Рішення № 85012616, 18.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2019Справа № 910/11113/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 109 288, 60 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 109 288, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України в частині незбереження майна позивача, внаслідок чого позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості ремонту пошкоджених вагонів. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11113/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 19.08.2019 про відкриття провадження у справі № 910/11113/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек-номер 0103051204038) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Означена ухвала була отримана відповідачем 23.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103051204038.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2019 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів 59472738, 62257183, 56844111, 52238227, 52531944, 53125340, 56127574, 51806255, 61847901, 55330427, 55337489, 56512221, 50061795, 51298634, 53520219, що перебували в користуванні (оренді) позивача, що підтверджується залізничними накладними 48734040, 48785539, 49052376, 49052376, 48947550, 48797674, 48851190, 48851190, 48895239, 48895239, 48895239, 48932461, 48932446, 48967228.

За наслідками перевезення на станції Сартана було виявлено пошкодження (розукомплектованість) вищевказаних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М № 226 від 08.03.2018, № 347 від 12.03.2019, № 991 від 29.03.2019, № 993 від 29.03.2019, № 232 від 09.03.2019, № 424 від 13.03.2019, № 425 від 13.03.2019, № 546 від 16.03.2019, № 544 від 16.03.2019, № 677 від 20.03.2019, № 678 від 20.03.2019, № 676 від 20.03.2019, № 727 від 21.03.2019, № 728 від 21.03.2019, № 809 від 24.03.2019.

З метою складання актів про пошкодження вагонів згідно з п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження форми ВУ-25М позивач звернувся із заявою № 2159/ДВ від 23.04.2019 до начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та із заявою № 2158/ДВ від 23.04.2019 до начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Також, позивач звернувся до директора Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 2391/ДВ від 06.05.2019 на дії начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 2329/ДВ від 06.05.2019 на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв`язку з тим, що означеними особами було відмовлено позивачу у складанні актів.

Крім того, з метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М позивач звернувся із заявою № 1664/ДВ від 27.03.2019 до начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», та із заявою № 1663/ДВ від 27.03.2019 до начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Також позивач звернувся до директора Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 2377/ДВ від 06.05.2019 на дії начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою № 2378/ДВ від 06.05.2019 на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв`язку з тим, що зазначеними особами позивачу було відмовлено у складанні актів.

Відповіді на вищевказані скарги позивачем отримано не було.

Внаслідок пошкодження (розукомплектованості) вагонів позивач був змушений передати Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були встановлені у вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони.

Так, на підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 27 від 01.06.2018 позивачем у Товариства з додатковою відповідальністю «Попяснянський вагоноремонтний завод» було придбано головну частину 270.023-1 у кількості 15 шт. на суму 74 541, 24 грн., які оплачено згідно з платіжним дорученням № 6861 від 04.09.2018.

Крім того, позивачем на підставі вищевказаного Договору поставки та специфікації № 28 від 01.06.2018 було придбано магістральну частину 483.010-01 у кількості 2 шт. на загальну суму 11 340, 60 грн., яка оплачена згідно з платіжним дорученням № 6861 від 04.09.2018.

Також, згідно з Договором поставки № 410/11 від 17.06.2011 та специфікації від 17.04.2018 позивачем у ТОВ «АВ метал груп» було придбано болт 12х50 ГОСТ 7805:2008 у кількості (68 штук) 4,08 кг. на загальну суму 140, 27 грн., які оплачені згідно з платіжним дорученням № 3131 від 19.04.2018.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного з Публічним акціонерним товариством «Харківський метизний завод» Договору поставки № 235/16 від 13.04.2016 та специфікації від 17.04.2018 позивачем у ПАТ «ХМЗ» було придбано гайки М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,53 кг. на загальну суму 19, 55 грн., які оплачені платіжним дорученням № 3973 від 18.05.2018.

Відповідно до умов Договору поставки № 773/12 від 15.11.2012 позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Харківтранс» було придбано гайку конусну для корпусу магістральної (головної) частини повітророзподілювача В2-1-22-ГОСТ 2879-2006 у кількості 34 шт. на суму 1 201, 56 грн., які оплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 520 від 22.01.2018.

Відповідно до листа відповідача № Ц-5/458-16 від 03.03.2016 починаючи з 01.04.2016 при виконанні КР, ДР та ТОВ-2 з несправності повітророзподільника обов`язково проводити модернізацію № 2154 «Модернизация крепления магисральной части воздухораспределителя условный № 483.000» за ТУ-32 Укрзалізпром 106-99 та відображати у формах ВУ-4М, ВУ-36М проведення модернізації магістральної частини повітророзподільника. При формуванні повідомлення 1354 забезпечити передачу коду модернізації 2154. Заборонити випуск вагонів з планових ремонтів без проведення модернізації магістральних частин». Таким чином, у зв`язку з вимогами відповідача на вагони були встановлені шайби модернізації у кількості 68 шт. загальною вартістю 44, 06 грн.

Таким чином, загальна вартість придбаних деталей складає 87 287, 28 грн.

При цьому, між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ДОН/В-19103/НЮ-П від 25.02.2019, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів Замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОВв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Попаснянське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Слов`янське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Костянтинівське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», Структурний підрозділ «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».

Необхідні деталі, для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, були передані Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до акту № 115 від 31.03.2019 зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «Лемтранс» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно та договору № ДОН/В-19103/НЮ-П від 25.02.2019.

У зв`язку з розукомплектуванням вищевказаних вагонів Структурним підрозділом «Волноваське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей, що підтверджується Актом № 3 від 31.03.2019, повідомленнями про прийняття вагонів з ремонту форми ВУ-36М № 8182 від 09.03.2019, № 8205 від 12.03.2019, № 8328 від 30.03.2019, № 8281 від 23.03.2019, № 8217 від 13.03.2019, № 8244 від 17.03.2019, № 8263 від 20.03.2019, № 8273 від 22.03.2019, № 8275 від 22.03.2019, № 8921 від 24.03.2019.

Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 20 572, 12 грн., які були оплачені позивачем на підставі платіжних доручень № 2516 від 29.03.2019, № 2299 від 25.03.2019.

Крім того, позивачем були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів у ремонт на загальну суму 1 429, 20 грн., а саме: вагон № 59472738 по залізничній накладній № 48734040 - 95, 28 грн., вагон № 62257183 по залізничній накладній № 48785539 на суму 95, 28 грн., вагон № 56844111 по залізничній накладній № 49052376 на суму 95, 28 грн., вагон № 52238227 по залізничній накладній № 49052376 на суму 95, 28 грн., вагон № 52531944 по залізничній накладній 48947550 на суму 95, 28 грн., вагон № 53125340 по залізничній накладній № 48797674 на суму 95, 28 грн., вагон № 56127574 по залізничній накладній № 48797674 на суму 95, 28 грн., вагон № 51806255 по залізничній накладній № 48851190 на суму 95, 28 грн., вагон № 61847901 по залізничній накладній № 48851190 на суму 95, 28 грн., вагон № 55330427 по залізничній накладній № 48895239 на суму 95, 28 грн., вагон № 55337489 по залізничній накладній № 48895239 на суму 95, 28 грн., вагон № 56512221 по залізничній накладній № 48895239 на суму 95, 28 грн., вагон № 50061795 по залізничній накладній № 48932461 на суму 95, 28 грн., вагон № 61298634 по залізничній накладній № 48932446 на суму 95, 28 грн., вагон № 53520219 по залізничній накладній № 48967228 на суму 95, 28 грн.

У графі № 34 залізничних накладних «Усього сплачено відправником (прописом)» зазначено суму без ПДВ, яку сплачено за перевезення по залізничній накладній. Підтвердженням того, що витрати з транспортування пошкоджених вагонів були оплачені позивачем є відмітка у графі 13 залізничних накладних «Платник», де платником зазначено ТОВ «Лемтранс».

Також, між позивачем (Замовник) та відповідачем (Перевізник) було укладено Договір № 08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацію перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1.6. Договору Замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги із сум внесеної передоплати за кодом платника.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника.

Згідно з пунктом 4.7. Договору по закінченню звітного місяця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, Перевізник надає в електронному вигляді зокрема, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП.

Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих Замовником на виконання цього Договору, та коштів, витрачених Замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником.

Факт оплати позивачем вартості транспортування вагонів до місця ремонту підтверджується виписками з особового рахунку № НОМЕР_1 за березень 2019 року та переліками № 20190309 від 09.03.2019, № 20190312 від 12.03.2019, № 20190313 від 13.03.2019, № 20190316 від 16.03.2019, № 20190319 від 19.03.2019, № 20190321 від 21.03.2019, № 20190322 від 22.03.2019, № 20190324 від 24.03.2019, № 20190329 від 29.03.2019.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується розмір завданих позивачу збитків, які виникли у зв`язку з розукомплектуванням вагонів, який складає 109 288, 60 грн., з яких 87 287, 28 грн. - придбані деталі, 20 572, 12 грн. - технічне обслуговування та 1 429, 20 грн. - витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними № № 48734040, 48785539, 49052376, 49052376, 48947550, 48797674, 48851190, 48851190, 48895239, 48895239, 48895239, 48932461, 48932446, 48967228 підтверджується прийняття відповідачем до перевезення та його здійснення вагонів позивача (власних та орендованих) за № № 59472738, 62257183, 56844111, 52238227, 52531944, 53125340, 56127574, 51806255, 61847901, 55330427, 55337489, 56512221, 50061795, 51298634, 53520219.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як свідчать матеріали справи, на станції Сартана було виявлено пошкодження (розукомплектування) спірних вагонів.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2(4) форми ВУ-36М.

Оскільки порожні приватні вагони мають статус "вантажу", відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен бути складений комерційний акт у зв`язку з пошкодженням вантажу (вагону).

Однак, відповідач, прийнявши вагони до перевезення без заперечень, після виявлення їх пошкодження відмовив позивачу у оформленні комерційних актів.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28 жовтня 1997 р. (зі змінами та доповненнями, згідно з наказом № 312-Ц від 07.06.2001 р.) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

- несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з п. 6.2.1. зазначеної Інструкції, при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти: дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для постановки такого вагону в состав поїзду.

З матеріалів справи вбачається, що вагони 59472738, 62257183, 56844111, 52238227, 52531944, 53125340, 56127574, 51806255, 61847901, 55330427, 55337489, 56512221, 50061795, 51298634, 53520219 були відремонтовані з встановленням запасних частин, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви. Загальна вартість робіт з відновлення, оплаченого позивачем, становить 20 572, 12 грн.

Із наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 87 287, 28 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Таким чином, розмір завданих розукомплектуванням вагонів збитків позивачу складає 109 288, 60 грн.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-469св10 від 02.06.2010).

Як на тому наголошено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" № 01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Отже, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус "вантажу".

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) належних позивачу вагонів під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдані збитки в розмірі вартості їх ремонту та придбаних позивачем для цілей ремонту запасних частин.

Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.

При цьому суд зауважує, що у правовідносинах, пов`язаних з відшкодуванням позивачеві шкоди, відповідач виступає саме як перевізник, і те, що пошкодження спірних вагонів було відповідачем виявлено під час дії іншого укладеного ним з позивачем договору, а саме вищезгаданого договору на технічне обслуговування з відчепленням порожніх вагонів, не звільняє відповідача як перевізника від відповідальності у вигляду відшкодування завданих в процесі перевезення збитків.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що пошкодження (розукомплектування) вагонів позивача сталося не з його вини.

Складені відповідачем Акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами обставин крадіжки у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

При цьому суд зазначає, що відповідач виступає саме як перевізник, на якого покладено обов`язок зі збереження прийнятого ним до перевезення вантажу (вагонів), і не вчинення відповідних дій прямо порушує права позивача, як особи, якій належні вказані вагони, що були пошкоджені.

Крім того, суд враховує приписи частин 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 109 288, 60 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А; код ЄДРПОУ 30600592) 109 288 (сто дев`ять тисяч двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. 60 коп. збитків та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.10.2019 року.

Суддя В.С. Ломака