Рішення № 85049391, 21.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. справа № 300/1886/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком з дати виникнення права на пенсію, а саме з 23.01.2018 року та зобов`язання здійснити таке призначення та виплатити недоотримані суми пенсії з 23.01.2018 року по час фактичної виплати пенсії за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог пенсійного законодавства, при виконанні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року у справі № 0940/2314/18, яке набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з дати виникнення права на пенсію з 23.01.2018 року.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.11.2018 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.21-23). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року не вказано з якого часу слід призначити позивачу пенсію за віком у зв`язку з чим органом Пенсійного фонду України здійснено таке призначення з дати подання ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії, тобто з 23.07.2019 року.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

13.03.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 60 років, звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком та відповідними документами, що підтверджують стаж роботи, зокрема трудовою книжкою (а.с.50-51).

За результатами розгляду вказаної заяви, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 в грудні 2018 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними щодо відмови у зарахуванні до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 року по 27.02.1989 року та колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 року по 02.03.1993 року, відмови у призначенні пенсії за віком з 22.01.2018 року згідно заяви від 13.03.2018 року та зобов`язання зарахувати до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 року по 27.02.1989 року та колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 року по 02.03.1993 року, призначити пенсію за віком з 22.01.2018 року згідно заяви від 13.03.2018 року, нарахувати і виплатити неотриману пенсію, з 22.01.2018 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року у справі № 0940/2314/18 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 по 27.02.1989 та в колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 по 02.03.1993. Зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 по 27.02.1989 та в колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 по 02.03.1993. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.34-36). Вказане судове рішення набрало законної сили 30.05.2019 року (а.с.34-37).

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року у справі № 0940/2314/18, органом Пенсійного фонду України здійснено зарахування даних періодів до загального стажу роботи позивача, відтак страховий стаж ОСОБА_1 склав 25 років 6 місяців у зв`язку з чим відповідачем 23.07.2019 року призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі поданої останнім заяви про призначення пенсії від 23.07.2019 року (а.с.30-31).

Не погодившись із здійсненим призначенням пенсії, позивач 31.07.2019 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, згідно якої просив призначити пенсію по віку з врахуванням судового рішення, а також призначити, нарахувати і виплатити неотриману пенсію з 22.01.2018 року, тобто з моменту виникнення права на таку пенсію, з врахуванням дати первинного звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії в межах трьохмісячного строку (а.с.8).

Листом від 13.08.2019 року за № 994/Б-15, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, позивач про те, що оскільки в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року не було вказано з якого часу слід призначити пенсію, то пенсію призначено з дати подання ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії, тобто з 23.07.2019 року у зв`язку з чим рішення суду виконано в повному обсязі і призначити пенсію з більш раннього терміну немає підстав (а.с.11).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, відповідно частини 1 якої в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом з 01 січня 2018 року для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення 60 річного віку та 2) наявність страхового стажу не менше 25 років.

Згідно частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З аналізу наведених норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та Порядку № 22-1 вбачається, що за загальним правилом пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Спір у цій справі виник з приводу того, що орган Пенсійного фонду України вважає днем звернення за призначенням пенсії повторне звернення позивача після звернення останнього до суду для встановлення фактів на підтвердження трудового стажу.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року у справі № 0940/2314/18 визнано протиправними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 по 27.02.1989 та в колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 по 02.03.1993 та зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи в колгоспі "Росія" з 23.01.1987 по 27.02.1989 та в колгоспі "Щорса" з 03.03.1989 по 02.03.1993.

При цьому суд звертає увагу, що згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені судом обставини щодо звернення позивача із заявою про призначення пенсії 23.07.2019 року та 31.07.2019 року, а також первинного звернення позивача про призначення пенсії 13.03.2018 року, суд дійшов висновку, що з врахуванням дати первинного звернення позивача до пенсійного органу, пенсія за віком підлягає призначенню ОСОБА_1 з дня виникнення права на таку пенсію, оскільки станом на дату первинного звернення позивача із заявою та необхідними документами, трьохмісячний термін, встановлений статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 не пропущений.

Суд зазначає, що фактично за період судового розгляду справи № 0940/2314/18 позивач не отримав належні йому пенсійні виплати.

Право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення позивача із первинною заявою, та викликали сумнів у пенсійного органу, та таке право підлягає поновленню з моменту його виникнення, з врахуванням первинного звернення до пенсійного органу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 172/730/17(2-а/172/23/17).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії в межах трьохмісячного строку з дня, коли у нього виникло право на одержання пенсії за віком, є помилковим призначення відповідачем пенсії позивачу з дня повторного звернення з заявою про призначення пенсії.

Окрім цього суд зазначає, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи у відповідності до приписів статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та яка була подана 13.03.2018 року до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, а тому у територіального органу Пенсійного фонду України були всі підстави для зарахування вищевказаного періоду до стажу роботи і призначення позивачу пенсії за віком з 23.01.2018 року, тобто з моменту виникнення права на таку пенсію.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В пункті 4 рішення від 11.10.2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком з моменту виникнення права на таку пенсію, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (частина 4 статті 9, частина 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.01.2018 року з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії в межах трьохмісячного строку з дня, коли у нього виникло право на одержання пенсії, суд вважає за необхідне для повного забезпечення захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 23.01.2018 року, тобто з моменту виникнення права на таку пенсію та здійснити відповідні виплати.

Таке зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) у призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком з дати виникнення права на пенсію, а саме з 23.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком з дати виникнення права на пенсію, а саме з 23.01.2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.