Рішення № 85013607, 18.10.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14978/19

Номер провадження 2/521/4315/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача – адвоката Сидорук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Троїцька, 25) про визнання акту індивідуальної дії незаконним та скасування його, -

В С Т А Н О В И В:

16.08.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, яку було уточнено, у якій просив визнати акт індивідуальної дії КП «ОМБТІ та РОН», правонаступником якого є КП «БТІ» ОМР щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 за договором дарування 33/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного ОСОБА_2 з ОСОБА_1 11.07.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 4688, незаконним та скасувати його, визначити розмір ідеальних часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що є співвласниками вказаного домоволодіння та визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з літ «А» - житлове, «К» - гараж, літ «З» - сарай, № 1-4 – огорожа і II – мощення, а також стягнути з відповідачів солідарно судовий збір на користь ОСОБА_1 та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2019 р. позовні вимоги ОСОБА_1 роз`єднані, виділено в самостійне провадження позовні вимоги до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання акту індивідуальної дії незаконним та скасування його.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що він є власником 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , за виключенням літ. «В» та «И». Згідно договору дарування 33/100 частки вказаного домоволодіння, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2011 р. було визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке було видане 11.09.2001 р. на ім`я ОСОБА_2 в частині права власності на частку домоволодіння, яка складається із житлового приміщення, визначеного у технічній документації під літ. «В» та літньої кухні «И». Даним рішенням також визнано частково недійсним договір дарування 33/100 частки домоволодіння, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , 11.07.2002 р. у частині домоволодіння, яке складається із житлового приміщення, визначеного у технічній документації під літ. «В» та літньої кухні літ. «И». Отже ОСОБА_1 є власником житлового приміщення літ. «А», гаражу літ. «К» та сараю літ. «З», а також 33/100 часток № 1-4 огородження і 33/100 ІІ мостіння.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.04.2015 р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на частину домоволодіння у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового приміщення, визначеного у технічній документації літ. «В», літньої кухні літ. «И», навіс літ. «М», що складають 12/100 частин домоволодіння. Матеріали зазначеної справи містять довідку КП «ОМБТІ та РОН» щодо розрахунку ідеальних часток, де ОСОБА_4 належить 12/100 часток, ОСОБА_1 33/100 часток, ОСОБА_5 67/100 часток, що сумі не становить одиницю. Вказане призвело до невірної реєстрації права власності за ОСОБА_3 частки, яка належить ОСОБА_1 . На цей час частка ОСОБА_5 67/100 виділена в окреме провадження. За відсутності вірного розрахунку ідеальних часток співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 неможливо відновити реєстрацію права власності позивача, який був її незаконно позбавлений. Згідно листа КП «БТІ» ОМР від 26.07.2017 р. позивач дізнався, що замість часткового скасування права власності в частині літ. «В» та «И», було скасовано повністю. Виконати перерахунок часток неможливо без згоди співвласника. На запит адвоката отримано листа від 10.07.2017 р., з якої вбачається, що право власності ОСОБА_1 на зазначені частки скасовано на підставі рішення судів Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2010 р., рішення Апеляційного суду Одеської області від 14.04.2011 р., ухвали ВССУ від 10.11.2011 р., а також повідомлено, що ці дії були проведені у зв`язку з неможливістю визначити решту ідеальних часток. Отже, право власності ОСОБА_1 на 33/100 часток вказаного домоволодіння скасовано в цілому, що має бути визнано незаконним так як порушують право позивача на житло. Пропозицій проведення перерахунку часток позивачу не надходило.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Сидорук Д.С. підтримала зазначені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Такі умови у справі одночасно існують. Тому судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, перевіривши матеріали справи, та дослідивши надані докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., зареєстрований в реєстрі за № 4688, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . По заяві власника відчужуються повністю «А», «В» - жилі, «И» - літня кухня, «К» - гараж, «З» - сарай, 33/100 № 1-4 огородження, 33/100 ІІ – мостіння, житловою площею 67 кв.м.

Згідно довідки КП «ОМБТІ та РОН» № 1103601.0601 від 30.03.2006 р. щодо розрахунку ідеальних часток в домоволодінні АДРЕСА_1 вказано, що ОСОБА_1 згідно вказаного договору дарування належить 33/100 частин домоволодіння. В фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться у літ. «А»: 1-1 кухня площею 7,0 кв.м., 1-1а комора площею 0 кв.м., 1-2 санвузол площею 1,8 кв.м., 1-4 житлова площею 10,2 кв.м., гараж літ. «К», літня кухня літ. «И», 43% сараю літ. «З», що складає 1/10 частину домоволодіння.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.04.2011 р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2011 р., рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Юрасова А.М., про визнання свідоцтва про право власності у порядку спадкування частково недійсним та визнання договору дарування частково недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 , яке було видане 11 вересня 2001 року на ім`я ОСОБА_2 Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому на 33/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - в частині права власності на частку домоволодіння, яка складається із житлового приміщення визначеного у технічній документації під літ. «В» та літньої кухні, визначеної у технічній документації під літ. «И». Визнано частково недійсним договір дарування 33/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_1 11 липня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстрованого у реєстрі за №4688, - у частині домоволодіння, яке складається із житлового приміщення визначеного у технічній документації під літ. «В» та літньої кухні, визначеної у технічній документації під літ. «И». В іншій частині рішення залишино без змін.

Згідно відповіді КП «БТІ» ОМР від 14.07.2017 р. № 3964-11/1657 право власності на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 було скасовано на 33/100 в цілому на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 14.04.2011 р., ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2011 р., у зв`язку з тим, що ними було визнано частково недійсним в частині виключення з права власності житлового будинку під літ. «В» та літньої кухні під літ. «І», без визначення їх часток. Тому визначити їх залишок, який необхідно було перереєструвати не надавалося можливим без проведення перерахунку ідеальних часток та винесення додаткової ухвали суду в цій частині.

З листа від 30.06.2017 р. № 4862557217 КП «БТІ» ОМР повідомлено, що станом на 31.12.2012 р. було зареєстровано 33/100 часток по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. 11.07.2002 р, р. № 4688, зареєстровано 23.07.2002 р. в кн. 128 доп. стор. 60 р. № 4352. Вищевказаний договір був скасований на підставі вищевказаних рішень.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на частку у домоволодінні по АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до п. 1.2.-1.3., 3.1., 3.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі – Тимчасове положення), яке було чинним на момент вчинення дії щодо скасування права власності державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. З моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації. За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

Тимчасове положення втратило чинність 01.01.2013 р. на підставі Переліку наказів Міністерства юстиції України, що втратили чинність, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14.12.2012 № 1844/5.

Відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 р. № 1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі – Закон) в редакції від 01.01.2013 р. державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

За положеннями до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Так, підставами для визнання акта недійсним (незаконним) є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За своєю правовою суттю скасування КП «ОМБТІ та РОН» ОМР права власності ОСОБА_1 не є актом індивідуальної дії, оскільки юридична сутність в даному випадку зводиться до одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

На переконання суду предметом судового розгляду є правомірність вчинення саме дії відповідачем, а не видання акту індивідуальної дії.

Зазначеною відповіддю КП «БТІ» ОМР підтверджено, що відомості про наявність реєстрації права власності ОСОБА_1 на 33/100 часток спірного домоволодіння надані станом на 31.12.2012 р.

З огляду на зазначене, дія КП «БТІ» ОМР щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 була вчинена після зазначеної дати, тобто з 01.01.2013 р.

Отже, з врахуванням того, що Тимчасове положення втратило чинність, після зазначеної дати будь-які дії з приводу скасування реєстрації права власності КП «БТІ» ОМР є неправомірними та не входило до його повноважень.

Зважаючи на ту обставину, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.04.2011 р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2011 р. частка ОСОБА_1 у праві власності зменшилась. Тому вищевказані рішення не були підставою для скасування права власності позивача в цілому та є підставою для визнання такої дії незаконною.

Позов про скасування вчинення дії, що здійснюється одноразово, не може бути задоволений, оскільки дія органу є вичерпаною та закінченою шляхом її виконання. Отже, задоволення такої вимоги є неможливим, зважаючи на факт її здійснення.

Саме тому позовні вимоги в частині скасування дії відповідача не підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює інформацію, зазначену у листі від 14.07.2017 р. № 3964-11/1657, де обґрунтовано підстави скасування права власності ОСОБА_1 в цілому з причин неможливості визначення залишку без проведення перерахунку ідеальних часток та винесення додаткової ухвали суду в цій частині. ОСОБА_4 , який 01.06.2012 року звернувся до КП «ОМБТІ та РОН» з заявою про реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на частку домоволодіння, не було повідомлено про необхідність звернення до апеляційного суду Одеської області в межах цивільної справи № 22-ц 2297/11 з заявою про роз`яснення рішення суду чи ухвалення додаткового рішення з метою визначення частки, яка залишилась у праві власності ОСОБА_1 . Вказані обставини свідчать про незаконність дій відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. за дану позовну вимогу, як вимогу немайнового характеру. З врахуванням її задоволення, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Зважаючи на те, що вимога про стягнення з КП «БТІ» ОМР витрат, пов`язаних з проведенням експертизи з розглядом справи не пов`язана, то в цій частині судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного, суд визнає дію КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», правонаступником якого є КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на 33/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 незаконною.

Керуючись ст.ст. 76, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), - задовольнити частково.

Визнати дію Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Троїцька, 25, ЄДРПОУ 03350290), щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на 33/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - незаконною.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Троїцька, 25, ЄДРПОУ 03350290) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 18 жовтня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Повне рішення складено 18 жовтня 2019 року.

С У Д Д Я: