Рішення № 85027558, 10.10.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/420/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Главіцького В .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вул. Шептицького, 25, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №44-к від 12.03.2019 року про звільнення ОСОБА_1 від займаної посади, роботи відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін) з 13.03.2019 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області з 13.03.2019 року;

стягнути з Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2019 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі наказу №242-к від 14.12.2012 року, вона була прийнята на посаду провідного спеціаліста в Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області.

Наказом №44-к від 12.03.2019 року, позивача було звільнено з посади провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМСУ у Чернівецькій області з 13.03.2019 року за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі поданої заяви.

Своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним з огляду на те, що підстави для його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи. Так, позивач зазначав, що заяву про звільнення вона писала не добровільно, а змушена була писати її під психологічним примусом керівництва Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області, а саме завідувача сектору організаційної роботи УДМСУ у Чернівецькій області ОСОБА_4 Він повідомив позивача, що якщо вона не погодиться написати заяву за угодою сторін власноручно, то її звільнять з роботи за "статтею", так як вона має громадянство іншої держави.

Позивач зазначила, що в той час у неї були важкі життєві обставини, що пов`язані із конфліктом в сім`ї та зміною місця проживання. В такій важкій психологічній ситуації не усвідомлюючи наслідків, що буде після написання заяви, під тиском ОСОБА_4 позивач написала заяву на звільнення за угодою сторін. Підтвердженням вказаного може бути також і те, що 12.03.2019 року, вони змусили її заповнити дві декларації, які в той же день були внесені до реєстру. Позивач не бажала звільнятися з роботи, так як свою роботу виконувала чесно і добросовісно, без порушень та зауважень, окрім того, на утриманні у позивача є неповнолітній син, якого позивач зобов`язана утримувати.

Трудову книжку позивач отримала 15.03.2019 року, проте сектором організаційної роботи УДМСУ в Чернівецькій області повідомлено позивача про неправильність внесених відомостей до трудової книжки, а саме допущено помилку: замість "13.03.2019 року" написали "13.03.2018 року".

Позивач зазначала, що зверталась особисто до ОСОБА_4 про поновлення на роботі, так як фактично у них не було попередньої домовленості щодо припинення трудового договору за угодою сторін, але останній, у грубій формі, пояснив, що не змінить свої наміри та все залишиться як було.

Також позивач вказувала, що нормами чинного законодавства визначено, що для звільнення за угодою сторін необхідно досягнути спільної згоди між роботодавцем та найманим працівником щодо припинення трудового договору у визначений строк. У позивача не було волевиявлення на припинення трудового договору за взаємною згодою сторін, на позивача здійснювався тиск із вимогою написати заяву на звільнення з роботи за угодою сторін, чим було порушено його права.

Таким чином, позивач вважає, що при написанні заяви про звільнення її з роботи за угодою сторін, сторони не досягли домовленості, до неї було застосовано примус, використовуючи її тяжкі життєві обставини.

Враховуючи наведене просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що 12.03.2019 року ОСОБА_1 написала заяву на ім`я керівника УДМС України в Чернівецькій області про те, що вона бажає звільнитись із посади провідного спеціаліста сектору по роботі з ЄДДР Чернівецького міського відділу УДМС України в Чернівецькій області, за угодою сторін 13.03.2019 року.

Наказом УДМС України в Чернівецькій області від 12.03.2019 року №44-К ОСОБА_1 була звільнена 13.03.2019 року з посади провідного спеціаліста сектору по роботі з ЄДДР Чернівецького міського відділу УДМС України в Чернівецькій області за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу". Отже, саме на підставі поданої заяви було видано наказ по установі про звільнення ОСОБА_1 .

На думку відповідача, подавши заяву на ім`я керівника УДМС України в Чернівецькій області ОСОБА_1 виявила бажання припинити державну службу на підставі ч. 2 ст. 86 Закону 889-VIII за угодою сторін.

Відповідач вважає, що за умови подачі державним службовцем заяви про звільнення його з займаної посади державної служби на підставі ч. 2 ст. 86 Закону 889-VIII орган призначення мав всі законні підстави для звільнення її із займаної посади державної служби.

Відповідач зазначав, що оскаржуваний наказ передбачав звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби 13.03.2019 року за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону 889-VIII, та передбачав виплату компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки в кількості 27 днів.

З приводу твердження позивача про те, що в день звільнення її змусили заповнити дві електронні декларації відповідач вказував, що подача таких декларацій не може розцінюватись як примус до вчинення певних дій з боку працівників міграційної служби, а навпаки, мав рекомендаційний характер для недопущення вчинення ОСОБА_1 дій, що в подальшому могли б слугувати підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності відповідним органом контролю.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що дії працівників міграційної служби під час звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби та при оголошенні наказу про її звільнення відбувались з чітким дотриманням норм Закону України "Про державну службу".

Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Саме тому звільнення носить назву за згодою сторін - така згода досягається виключно між сторонами трудового договору та не передбачає участі будь-якої третьої особи.

На думку позивача, "угода сторін" є самостійною підставою для припинення державної служби, яка відрізняється від припинення служби з ініціативи державного службовця та з ініціативи суб`єкта призначення, тим що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення проходження державної служби в обумовлений строк і саме з цих підстав.

З відзиву відповідача на позовну заяву неможливо встановити спосіб досягнення між позивачем та УДМС України в Чернівецькій області взаємної домовленості про звільнення в певний строк. Зі сторони позивача було відсутнє дійсне волевиявлення на припинення трудових відносин з Управлінням державної міграційної служби України в Чернівецькій області та звільнення з посади провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМСУ у Чернівецькій області.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема, усною заявою, яку було зроблено перед отриманням наказу про звільнення.

Отже, на думку позивача, відсутність взаємної домовленості з відповідачем щодо звільнення на підставі п. 2 ст. 86 Закону "Про державну службу" свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для звільнення позивача за угодою сторін.

Позивач вважає, що її було протиправно звільнено з посади провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМСУ у Чернівецькій області, а тому підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого була звільнена.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 14.05.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні призначеному на 14.05.2019 року оголошено перерву до 04.06.2019 року, за клопотанням позивача для забезпечення йому адвокатського захисту.

Підготовче судове засідання призначене на 04.06.2019 року відкладено на 18.06.2019 року.

Ухвалою суду 18.06.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 16.07.2019 року.

В судовому засідання призначеному на 16.07.2019 року оголошено перерву до 12.09.2019 року, для ознайомлення з відеодоказами наданими позивачем.

Судове засідання призначене на 12.09.2019 року відкладено на 01.10.2019 року, за клопотання представника позивача.

В судовому засіданні призначеному на 01.10.2019 року оголошено перерву до 10.10.2019 року, за клопотанням сторін для підготовки до судових дебатів.

У вступній промові позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі, просили суд його задовольнити.

У вступній промові представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з таких підстав.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України виданий 11.03.2019 року, №003073358, орган, що видав - 7310 (а.с. 8-9).

Наказом Управління ДМС України в Чернівецькій області від 14.12.2012 року №242-К "Про призначення ОСОБА_1 " призначено з 14.12.2012 року ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста Шевченківського районного відділу у м. Чернівцях Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області на конкурсній основі, як таку, що пройшла стажування, з випробувальним терміном 1 місяць (а.с. 11).

12.03.2019 року позивач звернувся до начальника УДМС у Чернівецькій області із заявою, в якій, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу", просив звільнити її із займаної посади, роботи, за угодою сторін 13.03.2019 року (а.с. 12).

Наказом начальника Управління ДМС України в Чернівецькій області Вербицького В.М. від 12.03.2019 року №44-К "Про звільнення ОСОБА_1 " наказано звільнити ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області, із займаної посади, роботи 13.03.2019 року за угодою сторін, відповідно до п. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу". Залишок невикористаної основної щорічної відпустки за робочий рік з 14.12.2012 року по 13.12.2013 року складає 1 день, залишок невикористаної основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 13.12.2013 року по 08.04.2014 року складає 10 днів, залишок невикористаної основної щорічної відпустки за відпрацьований період з 01.10.2018 року по 13.03.2019 року складає 14 днів, залишок невикористаної додаткової відпустки державного службовця, право на яку наступило 15.12.2018 року, складає 2 дні, всього разом 27 днів (а.с. 13).

Згідно довідки Управління ДМС України в Чернівецькій області від 15.07.2019 року за №73.6-6704/73.2-19 начальник Управління ДМС України в Чернівецькій області ОСОБА_5 на час звернення провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_1 12.03.2019 року із заявою про її звільнення із займаної посади, роботи, за угодою сторін 13.03.2019 року, знаходився на робочому місці (не перебуваючи у відпустці, на лікарняному чи у відрядженні). В той же день, 12.03.2019 року згідно резолюції Вербицького В.М. Наказ УДМС від 12.03.2019 року №44-К "Про звільнення ОСОБА_1 " був ОСОБА_5 підписаний після відповідного погодження із заступниками начальника УДМС, сектором управління персоналом, сектором юридичного забезпечення, відділом бухгалтерського служби фінансування та звітності і головним спеціалістом з питань запобігання та виявлення корупції (а.с.99).

Встановлено, що наказ начальника Управління ДМС України в Чернівецькій області від 12.03.2019 року №44-К "Про звільнення ОСОБА_1 " зареєстровано в журналів реєстрації наказів з особового складу 12.03.2019 року (а.с.118-123).

На підставі наказу від 12.03.2019 року №44-К, у трудову книжку позивача внесено запис про звільнення із займаної роботи 13.03.2019 року за угодою сторін, згідно п. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу" (а.с. 17-18).

У зв`язку із звільненням, 12.03.2019 року позивачем було подано електронну декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру перед звільненням та після звільнення (а.с. 19-33).

Згідно з Довідкою про доходи від 03.04.2019 року №156, загальна сума доходу позивача за період з 01.01.2019 року по 28.02.2019 року, за винятком аліментів, становить 18023,78 грн (а.с. 16).

Також, в судовому засідання було досліджено, в якості доказу у справі, наданий позивачем відеозапис її розмови з завідуючим сектору організаційної роботи УДМСУ у Чернівецькій області ОСОБА_4 та працівниками УДМСУ у Чернівецькій області.

Вважаючи протиправним наказ начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №44-к від 12.03.2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (Закон №889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87 1 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88 1 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2019 року позивачем було подано керівнику Управління ДМС України в Чернівецькій області заяву про звільнення за угодою сторін із займаної посади провідного спеціаліста сектору по роботі з ЄДДР Чернівецького міського відділу Управління ДМС України в Чернівецькій області.

На підставі поданої заяви, наказом Управління ДМС України в Чернівецькій області від 12.03.2019 року №44-К "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області, із займаної посади, роботи 13.03.2019 року за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Зважаючи на те, що позивачем подано заяву про звільнення із займаної посади державної служби на підставі ч. 2 ст. 86 Закону№889-VIII, відповідач був наділений повноваженнями для звільнення позивача із займаної посади до закінчення двотижневого строку встановленого ч. 1 ст. 86 Закону №889-VIII.

Крім того суд зазначає, що зазначивши позивачем в заяві про звільнення бажану дату припинення трудових правовідносин за угодою сторін (13.03.2019 року) та видавши наказ №44-К "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким фактично задоволено вказану заяву, то слід вважати, що державний службовець за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення дійшли згоди щодо дати та підстав звільнення позивача з роботи.

Щодо тверджень позивача про змушування її до заповнення та подачі електронної декларації перед звільненням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 року №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач, надавши позивачу рекомендації щодо необхідності заповнення декларації після звільнення, сприяв дотриманню позивачем антикорупційного законодавства та уникненню притягнення її до відповідальності за неподання або несвоєчасне подання декларації встановленої ст. 172-6 КУпАП.

Стосовно наданого позивачем відеозапису її розмови з завідувачем сектору організаційної роботи УДМСУ у Чернівецькій області ОСОБА_4 , суд зазначає, що за результатами дослідження вказаного доказу, суд приходить до висновку, що він не підтверджує вплив з боку відповідача на вільне волевиявлення позивача на написання нею заяви про звільнення, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу", із займаної посади за угодою сторін з 13.03.2019 року. В свою чергу, вказаний відеозапис здійснено позивачем вже під час розгляду справи в суді і не свідчить про її примушування до написання 12.03.2019 року заяви про звільнення за угодою сторін. Крім того суд критично оцінює такі докази, оскільки відеоматеріали містять провокаційні питання з боку позивача.

Крім того, завідувач сектору організаційної роботи УДМСУ у Чернівецькій області ОСОБА_4 не є керівником Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області та не є уповноваженою особою на прийняття рішення про звільнення працівника з роботи.

Суд також вважає безпідставними та помилковими твердження позивача про те, що начальник Управління ДМС України в Чернівецькій області ОСОБА_5 не мав повноважень на підписання наказу про її звільнення, вказуючи що 12.03.2019 року він перебував у відпустці, оскільки згідно довідки Управління ДМС України в Чернівецькій області від 15.07.2019 року за №73.6-6704/73.2-19 начальник Управління ДМС України в Чернівецькій області ОСОБА_5 на час звернення провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_1 12.03.2019 року із заявою про її звільнення із займаної посади, роботи, за угодою сторін 13.03.2019 року, знаходився на робочому місці (не перебуваючи у відпустці, на лікарняному чи у відрядженні).

Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини, суд вважає, що відповідачем доведено належними та достатніми доказами правомірність винесеного наказу "Про звільнення ОСОБА_1 " №44-к від 12.03.2019 року, у зв`язку з чим відсутні підстави поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору по роботі з Єдиним державним демографічним реєстром Чернівецького міського відділу УДМС у Чернівецькій області з 13.03.2019 року та стягнення з Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2019 року до дня поновлення на роботі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимогах відмовлено повністю, в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37767440, вул. Шептицького, 25, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року.