Вирок № 85021696, 17.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.10.2019

Справа № 320/2592/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря – Панченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42017120050000091 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ганнопіль Ємільчинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , колишнього військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини – польова пошта В2731, який обіймав посаду командира господарчого відділення взводу забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, у військовому звані «сержант», з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Білостоцького Б.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини – польова пошта В2731 та проходячи військову службу на посаді командира господарчого відділення взводу забезпечення роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, на порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551- XIV, ст. 1, ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення місця служби без поважних причин, будучи придатним для проходження військової служби, 14 серпня 2014 року самовільно та без поважних причин залишив місце служби – базовий табір військової частини – польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 08 листопада 2018 року.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та пояснив, що самовільно залишив місце служби 14 серпня 2014 року і до 08 листопада 2018 року туди не повертався. В цей період обов`язки військовослужбовця не виконував. В скоєному розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений з`явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому злочині, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, а тому суд визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, вину визнав в повному обсязі, проте за місцем несення служби характеризується негативно, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті та приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 рік іспитового строку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України продовж іспитового строку на ОСОБА_1 покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: