Ухвала суду № 85031271, 17.10.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12141/18

Категорія 46

2/295/966/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Зубрицькій Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільний справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – Житомирської міської ради, про встановлення меж земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, де зазначила, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником частини сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є відповідач – ОСОБА_2

Маючи намір набути у власність земельну ділянку, на якій розташовано належний позивачу житловий будинок, було встановлено, що частина прибудови до житлового будинку АДРЕСА_3 / АДРЕСА_4 виходить за межі переданої відповідачу земельної ділянки, є самочинно збудованою та фактично перебуває на частині земельної ділянки, на яку претендує користувач.

Позивач просить встановити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого експертом варіанту встановлення меж.

В судовому засіданні представник позивача підкреслив, що його сторона позбавлена можливості вирішити питання про приватизацію земельної ділянки внаслідок відсутності згоди на погодження меж суміжних землевласником.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

З приводу заявленої вимоги про встановлення меж земельної ділянки суд звертає увагу на наступному.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

З огляду на вищезазначене, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

До вказаного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 350/67/15-ц.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Суд звертає увагу, що вимоги в порядку ст. 376 ЦК України, направлені на поновлення прав позивача внаслідок самочинного будівництва, зокрема шляхом знесення споруд, не заявлялись.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає необхідним закрити провадження у справі .

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

постановив:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – Житомирської міської ради, про встановлення меж земельної ділянки,.

На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя : Д.М.Лєдньов