Рішення № 85026531, 17.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4203/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в письмову провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, на стороні відповідача акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна ВП №59708237

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича (далі – відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” (далі – третя особа 1), на стороні відповідача акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі третя особа - 2) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. щодо накладення арешту на майно АТ «Луганськгаз» - частку учасника Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут”;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.09.2019 ТОВ “Луганськгаз Збут” отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237, згідно судових наказів у справі № 913/69/16 від 15.04.2016 та справі № 913/397/16 від 07.06.2016, виданих Господарським судом Луганської області, а також, вимогу виконавця від 10.09.2019 про надання відомостей.

Постанова про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. на виконання рішень Господарського суду Луганської області та виданих наказів, за якими з ПАТ “Луганськгаз” на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” стягнуто: 3 % річних у розмірі 2162631,50 грн, інфляційні витрати у розмірі 26889718,02 грн, судовий збір у розмірі 84134,93 грн (справа № 913/69/16 від 15.04.2016); суму основного боргу в розмірі 21206678,13 грн, 3% річних в розмірі 465949,94 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 3122944,87 грн, судовий збір в розмірі 164888,18 грн (справа № 913/397/16 від 07.06.2016).

В постанові про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 значиться дата приєднання до зведеного виконавчого провадження - 05.08.2019.

Однак, ТОВ “Луганськгаз Збут” не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Проте, оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 10.09.2019 винесена в рамках не зведеного виконавчого провадження, а в рамках виконавчого провадження №59708237.

З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» TOB “Луганськгаз Збут” вважає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 є такою, що не відповідає нормам законодавства України та підлягає скасуванню.

17.10.2019 до Луганського окружного адміністративного суду через канцелярію надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 72-76) в якому зазначено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та повинна розглядатись господарським судом, який видав виконавчий документ. Крім того зазначив, що на підставі виконавчого документа – наказу Господарського суду Луганської області № 913/69/16 постановою відповідача від 05.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59708237. 10.09.2019 стягувач надав інформацію про те, що боржник є засновником ТОВ «Луганськгаз Збут». Під час примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 15.04.2016 по справі № 913/69/16, в рамках виконавчого провадження № 59708237 із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтвердив, що Боржник є Засновником - ТОВ «Луганськгаз Збут» (ЄДРПОУ - 40268230). Позивач не є стороною виконавчого провадження № 59708237 таким чином, примусові виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 59708237 не можуть вважатися протиправними, так як вимоги викладені в адміністративному позові боржника є недоведені. Просить суд відмовити у задоволені позову.

17.10.2019 до Луганського окружного адміністративного суду через канцелярію надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, відповідно до яких адміністративний позов вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, аналогічних зазначеним у позові, та просить суд задовільнити позовні вимоги ТОВ «Луганськгаз Збут» в повному обсязі (арк. спр. 45-46).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича надати матеріали виконавчого провадження ВП № 59708237 (арк.спр. 1-2).

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (арк. спр. 39).

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (арк. спр. 32, 44).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (арк. спр. 40), просив суд розглянути справу без його участі (арк. спр. 71).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (арк. спр. 43)

За приписами стаття 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за матеріалами наявними в матеріалах адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 КАС України, суд дійшов такого.

05.08.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г на підставі наказу № 913/69/16 виданого 15.04.2016, відповідно до якого стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3% річних у розмірі 2162631,50 грн, інфляційні витрати у розмірі 26889718,02 грн, судовий збір у розмірі 84134,93 грн, відкрито виконавче провадження ВП № 59708237 (арк. спр. 52).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г від 05.08.2019 на підставі наказу № 913/397/16, виданого 07.06.2016, відповідно до якого стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу в розмірі 21206678,13 грн, 3% річних в розмірі 465949,94 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 3122944,87 грн, судовий збір в розмірі 164888,18 грн, відкрито виконавче провадження ВП № 59708231 (арк. спр. 54).

Відповідно до статуту акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» та зареєстрованим приватним нотаріусом акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (арк. спр. 48-50).

12.09.2019 акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” отримало постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2019 ВП № 59708237 та ВП № 59708231, про що свідчить відбиток реєстраційного штампу, та зареєстровано за вхідним № 439/01-02-23 та № 437/01-02-23 відповідно (арк. спр. 51, 53).

Постановою про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 (арк. спр. 14), відповідачем накладено арешт на майно, що належить боржнику – частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут”, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 13210013,24 грн.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» є засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут”. Розмір внеску до статутного фонду 400000,00 грн (арк. спр. 78-79).

10.09.2019 відповідачем також винесено вимогу № 384, якою з метою проведення оцінки вартості частки товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” у позивача витребувано установчі та реєстраційні документи, документи бухгалтерської і фінансової звітності, відомості основних фондів, зведений акт інвертаризації та інвентаризаційні описи майна, відомості про суми кредиторської та дебіторської заборгованості, в т.ч. окремої поточної та простроченої (арк. спр. 15-16).

Постанова про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 та вимога виконавця від 10.09.2019 № 384 надійшли на адресу позивача 16.09.2019 (арк. спр. 13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону №1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Тобто, Законом №1404-VІІІ передбачені підстави для винесення виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, а саме винесення її під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59708237 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/69/16 від 15.04.2016 (а.с. 52, 58 зв. бік), а також постанову про відкриття виконавчого провадження № 59708231 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/397/16 від 07.06.2016 (арк. спр. 54, 55 зв. бік).

Постановою приватного виконавця Пилипчука В.Г 05.08.2019 об`єднано виконавче провадження № 59708237 та № 59708231 у зведене виконавче провадження № 59723667 (а.с. 83).

Отже, починаючи з 05.08.2019 на виконанні у приватного виконавця Пилипчука В.Г. перебуває зведене виконавче провадження № 59723667 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 2162631,50 грн, інфляційні витрати у розмірі 26889718,02 грн, судовий збір у розмірі 84134,93 грн та суму основного боргу в розмірі 21206678,13 грн, 3% річних в розмірі 465949,94 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 3122944,87 грн, судовий збір в розмірі 164888,18 грн (арк. спр. 14, 83).

Відповідно до статті 30 Закону №1404-VІІІ, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Проте, оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 10.09.2019 винесена в рамках не зведеного виконавчого провадження № 59723667, а в рамках виконавчого провадження № 59708237.

При цьому, у постанові про арешт майна боржника від 10.09.2019 ВП № 59708237 зазначено про накладення арешту також з метою виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/397/16 від 07.06.2016, на виконання якого відкрито інше виконавче провадження, а саме ВП № 59708237.

Також суд зазначає, що статтею 53-1 Закону № 1404-VІІІ, визначено особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до статті 22 Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі – Закон № 2275-VIII), виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті. З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника. Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Отже, стаття 22 Закону № 2275-VIII не врегульовує порядок винесення постанови про арешт майна, а передбачає обов`язок виконавця щодо повідомлення товариства про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника), з дня одержання якого товариство у строк, визначеним цим законом, зобов`язане надати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника та надіслати постанову про накладення арешту на частку.

Частиною третьою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Пунктом 1.15 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” визначено, що Товариство не відповідає по зобов`язаннях Учасника, а Учасник відповідає по зобов`язаннях Товариства тільки в межах належного йому вкладу до Статутного капіталу.

Аналізуючи наведені вище правові норми та положення Статуту позивача, а також обставини справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови, так як звернення приватним виконавцем стягнення на майно у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості можливе у вигляді стягнення на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи.

При цьому, із положень Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” вбачається, що його засновник, тобто боржник у виконавчому провадженні № 59708237, в межах свого внеску до статутного капіталу позивача, відповідає по зобов`язаннях товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут”, а не своїх власних.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 10.09.2019 винесена одночасно щодо виконання наказів Господарського суду Луганської області № 913/69/16 від 15.04.2016 та № 913/397/16 від 07.06.2016 в рамках виконавчого провадження ВП № 59708237, яке не є зведеним та відкрито виключно на виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/69/16 від 15.04.2016, суд дійшов висновку про її протиправність, що є підставою для скасування вказаної постанови.

Щодо твердження відповідача про не підсудності даної справи адміністративному суду, суд зазначає таке.

За змістом положень статей 2, 4 та 19 КАС України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом №1404-VІІІ, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, доводи відповідача щодо не підсудності цього спору (який стосується судового оскарження дій приватного виконавця особою, яка не є стороною відповідного виконавчого провадження) адміністративним судам не є обґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 917/2267/14.

Щодо позовних вимог визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Києва Пилипчука В.Г. щодо накладення арешту на майно позивача, суд зазначає.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям приватним виконавцем постанови про арешт майна, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування такої постанови.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 3842,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 6503, 6504 від 19.09.2019 (арк. спр. 3, 3-а).

З огляду на встановлені обставини та часткового задоволення позову, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна ВП №59708237 задовольнити частково.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про арешт майна боржника від 10.09.2019 по виконавчому провадженню ВП № 59708237.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський район), 35-В) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськгаз Збут” (93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, ЄДРПОУ 40268230) судовий збір у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива