Рішення № 85048650, 21.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2019 р. Справа № 120/3217/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніча В.О.

представника позивача: Дзіся А.Р.

представника відповідача: Плахотнюк Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню № 59675970 від 26.09.2019 року в розмірі 5100грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27.09.2019 року позивач отримав оскаржувану постанову відповідача, про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі № 120/972/19-а. Позивач з постановою державного виконавця № 59675970 від 26.09.2019 року не погоджується та зазначає, що добровільно виконав судове рішення ще 12.06.2019 року, тобто до відкриття виконавчого провадження. Зокрема, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року, внаслідок чого розмір нарахованої суми становить 9786,90 грн. Разом із тим, ГУ ПФУ у Вінницькій області не має можливості виконати рішення суду в частині зобов`язання виплати пенсії за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року у зв`язку з відсутністю відповідних асигнувань з Державного бюджету. Зауважує, що виплату перерахованої пенсії буде забезпечено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 за № 649, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Позивач переконаний, що часткове невиконання рішення суду в частині виплати перерахованих сум за період 04.12.2018 року по 31.12.2018 року відбулося з незалежних від нього причин, які є поважними у розумінні ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає можливість накладення штрафу на боржника. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено дводенний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному ст. 162 КАС України.

16.10.2019 року на адресу суду від представника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. 49407), у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. Зазначає, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови, а також оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зокрема, свою позицію аргументував тим, що виплата перерахованої пенсії не може вважатись виконаною зважаючи на відсутність документального підтвердження вчинення позивачем дій вказаних в п. 5 Порядку № 649, тому посилання ГУ ПФУ про фактичне виконання рішення є безпідставним. У зв`язку із викладеним, 26.09.2019 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 59675970 та надано новий строк для виконання судового рішення, але рішення суду залишилось не виконаним станом на момент подання адміністративного позову. За таких обставин, відповідачем прийнято спірну постанову про накладання штрафу у відповідності до статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

18.10.2019 року у судове засідання представники сторін не з`явились, надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності (вх. № 49737, вх. № 49738). Водночас, представником позивача подано до суду додаткові матеріали у формі витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року, постановленою судом в порядку письмового провадження, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 , у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 21.10.2019 року на 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, що викладені письмово у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання у визначеному законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, а саме телефонограмою від 18.10.2019 року складеною секретарем судового засідання Лоянічем В.О. про здійснення повідомлення по абонентському номеру: НОМЕР_1 . Водночас, під час телефонного повідомлення ОСОБА_2 зауважив про неможливість прибуття до суду та додатково повідомив про те, що підтримує позицію відповідача - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин суд здійснює розгляд справи у відсутність третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року у справі № 120/972/19-а, окрім іншого, зобов`язано Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити ОСОБА_2 з 04.12.2018 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та складає 39645 грн. відповідно до поданої ним заяви від 14.12.2018 року, і виплатити недоплачені кошти щомісячного довічного грошового утримання.

10.07.2019 року судом по даній справі видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. від 31.07.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59675970 щодо виконання згаданого виконавчого документа та надано боржнику строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду.

Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.08.2019 року № 1488/10-1-51/08 повідомлено державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року добровільно виконане 12.06.2019 року до відкриття виконавчого провадження з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649). Зазначено, що на виконання рішення суду управлінням проведено перерахунок та нараховано різницю пенсії стягувачу з 04.12.2018 року, виходячи із розміру суддівської винагороди судді із середньомісячним заробітком 39645 грн. відповідно до поданої ним заяви від 14.12.2018 року. Розмір пенсії з урахуванням рішення суду за період з 01.01.2019 склав 32508,90 грн. Поряд із цим, нараховану різницю за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 року у розмірі 9786,90 грн. буде виплачена у відповідності до Порядку 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету. До листа позивач додав докази перерахунку пенсії від 12.06.2019 року та розрахунок суми боргу по пенсійній справі № 161931 ОСОБА_2 за період з 04.12.2018 року по 30.06.2019 року.

13.09.2019 року вимогою державного виконавця № 8283/02.1-25/3 зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 18.09.2019 року.

На виконання даної вимоги ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 17.09.2019 № 2549/10-1-51/08 вкотре повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередніх листа, а також додатково зазначило про те, що Головне управління неодноразово зверталося до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування Реєстру судових рішень, за якими виплата коштів має здійснюватися у відповідності до Порядку № 649. У свою чергу Пенсійний фонд України листом від 18.06.2019 року № 28617/06-30 повідомив про укладення у 2019 році договору на розробку відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого - 28.10.2019 року. За таких умов, на переконання позивача, з поважних причин ГУ ПФУ у Вінницькій області не має можливості надати вказані вище докази.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.09.2019 року в рамках виконавчого провадження № 59675970 на боржника у зв`язку з невиконанням в повному обсязі судового рішення без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погодившись із такою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які були досліджені в процесі розгляду адміністративної справи, суд у першу чергу звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою від 26.09.2019 року штраф накладено на боржника, яким згідно цієї постанови є Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Разом із тим, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 628 «Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання», Козятинське об`єднане управління пенсійного фонду України Вінницької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області є припиненим як юридична особа (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 06.09.2019; № 11761120010000408).

За приписами частини першої, другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже враховуючи те, що правонаступником Козятинського об`єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, тому останнє є належною стороною спору у даній справі.

Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. N 1404-VIII (далі - Закон N 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону N 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону N 1404-VIII).

Згідно ст. 5 Закону N 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, не повинно бути виконаним боржником.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму щомісячного довічного грошового утримання судді не було виплачено стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Оскаржувана постанова державного виконавця від 26.09.2019 року № ВП №59675970 мотивована тим, що боржник не надав підтвердження щодо виконання даного рішення суду згідно Порядку № 649. Тобто, відповідач погодився із тим, що рішення суду є частково виконаним.

Так, суд наголошує, що резолютивна частина рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/972/19-а в частині, що виконується в межах даного виконавчого провадження ВП №59675970 містить дві основні вимоги до відповідача: здійснити з 04.12.2018 року перерахунок ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди судді 39645 грн. та виплатити недоплачені кошти.

Як вже встановлено судом, вимога здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідачем виконана в повному обсязі, про що свідчать відповідні письмові докази долучені до матеріалів справи, зокрема рішення Козятинського ОУПФУ від 12.06.2019 року № 905010161931.

Щодо виплати недоплачених сум, то на виконання судового рішення боржником проведено перерахунок відповідних виплат з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та розраховано розмір нарахованої суми - 9786,90 грн., виплата яких має здійснюватися згідно Порядку № 649, про що боржник повідомив державного виконавця листом № 1488/10-1-51/08 від 05.08.2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), пунктом першим якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом другим вказаного Порядку боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Відповідно до вимог пункту третього Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку N 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Пунктом 8 Порядку N 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Із цього приводу суд зазначає, що на виконання п. 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 року за № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.

Листом Пенсійного фонду України № 18617/06-30 від 18.06.2019 року повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що у 2019 році укладено договір на розробку відповідного програмного забезпечення, який у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", оприлюднено в електронній системі закупівель (ідентифікатор UA-2019-04-05-000437-b). Згідно календарного плану надання послуг за договором строк впровадження - 28.10.2019 року. Вказана інформація також була доведена до відома державного виконавця згідно листа позивача від 17.09.2019 року № 2549/10-1-51/08, як підстава неможливості надання інформації щодо внесення рішення суду у справі №120/972/19-а до Реєстру, передбаченого Порядком № 649.

Уже в процесі розгляду справи позивачем надано витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, із якого слідує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року по справі № 120/972/19-а зареєстровано в реєстрі за №46275 станом на 17.10.2019 року. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вказане рішення внесено до Реєстру з часу початку його функціонування - 17.10.2019 року. До цього часу, відповідно, таких доказів надати неможливо було.

Із наведеного слідує те, на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, боржник виконав усі залежні від нього дії, спрямовані на внесення відповідного судового рішення до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та повідомив про це відповідача.

Крім того суд враховує те, що навіть сам факт внесення такого рішення до Реєстру не підтверджує фактичне його повне виконання, оскільки грошові кошти ОСОБА_2 виплачені не були.

У даному випадку постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

В той же час постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виконати судове рішення на користь ОСОБА_2 у повному обсязі. Ті заходи, про які державний виконавець вимагав надати докази у боржника, як з`ясувалося, останнім були вчинені, однак рішення суду все одно в повному обсязі залишилось не виконаним. І подальше його виконання від власної волі боржника не залежить.

Верховним Судом України у своїх постановах (справи N 21-1044а15, N 21-2630а15, N 21-5118а15, N 804/5081/13-а) та Верховним Судом у постанові по справі N 373/436/15 від 21.11.2018 вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи, що позивачем не в повному обсязі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року по справі № 120/972/19-а в частині, що є предметом виконання в межах виконавчого провадження ВП №59675970, не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, та підтвердження щодо виконання судового рішення згідно Порядком № 649 позивачем надано, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу на позивача від 26.09.2019 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, понесені позивачем, як суб`єктом владних повноважень, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської Ольги Миколаївни про накладення штрафу від 26.09.2019 року у виконавчому провадженні ВП №59675970.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повне судове рішення складено 21.10.19.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036);

Відповідач: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 34939304, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович