Рішення № 85034041, 16.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/445/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

за участі секретаря Вакуленка А.В.,

позивача не прибув;

представника відповідача 1 Березніченка Ю.С., довіреність від 01.08.2017 № 86/1,

представника відповідача 2 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0989, Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини А 0989 (далі відповідач-1, в/ч А0989), Міністерства оборони України (далі відповідач-2, Міноборони), в обгрунтування якого зазначено таке.

Протягом вересня грудня 2018 року позивач особисто та його представник за нотаріальною довіреністю зверталися до в/ч А0989 щодо нарахування виплати матеріальної допомоги для вирішення соціальних проблем, звільнення з військової служби за станом здоровя, оскільки рішенням ВЛК від 25.09.2018 (свідоцтво про хворобу НОМЕР_1) позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у військовий час, та нарахування і виплати компенсації за неотримане речове майно в день звільнення і виключення зі списків особового складу в/ч А0989. Не зважаючи на звернення, командування в/ч А0989 не виплатило матеріальну допомогу, а в день отримання рапорту та висновку ВЛК про непридатність до військової служби відмовилось звільняти та вивело в розпорядження командира відповідно до наказу від 25.10.2018 № 354 та наказу від 18.11.2018 № 385, призупинивши нарахування грошового забезпечення з 22.10.2018 та 17.11.2018, тобто останній наказ видано під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 14.11.2018 по 23.11.2018.

Враховуючи систематичні і безкарні порушення прав позивача з боку в/ч А0989, які також підтверджуються рішеннями Луганського окружного адміністративного суду у справах № 812/211/18 та № 812/1399/17, позивач та його представник неодноразово відповідно до розділу 5 Дисциплінарного статуту зверталися до командування Міноборони щодо оскарження порушень прав позивача, яке, не зважаючи на законні права ОСОБА_1 брати участь у проведенні перевірки, ознайомлюватися з матеріалами перевірки, самоусунулось від виконання своїх обовязків та систематично направляло скарги до Командування Сухопутних військ ЗСУ, навіть не контролюючі проведення якісної службової перевірки та надання обгрунтованої відповіді. Саме завдяки бездіяльності Міноборони, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, і забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, командування в/ч А0989 продовжували незаконні дії та систематично порушували його права.

Завдяки бездіяльності, відсутності контролю за підпорядкованими підрозділами з боку Міноборони, позивач, будучи хворою людиною та не маючи фінансових можливостей, був вимушений 04.02.2019 прибути до в/ч А0989, які вирішили нарешті його звільнити за станом здоровя, але не 04.02.2019, а 05.02.2019, та 08.02.2019 наказом № 33 виключити зі списків особового складу.

При цьому до наказу внесено неправдиві дані стосовно вислуги років у календарному обчисленні 3 роки 11 місяців 10 днів, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наказу командира в/ч В2095 (А0989) від 21.12.2016 № 992 «Про оголошення вислуги років військовослужбовцям», наданого до фінансово економічної служби 27.02.2017, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вислуга років станом на 01.01.2017 становить 2 роки 1 місяць 17 днів, тобто на день звільнення і виключення зі списків особового складу вислуга років у календарному обчисленні мала б бути 4 роки 2 місяці 25 днів. Також у наказі зазначено, що ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік, але до сьогоднішнього дня допомогу не отримав. Незаконно відраховано із грошового забезпечення за 5 днів щорічної відпустки в той період, коли позивач начебто знаходився у самовільному залишенні військової частини.

Також цей наказ є незаконним в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки виплати здійснюються лише за 3 календарних роки, а не більш ніж 4 роки. Під час виключення зі списків особового складу, не зважаючи на наявність звернень щодо виплати компенсації за неотримане речове майно, у наказі від 08.02.2019 № 33 не відображено пункту щодо виплати такої компенсації.

Позивач зазначив, що, отримавши від командира в/ч А0989 направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби, з 18.08.2018 по 12.09.2018 проходив курс лікування та ВЛК. Після закінчення лікування 12.09.2018 позивач прибув до в/ч А0989 з випискою про проходження лікування та попереднім висновком лікарів щодо придатності до подальшого проходження служби, які подали подання до ВЛК щодо непридатності до військової служби у мирний час та обмеженої придатності у військовий час. Після прибуття до в/ч А0989 позивач подав рапорт про надання щорічної відпустки за 2018 рік та про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань. Однак наказ про надання щорічної відпустки з 17.09.2018 по 19.10.2018 видано, а наказ про виплату матеріальної допомоги ні.

Під час щорічної відпустки, яку ОСОБА_1 проводив у м. Кремінна, у звязку з погіршенням стану здоровя позивача 02.10.2018 терміново направили на стаціонарне лікування на період по 18.10.2018, про що було повідомлено командування шляхом направлення довідки на електронну пошту юриста юридичної групи старшого лейтенанта Березніченка Ю.С., та проінформовано безпосередніх командирів капітана Скоробагатька та старшого лейтенанта ОСОБА_3 за допомогою телефонного звязку.

10.10.2018 позивач направив рапорт про продовження відпустки з оригіналом довідки з лікувального закладу та рапорт про вирішення питання про звільнення за станом здоровя в останній день відпустки 06.11.2018, оскільки вже мав інформацію про затвердження ВЛК висновку від 01.10.2018 про непридатність до військової служби. Потім позивач прибув до в/ч А0989 та надав ще рапорти про звільнення за станом здоровя, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, про виплату компенсації за неотримане речове майно, та документи, які підтверджують проходження стаціонарного лікування під час щорічної відпустки, копію відпускного квитка з відмітками про проходження стаціонарного лікування з 02.10.2018 по 18.10.2018. Враховуючи, що частина особового складу перебувала не за місцем постійної дислокації, а виконувала бойові завдання на лінії зіткнення, документи були передані під підпис посадовій особі, яка перебувала у стройовій частині у м. Маріуполь - солдату ОСОБА_2

06.11.2018 позивач прибув до в/ч А0989 з метою отримання наказу про звільнення та інших документів та для надання оригіналу відпускного квитка, в якому є відмітка про проходження стаціонарного лікування, до стройової частини. Підполковник Іванов І.В. відмовився розглядати рапорт і звільняти, не зважаючи на рішення ВЛК від 25.09.2018 і непридатність до військової служби. Як наслідок незаконних дій з боку командування частини А 0989, перебуваючи у м. Маріуполь за місцем постійної дислокації в/ч А 0989, позивач з 06.11.2018 по 11.11.2018 не зміг вирішити питання щодо звільнення за станом здоровя, оскільки командирів не було на місці. У листопаді та грудні 2018 року внаслідок погіршення стану здоровя позивач двічі проходив лікування в умовах стаціонару.

Міністерство оборони України при розгляді скарг навіть не звернуло увагу на те, що накази від 28.10.2018 № 354 та від 18.11.2018 № 385 видані в період проходження позивачем стаціонарного лікування.

Відповідно до пункту 14 статті 116 Положення про проходження службу у ЗСУ якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб до повернення військовослужбовця у військову частину його виводять у розпорядження відповідних командирів. Проте відпустка закінчувалася відповідно до відпускного квитка 19.10.2018, і позивач мав прибути до військової частини 20.10.2018, та мав право на продовження відпустки на 17 діб, які провів у лікарні під час щорічної відпустки. У листопаді 2018 року він також був на лікарняному, про що інформував безпосереднього командира старшого лейтенанта ОСОБА_3 по телефону, та потім письмово, надавши довідку про період проходження лікування. Також позивач вважає, що після отримання висновку ВЛК його мали вивести в розпорядження, проте з нарахуванням грошового забезпечення.

Позивач вважає, що діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що після проходження лікування і затвердження висновку ВЛК від 01.10.2018 щодо непридатності до проходження військової служби за станом здоровя, тобто втрати працездатності під час захисту батьківщини, через незаконне призупинення нарахування і виплати грошового забезпечення з 22.10.2018 по 05.02.2019, з листопада 2018 року по теперішній час позивач та його родина залишились без засобів існування, позивач не мав можливості офіційно працевлаштуватися. Позивач впродовж чотирьох місяців позбавлений можливості якісного лікування, що включає придбання якісних ліків та продуктів харчування. Порушення прав позивача з боку відповідачів носять системний характер, оскільки, не зважаючи на судові рішення у справах № 812/211/18 та № 812/1399/17, продовжували переслідувати та порушувати його права, і позивач постійно втрачав частину доходів. Ситуація з обмеженням реалізації законних прав змушує позивача нервувати, оскільки добровільно направляючись на схід захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, і заздалегідь будучи обізнаним щодо ризику загинути або отримати поранення та вратити працездатність, заради миру та спокою, сподівався на зміни в державі по відношенню до своїх громадян та підлеглих військовослужбовців.

На підставі викладеного, позивач, з урахуванням уточненого позову, просив суд:

1) визнати незаконними та протиправними дії військової частини А 0089 Міністерства оборони України в частині відмови звільнити позивача з військової служби за станом здоровя у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за станом здоровя на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби;

2) визнати незаконними та протиправними накази військової частини А0989 від 28.10.2018 за № 354 та від 18.11.2018 за № 385 щодо зарахування позивача у розпорядження командира частини у звязку з відсутністю на службі більше 10 днів без поважних причин, та призупинення всіх виплат грошового забезпечення з 22.10.2018 по 04.02.2019;

3) визнати незаконним та протиправним наказ від 08.02.2019 № 33 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення в частині:

- вислуга років у Збройних силах становить: календарна 03 роки 11 місяців 10 днів;

- виплату щомісячної премії в розмірі 138 % посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» за період з «05» по «08» лютого 2019 року;

- провести відрахування із грошового забезпечення за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився у самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» за 2018 рік виплачена, оскільки на день виключення зі списку зазначена допомога не виплачувалась;

- виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних календарних роки служби, у звязку зі звільненням за станом здоровя, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

4) визнати незаконними та протиправними дії Міністерства оборони України в частині ненадання обґрунтованої відповіді на скарги та заяви від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 та позбавлення законного права: на особисте викладення своїх аргументів, пояснень особі, яка проводить перевірку заяв та скарг, звернутися за допомогою до свідків, подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу, бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги, ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги згідно статті 112 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»;

5) зобовязати військову частину А 0989 внести зміни до наказу від 08.02.2019 № 33 про виключення зі списку особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення в частині:

- вислуга років у Збройних силах становить: календарна 04 роки 2 місяці 25 днів;

- виплату щомісячної премії в розмірі 138% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 % посадового окладу, з урахуванням окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» за період з «01» по «08» лютого 2019 року;

- виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 4 повних календарних років служби, у звязку зі звільненням за станом здоровя, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- провести відрахування із грошового забезпечення за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився у самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» за 2018 рік не виплачена, оскільки на день виключення зі списку зазначена допомога не виплачувалась;

6) зобовязати військову частину А 0989 нарахувати і виплатити незаконно утримані кошти з грошового забезпечення позивача за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився у самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

7) зобовязати військову частину А 0989 нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» за 2018 рік;

8) зобовязати військову частину А 0989 нарахувати і виплатити грошове забезпечення за весь час перебування у розпорядження командира частини А 0989 включно до дня виключення зі списків особового складу військової частини А 0989 з урахуванням змін у нормах грошового забезпечення, та з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату грошових доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»;

9) зобовязати Міністерство оборони України повторно розглянути звернення від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 із забезпечення прав позивача на: особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги, та права на отримання обґрунтованої відповіді на порушені питання у зверненнях, згідно статті 112 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»;

10) на відшкодування моральної шкоди стягнути з військової частини А 0989 та Міністерства оборони України солідарно 50 000 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (т.1 арк.спр. 91-92).

26.02.2019 за вх. № 10549/2019 позивачем надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (т.1 арк.спр. 95).

Ухвалою суду від 01.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, питання про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та можливості його поновлення вирішити в ході підготовчого провадження (т.1 арк.спр. 1-3).

Ухвалою суду від 28.03.2019 клопотання представника Міністерства оборони України про відкладення підготовчого засідання задоволено, відкладено підготовче засідання га 10.04.2019 на 11:00, продовжено Міністерству оборони України процесуальний строк на подання відзиву у справі № 360/445/19 (т.1 арк.спр. 185-186).

Ухвалою суду від 10.04.2019 клопотання представника Військової частини А 0989 про надання додаткового терміну для підготовки відзиву задоволено, продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 07.05.2019 на 14:00, повторно зобовязано відповідачів надати відзиви та докази (т.1 арк.спр. 199).

Ухвалою суду від 23.04.2019 задоволено клопотання позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Приморського районного суду м. Маріуполь (т.1 арк.спр. 250).

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкладено підготовче засідання на 21.05.2019 на 10:00, зобовязано Міністерство оборони України надати докази (т.2 арк.спр. 19-20).

Ухвалою суду від 21.05.2019 заяву ОСОБА_1 про зміну предмету та підстав позову в частині повернуто позивачу без розгляду і частково прийнято до розгляду, витребувано докази від військової частини А 0989 (т.2 арк.спр. 123-127).

Ухвалою суду від 27.05.2019 задоволено клопотання представника військової частини А 0989 про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року доручено виконання судового доручення Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року про допит свідка військовослужбовця військової частини А 0216 ОСОБА_3 Одеському окружному адміністративному суду. Провадження у справі № 360/445/19 зупинено до надходження відповідей на судове доручення.

Ухвалою суду від 15.07.2019 задоволено клопотання представника Міністерства оборони України про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.07.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини А 0989 про розгляд справи в закритому судовому засіданні (т.3 арк.спр.50).

Ухвалою суду від 22.07.2019 задоволено клопотання військової частини А 0989 про витребування доказів, витребувано від Комунальної установи Кремінське районне територіальне медичне обєднання відомості щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року включно з зазначенням періодів такого лікування та документів, які видавалися ОСОБА_1 на підтвердження перебування на лікуванні (т.3 арк.спр. 51-52).

Ухвалою суду від 22.07.2019 доручено виконання судового доручення від 22.07.2019 про допит свідка ОСОБА_3 військовослужбовця, який проходить службу у складі військової частини А 0216 на території Донецької області, Донецькому окружному адміністративному суду, та зупинено провадження у справі (т.3 арк.спр. 53-55).

05.08.2019 за вх. № 41316/2019 до суду надійшла ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 про неможливість виконання судового доручення (т.3 арк.спр. 69-70).

06.08.2019 за вх. № 41477/2019 до суду надійшов лист Комунальної установи Кремінське РТМО на виконання ухвали суду від 22.07.2019 (т.3 арк.спр. 72).

Ухвалою суду від 24.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції (т.3 арк.спр. 98).

Ухвалою суду від 26.09.2019 поновлено провадження у справі (т.3 арк.спр. 103).

Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, викликано для допиту в якості свідка ОСОБА_4, начальника фінансово економічної служби військової частини А0989 (т.3 арк.спр. 105-107).

Ухвалою суду від 01.10.2019 задоволено клопотання представників відповідачів про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.3 арк.спр. 126).

Ухвалою суду від 04.10.2019 витребувано докази від Військово медичного клінічного центру Південного регіону (т.3 арк.спр. 142-143).

Ухвалою суду від 07.10.2019 задоволено клопотання відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.3 арк.спр. 151).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т.3 арк.спр. 154, 155, 158), на електронну пошту надійшло клопотання від 15.10.2019 за вх. № 51779/2019 про перенесення розгляду справи на іншу дату або проведення попереднього слухання справи без його участі (т.3 арк.спр. 162). Також позивачем в ході підготовчого провадження надано відповідь на відзив від 20.05.2019 за вх. № 27598/2019 (т.2 арк.спр. 49-53).

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 22.04.2019 за вх. № 22821/2019 (т.1 арк.спр. 204-209) та поясненнях від 29.05.2019 (т.2 арк.спр. 269-272). Зазначив, що відповідно до наказу Міністра Оборони № 402 «Про військово лікарську комісію..» щодо проведення ВЛК, на підставі такого висновку ВЛК обовязковому звільненню військовослужбовці не підлягають. Тому порушення військової частини А 0989 відсутні.

Накази № 354 та № 385 командира військової частини А 0989, відповідно до яких ОСОБА_1 виведений в розпорядження та призупинено всі виплати грошового забезпечення з 22.10.2018 по 04.02.2019 у звязку зі знаходженням останнього у самовільній відлучці, є правомірними та підтверджуються матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині, на підставі якого винесено ці два накази.

З посиланням на норми постанови КМУ від 18.10.1999 № 1923 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», представник військової частини А 0989 зазначив, що за місцем проходження військової служби ОСОБА_1 існує військово медичний заклад у м. Маріуполі 61 Медичний Госпіталь. До частини жодних повідомлень щодо госпіталізації ОСОБА_1 не надходило, жодних направлень військова частина не направляла.

Позивач не надав до стройової частини належно оформлених документів (рапорту, довідки закладу охорони здоровя, завіреної військовим комісаром), які б давали підстави безпосередньому командиру клопотати перед командиром в/ч А 0989 щодо переносу ОСОБА_1 відпустки на кількість днів хвороби. Убуття у таку відпустку було незаконне та самовільне з боку ОСОБА_1, в результаті чого припинено всі види забезпечення, проведено службове розслідування і матеріали направлені до військової прокуратури Маріупольського гарнізону.

Тому, у відповідності до п.п.14 п.116 Положення № 1153/2008 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження, та у відповідності до наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 призупинено виплату грошового забезпечення з моменту самовільного залишення військової частини з 22.10.2018.

Матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань та одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення виплачені, про що свідчать бухгалтерські документи військової частини.

Вислугу років 4 роки 2 місяці 25 днів позивач вирахував у пільговому обчисленні, а при звільненні рахуються тільки календарні роки, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги щодо виплати незаконного утриманих коштів з грошового забезпечення позивача за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік не є законними, оскільки військовослужбовець знаходився у самовільному залишенні військової частини.

Компенсація за несвоєчасну виплату грошових доходів не підлягає виплаті, оскільки всі розрахунки та виплата грошового забезпечення проводилися вчасно, відповідно до чинного законодавства.

Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач-1 вважає, що це є величиною етичною і ті обставини, які описує позивач у позові, не несуть ніяких відшкодувань, оскільки взаємовідносини знаходились у правовому полі.

На підставі викладеного представник відповідача-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, в ході судового розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 20.05.2019 за вх. № 27486/2019 (т.2 арк.спр. 73-76). З посиланням на норми Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Закону України «Про Збройні Сили України», зазначив, що Міноборони для військової частини А 0989 не є вищим органом у порядку підлеглості та відповідної ієрархії збройних сил. Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, обєднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

В системі МОУ наказом від 28.12.2016 № 735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України. Усі звернення громадян, що надходять до МОУ, органів військового управління, військових частин, підлягають обовязковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону (пункт 6 Інструкції).

У відповідності до вимог статей 15 та 16 Закону України «Про звернення громадян» відповіді за результатами розгляду звернень громадян (військовослужбовців) у МОУ та ЗСУ даються тими органами, до компетенції яких входить вирішення порушених питань, а скарги на дії чи рішення посадової особи подаються у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі.

Таким чином, зазначені у позовній заяві звернення (заяви, скарги) позивача МОУ, керуючись статтями 7, 15, 16 Закону України «Про звернення громадян», статтею 117 Дисциплінарного Статуту ЗСУ та у порядку, визначеному Інструкцією, зареєстровані у Відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно організаційної роботи та контролю МОУ та направлені до Генерального штабу ЗСУ для опрацювання та надання відповідей заявнику

Позивачем будь-які дії чи рішення Генерального штабу ЗСУ та Командування Сухопутних військ ЗСУ не оскаржувалися, тому твердження про порушення МОУ норм матеріального права є безпідставним та необґрунтованим.

Також відповідач-2 зазначив, що жодними доказами та припущеннями позивачем не наведено будь-яких норм або обставин, які б свідчили про неправомірність рішень, дій або бездіяльності МОУ, та були б причиною заподіяння позивачу моральної шкоди, через що викючається можливість застосування статті 1167 ЦК України до даних правовідносин, оскільки відсутня обовязкова умова настання відповідальності протиправність рішення, дій чи бездіяльності особи (правовий делікт). Крім того, позивач просить стягнути 50000 грн моральної шкоди, проте жодних розрахунків цього розміру не надає.

На підставі викладеного, представник відповідача-2 в ході судового розгляду справи просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, брав безпосередню участь в антитерористичній операції у періоди з 14.08.2014 по 09.09.2014, 17.04.2015 по 24.05.2015, з 05.06.2015 по 20.08.2015, з 05.09.2015 по 03.02.2016, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копіями паспорта громадянина України (т.1 арк.спр.113-114), картки фізичної особи платника податків (т.1 арк.спр. 114 зв.), довідок військової частини 3057 Національної гвардії України від 03.02.2016 № 2198 та від 12.03.2015 № 1951 (т.1 арк.спр. 115), посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_3, виданого 14.10.2015 Головним управлінням Національної гвардії України (т.1 арк.спр. 112).

Згідно із витягом з наказу командира військової частини польова пошта В2095 (по стройовій частині) від 29.07.2016 № 210 солдата ОСОБА_1, призначеного на посаду ІНФОРМАЦІЯ_3, який прибув з Маріупольського ОМВК Донецької області для подальшого проходження служби, з 29.07.2016 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (т.1 арк.спр. 227).

Зі службової картки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вбачається, що заохочення до нього не застосовувалися, зазначено стягнення у вигляді догани від 03.11.2016, від 28.03.2017, від 08.05.2017, суворої догани від 31.05.2017, від 04.10.2017, попередження про неповну службову відповідність від 14.06.2017 (т.1 арк.спр. 228-229)

Разом з тим, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 у справі № 812/1399/17 визнано протиправними та скасовано накази від 30.05.2017 та від 31.05.2017 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» та «сувора догана», визнано протиправним та скасовано наказ від 14.06.2017 № 511, яким накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну посадову відповідальність» (т.2 арк.спр. 170-176).

Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обовязок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку з виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обовязки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Дія Дисциплінарного статуту ЗСУ поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України.

Позивач проходив військову службу за контрактом, що не є спірним питанням у даній справі.

Підпунктом «б» пункту 2 частини пятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - за станом здоровя - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Згідно із свідоцтвом про хворобу НОМЕР_1, затвердженим 01.10.2018 за № 1740 військово-лікарською комісією Південного регіону, захворювання ОСОБА_1 повязані із захистом Батьківщини, з проходженням військової служби, на підставі статей 39-б, 40-в, 41-в, 67-в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (т.3 арк.спр. 175-176).

10.10.2018 позивач звернувся з рапортом до командира в/ч А0989 про звільнення на підставі висновку ВЛК військово медичного центру Південного регіону м. Одеса, та про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (т.1 арк.спр. 81).

В Журналі реєстрації внутрішніх документів військової частини А 0989 за періоди з 10.10.2018 по 18.11.2018 відсутні відомості щодо реєстрації такого рапорту (т.2 арк.спр. 254-263), і долучена до матеріалів справи позивачем копія рапорту також не містить відміток про отримання його військовою частиною. Тобто факт звернення позивача з таким рапортом в ході судового розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (Положення № 1153/2008) (у редакції, чинній до 03.05.2019) військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Свідоцтво про хворобу НОМЕР_1 направлено Військово-медичним клінічним центром Південного регіону на адресу військової частини А 0989 08.10.2018, та надійшло до військової частини А 0989 18.10.2018, вх. № 1856, що підтверджується витягом з книги обліку поштових відправлень Військово медичного клінічного центру Південного регіону (т.3 арк.спр. 177) та витягом з Журналу реєстрації вхідних документів військової частини А 0989 (т.3 арк.спр. 181-182).

Таким чином, суд вважає, що у відповідача-1 виник обовязок щодо звільнення позивача за станом здоровя з дня надходження 18.10.2018 свідоцтва про хворобу НОМЕР_1, затвердженого постановою ВМКЦ Південного регіону від 01.10.2018, яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до відпускного квитка від 16.09.2018 № 1107, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звільнений у відпустку за 2018 рік, м. Кремінна, терміном 30 (тридцять) діб, з 17.09.2018 по 19.10.2018. Після закінчення строку відпустки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 зобовязаний прибути до місця служби: військової частини А 0989 20 жовтня 2018 року. На зворотньому боці містяться відмітки про постановку на облік військомат м. Рубіжне 20.09.2018, зняття з обліку 19.10.2018, з відміткою військового комісара Рубіжансько Кремінського ОМВК про знаходження на лікарняному з 02.10.2018 по 18.10.2018 у КУ Кремінське РТМО м. Кремінна Луганської області згідно довідки № 67 (т.1 арк.спр. 41).

Довідками про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 18.10.2018 № 67, від 23.11.2018 № 71, 21.12.2018 № 76, виданими КУ «Кремінське районне територіальне медичне обєднання», та копіями виписок з медичних карт стаціонарного хворого кардіологічного відділення № № 4642, 4015, 5137 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 02.10.2018 по 18.10.2018, з 12.12.2018 по 21.12.2018, з 14.11.2018 по 23.11.2018 перебував у стаціонарі (т.1 арк.спр. 42, 43, 44, 48-52).

Факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні у кардіологічному відділенні КУ «Кремінське РТМО» у періоди з 02.10.2018 по 18.10.2018, з 14.11.2018 по 23.11.2018, з 12.12.2018 по 21.12.2018, з 06.02.2019 по 18.02.2019 підтверджено листом КУ «Кремінське РТМО» від 29.07.2019 № 292, наданим на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2019 (т.3 арк.спр. 72).

Тобто, 20.10.2018 ОСОБА_1 повинен був прибути до частини з відпустки, з 02.10.2018 по 18.10.2018 перебував на стаціонарному лікуванні в КУ «Кремінське РТМО», 18.10.2018 до військової частини надійшов висновок ВЛК про непридатність позивача до військової служби за станом здоровя, і 20.10.2018 позивач за місцем дислокації частини не прибув.

22.10.2018 ОСОБА_1 заповнено Аркуш бесіди, яку провів старший лейтенант ОСОБА_3 (т.3 арк.спр. 168).

22.10.2018 позивач звернувся з рапортом до командира в/ч А0989 Іванова І.В., в якому повідомив, що 17 діб з 02.10.2018 по 18.10.2018 проходив курс стаціонарного лікування, тому щорічна відпустка має бути продовжена на 17 діб, починаючи з 20.10.2018. Просив, зокрема, вирішити питання відповідно до попереднього звернення від 10.10.2018 щодо звільнення з військової служби за станом здоровя згідно рішення ВЛК від 12-15.09.2018, з наступного дня після закінчення відпустки з 06.11.2018, і вирішити питання щодо нарахування та виплати грошового забезпечення в повному обсязі, а саме грошової компенсації за неотримане речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоровя, щомісячної премії за 5 діб листопаду 2016 року, матеріальної допомоги для вирішення соціальної-побутових проблем за 2018 рік (т.1 арк.спр. 82-83).

На рапорті міститься відмітка отримано переправлено капітану Скоробогатько солдат ОСОБА_2, 22.10.2018.

Щодо доводів представника відповідача-1 про те, що рапорт подано не по команді, суд зазначає таке.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби), відповідно до пункту 12 якого про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обовязків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобовязаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби).

Обізнаність безпосереднього начальника позивача старшого лейтенанта ОСОБА_3 про намір ОСОБА_1 звільнитися з 06.11.2018 та про впевненість останнього у тому, що він перебуває у відпустці, продовженій на кількість днів хвороби, підтверджується Аркушем бесіди від 22.10.2018, а звернення з рапортом безпосередньо до командира в/ч А 0989 є порушенням вимог Статуту внутрішньої служби, проте не нівелює обовязку щодо розгляду такого рапорту.

Пунктом 187 Положення № 1153/2008 встановлено, що щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров'я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця.

Частиною пятою статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.

Так, довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України від 18.10.2018 № 67, виданою КУ «Кремінське районне територіальне медичне обєднання», підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 02.10.2018 по 18.10.2018, перебував у стаціонарі. Видачу такої довідки підтверджено листом КУ «Кремінське РТМО» від 29.07.2019 № 292.

Доводи відповідача-1 про неналежність таких довідок з посиланням на норми Порядку надання медичної допомоги у військово медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою КМУ від 18.10.1999 № 1923, суд вважає доречними, проте суд вважає, що проходження лікування військовослужбовця не у госпіталі, а в іншому закладі охорони здоровя, засвідчене довідкою медичного закладу, свідчить про поважність причин відсутності на службі.

Крім того, у відпускному квитку ОСОБА_1 міститься відмітка військового комісара Рубіжансько Кремінського ОМВК про знаходження на лікарняному з 02.10.2018 по 18.10.2018 у КУ Кремінське РТМО м. Кремінна Луганської області згідно довідки № 67 (т.1 арк.спр. 41).

Суд враховує, що позивач мав право на продовження щорічної відпустки на кількість днів хвороби, проте з відповідним наказом командира повинен був ознайомитися, і лише після цього убути у відпустку.

Разом з тим, надаючи оцінку наявності підстав для винесення наказів № 354 та № 385 стосовно ОСОБА_1 станом на дату їх прийняття, суд зазначає таке.

Підпунктом 14 пункту 116 Положення № 1153/2008 встановлено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок

виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), відповідно до пункту 15 якого військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

23.10.2018 командиром інженерно технічної роти ГІЗ старшим лейтенантом ОСОБА_3 подано рапорт командиру ГІЗ в/ч А 0989 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 прибув до розташування ППД м. Маріуполь з щорічної відпустки 22.10.2018 та через стройову частину надав рапорт на подовження терміну відпустки у звязку з перебуванням на лікуванні під час відпустки, але рапорт був оформлений не по команді, а напряму на командира частини. Без очікування резолюції командира він самостійно убув у відпустку. На зауваження щодо невірності оформлення документів не відреагував, посилаючись на рекомендації правозахисника. Просив клопотати щодо прийняття рішення за даним випадком (т.1 арк.спр. 224).

24.10.2018 командир ГІЗ майор Скоробогатько С.Л. подав рапорт начальнику інженерної служби в/ч А 0989 з клопотанням по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3, і 24.10.2018 начальник інженерної служби в/ч А 0989 Сівак Ю.І. звернувся з рапортом до командира в/ч А 0989 з клопотанням по суті рапорту майора Скоробагатька С.Л. На рапорті Сівака Ю.І. міститься резолюція л-нт Майборода, проведення сл.перевірки (т.1 арк.спр. 224).

28.10.2018 за № 1/9639 у в/ч А 0989 зареєстровано рапорт командира ІТР ГІЗ старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 27.10.2018 на командира ГІЗ в/ч А 0989 з проханням клопотати перед вищим командуванням про зняття з 22.10.2018 з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 до зясування причин, обставин його відсутності на службі; рапорт т.в.о. командира ГІЗ капітана Соколовського М.М. від 27.10.2018 на начальника інженерної служби в/ч А 0989 з клопотанням по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3; рапорт начальника ІС старшого лейтенанта Сівака Ю.І. від 27.10.2018 на командира в/ч А 0989 з клопотанням по суті рапорту капітана Соколовського М.М. (т.2 арк.спр. 234).

Згідно із витягом з наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 28.10.2018 № 354 визначено вважати таким, що самовільно залишив військову частину, зняти з усіх видів забезпечення та припинити виплати з 22 жовтня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_3 вх. № 9639 від 28.10.2018 (т.1 арк.спр. 38).

У листі відповідача-1 від 08.11.2018 № 1704 ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, що рішення про надання та строки щорічної основної відпустки надається командиру військової частини. Оскільки ОСОБА_1 не звернувся з рапортом до безпосереднього командира (начальника) з проханням про продовження відпустки на строк стаціонарного лікування та наданням відпускного квитка, відповідно до діючого законодавства вказана відпустка не надавалась. Крім того, медична довідка із закладу охорони здоровя не була завірена військовим комісаром військового комісаріату, де ОСОБА_1 перебував на військовому обліку на період відпустки, чим поршено вимоги Положення про проходження військової служби громадянами України в ЗСУ від 10.12.2018 № 1153/2018.

Також зазначено, що у звязку з тим, що позивач самостійно залишив місце служби, та у діях вбачається ознаки правопорушень, наказом командира військової частини А0989 від 07.09.2018 № 742 призначено проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, яке доручено провести начальнику оркестру військовому диригенту старшому лейтенанту Майбороді О.М. (т.1 арк.спр. 39-40).

18.11.2018 за № 1/10244 у в/ч А 0989 зареєстровано рапорт командира ІТР ГІЗ старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 17.11.2018 з доповіддю про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 16.11.2018 надіслав СМ-повідомлення, що перебуває на лікуванні в лікарні міста Кремінна, але підтверджуючих документів не надав, тому, оскільки ОСОБА_1 є таким, що самовільно залишив частину (більше 10 діб), просив клопотання перед вищим командуванням про прийняття рішення щодо виведення ОСОБА_1 у розпорядження командира в/ч А 0989; рапорт командира ГІЗ майора Дерена О.В. від 17.11.2018 на начальника інженерної служби в/ч А 0989 з доповіддю по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3; рапорт начальника ІС майора Скоробагатька С.Л. від 17.11.2018 на командира в/ч А 0989 з доповіддю по суті рапорту майора Дерна О.В., на останньому міститься резолюція ст..с-т Яременко Н. підготувати проект наказу про зарахування у розпорядження (т.2 арк.спр. 235).

Згідно із витягом з наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 18.11.2018 № 385 на підставі наказу командира військової частини А 0989 (по особовому складу) від 17.11.2018 № 187-РС, рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 18.11.2018 вх. № 10244, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (які відсутні понад десять діб), визначено вважати таким, що зарахований у розпорядження командира військової частини А 0989, для вирішення питання щодо подальшого їх службового використання до повернення у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, з 17 листопада 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 арк.спр. 38 зв.).

30.11.2018 за № 390/10 командиром в/ч А0989 направлено листа ОСОБА_1, з заначенням, зокрема, що підставою призупинення виплати грошового забезпечення є наказ від 28.10.2018 № 354, дата звільнення буде визначена після повернення до військової частини та оформлення належним чином як то вимагають керівні документи (т.1 арк.спр.145).

Також 30.11.2018 командиром в/ч А 0989 надано ОСОБА_1 відповідь № 391/10 на звернення, в якому, окрім іншого, зазначено, що рішення комісії щодо визнання непридатним до військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 відсутнє, звільнення військовослужбовців не проводиться без їх участі, військовослужбовець повинен здати отримані ним під час проходження службт зброю, речове майно, повинен скластися Аркуш бесіди, визначення порядку постановки на військовий облік, за участі військовослужбовця необхідні дані в особову справу, у військово обліковий документ, належним чином завірено та скріплено печаткою. Оскільки ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні, питання щодо звільнення буде розглянуто після одужання, з наданням всіх необхідних документів (т.2 арк.спр. 106).

15.01.2019 за вх. № 1/304 у в/ч А 0989 зареєстрована доповідна записка старшого лейтенанта Майбороди О.М. від 11.01.2019, в якій запропоновано службову перевірку за фактом самовільного залишення в/ч А 0989 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вважати закінченою та призначити службове розслідування по даному факту (т.1 арк.спр. 223).

Наказом т.в.о. командира в/ч А 0989 підполковника Д. Герасименка від 31.01.2019 № 59 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на підставі доповідної записки начальника оркестру військового диригента в/ч А 0989 старшого лейтенанта Майбороди О.М. від 15.01.2019 вх. № 301 (т.1 арк.спр. 221-222, 223).

05.02.2019 т.в.о. командира в/ч А 0989 Д. Герасименком прийнято наказ (з основної діяльності) № 33 «Про результати службового розслідування», згідно із яким відповідно до наказу командира в/ч А 0989 від 31.01.2019 № 59 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1» старшим офіцером відділення морально психологічного забезпечення в/ч А 0989 майором Кіслінським Ю.Г. проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 22.10.2018 прибув в пункт постійної дсилокації в/ч А 0989 (м. Маріуполь Донецької області) із щорічної відпустки та подав рапорт на продовження терміну відпустки у звязку з перебуванням на лікуванні під час відпустки. Рапорт оформленмий в порушення Положення № 1153/2008, без підтверджуючих документів. В подальшому, не дочекавшись рішення командира в/ч А 0989 щодо продовження терміну відпустки, самовільно вибув у відпустку. 04.02.2019 ОСОБА_1 зявився в розташуванні групи інженерного забезпечення в/ч А 0989, подав рапорт про звільнення та вибув у невстановленому напрямі. Будь-які документи, щоб підтверджували законність його перебування за межами розташування в/ч в період з 22.10.2018 по 04.02.2019 не надав. На даний час місцезнаходження його невідоме. За порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. 407 КК України вирішено накласти на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «сувора догана» (т.1 арк.спр. 211).

Таким чином, пунктом 9 наказу від 28.10.2018 № 354 позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину та призупинено виплату грошового забезпечення з 22.10.2018, пунктом 6 наказу від 18.11.2018 № 385 позивача виведено в розпорядження командира у звязку з відсутністю понад десять діб, в той час як зазначено судом вище, підстави та обовязок звільнення ОСОБА_1 за станом здоровя виникли у відповідача-1 з дати отримання постанови ВЛК 18.10.2018, 22.10.2018 позивач звертався з рапортом до командира і склав Аркуш бесіди за участю безпосереднього командира ОСОБА_3 Службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини проведено лише у січні лютому 2019 року.

З огляду на наведене, суд вважає, що в даному випадку були відсутні підстави для зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення та припинення виплат з 22.10.2018, та для виведення його у розпорядження командира з 17.11.2018, тому пункт 9 наказу від 28.10.2018 № 354 та пункт 6 наказу від 18.11.2018 № 385 є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач в прохальній частині позову просить суд скасувати зазначені накази повністю, проте інші пункти цих наказів прийняті відносно інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача-1 в частині відмови звільнити позивача з військової служби за станом здоровя на підставі висновку ВЛК задоволенню не підлягає, оскільки станом на дату розгляду справи позивача за цією підставою звільнено.

Так, 07.02.2019 за № 3/1038 у в/ч А 0989 зареєстровані рапорт ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 від 07.02.2019 на командира ІТР ГІЗ в/ч А 0989 з доповіддю, що ОСОБА_1 справи та посаду згідно із наказом командира в/ч А 0989 № 17-РС від 05.02.2019 здав; рапорт командира ІТР ГІЗ ОСОБА_3 від 07.02.2019 на командира ГІЗ в/ч А 0989 з доповіддю по суті рапорту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1; рапорт командира ГІЗ майора Дерена О. від 07.02.2019 на начальника ІС в/ч А 0989 з доповіддю по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3; рапорт начальника ІС в/ч А 0989 майора Скоробагатька С. від 07.02.2019 на командира в/ч А 0989 з доповіддю по суті майора О.Дерена (т.2 арк.спр. 236).

08.02.2019 т.в.о. командира в/ч А 0989 Герасименком Д. видано припис № 32 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 08.02.2019 вибути у розпорядження військового комісара Рубежансько Кремінського ОМВК Луганської області, строк прибуття 10.02.2019 (т.2 арк.спр. 237).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А0989 (по стройовій частині) від 08.02.2019 № 33 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, звільненого наказом командира військової частини А0989 (по особовому складу) від 05.02.2019 № 16-РС з військової служби у відставку з виключеннням з військового обліку за п.п. «б» пункту 2 частини пятої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоровя) вважати таким, що справи та посаду здав і направити для виключення з військового обліку до Рубіжансько Кремінського обєднаного міського військового комісаріату Луганської області.

З 08.02.2019 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вислуга років у ЗСУ становить: календарна 03 роки 11 місяців 10 днів, пільгова 00 років 04 місяці 24 дні;

Виплатити щомісячну премію в розмірі 138% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за вйськовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з «05» по «08» лютого 2019 року.

Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана в обсязі 30 діб.

Провести відрахування із грошового забезпечення за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився в самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щорічна основна відпустка за 2019 рік не використана.

Виплатити грошову компенсацію за 25 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2019 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 за 2018 рік отримав.

Допомогу для оздоровлення за 2018 рік відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 отримав.

Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних календарних роки служби у звязку зі звільненням за станом здоровя відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Підйомну допомогу у 2018 році не отримував. Постійним або службовим житлом за рахунок МОУ не забезпечувався (т.1 арк.спр. 46).

Підставами для видання цього наказу зазначено: наказ командира військової частини А 0989 (по особовому складу) від 05.02.2019 № 16-РС, рапорт ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вх. № 1038 від 07.02.2019, припис командира військової частини А 0989 № 32 від 08.02.2019.

Витягом з розрахункової відомості на виплату грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом в/ч А 0989 за січень у лютому 2019 року (т.1 арк.спр. 213) та поясненням свідка ОСОБА_4 підтверджується, що на виконання наказу командира в/ч А 0989 від 08.02.2019 № 33 ОСОБА_1 на картковий рахунок 21.02.2019 були нараховано кошти у загальному розмірі 25537,00 грн за 4 дні (повернувся із самовільного залишення), а саме: оклад за військове звання 95,71 грн, посадовий оклад 377,14 грн, надбавка за вислугу років 118,21 грн, надбавка за особливості проходження служби 384,19 грн, премія 520,46 грн, грошова компенсація за невикористані дні відпустки (25 діб) 8725,05 грн, грошова допомога у разі звільнення (3 повні календарні роки) 15705,12 грн, всього 25925,89 грн з відрахуванням військового збору 388,89 грн.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобовязати субєкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Період самовільного залишення військової частини безпосередньо впливає на правильність обчислення вислуги років військовослужбовця, тому, з огляду на визнання протиправними та скасування пунктів наказів від 28.10.2018 № 354 та від 18.11.2018, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту такого права шляхом визнання протиправним пункту 1 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 08.02.2019 № 33 в частині проведення відрахування із грошового забезпечення за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився в самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, зобовязання відповідача-1 внести зміни до пункту 1 наказу від 08.02.2019 № 33 шляхом обчислення календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби з 22.10.2018 по 08.02.2019, здійснивши перерахунок належного грошового забезпечення за зазначений період, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у звязку зі звільненням за станом здоровя, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обовязкових платежів.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача-1 нарахувати і виплатити незаконно утримані кошти з грошового забезпечення позивача за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період, коли військовослужбовець знаходився у самовільному залишенні військової частини, нарахувати і виплатити грошове забезпечення за весь час перебування у розпорядженні командира до дня виключення зі списків особового складу, такі вимоги в повній мірі охоплюються визнанням частково протиправним та скасуванням пункту 1 наказу від 08.02.2019 № 33 та зобовязанням військової частини А 0989 внести зміни до нього зміни, та додаткового зобовязання не потребують.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті належних сум буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 522/535/17 (адміністративне провадження №К/9901/964/18 К/9901/969/18).

Щодо позовних вимог в частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік.

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Судом установлено, що 14.09.2018 позивачем подано рапорт командиру в/ч А0989 Іванову І.В. про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань на 2018 рік (т.1 арк.спр. 79).

З засвідченого витягу з Журналу реєстрації внутрішніх документів в/ч А 0989, розпочатого 07.08.2018, вбачається, що 16.09.2018 за № 8218 зареєстровано рапорт ОСОБА_1 про виплату допомоги по соціально побутовим питанням (т.2 арк.спр. 252-253).

Згідно із витягом з наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 27.08.2018 № 257 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі не більше місячного грошового забезпечення (т.3 арк.срп. 170).

Листом від 30.11.2018 № 330/10 відповідач-1 повідомив представника позивача ОСОБА_5, що в рапорті від 14.09.2018 порушено питання про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у звязку зі смертю матері. У відповіді від 08.11.2018 № 1704 зазначено, що дана виплата буде здійснена після отримання цільового фінансування від розпорядника другого рівня (СВ МО України). Даний вид матеріальної допомоги не отримали багато військовослужбовців військової частини, хто мав на це право. Також з даного питання надано пояснення т.в.о. НФЕС військової частини працівникам військової служби правопорядку, в якому обґрунтовано причину невиплати даної матеріальної допомоги (т.1 арк.спр. 36).

Про те, що кошти замовлено для виплати матеріальної допомоги позивачу, зазначено також у листі відповідача-1 від 08.11.2018 № 1704 (т.1 арк.спр. 39-40).

Про право ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік після надходження цільового фінансування йдеться, зокрема, у листах Т.в.о. начальника Головного управління морально психологічного забезпечення ЗСУ Міністерства оборони України полковником О.Бойком 29.10.2018 № 354/1/4371, Командування Сухопутних військ ЗС України від 03.12.2018 № 116/8/16775, від 11.12.2018 № 1168/17278, від 28.12.2018 № 116/8/18530, Управління кадрового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України від 07.12.2018 № 316/1755.

Представник відповідача-1 зазначив, що матеріальну допомогу не виплачено у звязку з самовільним залишенням ОСОБА_1 військової частини та призупиненням виплати грошового забезпечення, та послався на норми Бюджетного кодексу України.

В даному випадку посилання відповідача на статтю 3 Бюджетного кодексу України є безпідставним з огляду на таке.

Дійсно, частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Разом з тим, частиною першою статті 1 Бюджетного кодексу України визначено, що цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу, в той час як відносини щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань військовослужбовцям врегульовано Постановою № 704.

Суд зауважує, згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, від 24.04.2014( ЄСПЛ висловив таку позицію: «Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)» (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.

Відомості про нарахування суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік відсутні, разом з тим, право позивача на її отримання підтверджено в ході судового розгляду справи та в ході розгляду звернень ОСОБА_1 відповідачем-1 та Командуванням Сухопутних військ ЗСУ.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік та, враховуючи дискрецію керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, визначати розмір такої матеріальної допомоги, зобовязати нарахувати її та виплатити позивачу.

Оскільки судом встановлено, що матеріальна допомога за 2018 рік не виплачена позивача, пункт 1 наказу від 08.02.2019 № 33 в частині зазначення, що матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік ОСОБА_1 отримав є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації за неотримане речове майно.

Частиною першою статті 9-1 Закону № 2011 встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктом 3 якого визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Позивачем надано суду рапорт від 10.10.2018 командиру в/ч А0989 Іванову І.В. з проханням випішити питання про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби за контрактом (т.1 арк.спр. 78).

Відмітка про одержання цього рапорту військовою частиною відсутня, разом з тим, з інших матеріалів справи встановлено таке.

Листом від 23.01.2019 № 129 відповідачем-1 надано відповідь представнику позивача ОСОБА_5, згідно із якою у рапорті від 26.12.2018 ОСОБА_1 звертається з проханням вирішити питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Підпис в рапорті не відповідає підпису, який відображено у нотаріальній довіреності, що ставить під сумнів дійсність даного рапорту. Рапорт подано не по команді. Вами по команді (тобто встановленим порядком, як то вимагають керівні документи) було подано єдиний рапорт, по якому позитивно прийнято рішення. Питання щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби буде вирішено у разі звільнення з лав ЗСУ (т.1 арк.спр. 37, 148).

У відповіді Командування Сухопутних військ ЗСУ від 21.03.2019 № 116/8/3760 на адресу ОСОБА_5 зазначено, що відповідно телеграми заступника командира в/ч А 0989 з морально психологічного забезпечення від 12.03.2019 № 0989/3/31 встановлено, що компенсація за неотримане речове майно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 буде перерахована після надходження грошових коштів для відповідного фінансування, довідка про додаткові види грошового забезпечення, копія грошового атестату підготовлені та направлені на адресу Рубіжансько Кремінськог ОМВК Луганської області, в якому військовослужбовець перебуває на військовому обліку (т.2 арк.спр. 110-111).

Про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно буде перерахована після надходження фінансування, зазначено також у листі Командування Сухопутних військ ЗСУ від 25.03.2019 № 116/8/3458 на адресу ОСОБА_1 (т.2 арк.спр. 114).

Тобто, відповідач-1 як субєкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами факт відсутності волевиявлення позивача, спрямованого на одержання компенсації за неотримане речове майно, натомість наведеними вище матеріалами справи підтверджується, що з відповідними рапортами позивач звертався неодноразово і зі змісту відповідей на звернення вбачав, що така компенсація буде йому виплачена при звільненні при надходженні фінансування.

Доводи про невідповідність підпису у рапорті підпису у нотаріальній довіреності суд оцінює критично, оскільки почеркознавча експертиза підпису не проводилася, а саме висновок такої експертизи міг слугувати належним доказом підписання рапорту іншою особою, а не ОСОБА_1

Посиланням відповідача-1 на подання рапорту не по команді суд надавав оцінку вище.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині обгрунтованими, та шляхом обрання належного способу захисту суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності військової частини А 0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобовязання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію.

Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України.

Відповідно до статті 110 Дисциплінарного статуту ЗСУ Усі військовослужбовці мають право надсилати письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів досудового розслідування та інших державних органів у разі: незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право: особисто викласти свої аргументи особі, яка перевіряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків; подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу; бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги; оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді; вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку (стаття 112 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Позивач в межах даної справи оскаржує дії Міністерства оборони України щодо недотримання прав військовослужбовця, визначених статтею 112 Дисциплінарного статуту ЗСУ, при розгляді звернень від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018.

31.10.2018 представником позивача ОСОБА_5 направлено до Президента України Порошенка П.О., Генерального прокурора України Луценка Ю.В., Міністра оборони України, командира в/ч А 0989 скаргу щодо невиконання судових рішень Луганського окружного адміністративного суду у справах № 812/211/18 та № 812/1399/17, не звільнення ОСОБА_1 на підставі висновку ВЛК, невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, в якій, зокрема, просив вирішити питання щодо проведення незалежної перевірки повторної скарги саме за участю ОСОБА_1 та викладених порушень його прав, в яких міститься не лише ознаки дисциплінарного, адміністративного, а і кримінального правопорушення, і визначити коло винних осіб, яких притягнути до відповідальності, і не лише оголосивши дисциплінарні стягнення догани, а визначити доцільність їх перебування на службі на керівних посадах, тобто звільнення, понидення в посаді та званні; забезпечити право ОСОБА_5 та заявника ОСОБА_1 на особисту участь у проведенні службової перевірки за фактами повторної скарги, право на отримання обґрунтованої відповіді (т.1 арк.спр. 124-127).

06.12.2018 представником позивача ОСОБА_5 на адреси Президента України Порошенка П.О., Генерального прокурора України Луценка Ю.В., Міністра оборони України, командира в/ч А0989 підполковника Іванова І.В. направлено заяву, в якій, зокрема, зазначено, що скарги, які надходять від Президента України та МОУ адресуються до Командувача Сухопутних військ ЗСУ, які навіть не провадячи перевірку, не опитуючи ОСОБА_1 та не перевіряючи документи та інформацію, яка надходить від в/ч А 0989, надають неправдиву і формальну відповідь. Просив, окрім іншого, вирішити питання щодо проведення незалежної перевірки в першу чергу за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 з метою надання додаткових доказів та пояснень; забезпечити право ОСОБА_5 та право заявника ОСОБА_1 на особисту участь у проведенні службової перевірки, надання пояснень та доказів, а також на отримання обґрунтованої відповіді, яку надіслати на поштову адресу (т.1 арк.спр. 128-132).

26.12.2018 представником позивача ОСОБА_5 на адреси Президента України Порошенка П.О., Генерального прокурора України Луценка Ю.В., Міністра оборони України, командира в/ч А0989 підполковника Іванова І.В. направлено скаргу з порушених раніше питань, в якій, зокрема, просив вирішити питання щодо проведення незалежної перевірки в першу чергу за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 з метою надання додаткових доказів та пояснень; забезпечити право ОСОБА_5 та право заявника ОСОБА_1 на особисту участь у проведенні службової перевірки, надання пояснень та доказів, а також на отримання обґрунтованої відповіді, яку надіслати на поштову адресу (т.1 арк.спр. 133-136).

Т.в.о. начальника Головного управління морально психологічного забезпечення ЗСУ Міністерства оборони України полковником О.Бойком 29.10.2018 № 354/1/4371 надано ОСОБА_5 відповідь на повторні скарги від 19.10.2018 № 22/048422-05, від 22.10.2018 № С-10251, від 24.10.2018 № С-7556/ПВТ, які надійшли за належністю від Адміністрації Президента України, з зазначенням, що аналогічні скарги Головним управлінням вже розглядалися. За результатом розгляду було надіслано відповіді від 14.09.2018 за вих. № 354/1/3687 та від 04.10.2018 за вих. № 354/1/4010, а також поінформовано Військову прокуратуру Південного регіону України (т.1 арк.спр. 137, т.2 арк.спр. 66).

20.11.2018 начальником Кадрового центру Сухопутних військ ЗСУ направлено ОСОБА_1 відповідь № 116/9/КЦ/4/7060 на звернення на Урядову гарячу лінію щодо звільнення з військової служби, в якій повідомлено, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та наказом командира в/ч А 0989 від 28.10.2018 № 354 виведений у розпорядження командира в/ч А 0989. Питання щодо звільнення буде вирішено після повернення до військової частини (т.2 арк.спр. 67).

14.01.2019 до Міністерства оборони України за вх. № 1/40 С-870 надійшло з Адміністрації Президента України на підставі частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення від 26.12.2018 ОСОБА_5 для розгляду в частині питань, що стосуються компетенції МОУ (т.2 арк.спр. 59), яке начальником Відділу по роботі з громадянам та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України О.Копаницею направлено до Генерального штабу ЗСУ для опрацювання, з зауваженням щодо надіслання до Відділу копії відповіді заявнику для зняття питання з контролю (т.2 арк.спр. 60).

Також 06.11.2018 та 14.01.2019 начальником Відділу по роботі з громадянам та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України О.Копаницею направлено до Генерального штабу ЗСУ для опрацювання відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернення ОСОБА_5 (т.2 арк.спр. 61, 62).

Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України направлено на адресу ОСОБА_1 лист від 20.11.2018 № 116/0/КЦ/4/7060, в якому зазначено, що по суті порушеного питання щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та наказом командира військової частини А0989 від 28.10.2018 № 354 виведений у розпорядження військової частини, а питання щодо звільнення з військової служби буде вирішено після повернення до військової частини (т.1 арк.спр. 138).

03.12.2018 Командуванням Сухопутних військ ЗС України ОСОБА_5 направлено лист № 116/8/16775 щодо виконання судових рішень, нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік у сумі 8041,75 грн (без відрахування податків), яка буде виплачена в розмірі 7921,12 грн після надходження цільового фінансування; про притягення відповідно до наказів командира в/ч А 0989 від 07.09.2018 № 743 та від 22.09.2018 № 296 винних осіб до дисциплінарної відповідальності; щодо внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 слідчим військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону; та про відсутність на час розгляду клопотання підстав для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у звязку з відсутністю рапорту ОСОБА_1 (за подовіддю посадових осіб в/ч А 0989) (т.1 арк.спр. 140, т. 2 арк.спр. 68-69).

07.12.2018 Управлінням кадрового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України надано відповідь № 316/1755 ОСОБА_1, в якій, зокрема, зазначено про виконання судових рішень, та про нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік в сумі 8041,75 грн (без відрахування податків). Після надходження цільового фінансування та відрахування передбачених законодавством утримань матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік в сумі 7921,12 грн буде перераховано ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на особистий картковий рахунок. Також зазначео про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб наказом від 22.09.2018 № 296, та про внесення слідчим військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 до ЄРДР відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України (т.1 арк.спр. 139, т.2 арк.спр. 58).

11.12.2018 Командуванням Сухопутних військ ЗС України направлено ОСОБА_5 лист № 1168/17278 з зазначенням про виконання судових рішень шляхом перерахування 13.11.2018 на особовий рахунок коштів у загальному розмірі 19431,76 грн; про нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік у сумі 8041,75 грн (без відрахування податків) та про її виплату в сумі 7921,12 грн після надходження цільового фінансування; про проведення службового розслідування у в/ч А0989 та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності; внесення слідчим військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону за заявою ОСОБА_1 відомостей до ЄРДР; про відсутність на час розгляду клопотання підстав для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у звязку з відсутністю рапорту ОСОБА_1 (за подовіддю посадових осіб в/ч А 0989). Також зазначено, що питання про звільнення за станом здоровя буде вирішено одразу після повернення до військової частини ОСОБА_1, який за доповіддю посадових осіб в/ч А2392 рахується як такий, що самовільно залишив військову частину А0989 та відповідно до наказу командира від 28.10.2018 № 354 виведений у розпорядження (т.1 арк.спр. 141-142, т.2 арк.спр. 70-72).

28.12.2018 заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ з морально психологічного забезпечення начальник управління О.М. Голоднюк направив ОСОБА_5 лист за № 116/8/18530 про виконання судових рішень, нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік у сумі 8041,75 грн (без врахування податків), яка не виплачена у звязку з самовільним залишенням ОСОБА_1 військової частини та виведенням його у розпорядження, та про необхідність прибути до військової частини для вирішення питання про звільнення. Зазначено, що 26.12.2018 представником військової частини А 0989 в мобільному режимі було запропоновано ОСОБА_1 особисто прийняти участь у проведенні службової перевірки фактів, викладених у зверненні, проте останній категорично відмовився прийняти участь у проведенні перевірки (т.2 арк.спр. 63-64).

Таким чином, звернення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 від 31.10.2018, 06.12.2018, 26.12.2018 були адресовані Президенту України Порошенку П.О., Генеральному прокурору України Луценку Ю.В., Міністру оборони України, командиру в/ч А 0989, і розглянуті Генеральним штабом Збройних Сил України та Командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до статті 1 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Згідно із статтею 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» (далі Закон № 1934-ХІІ) та пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Міністерство оборони України розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України (стаття 10 Закону № 1934-ХІІ).

Підпунктом 86 пункту 4 Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, повязаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони.

Статтею 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що пропозиція, заява чи скарга, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скарзі, не входять до компетенції командира, органу військового управління, вони в строк не більше п'яти днів пересилаються ним за належністю відповідній посадовій особі чи органу, про що сповіщається військовослужбовець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Забороняється надсилати заяви та скарги військовослужбовців тим посадовим особам або органам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до Закону України Про звернення громадян, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, обєднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та з метою організації роботи зі зверненнями громадян, їх прийому в системі Міністерства оборони України Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі Інструкція № 735).

Ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, зєднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Пунктом 6 розділу І Інструкції № 735 визначено, що усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обовязковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України Про звернення громадян їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця (пункт 2 розділу ІІ Інструкції № 735).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернення обовязково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розвязання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції № 735 встановлено, що особливої уваги потребують звернення, які надходять на розгляд через Верховну Раду України, Адміністрацію Президента України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, Раду національної безпеки і оборони України, Генеральну прокуратуру України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та знаходяться там на контролі. Про результати розгляду звернень керівники органів військового управління, командири військових частин, визначені відповідальними, інформують заявників у письмовій формі та відповідний орган державної влади з додаванням копії відповіді заявнику.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства відповіді за результатами розгляду звернень громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України даються тими органами, до компетенції яких входить вирішення порушених питань, а скарги на дії чи рішення посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадової особи.

Статтею 3 Закону № 1934-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; Обєднаний оперативний штаб Збройних Сил України як орган управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил); види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України; окремий рід військ - Десантно-штурмові війська Збройних Сил України; окремий рід сил - Сили спеціальних операцій Збройних Сил України.

Указом Президента України від 23.05.1996 № 368/96 сформовано у складі ЗСУ Сухопутні війська України.

Генеральний штаб ЗСУ є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням ЗСУ, визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими складовими сил оборони (пункт 1 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президентом України від 30.01.2019 № 23/2019).

Таким чином, позивачем у заявах та скаргах від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 оскаржувались дії військової частини, яка у відповідності до статті 3 Закону № 1934-ХІІ підпорядкована командуванню Сухопутних військ ЗСУ (вид ЗСУ) та Генеральному штабу ЗСУ (головний орган військового управління).

Наведеними вище матеріалами справи підтверджується, що заяви та скарги позивача від 31.10.2018, 06.12.2018 та 26.12.2018 зареєстровані у Відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України, направлені до Генерального штабу Збройних Сил України для опрацювання та надання відповідей, і розглянуті Генеральним штабом ЗСУ та Командуванням Сухопутних військ ЗСУ.

З огляду на наведене, Міністерство оборони України не здійснювало розгляд заяв та звернень позивача, тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання незаконними та протиправними дій відповідача-2 в частині ненадання обгрунтованої відповіді на скарги та заяви, позбавлення прав, визначених статтею 112 Дисциплінарного статуту ЗСУ, та зобовязання повторно розглянути скарги та заяви.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 200 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовлено, вимога про стягнення з останнього моральної шкоди є похідною, і відповідно задоволенню також не підлягає.

В обґрунтування підстав та розміру моральної шкоди позивач зазначив, що після проходження лікування і затвердження висновку ВЛК від 01.10.2018 щодо непридатності до проходження військової служби за станом здоровя, тобто втрати працездатності під час захисту батьківщини, через незаконне призупинення нарахування і виплати грошового забезпечення з 22.10.2018 по 05.02.2019, з листопада 2018 року по теперішній час позивач та його родина залишились без засобів існування, позивач не мав можливості офіційно працевлаштуватися внаслідок відмови звільнити його з військової служби. Позивач впродовж чотирьох місяців позбавлений можливості якісного лікування, що включає придбання якісних ліків та продуктів харчування. Порушення прав позивача з боку відповідачів носять системний характер, оскільки, не зважаючи на судові рішення у справах № 812/211/18 та № 812/1399/17, продовжували переслідувати та порушувати його права, і позивач постійно втрачав частину доходів.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не доведено обставини і підстав, які зумовлюють наявність діями військової частини А 0989 саме моральної шкоди, а не матеріальної, спричиненої припиненням виплати грошового забезпечення та неможливістю придбавати ліки та продукти харчування, як зазначив позивач.

Крім того, позивачем не наведено жодних обгрунтувань з приводу заявленого розміру моральної шкоди 200 000,00 грн, тому підстав для задоволення вимог в цій частині немає.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо необхідності обгрунтування розміру моральної шкоди та доведення її спричинення діями відповідачів, висловленою у постанові від 07.05.2019 у справі № 389/1134/16-а.

Також суд зазначає, що згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України при виплаті належних позивачу сум повинен утримати законодавчо встановлені податки та збори.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини А 0989 (код ЄДРПОУ 26615223, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Камишова, 1), Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6) про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 9 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 28 жовтня 2018 року № 354, яким визначено вважати таким, що самовільно залишив військову частину, зняти з усіх видів забезпечення та припинити виплати з 22 жовтня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 18 листопада 2018 року № 385 щодо зарахування у розпорядження командира військової частини А 0989 з 17 листопада 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати пункт 1 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 08 лютого 2019 року № 33 протиправним в частині обчислення календарної вислуги років ОСОБА_1, виплати грошового забезпечення за період з 05 по 08 лютого 2019 року, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних календарних роки служби у звязку зі звільненням за станом здоровя.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 08 лютого 2019 року № 33 в частині проведення відрахування із грошового забезпечення за 5 днів щорічної основної відпустки за 2018 рік, що були використані, за той період часу, коли військовослужбовець знаходився в самовільному залишенні військової частини, відповідно до абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в частині зазначення, що матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за 2018 рік отримав.

Зобовязати військову частину А 0989 внести зміни до пункту 1 наказу командира військової частини А 0989 (по стройовій частині) від 08 лютого 2019 року № 33 шляхом обчислення календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 з урахуванням періоду військової служби з 22 жовтня 2018 року по 08 лютого 2019 року, здійснивши перерахунок належного грошового забезпечення за період з 22 жовтня 2018 року по 08 лютого 2019 року, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у звязку зі звільненням за станом здоровя, та здійснити виплату перерахованих сум з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням встановлених податків, зборів та обовязкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік.

Зобовязати військову частину А 0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2018 рік.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0989 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобовязати військову частину А 0989 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У задоволенні решти позовних вимог до військової частини А 0989 відмовити.

У задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська