Рішення № 85048945, 09.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа № 160/4493/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняШелгуновій І.А. за участі: представника позивача представників відповідача Красницької-Келембет А.С.,Чебикіної О.П. Ваховської Г.О., Солодової А.О., Ткаченко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2019 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби форми «В4» №0000694606 від 14 лютого 2019 року та форми «Н» №0000684606 від 14 лютого 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2019 року о 13:40 год. (т. 1 а.с. 2).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 22.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.09.2019 року о 13:20 год. (т. 3 а.с. 48-51).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з питань перевірки формування відємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №16/28-10-46-06-05393043 від 17.01.2019 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019 року №0000694606 та №0000684606. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно при визначенні податкових зобов`язань дійшов висновку щодо їх заниження в жовтні 2018 року на загальну суму 1 139 855,00 грн., щодо завищення суми податкового кредиту в жовтні 2018 року 2018 року на 275 568,00 грн. за результатами здійснення безпідставного документального оформлення нераельних господарських операцій із контрагентами, а також щодо заниження бази оподаткування ПДВ на 9 585 174,44 та відповідно, суми податкових зобов`язань вересня 2018 року на 1 917 034.89 грн. за результатами здійснення операцій з реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчої їх виробничої собівартості. Позивач вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «МІЯ Україна», оскільки факт виконання операції постачання підтверджується договорами, специфікаціями, податковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури, акти приймання матеріалів. Отже, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 332 458,00 грн., а також застосовано штраф у розмірі 1 528 444,80 грн. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

07.06.2019 року представниками відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просили відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Дніпротехсервіс» та ТОВ «МІЯ Україна». Однак, відповідно до аналізу ЄРПН та АІС «Податковий блок» встановлено обрив ланцюга постачання реалізованого товару, що свідчить про відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, недостовірність даних, що призвело до завищення суми податкового кредиту у жовтні 2018 року на суму 275 568,00 грн. також, позивачем в жовтні 2018 року проведено знецінення ТМЦ на суму 11 146 633,08 грн. та реалізовано готову продукцію власного виробництва за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення по взаємовідносинам з ТОВ «ПОЛЮС ТРЕЙДИНГ» на суму ПДВ 1 917 035,00 грн. У зв`язку з чим, позивачем порушено абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 198.1 ст. 198 та п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №16/28-10-46-06-05393043 від 17.01.2019 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях підтримали, проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» зареєстровано 27.02.1997 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

У період з 21.12.2018 року по 15.01.2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу від 21.11.2018 року №2167, направлень від 20.12.2018 року №588/28-10-46-06 та №589/28-10-46-07, та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 17.01.2019 року №16/28-10-46-06-05393043 (далі - акт перевірки).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» 31.01.2019 року подало до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2019 року №16/28-10-46-06-05393043.

Проте, листом від 11.02.2019 року №6819/10/28-10-46-06-09 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишені без задоволення.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 188.1 ст. 188 з урахуванням п. 14.1.71, п.198.1, п.198.2, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п.200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) в жовтні 2018 року на 3 332 458,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 05.09.2018 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000694606 від 14.02.2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 332 458,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0000684606 від 14.02.2019 року, яким застосовано штраф у розмірі 1 528 444,80 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» 01.03.2019 року звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою з вимогами переглянути та скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019 року №0000694606 та №0000684606.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 26.04.2019 року №20169/6/99-99-11-04-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019 року №0000694606 та №0000684606, а скаргу - без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 14.02.2019 року №0000694606 та №0000684606.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Так, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Щодо надання правової оцінки прийнятому податковому повідомленню-рішенню від 14.02.2019 року №0000694606, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 332 458,00 грн., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про те, що в жовтні 2018 року позивачем проведено знецінення ТМЦ на суму 11 146 633,08 грн. Підставою для таких висновків сталі дані головної книги наданої ПАТ «Дніпровський меткомбінат».

Так, в бухгалтерському обліку комбінату операцію з знецінення товарно-матеріальних цінностей відображено наступним чином: Дт 79102 (фінансовий результат від реалізації готової продукції на внутрішньому ринку) Кт 90215 (знецінення запасів визнаних непридатними за початковим призначенням).

Відповідно до наданих ПАТ «Дніпровський меткомбінат» актів знецінення, причиною знецінення напівфабрикатів та НЗВ (заготовки) є неможливість використання таких запасів за первісним призначенням, у т.ч. за рахунок втрати товарного виду, погіршення характеристик під впливом факторів зовнішнього середовища.

Як свідчать надані до перевірки акти на знецінення та списання товарно-матеріальних цінностей, зазначені напівфабрикати не можуть бути використаними у виробництві та виконанні ремонтних робіт. Вартість таких ТМЦ в обліку товариства виключено зі складу запасів, що обліковуються по рахункам 23 «Виробництво» та 25 «НЗВ», 261 «Готова продукція» в якості вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів та за переоціненою вартістю обліковано на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт).

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки під час придбання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то в разі списання ТМЦ, ПАТ «Дніпровський меткомбінат» повинно не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 1 139 855,00 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача наявні саме акти уцінки, копії яких містяться в матеріалах справи та надавались позивачем при проведенні перевірки, однак, податковий орган в акті перевірки їх відобразив саме як акти знецінення та списання.

Так, в матеріалах справи наявні копії актів уцінки: №132 від 10.2018 року на суму уцінки 999 411,00 грн., №346 від 26.10.2018 року на суму уцінки 31 340,15 грн., № 193 від 10.10.2018 року на суму уцінки 893 297,90 грн., №5 від 04.10.2018 року на суму уцінки 5 070 172,43 грн., №6 від 29.10.2018 року на суму уцінки 1 968 493,08 грн., №194 від 11.10.2019 року на суму уцінки 154 368,80 грн., №195 від 11.10.2019 року на суму уцінки 324 245,10 грн., №133 від 17.10.2018 року на суму уцінки 1 223 078,40 грн., №198 від 23.10.2018 року на суму уцінки 482 226,22 грн.

Суд звертає увагу, що ПАТ «Дніпровський меткомбінат» є підприємством з повним металургійним циклом, в тому числі, основним видом діяльності є - виробництво чавуну, сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10), а також оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72), а тому використання металобрухту є безпосередньо пов`язаним з господарською діяльністю позивача.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично в даному випадку зіпсування запасів не має наслідком їх втрату чи ліквідацію, а лише їх уцінку та зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку цих ТМЦ на ресурсоутримуючі відходи (металобрухт) та наступне пряме використання в господарській діяльності.

При цьому, сума на яку було уцінено ТМЦ відноситься на рахунок собівартості реалізованої продукції, що підтверджується роздруківкою розшифрування балансового обліку «витрати від основної та іншої діяльності ПАТ «Дніпровський меткомбінат» та Витяг зі звіту про фінансові результати, які відображають, що суму уцінки включено у собівартість реалізованої продукції, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, встановлені обставини, а також докази, що містяться в матеріалах справи спростовують твердження відповідача про те, що уцінені запаси позивача починають використовуватись ним в операціях, що не є господарською діяльністю.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Отже, у даному випадку донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, повинно здійснюватись лише у разі якщо вартість запасів, на яку вони були уцінені, не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг.

Аналогічна позиція викладена Державною фіскальною службою України у листі від 16.04.2018р. №1600/6/99-99-15-03-02/1ПК «Про застосування окремих норм Податкового кодексу України при проведенні процедури уцінки запасів».

Таким чином, оскільки позивач відніс вартість ТМЦ, на яку вони були уцінені, на рахунок собівартості самостійно виготовленої продукції, то у позивача відсутній обов`язок здійснювати нарахування податкових зобов`язань з ПДВ виходячи з вартості придбання уцінених товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд зазначає, що доводи представників відповідачів стосовно відсутності первинних документів, що відображали переміщення ТМЦ, які були уцінені, є необґрунтованими, оскільки такі документи не підтверджують факту уцінки товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення з боку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ у жовтні 2018 року на суму 1 139 855,00 грн.

Також, в акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками - ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «МІЯ Україна», що призвело до завищення суми податкового кредиту у жовтні 2018 року на суму 275 568,00 грн.

В обґрунтування такого висновку відповідачем зазначено про відсутність у контрагентів фізичної можливості здійснити поставку придбаних товарів, а також неможливості простежити походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дніпротехсервіс» та ТОВ «МІЯ Україна».

Так, 24.11.2017 року між ПАТ «Дніпровський меткомбінат» (покупець) та ТОВ «Дніпротехсервіс» (постачальник) укладено договір №17-0894-02, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар, кількість, номенклатура, ціна, терміни постачання та умови оплати якого визначаються в Специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у Специфікаціях, відповідно до «Інкотермс-2010».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Дніпротехсервіс» та виконання умов даного договору позивачем надані первинні бухгалтерські документи, а саме: договір від 24.11.2017 року № 17-0894-02, специфікації, податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти приймання матеріалів.

04.10.2018 року між ПАТ «Дніпровський меткомбінат» (покупець) та ТОВ «МІА Україна» (продавець) укладено договір №18-1089-02, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, кількість, номенклатура, ціна, терміни постачання та умови оплати якого визначаються в Специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у Специфікаціях, відповідно до «Інкотермс-2010».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «МІА Україна» та виконання умов даного договору позивачем надані первинні бухгалтерські документи, а саме: договір від 04.10.2018 року № 17-0894-02, специфікації, податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти приймання матеріалів.

Судом встановлено, що всі надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

При цьому, відповідачем ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи, не зазначені будь-які зауваження до форми та змісту вказаних первинних документів.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу для невизнання податкового кредиту, на обрив ланцюга постачання (відсутність інформації про придбання контрагентом товарів, що були поставлені позивачеві).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Натомість, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, у зв`язку з чим висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «МІЯ Україна», що призвело до завищення суми податкового кредиту у жовтні 2018 року на суму 275 568,00 грн. є протиправними.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення з боку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо реалізації позивачем готової продукції власного виробництва за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення по взаємовідносинам з ТОВ «ПОЛЮС ТРЕЙДИНГ» на суму ПДВ 1 917 035,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ПАТ «Дніпровський меткомбінат» та ТОВ «ПОЛЮС ТРЕЙДИНГ» укладено ряд договорів на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів від 01.10.2017 року, від 01.11.2017 року, договорів постачання від 27.09.2019 року, від 01.11.2017 року, від 19,11.2017 року.

На виконання вказаних договорів за вересень та жовтень 2018 року ПАТ «Дніпровський меткомбінат» на адресу ТОВ «ПОЛЮС ТРЕЙДИНГ» виписано податкові накладні на постачання металопродукції власного виробництва (арматура, заготовка трубна, заготовка прямокутна, катанка, кутик, осі, швелер, чавун).

Обсяг придбання ТОВ «ПОЛЮС ТРЕЙДИНГ» металопродукції протягом вересня 2018 року склав - 1 297 462 071,54 грн., в т. ч. ПДВ - 216 243 678,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дніпровський меткомбінат» здійснювало реалізацію та визначало базу оподаткування, виходячи з договірної вартості реалізованої продукції.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями статті 43 та статті 44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

При цьому слід зазначити, що збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції.

Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв`язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно ч.1 ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а отримання прибутку є метою такої діяльності, а не її складовою ознакою.

З урахуванням того, що однієї із ознак господарської діяльності є ризик, тому господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

За приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення доходу.

Проте, неотримання підприємством доходу від окремих операцій або певної їх сукупності не свідчить, що такі операції не пов`язані із господарською діяльністю, оскільки при здійснені господарських операцій завжди існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від таких операцій.

Отже, прибуток - це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Податковим кодексом віднесення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не ставиться в залежність від того, прибуткова вона чи збиткова.

Таким чином, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі №809/2736/13-а, від 21.08.2018 року по справі №0870/8352/12, від 27.11.2018 року по справі №804/8024/14.

Крім того, статтею 22, пунктом 23.1, пунктом 23.2 статті 23 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Положеннями пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормами п.188.1 ст188 Податкового кодексу України, суд зазначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

З правового аналізу наведеної норми не вбачається такої окремої складової бази оподаткування податком на додану вартість, як «реалізації готової продукції власного виробництва за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення». Поняття того, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини. У той же час, база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об`єкта оподаткування та є вартісною характеристикою усієї операції, яка відповідно до статті 185 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування. Не передбачено виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією.

При цьому, відповідач своїх доводів щодо заниження позивачем ціни реалізації товару у порівнянні з його собівартістю, жодним чином не підтверджує, а інформація стосовно порядку формування позивачем ціни виготовленого та в подальшому реалізованого товару у відповідача відсутня.

Відповідачем також не надано належної та достовірної інформації, яка б надала змогу здійснити аналіз звичайних цін для продукції аналогічного виду.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач дійшов висновків стосовно реалізації позивачем продукції власного виробництва з отриманням збитків, не досліджуючи такого аспекту, як наявність залишків виготовленої та ще не реалізованої продукції на складі позивача, що може формувати від`ємне значення між показниками виробничих витрат та показниками, сформованими за результатом реалізації такої продукції.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення з боку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» п. 188.1 ст. 188 України, з урахуванням п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме заниження бази оподаткування ПДВ на 9 585 174,44 та відповідно, суми податкових зобов`язань вересня 2018 року на 1 917 034.89 грн. за результатами здійснення операцій з реалізації продукції власного виробництва за цінами нижчої їх виробничої собівартості.

З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.02.2019 року №0000694606 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 332 458,00 грн., прийняте відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14.02.2019 року №0000684606, яким застосовано штраф у розмірі 1 528 444,80 грн., за порушення реєстрації протягом граничного строку податкових накладних / розрахунків коригування на суму ПДВ 3 056 889,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної передбачена ст. 120-1 ПК України.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пунктом 120-1.2 ст. 120-1 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які одатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

З аналізу зазначених норм вбачається, що законодавцем запроваджено п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, як більш жорстке покарання в разі відсутності реєстрації податкових накладних після притягнення платників податків до відповідальності на підставі пункту 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Разом з тим, податковим органом не надано доказів застосування до ПАТ «Дніпровський меткомбінат» штрафу на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України та винесення відповідних податкових повідомлень-рішень за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку.

Крім того, у зв`язку з встановленням судом відсутності з боку позивача завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 332 458,00 грн., відсутні підстави для нарахування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку.

Отже, застосування до ПАТ «Дніпровський меткомбінат» штрафу на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган протиправно нарахував ПАТ «Дніпровський меткомбінат» штраф в розмірі 50 % в сумі 1 528 444,80 грн.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо неправомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.02.2019 року № №0000684606 про застосування штрафу в розмірі 50 % в сумі 1 528 444,80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 19 210,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №8801 від 13.05.2019 року (т. 1 а.с. 3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18б, код ЄДРПОУ 05393043) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11г, код ЄДРПОУ 05393043) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000694606 від 14.02.2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додадну вартість за жовтень 2018 року у розмірі 3332458,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000684606 від 14.02.2019 року про застосування штрафу у сумі 1528444,80 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець