Рішення № 85025795, 15.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 160/8618/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 490094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію державного службовця з 01.07.2019 р., відповідно до ст.37 Закону Ураїни «Про державну службу» №3723, в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках від 01.07.2019 р. № 298 та 299;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати нарахування і виплату ОСОБА_1 , пенсію державного службовця з 01.07.2019 р. відповідно до ст.37 Закону Ураїни «Про державну службу» №3723, в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках від 01.07.2019 р. № 298 та 299;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , суми пенсії, недоотриманої з вини відповідача за період з 01.07.2019 р. (за минулий час), з нарахування компенсації втрати частини доходів.

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач мала стаж наукової роботи в державній установі на посаді, перебування на якій дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 чинного на той час Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", пенсії науковим працівникам призначалися у розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати наукового працівника, визначеної відповідно до статті 23 вищевказаного Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" та на яку, відповідно до законодавства нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, позивач зазначає, що 01.07.2019 р. звернулася до Центрального відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком, як державному службовцю. Відділом з призначення та перерахунків пенсії №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 надіслано лист № 3024/03-05/2019 від 10.07.2019 про відмову в призначенні пенсії з посиланням на те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначене правона пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3727-ХІІ від 16.12.1993 року.Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3727-ХІІ від 16.12.1993 року, окрім ст.37, яка застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Позивач посилається на те, що на момент набрання чинності Закону України №889-VIII «Про державну службу» (01.05.2016) вона мала стаж державної служби (на посадах державного службовця та наукового співробітника), достатній для права на призначення пенсії згідно статті 37 Закону Україна №3723 «Про державну службу», але не досягла пенсійного віку згідно статті 26 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що згідно п.3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 (постанова втратила чинність 01.05.2016) до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Перебування на таких посадах дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Таким чином позивач вважає, що на момент набрання чинності Закону України №889-VIII (на 01.05.2016 ) вона мала 6 років 10 місяців 16 днів стажу державного службовця та 15 років 1 місяць стажу на посадах визначених Кабінетом Міністрів України як такі, стаж роботи яких включається до стажу державної служби.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року, відповідно до норм ст.253 Кодексу адміністративного судочинства України, за власної ініціативи, виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 09.09.2019 року про відкриття спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) у справі №160/8618/19 та визнано вважати вірним: "Призначити справу до розгляду без виклику (повідомлення) сторін на 07.10.2019 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.".

Відповідач на адресу суду в установлені строки надав відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Обґрунтувавши тим, що 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім ст. 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону Украйни №3723-ХІІ.Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом, займають посади державної служби та мають не менш, як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону Украйни №3723-ХІІ. При цьому, необхідний вік для призначення пенсії визначається статтею 26 Закону України №1058-ІV.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності лопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач звернулася 01.07.2019 р. до Центрального відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком, як державному службовцю.

Відділом з призначення та перерахунків пенсії №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу ОСОБА_1 надіслано лист № 3024/03-05/2019 від 10.07.2019 про відмову в призначенні пенсії з посиланням на те, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначене право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3727-ХІІ від 16.12.1993 року. Таким чином, на момент набрання чинності Закону України № 889-VIII, позивач мала лише 6 років 10 місяців 16 днів стажу державного службовця, якого не достатньо для призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII.

У липні 2019 року позивач звернулася до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та до Голови правління управління Пенсійного фонду України з письмовими заявами, щодо надання роз`яснення стосовно незаконної відмови в призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Листами від 06.08.2019 та 29.07.2019 позивачці роз`яснено, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначене право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3727-ХІІ від 16.12.1993 року.Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3727-ХІІ від 16.12.1993 року, окрім ст.37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.Отже, пенсії відповідно до Закону № 889-VIII у порядку, визначеному зазначеними пунктами, призначаються, зокрема, особам, які:

- на день набрання чинності Закону №889-VIII (на 01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Станом на 01.05.2016 р. позивач не мала достатньої кількості стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України «Про державну службу» встановлені загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарату, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовця.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ,на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок не менше 20 років. У тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. А також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Розглядаючи даний спір, суд надає оцінку наявності у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця та правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу в призначені йому пенсії державного службовця.

Так, положенням ст. 25 Закону України № 3723-ХІІ передбачені такі категорії посад державних службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

п`ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України ( 703-2013-п ) за погодженням з відповідним державним органом.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи (служби, навчання), а також архівними установами у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 № 637. До документів, що підтверджують трудовий стаж також належать довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 працювала з 01.04.1993 по 30.04.2008 на посадах наукового співробітника та старшого наукового співробітника Науково-дослідницького інституту геології Дніпропетровського національного університету.З 07.05.2008р. по 07.05.2009р. перебувала на обліку у центрі зайнятості. З 17.06.2009 по 01.07.2019 працювала на посаді головного спеціаліста відділу призначення пенсій управління Пенсійного фонду України.

Так, на день набрання чинності Закону України №889-VIII(01.05.2016), позивач займала посаду державного службовця на службі і цей стаж в органах Пенсійного фондуУкраїни становив 6 років 10 місяців 16 днів.

Однак, суд зазначає, що робота позивача на посадах наукового співробітника та старшого наукового співробітника Науково-дослідницького інституту геології Дніпропетровського національного університету не зазначена у переліку посад державних службовців, встановленому положенням ст. 25Закону України № 3723-ХІІ.

Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», як на підставу для включення до стажу державного службовця періоду роботи на наукових посадах, є помилковим, оскільки вказана постанова втратила чинність з 01.05.2016 на підставі Постанови КМУ від 25.03.2016 №229, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби з 01.05.2016.

Пунктом 4 Порядку визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України №889-VIII.

Однак, вказаний Порядок стосується права на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової державної оплачуваної відпустки, а тому не відноситься до предмету цього позову.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до діючого законодавства, станом на 01.05.2016 року у ОСОБА_1 відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а тому відсутні підстави для призначення пенсії згідно Закону №889-VIII.

Отже, суд дійшов висновку, що відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, як державному службовцю, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище викладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, на користь позивача не стягуються всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна