Рішення № 85025781, 12.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 160/1660/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Сидоренко В.В. Лащів О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним наказу про звільнення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому позивач просить (з урахуванням уточнення адміністративного позову):

- визнати протиправним та скасувати наказ № 60 від 14 січня 2019 року Головного управління Національної поліції в Київській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області Помошник ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 48 о/с від 25 січня 2019 року Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області Помошник ОСОБА_2 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області з 25 січня 2019 року;

- стягнути за рахунок державних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, буд. 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 25 січня 2019 року по дату набрання відповідного рішення суду законної сили.

Власні вимоги позивачем обґрунтовуються наступним, - вона проходила службу на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 січня 2019 року № 60 на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 25 січня 2018 року № 48 о/с вона звільнена зі служби в поліції. Дане дисциплінарне стягнення до неї застосовано за перебування в стані алкогольного сп`яніння під час несення служби, але, на думку позивача, це не відповідає дійсності з підстав наведених безпосередньо в позовній заяві та наданих до неї документах, а також, додатково наголошено про порушення процедури притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи дані обставини, позивач вважає наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності – протиправним, оскільки, в її діях був відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а своє звільнення зі служби в поліції - незаконним.

Головне управління Національної поліції в Київській області заперечувало проти задоволення позову, свої доводи виклало у відзиві на позов. В обґрунтування своєї позиції зазначило, що з матеріалів службового розслідування від 03.12.2018 року встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виражалось у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння під час несення служби, в зв`язку з чим на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів поліції. На думку відповідача, допущений позивачем проступок суперечить інтересам законності та є несумісним з проходженням служби в поліції, оскільки компрометує звання поліцейського, підриває довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет. Сутність вчиненого порушення та його тяжкість, враховано під час притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Відтак, вчинений проступок має дискредитуючий характер і не сумісний з подальшим проходженням служби в поліції позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у позові.

У судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Київській області заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 30.10.2015 р. по 07.11.2015 р. проходила службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 р. по 25.01.2019 р. - в Національній поліції України, зокрема, з 06.09.2017 р. на посаді інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

03.12.2018 р. командир ППСПОП «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області полковником поліції ОСОБА_3 складено рапорт на ім`я начальника ГУ Національної поліції в Київській області генералу поліції третього рангу ОСОБА_4 за фактом виявлення під час перевірки несення служби працівниками ГУНП в Київській області, інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 , яка перебувала на добовому чергуванні у стані алкогольного сп`яніння.

Наказом начальника ГУНП в Київській області від 07.12.2018 р. N 2439 за указаним у рапорті фактом призначено службове розслідування.

Згідно висновку службового розслідування комісією вирішено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися; за порушення вимог п. 1, 6 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виражено у невиконанні п.п. 2, 4, 6, 14 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, невиконання вимог п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016р. № 1179 (перебування останньої в стані алкогольного сп`яніння під час несення служби), інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно з п. 1 наказу ГУНП в Київській області від 14.01.2019 р. № 60 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ППСПОП «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області" за порушення вимог п. 1, 6 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виражено у невиконанні п.п. 2, 4, 6, 14 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, невиконання вимог п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016р. № 1179 (перебування останньої в стані алкогольного сп`яніння під час несення служби), інспектора взводу № 2 роти № 3 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Позивач вважає, що її звільнено незаконно, у зв`язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 N 1179 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 р. за N 1576/29706) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, у тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктом 3 розділу IV Правил № 1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Так само п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України 09.11.2016 № 1179 встановлено, що під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

П. 7 ч. 3 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону №580).

Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

З огляду на наведене слід дійти висновку, що за порушення службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 2, 3, 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції).

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування (ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції).

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання (ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції).

Обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є винятковим правом органу, де особа проходить публічну службу в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, щодо якої має бути застосовано таке стягнення.

Вищевикладене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 22.03.2018р. справа №816/956/17, адміністративне провадження №К/9901/980/17

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2018 року інспектором ВІОС УКЗ Головного управління капітаном поліції Бойко С ОСОБА_5 . з метою інспектування проходження служби працівників Головного управління здійснено виїзд за адресою м. Київ, вул.. Святошинська, 2А. На контрольно-пропускному пункті за вищевказаною адресою перебувала в добовому наряді інспектор взводу №2 роти №3 ППСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 . Під час розмови з ОСОБА_1 ОСОБА_6 було помічено нескладну мову та різкий запах алкоголю. Виявивши можливий факт перебування поліцейського на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, капітаном поліції ОСОБА_6 було залучено до перевірки безпосереднього командира лейтенанта поліції ОСОБА_1 , командира роти №3 ППСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 Лейтенант поліції ОСОБА_1 була відсторонена від виконання службових обов`язків та їй запропоновано пройти обстеження у медичному закладі, на що остання погодилась. Після чого ОСОБА_1 було доставлено до відділу охорони здоров`я Киево-Святошинської районної державної адміністрації Київської області «ЦРЛ Києво-Святошинського району». Згідно висновку протоколу медичного огляду від 02.12.2018 р. для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння, черговим лікарем ОСОБА_8 встановлено: «крім незначного алкогольного запаху, від других обстежень відмовилась». Згідно п. 11 вказаного протоколу: присутній запах алкоголю, згідно п.12: від досліджень в парах видихуваного повітря на пристрої методом «Рапопорта», індикаторною трубкою-відмовилась, від здачі біологічних зразків - відмовилась, а також від підпису в протоколі відмовилась. Іншої інформації, щодо проходження позивачем будь-яких інших обстежень на встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп`яніння в закладах охорони здоров`я, сторонами до суду при розгляді справи не надавалось.

Відповідно до Журналу проведення інструктажів 02.12.2018 лейтенант поліції ОСОБА_1 пройшла інструктаж, отримала табельну зброю та заступила на добове чергування за адресою м. Київ, вул. Святошинська, 2-а. Зауважень щодо фізичного стану у чергового до ОСОБА_1 не було, будь яких скарг від ОСОБА_1 на стан здоров`я не надходило. Згідно рапорту командира роти №3 ППСПОП «Миротворець» ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , - ОСОБА_1 прибула на базу о 07:15, ознак алкогольного сп`яніння у неї не було помічено.

Наказом начальника ГУНП в Київській області від 07.12.2018 р. № 2439 за указаними фактами було призначено службове розслідування.

Відповідно до вимог п.11 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у зв`язку з тим, що на час проведення службового розслідування лейтенант поліції ОСОБА_1 була відсутня на службі, за адресою вказаною в її особовій справі (Дніпропетровська область м. Новомосковськ вул. Гетьманська, 15а кв. 44) комісією 18.12.2018р. було направлено лист-виклик на 24.12.2018 для прийняття її участі у засіданні комісії.

Судом також встановлено, що дану адресу для листування позивачка зазначала також раніше, як офіційну для листування, що підтверджується копією її рапорту від 30.11.2018 р.

На засідання дисциплінарної комісії позивачка не прибула, будь-яких документів або пояснень з приводу розгляду - не надала. Судом також встановлено, що з 03.12. 2018 року позивачка перебувала на лікарняному, та в подальшому шляхом поштового листування, 25.12.2018 року подала рапорт з проханням надання їй додаткової відпустки терміном 14 діб, таким чином з 27.12.2018 по 09.01.2019 р. позивач перебувала у додатковій відпустці зі збереженням заробітної плати за 2018 рік.

Після виходу на робоче місце, 10.01.2019р. у позивача. дисциплінарною комісією в особі голови комісії відібрано пояснення, в якому остання причину перебування її на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння 02.12.2018р. пояснила тим, що під час перебування на робочому місці вона відчула погіршення стану здоров`я та вжила ліки «Пектолван-стоп». На запитання щодо відмови проходження медичного обстеження у лікарні, остання повідомила, що підозрює змову працівників лікарні з командуванням полку.

Суд також зауважує, що будь-яких довідок або інших підтверджуючих документів, щодо поганого самопочуття позивача саме 02.12.2018 р. до суду не надавалось. Також позивачем не обґрунтовано, в чому проявлялась змова працівників лікарні з командуванням полку щодо неї або не зазначалось причин упередженого ставлення саме до неї.

Крім того, судом взято до уваги думку позивача та його представника щодо порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, з огляду на що суд вважає що позивач фактично вдається до такого явища, як «правовий пуризм».

Термін «пуризм» загальноприйнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Слід відмітити, що поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Судом також взято до уваги інформацію, яка характеризує позивача - Послужний список (особистий номер № 0058665) позивача, з якого випливає, що особа в минулому також притягалась до дисциплінарної відповідальності, що виражалось також в перебуванні на службі в нетверезому стані (наказ ГУ від 21.02.2018 року № 304), через що їй була оголошена неповна посадова відповідність (на момент розгляду справи - стягнення знято наказом ГУ від 08.10.2018 р. № 522).

Таким чином, на переконання суду, дії ОСОБА_1 , дискредитують звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.

Поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.

Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Дана правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2440а15, у справі №21-2103/15 та постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 815/3636/15.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова