Рішення № 85025671, 17.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 жовтня 2019 р. Справа № 120/2910/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При проведенні перерахунку пенсії Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області виплачено позивачу пенсію, яку обмежено максимальним розміром у сумі 14350,00 грн. станом на 18.10.2018 року та 14970,00 грн. станом на 01.12.2018 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 17.09.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті було призначено на 10 жовтня 2019 р. о 15:00 год. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

03.10.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області при призначенні пенсії позивачу з 18.10.2018 застосовано обмеження, передбачене статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262), яка встановлює, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В даному випадку позивачу призначено пенсію з 18.10.2018 в розмірі 14 350,00 грн. та вперше застосовано обмеження максимального розміру встановлене статтею 43 Закону № 2262. З огляду на те, що пенсію позивачу призначено в 2018 році на нього поширюється дія статті 43 Закону № 2262.

В судове засідання сторони не з`явились, уповноважених представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача (вх. №48342 від 07.10.2019 року).

Ухвалою від 10.10.2019 року суд вирішив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , в жовтні 2018 року був звільнений з військової служби у запас та відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" отримав право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.11.2018 року ОСОБА_1 є інвалідом війни третьої групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Як слідує із копії повідомлення про призначення пенсії за пенсійною справою № 0201013123 (Міноборони), позивачу з 18 жовтня 2018 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262. При цьому основний розмір пенсії (з надбавками) встановлено у сумі 20109,29 грн., однак до виплати визначено суму 14350,00 грн., тобто з обмеженням виплати максимального розміру пенсії.

Згідно копії перерахунку пенсії за пенсійною справою №0201013123 (Міноборони) від 15.11.2018 року, основний розмір пенсії склав 17595,63 грн., а з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії до виплати з 01.12.2018 року призначено 14970,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.07.2019 року змінено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та встановлено його в сумі 1564,00 грн.

У зв`язку з чим, відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2019 року та застосовано обмеження максимального розміру пенсії в сумі 15640,00 грн. та виплаті розміру пенсії.

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Оцінюючи позицію позивача щодо неправомірності дій, які виразились в обмеженні максимального розміру пенсії, суд вказує на наступне.

Законом України від 24.12.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набув чинності 01.01.2016 року), ч. 5ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням: Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з п. 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 06.12.2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (який набув чинності 01.01.2017 року), у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.

Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: ч.7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10730 гривень; положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами», щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17.

Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, протягом 2018 року, а саме з 18.10.2018 року (з моменту призначення позивачу пенсії), законодавством не встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Саме тому, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті позивачу пенсії у повному її розмір є протиправною, а тому, даний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 18.10.2018 року.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача здійснити йому виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 18.10.2018 року однією сумою.

Із цього приводу суд звертає увагу, що виплата перерахованих пенсій здійснюється в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Виплата нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили коштів однією сумою вказаним Порядком не передбачена, у зв`язку з чим заявлена позовна вимога в цій частині задоволеною бути не може.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 18.10.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403);

Повний текст судового рішення складено 17.10.2019р.

Суддя Свентух Віталій Михайлович