Рішення № 85044816, 17.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2448/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярошук Т.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (02002, м. Київ АДРЕСА_2 , 4 АДРЕСА_3 корп. А, офіс 35-А, РНОКПП НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (04053, м. Київ. вул. Кудрявський узвіз, 5-Б)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27.09.2019 року звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. 09.09.2019 року винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59993248 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №3689 від 14.08.2019 року про стягнення з позивача боргу у сумі 146837,13 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал". Позивач стверджує про незаконність цієї постанови, посилаючись на те, що відповідно до п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець повинна була повернути вказаний виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, як такий, що пред`явлений не за місцем виконання, позаяк зареєстроване місце проживання боржника знаходиться поза межами її виконавчого округу. З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Ухвалою судді від 07.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (надалі - ТОВ "Вердикт Капітал").

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на її виконанні перебуває виконавче провадження ВП №59993248, відкрите за заявою ТОВ "Вердикт Капітал" про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №3689 від 14.08.2019 року, в якій стягувач зазначив місце знаходження майна (грошових коштів) боржника - карткового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого за місцезнаходженням стягувача в м. Києві, тобто в межах її виконавчого округу. Стверджуючи, що вказане виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна (грошових коштів у формі записів на рахунках у банку) боржника, що відповідає вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того відповідач подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на пропущення позивачем строку звернення суду, установленого частиною 2 статті 287 КАС України.

Пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи не надходило.

У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 21.05.2008 року уклав з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" договір №0431/003216-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, а також додаткову угоду №1 від 28.05.2009 року до нього. За умовами цього договору банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_4 в українській гривні, видав картку типу Visa Gold строком дії 12 місяців та відкрив кредитну лінію у сумі 50000 грн., в межах якої здійснюватиметься кредитування рахунка протягом строку дії картки для задоволення поточних потреб держателя. Термін погашення заборгованості за кредитною лінією до 15.05.2009 року. (а.с. 89 - 93)

У зв`язку з простроченням платежів за цим договором, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області 14.08.2019 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №0431/003216-PR від 21.05.2008 року, укладеним з АТ "Укрсоцбанк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого на підставі договору факторингу №2019-1УСБ/Веста від 28.01.2019 року є ТОВ "ФК "Веста", правонаступником якого на підставі договору відступленням прав вимоги №29-01/19/2 від 29.01.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал" (стягувач), заборгованості за кредитним договором №0431/003216-PR від 21.05.2018 року за період з 29.01.2019 року по 02.07.2019 року в сумі 146837,13 грн. (а.с. 94) Нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за №3689. (а.с. 94)

Вказаний виконавчий документ у вересні 2019 року пред`явлений стягувачем ТОВ "Вердикт Капітал" для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни разом із відповідною заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. (а.с. 87)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 09.09.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59993248 з виконання виконавчого напису №3689 від 14.08.2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 146837,13 грн. Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 14683,71 грн. (а.с. 100 - 101)

Вказана постанова направлена позивачу рекомендованим листом та отримана ним 17.09.2019 року. (а.с. 109, 119)

Не погодившись з цією постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу про стягнення заборгованості з боржника за договором банківського рахунку.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтями 88, 89 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частинами 5, 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання.

Судом установлено, що виконавчий напис нотаріуса №3689 від 14.08.2019 року про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 146837,13 грн. був пред`явлений стягувачем ТОВ "Вердикт Капітал", до якого від АТ "Укрсоцбанк" перейшло право вимоги за договором про відкриття банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_5 -PR від 21.05.2008 року, для примусового виконання до приватного виконавця Клітченко О.А. У заяві від 06.09.2019 року про примусове виконання рішення стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. На підтвердження цього надав довідку №13911542 про те, що у клієнта ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_6 від 29.01.2019 року, відкритий у ТОВ "Вердикт Капітал", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд 5Б. (а.с. 87, 97)

Як свідчать дані Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Клітченко О.А. здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва. (а.с. 127)

Отже відповідач могла прийняти до виконання вказаний виконавчий напис у разі проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 у м. Києві або наявності у м. Києві його майна.

Попри те, що місцем проживання боржника ОСОБА_1 є м. Знам`янка Кіровоградської області, відповідач винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59993248 від 09.09.2019 року, вважаючи, що майно цього боржника знаходиться в межах її виконавчого округу.

У відзиві на позов відповідач стверджувала, що майном боржника ОСОБА_1 слід вважати картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ТОВ "Вердикт Капітал", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд 5-Б.

Перевіряючи такі доводи, суд виходить з того, що за визначенням, наведеним у частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 177, 179 Цивільного кодексу України одним із різновидів майна є гроші.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" наведені види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам.

Так, згідно з пунктом 7.1 цієї статті банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", передбачено, що установа - учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач є власником карткового рахунку №UA14 300346 НОМЕР_7 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, оскільки, як вбачається із заяви ТОВ "Вердикт Капітал" про примусове виконання рішення, цей номер належить поточному рахунку № НОМЕР_8 , відкритому за стандартом IBAN в АТ "Альфа-Банк" стягувачу ТОВ "Вердикт Капітал", який той вказав як рахунок для зарахування коштів, стягнутих з боржника. (а.с. 87)

Суд установив, що ТОВ "Вердикт Капітал" є фінансовою установою та займається господарською діяльністю з надання фінансових послуг. (а.с. 16 - 23, 128 - 129)

У спірних правовідносинах ТОВ "Вердикт Капітал" є кредитором у порядку правонаступництва у зобов`язаннях, які виникли за договором банківського рахунку, та набув право вимоги про стягнення заборгованості з позивача за цим договором. Проте, оскільки ТОВ "Вердикт Капітал" є небанківською фінансовою установою, тому не має права надавати банківські послуги та відкривати банківські рахунки. Тож позивач не має будь-яких банківських рахунків, відкритих у ТОВ "Вердикт Капітал", та не може мати коштів на таких рахунках.

Доказів того, що між ТОВ "Вердикт Капітал" як фінансовою установою та позивачем як клієнтом укладено договір про надання фінансових послуг, який би передбачав відкриття йому певних рахунків у цій фінансовій установі, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довела суду, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови від 09.09.2019 року у позивача було наявне майно, в тому числі грошові кошти (у готівковій формі або у безготівковій формі), які б знаходились в межах виконавчого округу м. Києва. Стверджуючи, що виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням коштів на рахунку боржника, про який зазначив стягувач у заяві про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, відповідач не довела, що на цей рахунок нею накладено арешт, як того вимагає частина 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". У матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які підтверджують наявність у позивача будь-якого майна у м. Києві, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, яка є місцезнаходженням стягувача ТОВ "Вердикт Капітал".

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 року по справі №905/3542/15, суд відхиляє, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин, які виникли у зв`язку з накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника-юридичної особи, та не стосується спірних правовідносин, пов`язаних з відкриттям виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача - кредитора, який набув право вимоги за договором про відкриття банківського рахунку.

Отже, суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження, як рішення суб`єкта владних повноважень, не відповідає вимогам Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки приватний виконавець прийняла до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу. Тому позов про визнання спірної постанови протиправною та її скасування слід задовольнити.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, мотивованого тим, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2019 року направлена позивачу рекомендованим листом та отримана ним 17.09.2019 року, тож лише 17.09.2019 року він дізнався про порушення своїх прав. (а.с. 109, 119) До суду з цим позовом позивач звернувся 27.09.2019 року, направивши позовну заяву поштою. Отже строк звернення до суду, установлений частиною 2 статті 287 КАС України, позивач не пропустив, а тому у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний виконавець Клітченко О.А. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 768,40 грн. слід стягнути на його користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, корп. А, офіс 35-А, РНОКПП 33999113103) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП №59993248 від 09.09.2019 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 гривень.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш