від 17 липня 2018 р. № 0013391304 та податкову вимогу від 17 липня 2018 р. № Ф-0013381304.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за наслідками перевірки встановлено низку порушень, у зв`язку з чим контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та податкову вимогу. Позивач не погоджується з рішеннями контролюючого органу, оскільки витрати та доходи від здійснення всіх господарських операцій за податковий період, що перевірявся, відображені у первинних документах належним чином. Зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення норм податкового законодавства є безпідставними та зазначає, що відповідачем не наведено доказів, які б підтверджували встановлені порушення, що виникли при здійсненні господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, а тому звернулась з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11 січня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, в його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що оскаржувані рішення контролюючого органу є обґрунтованими та правомірними.

14 лютого 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог, не надано обґрунтованих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

14 серпня 2019 р. у судовому засідання представники сторін подали клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 14 серпня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 10 липня 2013 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

Відповідачем у період з 5 червня 2018 року по 18 червня 2018 року проводилася документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт № 529/10-36-13-04/2084016528 від 23 червня 2018 року (далі - Акт перевірки) про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем, у якому зазначається про встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період діяльності з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Актом перевірки встановлено, що порушено наступні вимоги:

1) п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218, в частині надання до проведення перевірки 3 Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також невірного відображення ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня, суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6. 7. 8 );

2) п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп., в т.ч. за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016р. в сумі 75 663 грн. 70 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 33 176 грн. 85 коп., в т.ч.: за 2015 р. в сумі 9 661 грн. 82 коп., за 2016р. в сумі 15 261 грн. 30 коп. та 2017 р. в сумі 8 253 грн. 73 коп.;

3) п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп. в т.ч.: за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 95 131 грн. 53 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини - 185 929 грн. 93 коп., в т.ч.: за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016р. в сумі 95 131 грн. 53 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 38 997 грн. 03 коп.;

4) п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображення операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 353 314 грн. 62 коп., в т.ч. за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. в сумі 145 559 грн. 95 коп. та за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. в сумі 207 754 грн. 67 коп.;

5) п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в сумі 185 929 грн. 93 коп., в т.ч. за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 75 663 грн. 70 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності та суму 2 788 грн. 94 коп.;

6) п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 45 854 грн. 08 коп., з т.ч. за 2015 р. в сумі 0 грн. 00 коп., за 2016 р. в сумі 0 грн. 00 коп. та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, рішення та податкову вимогу, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013371304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 33 176 грн. 85 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 8 294 грн. 21 коп. за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 41 471 грн. 06 коп. (за період з 2015 р. по 2017 р. за встановлені правопорушення п.167.1 ст.167, п. 177.2 ст. 177 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2018 року № 0013391304, яким грошову суму штрафних санкцій визначено в 6 134 грн. 81 коп. (за період з 2015 р. по 2017 р. за виявлені правопорушення пп. 2 ч. 1 ст. 8, ч .2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і за наслідками якого донараховано 38 997 грн. 03 коп. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013411304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 353 314 грн. 62 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 88 328 грн. 66 коп. за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 441 643 грн. 28 коп. (за період з 2015 р. по 2017 р. за порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України);

- податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013421304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 2 788 грн. 94 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 697 грн. 24 коп. за платежем Військовий збір на загальну суму 3486 грн. 18 коп. (за період з 2015 р. по 2017 р. за встановлені порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та застосовано штрафні санкції на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України);

- податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013401304, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 грн. 00 коп. за платежем Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (за період з 2015 р. по 2017 р. за встановлене порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»);

- вимога про сплату боргу від 17 липня 2018 року № Ф-0013381304, якою застосовується сума за недоїмку у розмірі 38 997 грн. 03 коп. (за період з 2015 р. по 2017 р. на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки від 23 червня 2018 року № 529/10-36-13-04/ НОМЕР_1 ).

2 серпня 2018 р. позивачем до Державної фіскальної служби України було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. № 0013371304, рішення від 17 липня 2018 р. № 0013391304, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. № 0013411304, податкове повідомлення-рішення віл 17 липня 2018 р. № 0013421304, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. № 0013401304, вимогу про сплату боргу від 17 липня 2018 р. № Ф-0013381304.

15 серпня 2018 р. рішенням Державної фіскальної служби України вирішено продовжити розгляд скарги по 5 жовтня 2018 р.

31 серпня 2018 р. рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2018 р. № 0013391304 ГУ ДФС у Київській області залишено без змін, а скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 від 2 серпня 2018 р. № б/н в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів - без задоволення.

4 жовтня 2018 р. рішенням Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що ДФС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013371304, № 0013411304, № 0013421304, № 0013401304 а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та податковою вимогою, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п.п. 16.1.2., 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень податкового органу) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до вимог абз. «а» пункту 176.1. статті 176 ПК України вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Пунктом 177.2. статті 177 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як убачається з пункту 177.10. статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд зазначає, що форму книги та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16 вересня 2013 р. «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Наказ № 481). Дані Книги обліку є підставою для заповнення річної декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до вимог п. 1 Наказу № 481 відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з вимогами п. 2 Наказу № 481 книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

Як убачається з п. 3 Наказу № 481, у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді:

1) самозайнята особа зобов`язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності);

2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою;

3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи;

4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Пунктом 4 Наказу № 481 визначено, що у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги в електронній формі:

1) самозайнята особа зобов`язана: отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформувати заяву на отримання Книги і надіслати її до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв`язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

2) контролюючий орган за місцем податкового обліку реєструє заяву самозайнятої особи на отримання Книги у реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає самозайнятій особі повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації;

3) після отримання самозайнятою особою повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з цим Порядком;

4) у Книзі в електронному вигляді допускаються виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, в якому відображається від`ємне або позитивне значення.

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Наказу № 481).

Відповідно до вимог п. 6 Наказу № 481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Пунктом 7 Наказу № 481 встановлено, що фізичні особи - підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

Згідно з вимогами п. 8 Наказу № 481 книга зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

Як убачається з п. 9 Наказу № 481, дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з вимогами п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень податкового органу) визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону № 2464-VI).

Пунктом 3 ст. 8 Закону № 2464-VI визначено, що кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як убачається з п. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Разом з тим, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 3 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Вимогами пункту 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1.1 пункту 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. У свою чергу п. 162.1. ст.. 162 ПК України встановлено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;податковий агент.

Відповідно до вимог пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідних положень Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України).

Згідно з вимогами пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідних положень Податкового кодексу України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу Перехідних положень Податкового кодексу України).

В Акті перевірки вказано, що у наданих позивачем Книгах обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 невірно відображено за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. розмір доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності (графи 6. 7. 8), чим порушено п. 177.10 ст. 177 ПК України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідач посилається лише на загальні вимоги Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат. Проте, при цьому не конкретизовано які саме позивач допустив порушення при веденні Книги обліку доходів і витрат. Доказів на підтвердження своєї позиції ні у ході перевірки, ні під час адміністративного оскарження її результатів, ні під час розгляду справи відповідач не надав.

На спростування доводів відповідача, наведених в акті перевірки, позивачем надано до суду Книги обліку доходів і витрат за 2015 р., 2016 р. та 2017 р., які досліджено судом. Порушень в оформленні цих Книг відповідно по порядку їх ведення не виявлено.

Отже, доводи відповідача про порушення позивачем п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп., в т.ч. за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 75 663 грн. 70 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 33 176 грн. 85 коп., в т.ч.: за 2015 р. в сумі 9 661 грн. 82 коп., за 2016р. в сумі 15 261 грн. 30 коп. та 2017 р. в сумі 8 253 грн. 73 коп., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту перевірки, «….перевіркою правильності визначення валового доходу відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи за 2015 р., 2016 р. та 2017 р. з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, встановлено заниження валового доходу в сумі 125777 грн. 31 коп. без ПДВ, а саме:

- згідно наданих до перевірки документів виявлено заниження валового доходу за 2015 рік в сумі 31224 грн. 84 коп. без ПДВ, а саме: в ході проведення перевірки встановлено що згідно виторгів Z-звітів реєстраторів розрахункових операцій фіскальний № 3000008597, фіскальний № 3000012187 та фіскальний № 3000042740 сума реалізованих товарів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року становить 944938 грн. 57 коп. без ПДВ., проте згідно додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік загальна сума доходу, отриманого на протязі 2015 року, становить 913713 грн. 73 коп. У зв`язку з вище викладеним перевіркою встановлено заниження суми отриманого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на суму 31224 грн. 84 коп. без ПДВ;

- згідно наданих до перевірки документів виявлено заниження валового доходу за 2016 рік в сумі 48698 грн. 39 коп. без ПДВ, а саме: в ході проведення перевірки встановлено що згідно виторгів Z-звітів реєстраторів розрахункових операцій фіскальний № 3000008597, фіскальний № 3000012187 та фіскальний № 3000042740 сума реалізованих товарів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить 1041237 грн. 24 коп. без ПДВ., проте згідно додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік загальна сума доходу, отриманого на протязі 2016 року, становить 992538 грн. 85 коп. У зв`язку з вище викладеним перевіркою встановлено заниження суми отриманого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на суму 48698 грн. 39 коп. без ПДВ;

- згідно наданих до перевірки ФОН ОСОБА_1 , у відповідь на запит про надання інформації та її документального підтвердження від 1 червня 2018 року №2376/ФОП/10-36-13-04 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що станом на 1 січня 2017 р. у ФОП ОСОБА_1 рахувалися залишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 51005 грн. 05 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки та згідно наданих до перевірки видаткових накладних, товарних чеків, фіскальних чеків, товарно-транспортних накладних та інших підтверджуючих документів ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 р. придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 770921 грн. 58 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки, повернуто постачальника на протязі 2017 р. на загальну суму 152 грн. 76 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки, згідно наданих для проведення перевірки первинних фінансово-господарських документів та інформації щодо суми отриманого доходу згідно додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи встановлено реалізацію товарно-матеріальних цінностей на протязі 2017р. на загальну суму 695208 грн. 37 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки, залишки товарно-матеріальних цінностей згідно даних перевірки станом на 31 грудня 2017 р. становить 126565 грн. 50 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки, проте згідно наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2017 р. у ФОП ОСОБА_1 рахувалися залишки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 90173 грн. 37 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки. Різниця складає 36392 грн. 13 коп. без ПДВ по ціні придбання без націнки. Згідно даних перевірки ФОП Назаренко O . A . середня націнка на реалізований товар становить 26%, тобто загальна сума реалізованого товару на протязі 2017 року з урахуванням середньої націнки на товар становить 45854 грн. 08 коп. без ПДВ.».

Суд звертає увагу на наступне. В акті перевірки зазначено, що згідно з даними Z-звітів реєстраторів розрахункових операцій фіскальний № 3000008597, фіскальний № 3000012187 та фіскальний № 3000042740 сума реалізованих товарів за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року становить 944 938 грн. 57 коп. без ПДВ. Проте, з наданих відповідачем до відзиву Z-звітів вбачається, що згідно з даними реєстраторів розрахункових операцій фіскальний № 3000008597, фіскальний № 3000012187 та фіскальний № 3000042740 сума реалізованих товарів за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. становить 902 872 грн. 13 коп.

При цьому, судом встановлено, що в наданих Z-звітах за 2015 р., по реєстраторах розрахункових операцій №3000008597 відсутні дані про операції № 578 на суму 1 486 грн. 58 коп., № 584 на суму 1 266 грн. 31 коп., № 626 на суму 2 094 грн. 81 коп., № 689 на суму 2 612 грн. 07 коп., № 693 на суму 2 035 грн. 35 коп. та відсутні дані про операції по касовому апараті № 3000042740 - відсутні дані про операції № 535 на суму 775 грн. 90 коп., № 595 на суму 277 грн. 00 коп. Таким чином, в Z-звітах, які були надані відповідачем сума реалізованих товарів на 10 841 грн. 60 коп. менше ніж сума доходу, отриманого на протязі 2015 року, яка вказана позивачем в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи.

Аналогічна ситуація встановлена щодо висновків, які містяться в акті перевірки, по Z-звітах реєстраторів розрахункових операцій фіскальний № 3000008597, фіскальний № 3000012187 та фіскальний № 3000042740 за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. Так, перевіркою встановлено, що сума реалізованих товарів за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. становить 1 041 237 грн. 24 коп. без ПДВ. При цьому в наданому відповідачем Z-звіті за 2016 р., сума реалізованих товарів становить 990 903 грн. 65 коп.

У наданому Z-звіті відсутні дані про операції реєстраторів розрахункових операцій № 3000012187 від 23 січня 2016 р. на суму 1002 грн. 00 коп. та сума операції № 838 вказана в Z-звіті відповідача складає 3943 грн. 90 коп. Разом з тим, згідно даних позивача сума тієї ж операції складає 376 грн. 10 коп.

Судом також встановлено, що по реєстратору розрахункових операцій фіскальний № 3000042740 відсутні дані про операцію № 774 на суму 257 грн. 10 коп. Таким чином, є різниця в Z-звітах, які надані відповідачем, а сума реалізованих товарів на 1 635 грн. 20 грн. менше ніж сума доходу, отриманого на протязі 2016 року, яка вказана позивачем в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи.

Під час дослідження Z-звітів за 2017 р. за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р., які були надані відповідачем, сума реалізованих товарів становить 992 919 грн. 28 коп., що менше ніж сума, зазначена позивачем в декларації на 410 грн. 00 коп., а саме 993 329 грн. 28 коп.

Отже, під час аналізу Z-звітів, які надані відповідачем, та даними, які надані позивачем на підтвердження правомірності своєї господарської діяльності та правомірності оподаткування, що містяться в Книзі обліку доходів і витрат, в декларації про майновий стан і доходи та даними Z-звітах реєстраторів розрахункових операцій позивача за відповідний рік, судом встановлено, що відповідач на підставі неточних і помилкових даних протиправно дійшов висновку, що позивачем порушено п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп., в т.ч. за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 75 663 грн. 70 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 33 176 грн. 85 коп., в т.ч.: за 2015 р. в сумі 9 661 грн. 82 коп., за 2016р. в сумі 15 261 грн. 30 коп. та 2017 р. в сумі 8 253 грн. 73 коп.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013371304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 33 176 грн. 85 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 8 294 грн. 21 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI, в частині заниження доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 38 997 грн. 03 коп., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено, що «……перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % до 31 грудня 2015 р. та у розмірі 22 % з 1 січня 2016 р. встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. занижено ЄСВ на загальну суму 38 997 грн. 03 коп., за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп. в тому числі: за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 95 131 грн. 53 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини - 185 929 грн. 93 коп., в т.ч.: за 2015 р. в сумі 64 412 грн. 15 коп. без ПДВ, за 2016 р. в сумі 95 131 грн. 53 коп. без ПДВ та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп. без ПДВ) у зв`язку з чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (із змінами та доповненнями) та в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 38 997 грн. 03.».

Отже, відповідач в Акті перевірки дійшов висновку та здійснив нарахування єдиного внеску з огляду на помилковий висновок щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу.

У зв`язку з тим, що судом встановлено, що відповідач дійшов помилкового висновку про заниження суми чистого доходу за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 185 929 грн. 93 коп., на який в подальшому відповідачем здійснювалося нарахування єдиного внеску, суд зазначає, що відповідач також помилково дійшов висновку про заниження доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р.

Отже, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2018 року № 0013391304 та вимога про сплату боргу від 17 липня 2018 року № Ф-0013381304 є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображення операцій що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 353 314 грн. 62 коп. в т.ч. за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. в сумі 145 559 грн. 95 коп. та за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. в сумі 207 754 грн. 67 коп., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту перевірки: «….перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. у готівковій та безготівковій формі розрахунків дохід в сумі 1766573 грн. 12 коп. без ПДВ., що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями). Оскільки, ФОП ОСОБА_1 не подано в установлені строки податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2017 р., то податкові зобов`язання визначено відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 розділу II Податкового кодексу України. У разі визначення суми податкового зобов`язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України тягне за собою накладення на платника податків штрафів у розмірах, визначених п. 123.1 ст. 123 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями)».

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з вимогами п. 181.1. ст. 181 ПК України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів`крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

В силу приписів п. 188.1 ст. 188 ПК України не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку.

Суд звертає увагу, що якщо суб`єкт господарювання здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є платником податку на додану вартість, то сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб`єкт господарювання здійснює операції, які не є об`єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку). Крім того, ціна таких товарів під час їх подальшої реалізації шляхом роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах буде складатись в тому числі з вказаних 20 відсотків податку на додану вартість, що були включеними постачальником цих товарів.

Судом встановлено, що позивач в період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. не була зареєстрована, як платник податку на додану вартість. Разом з тим, суд зазначає, що контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, а ціна за переданий ними товар включала в себе ПДВ.

Суд зазначає, що в ході проведення перевірки відповідачем не було взято до уваги, що отримана сума виручки в розмірі 1 766 573 грн. 12 коп. від здійснення роздрібної торгівлі за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. включає в себе суму ПДВ, що суперечить п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України.

Таким чином, загальна сума отриманої позивачем виручки від здійснення роздрібної торгівлі за період з 1 квітня 2016 р. по 21 грудня 2017 р. у розмірі 1 766 573 грн. 12 коп. складається вже з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач не зобов`язана була подавати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником ПДВ, оскільки контролюючим органом помилково встановлений факт не дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців (1 000 000 грн. 00 коп. без урахування ПДВ) за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2017 р.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображення операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 353 314 грн. 62 коп., в т.ч. за період з 1 квітня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. в сумі 145 559 грн. 95 коп. та за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. в сумі 207 754 грн. 67 коп.

Тому винесено податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013411304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 353 314 грн. 62 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 88 328 грн. 66 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в сумі 185 929 грн. 93 коп., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2 788 грн. 94 коп., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено, що «…перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу з якого нараховується військовий збір встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподаткованого доходу за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. в сумі 195 051 грн. 22 коп. без ПДВ в результаті допущених порушень податкового законодавства, відображених в п.п.2.1.2.2, п.п.2.1.273 п. 2.1 розділу 2 акту перевірки.

Заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на суму 185 929 грн. 90 коп. без ПДВ призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2 788 грн. 94 коп. чим порушено п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755- VI (зі змінами та доповненнями)».

Тобто, відповідач в Акті перевірки здійснив нарахування військового збору з огляду на висновок щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу, який був визнаний судом протиправним та таким, який не підтверджується доказами.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013421304, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 2 788 грн. 94 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 697 грн. 24 коп., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо твердження відповідача, що про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 45 854 грн. 08 коп., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акту перевірки: «….при проведені перевірки дотримання вимог Закону України від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) виявлено факти проведення розрахункових операцій без застосування РРО, та без видачі відповідних розрахункових документів встановленого зразка, відповідно до фіскальних звітних чеків РРО за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. загальні, сума доходу склала 960010 грн. 24 коп., проте відповідно до встановлених порушень в п.2.2.1. акту перевірки встановлено, що ОСОБА_1 отримала за період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. валовий дохід в загальній сумі 1005864 грн. 32 коп., різниця склала 45854 грн. 08 коп.».

Суд звертає увагу, що під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в Акті перевірки відсутній п.2.2.1., на який посилається відповідач в п. 2.9.2 та на підставі якого в подальшому відповідачем встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що свідчить про відсутність опису факту порушення та неможливість його підтвердження.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що вона в повному обсязі виконувала передбачені п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обов`язки (зокрема: в повному обсязі проводила операції через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, роздруковувала та надавала покупцям послуг відповідні розрахункові документи).

Тому посилання відповідача на порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2017 р. на загальну суму 45 854 грн. 08 коп., з т.ч. за 2015 р. в сумі 0 грн. 00 коп., за 2016 р. в сумі 0 грн. 00 коп. та за 2017 р. в сумі 45 854 грн. 08 коп., суд вважає не обґрунтованими та безпідставними.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року № 0013401304, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 грн. 00 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що в Акті перевірки не міститься жодних посилань на конкретні операції, в результаті яких здійснено вказані порушення, первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які б підтверджували наявність факту реалізації товару в обсязі чи за ціною більшою, ніж зазначено у фіскальних чеках, чи заниження загального оподатковуваного доходу в будь-який інший спосіб.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 р. № 0013371304, № 0013411304, № 0013421304, № 0013401304, рішення від 17 липня 2018 р. № 0013391304 та податкову вимогу від 17 липня 2018 р. № Ф-0013381304, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій жодних доказів не надано.

Наведене свідчить, що рішення відповідача були протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суду стягнути з відповідача сплачені виплати на правничу допомогу на суму 10 309 грн. 60 коп. В позовній заяві позивач зазначає, що «розмір витрат на правову допомогу складає 10 309 грн. 60 коп з розрахунку визначеному Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме 40% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (736 грн. 40 коп.) за годину роботи: 736 грн. 40 коп. - первинна консультація з юридичних питань (1 година); 8 100 грн. 40 коп. - складання позовної заяви (11 годин); 1 472 грн. 80 коп. - особиста участь та представництво в двох судових засіданнях (1 година 1 с/з)».

На підтвердження сплати позивачем коштів за надання правової допомоги не було долучено квитанцію та/або платіжного доручення, яке б могло б підтвердити достовірність сплати позивачем витрат на правничу допомогу. Крім того, у суду в матеріалах справи відсутні документи щодо підтвердження витрат на правову допомогу (а саме: договір про надання правової допомоги, розрахунку витрат на надання правничої допомоги, акту прийому-передач, платіжних доручень та інших документів).

У зв`язку з відсутністю у суду документів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд вважає, що на момент винесення рішення у суду відсутні підстави для вирішення цього питання.

Щодо питання про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 6 689 грн. 36 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.1177127052.1 від 5 листопада 2018 р. на суму 1762 грн. 00 коп. та квитанцією № 0.0.1197634749.1 від 27 листопада 2018 р. на суму 4 927 грн. 36 коп.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, тому беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 6 689 грн. 36 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013371304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013411304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013421304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013401304.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № 0013391304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 17 липня 2018 р. № Ф-0013381304.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 689 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 36 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складання рішення суду 21 жовтня 2019 р.