Рішення № 85026860, 17.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5228/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі представника позивача Ковпака О.В. (згідно ордеру),

представника відповідача Анісімової А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. ст.268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.04.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП 53855028;

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59128827;

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.04.2019 року про стягнення витрат виконавчого провадження у ВП № 53855028;

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.07.2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП № 59128827.

В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2014 року у справі № 2-5618/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11365155000 від 26.06.2008 року в розмірі 142427 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.02.2014 року становить 1 251 250,05 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11365155000 від 26.06.2008 року в розмірі 142427 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.02.2014 року становить 1 251 250,05 грн. На виконання вищевказаного рішення Київського районного суду м. Одеси видано виконавчий лист у справі № 2-5618/2011 від 14.04.2017 року. Вищевказаний виконавчий лист було надіслано на виконання до Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, в результаті чого було відкрите виконавче провадження № 53855028 (постанова від 28.04.2017 року) стосовно ОСОБА_1 Постановою про передачу виконавчого провадження від 17.08.2017 року передано виконавчий документ № 2-5618/2011від 14.04.2017 року до Другого Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області. Постановою про прийняття виконавчого провадження від 17.08.2017 року прийнято виконавче провадження № 53855028. Головним державним виконавцем Другого Київського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Поляковим О.Г. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 17.04.2019 року (ВП № 53855028) з ОСОБА_1 у розмірі 125125,00 грн. 27.03.2019 року на підставі заяви стягувача АТ «УкрСиббанк» про повернення виконавчого документа № 2-5618/2011 від 14.04.2017 року у виконавчому провадженні № 53855028 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.04.2019 року. На підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 17.04.2019 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59128827 від 20.05.2019 року. Позивачка зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення вчинялися будь-які дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому постанова про стягнення виконавчого збору від 17.04.2019 року та похідна постанова від 20.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59128827 належать до скасування. Постанова державного виконавця від 30.07.2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП № 59128827 не може вважатись законною, оскільки суперечить вимогам законодавства в частині посилання не на виконавчий лист, а на рішення суду.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України та призначено судове засідання на 17.09.2019 року.

17.09.2019 року засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними. Представник відповідача зазначає, що позиція Верховного Суду, викладена у постановах у справах № 910/1587/13, 804/8289/16, 908/2356/16, на яку посилається позивач у позові, ґрунтувалась на законодавстві, яке станом на час прийняття оскаржуваної постанови змінилось.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, додаткових пояснень не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Суд, вислухав думку представників сторін, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2014 року у справі № 2-5618/11, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки,а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750), що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11365155000 від 26.06.2008 року в розмірі 142427 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.02.2014 року становить 1,251,250.05 грн.

Рішення набрало законної сили 24.12.2015 року.

14.04.2017 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-5618/2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки,а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750), що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11365155000 від 26.06.2008 року в розмірі 142427 (сто сорок дві тисячі чотириста двадцять сім дол. США), що за курсом НБУ станом на 20.02.2014 року становить 1,251,250.05 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят гривень п`ять копійок).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К.В. від 28.04.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53855028 з виконання виконавчого листа № 2-5618/2011, виданого 14.04.2017 року. У п. 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 125125,01 грн.

27.03.2019 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою № 242/30-5/4272 про повернення виконавчого листа № 2-5618/2011, виданого 14.04.2017 року Київським районним судом м. Одеси.

17.04.2019 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанови у ВП 53855028 про стягнення виконавчого збору у сумі 125125,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 251,00 грн. з ОСОБА_1 , у зв`язку із прийняттям постанови від 17.04.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

20.05.2019 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП № 59128827 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 53855028 від 17.04.2019 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 125125 грн.

30.07.2019 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП № 59128827 про внесення змін (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість прізвище: « ОСОБА_3 » зазначити прізвище: « ОСОБА_4 ».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній станом на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53855028), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”(в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов , у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов) визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Суд зазначає, що зазначені приписи ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідають приписам ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на час відкриття виконавчого провадження ВП № 53855028.

Відповідно до п. 8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012року за №489/20802 (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно з п. 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012року за №489/20802 (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов), витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

Отже, з огляду на наведені положення Закону України “Про виконавче провадження”, суд зробив висновок, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка належить до стягнення.

Суд зазначає, що нормами Закону України “Про виконавче провадження” прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому повернуто виконавчий документ за заявою стягувача, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваних постанов прямо передбачено обов`язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Тобто, суд встановив, що державний виконавець, станом на час прийняття оскаржуваних постанов, керувався нормами чинного ЗУ «Про виконавче провадження».

Проте, суд зазначає, що станом на час прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53855028 від 28.04.2017 року діяла редакція ЗУ «Про виконавче провадження», якою було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, суд зазначає, що станом на час відкриття виконавчого провадження зі звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру), який належить ОСОБА_1 (боржнику), для стягнення державним виконавцем з боржника виконавчого збору необхідна була наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Тоді як, суд встановив, що в рамках виконавчого провадження ВП № 53855028 державним виконавцем заборгованість з ОСОБА_1 не стягувалася, а виконавчий лист 17.04.2019 року повернутий стягувачу.

На думку суду, враховуючи, що станом на час відкриття виконавчого провадження ВП № 53855028 були чинними норми ЗУ «Про виконавче провадження», які не передбачали можливість стягнення з боржника виконавчого збору у випадку, якщо в рамках виконавчого провадження фактично не стягувалися на користь стягувача кошти, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на 17.04.2019 року.

Вказане твердження додатково підтверджується і змістом оскаржуваної постанови ВП № 53855028 від 17.04.2019 року про стягнення виконавчого збору, в якій вказано: «…Керуючись вимогами виконаного документу та вимогами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно стягнути виконавчий збір у розмірі 10; суми, що фактично стягнута…».

Тобто, відповідач в оскаржуваній постанові самостійно зазначає, що виконавчий збір має бути стягнутий у відсотковому відношенні до суми, що фактично стягнута, тоді як фактично в рамках виконавчого провадження ВП № 53855028 з позивачки на користь ПАТ «УкрСиббанк» кошти не стягувалися.

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та необхідність скасування постанов Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.04.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП 53855028, від 20.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59128827, від 30.07.2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП № 59128827, оскільки постанови від 20.05.2019 року та від 30.07.2019 року у ВП № 59128827, прийняті на підставі постанови від 17.04.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП 53855028.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.04.2019 року про стягнення витрат виконавчого провадження у ВП № 53855028, суд зазначає, що з огляду на наведені норми законодавства, зазначена постанова прийнята державним виконавцем з дотриманням вимог законодавства та є правморіною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 243, 245, 246, 250, 263, 268-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.04.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП 53855028.

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59128827.

Визнати протиправною та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.07.2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП № 59128827.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач – Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Генерала Петрова,1, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ: 41407330).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 17.10.2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.