Рішення № 85034343, 15.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2370/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку (спрощеного) письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача:

управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича (адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006)

про визнання незаконною бездіяльність, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся із адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшев Богдан Валерійович (далі – третя особа), в якому просить суд:

- визнати неправочинною, незаконною та неправомірною бездіяльність відповідача та третьої особи по виконанню постанови від 14.06.2019 року Третього апеляційного адміністративного суду по справі №404/2725/18, яка виразилась в закінченні виконавчого провадження, яке виконується без участі боржника;

- скасувати постанову від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження №59707051 та поновити виконавче провадження №59707051;

- зобов`язати управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області провести примусове виконання постанови від 14.06.2019 року Третього апеляційного адміністративного суду по справі №404/2725/18 без участі боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області знаходиться виконавчий лист №404/2725/18, 2-іс/811/81/18 виданий 01.08.2019 року Кіровоградським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відновити з 04.11.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений постановою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, з урахуванням всіх підвищень до пенсії, передбачених державою з 04.11.2017 року для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням компенсації за втрату частини доходу та з урахуванням виплачених сум.16.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевом Богданом Валерійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59707051. Вважають таку постанову, такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 як стягувача, так як рішення суду в повному обсязі фактично не виконане.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання до суду письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що спірні дії по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.45-51).

10.10.2019 року відповідною ухвалою вирішено судом здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича при винесенні постанови від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження №59707051 та встановлення бездіяльності відповідача та третьої особи по виконанню постанови від 14.06.2019 року Третього апеляційного адміністративного суду по справі №404/2725/18, яка виразилась в закінченні виконавчого провадження, яке виконується без участі боржника.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

15 листопада 2011 року постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда у справі №2-а-1573/11 позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання здійснити певні дії, задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді пов`язані з відмовою виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, п. 4 ст. 54, п. 3, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з розрахунку 75 % мінімальної пенсії з віком розрахованої з урахуванням визначеного частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатності з 22.04.2010 року, з урахуванням сум пенсії, що ним отримані за вказаний період (а.с.58-60).

При цьому, як вбачається з відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» у справі №404/2725/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Натомість, за результатами апеляційного оскарження такого рішення, 14.06.2019 року Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі №404/2725/18, якою апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року – задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року – скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо переведення на мінімальний розмір пенсії ОСОБА_1 Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відновити з 04.11.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, з урахуванням всіх підвищень до пенсії, передбачених державою з 04.11.2017 року для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням компенсації за втрату частини доходу та з урахуванням вже виплачених сум пенсій. Позовні вимоги за період з 10.10.2011 року по 04.11.2017 року залишено без розгляду (а.с.61-73).

01.08.2019 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №404/2725/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, яким судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відновити з 04.11.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, з урахуванням всіх підвищень до пенсії, передбачених державою з 04.11.2017 року для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням компенсації з втрату частини доходу та з урахуванням виплачених сум пенсій (а.с.55-56).

02.08.2019 року ОСОБА_1 подано до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ у Кіровоградській області заяву про прийняття виконавчого листа до виконання (а.с.54).

05.08.2019 року на підставі вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевом Б.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59707051, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику до виконання, а стягувачу до відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про обов`язок боржника виконати вказане рішення протягом 10 робочих днів (а.с.75-76).

Того ж дня, державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника – Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та відповідно надіслано боржнику (а.с.77-79).

06.08.2019 року ОСОБА_1 надіслано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області заяву про здійснення нарахування державної пенсії з 04.11.2017 року (а.с.80-81).

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області надіслало державному виконавцеві лист від 13.08.2019 року №12572/08-02, в якому повідомило, що рішення суду у справі №404/2725/18, 2-іс/811/81/18 про зобов`язання відновити з 04.11.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2011 року у справі №2а-1573/11, з урахуванням всіх підвищень до пенсії, передбачених державою з 04.11.2017 року для громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням компенсації за втрату частини доходу та з урахуванням вже виплачених сум пенсій. Відновлення виплати пенсії підтверджується рішенням №935250169411 від 08.08.2019 року в сумі 694,36 грн. Доплата у сумі 35830,51 грн. за період з 04.11.2017 року по 13.06.2019 року буде виплачено на умовах Порядку №649. Зокрема, ОСОБА_1 за рішенням суду по справі 404/2725/18 нарахована сума за вересень 2019 року – 7508,80 грн. в зв`язку із чим головним управлінням підготовлено виплатну відомість на вересень 2019 року для виплати коштів ОСОБА_1 в ум і694,36 грн. за рішенням суду по справі №404/2725/18, з посиланням на статтю 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказано, що орієнтована дата виплати вищевказаної суми ОСОБА_1 04 вересня 2019 року, тому на підставі викладеного, просять закінчити виконавче провадження як фактично виконане відповідно до норм п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», копію якого надіслати на адресу головного управління (а.с.82).

20.08.2019 року з огляду на наданий лист, та у зв`язку із невиконанням рішення суду без поважних причин на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, керуючись статтями 63, 75, Закону України «Про виконавче провадження» на головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, державним виконавцем винесено постанову, якою накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.88-91), яку надіслано учасникам виконавчого провадження, боржнику до виконання, стягувачу до відома (а.с.87).

05.09.2019 року державним виконавцем винесено акт державного виконавця (а.с.101-103), яким встановлено, що боржником у межах 10 робочих днів від винесення штрафу від 20.08.2019 року, жодних повідомлень та заяв від боржника не надходило, причини невиконання рішення суду не повідомлено.

В свою чергу, 05.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. здійснено перевірку виконання рішення суду та встановлено невиконання рішення суду без поважних причин, та відповідно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. (а.с.97-100), та надіслано учасникам виконавчого провадження (а.с.96).

При цьому, 06.09.2019 року державним виконавцем на ім`я начальника головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Козьякова Р.С. надіслано заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення за ознаками статті 382 Кримінального кодексу України про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення та початок розслідування за наявності складу злочину у діях керівника боржника – ОСОБА_2 , притягнути її, а також інших винних осіб, до кримінальної відповідальності (а.с.104-107).

16.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевом Богданом Валерійовичем при примусовому виконанні виконавчого листа №404/2725/18 виданого 01.08.2019 рок Кіровоградським окружним адміністративним судом, у зв`язку із застосуванням всіх заходів примусового виконання рішення суду, передбачених чинним законодавством, враховуючи, що дане рішення не може бути виконане без участі боржника, вказані обставини є підставою для закінчення виконавчого провадження, тому керуючись вимогами пункту 11 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59707051 (а.с.111-112).

Не погоджуючись із винесенням такої постанови, вважаючи її протиправною з огляду на невиконання рішення суду, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто, для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов`язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зауважує, положеннями ч. 2 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наполягає на безпідставності винесеної постанови, оскільки вважає, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду фактично не виконано.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав, що ним було вжито всіх заходів з метою виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №404/2725/18 та відповідно повідомлено державного виконавця.

При цьому, відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення суду позивач надіслав державному виконавцю лист в якому повідомив, що ним було вчинено всі дії по виконанню рішення суду, що відображено у рішенні №935250169411 від 08.08.2019 року в сумі 694,36 грн., та доплату у сумі 35 830,51 грн. за період з 04.11.2017 року по 13.06.2019 року буде виплачено на умовах Порядку №649 (а.с.82).

Однак, такі дії боржника Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, судом оцінюються критично, оскільки доказів виконання рішення суду по справі № 404/2725/18 ні державному виконавцю, ні суду не надано.

Правові підстави не виконувати рішення суду посилаючись на здійснення доплати в майбутньому, у позивача відсутні.

При цьому, про не виконання рішення суду свідчить також подана державним виконавцем управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. до органів національної поліції заява про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, зі спірної постанови державного виконавця вбачається посилання останнього на статтю 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Поряд з тим, суд зауважує, що приписи статті 63 розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження» стосуються, застосування до виконання рішень немайнового характеру.

Суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 11 частини 1статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є виконання вищезазначених вимог.

В свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконано, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 13 липня 2006 року у справі «Васильєв проти України» зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави.

З огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв`язку та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку державним виконавцем управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшевим Б.В. під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, не дотримано приписи чинного законодавства встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, при дослідженні дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суд встановив порушення спеціального законодавства при винесенні постанови від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження.

В даному випадку, суд вважає, що знайшов свого підтвердження факт бездіяльності відповідача по виконанню постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №404/2725/18 від 14.06.2019 року.

Щодо вимоги відповідача про поновлення виконавчого провадження №59707051, суд вважає за потрібним вказати наступне.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для поновлення виконавчого провадження шляхом винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відтак, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження не підлягає задоволенню, оскільки виконавче провадження №59707051 підлягає відновленню за постановою виконавця лише не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, тобто ця вимога є передчасною.

При цьому, суд звертає увагу позивача на законодавчі приписи статті 3 та 5 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню та відповідно органів та осіб, що здійснюють таке виконання.

При цьому, суд зауважує, що законодавчі приписи Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані на примусове виконання судового рішення у разі його добровільного не виконання боржником.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених фактичних обставин справи у сув`язі із аналізом чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу у відповідності до статті 139 КАС України не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 260-263, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34894735, адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича (адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006) про визнання незаконною бездіяльність, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати неправочинною, незаконною та неправомірною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича по виконанню постанови від 14.06.2019 року Третього апеляційного адміністративного суду по справі №404/2725/18, яка виразилась в закінченні виконавчого провадження, яке виконується без участі боржника.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Улюшева Богдана Валерійовича від 16.09.2019 року про закінчення виконавчого провадження №59707051.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня отримання повного тексту його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько