Ухвала суду № 85025863, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 жовтня 2019 р.Справа №160/9908/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі №160/4058/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.09.2019 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною у виконавчому провадженні ВП №59401401 при примусовому виконанні виконавчого напису № 12927, виданого 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 24.10.2019 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2).

15.10.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

1) зупинення дії індивідуального акта, а саме – постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.09.2019 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною у виконавчому провадженні ВП №59401401 при примусовому виконанні виконавчого напису №12927, виданого 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.;

2) зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме – постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.09.2019 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною у виконавчому провадженні ВП №59401401 при примусовому виконанні виконавчого напису №12927, виданого 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що з метою захисту своїх порушених прав, позивач звернувся з відповідним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду України про визнання протиправними та скасування постанови у виконавчому провадженні №59401401. Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31.05.2019 року за реєстровим номером 12927 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., за фактом чого була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.09.2019 року. На думку позивача, зазначена постанова в межах виконавчого провадження №59401401 винесена, з порушенням місця відкриття виконавчого провадження та без повідомлення про такі дії боржника, з умисним внесенням недостовірних даних та абсолютному ігноруванні наявної інформації про місце реєстрації позивача та проживання, місця роботи, що унеможливлює вчинення дій щодо примусового стягнення боргу і суттєво порушує охоронювані діючим законодавством України права та інтереси позивача, як боржника. Позивач вважає, що забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №59401401 до вирішення спору по суті, дозволить забезпечити ефективний захист його порушених прав.

За приписами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем оскаржується постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.09.2019 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною у виконавчому провадженні ВП №59401401 при примусовому виконанні виконавчого напису №12927, виданого 31.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С

Суд зазначає, що прийняття даної постанови зумовлює ї її примусове виконання та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Вказане, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконаче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини 1 статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Оскільки правомірність прийняття відповідачем вказаної постанови підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З врахуванням вищенаведених вимог, суд вважає, що достатнім заходом для забезпечення позову буде зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №59401401, що було відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №12927 від 31.05.2019 року, до завершення розгляду даної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 8 статті 154 КАС України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі №160/4058/19 – задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №59401401, що було відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №12927 від 31.05.2019 року, до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець