Рішення № 85006575, 09.10.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/601/19

Єдиний унікальний № 742/990/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Воронцова М.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

26 березня 2019 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 13 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11807, про звернення стягнення на житловий будинок, житловою площею 56,6 кв.м, загальною площею 98,4 кв.м., з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000 :03:004:0092 площею 877 кв.м.

Свої вимоги аргументує тим, що 19 січня 2006 року між нею та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (надалі Банк) було укладено договір кредиту №935/5-10, відповідно до якого банк надав їй кредит у сумі 25000 доларів США, зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 14.01.2016 року. В рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань між нею та банком 20 січня 2006 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого нерухоме майно : житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв.м. були передані в іпотеку. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним договором кредиту 20 січня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки №935/09-010.

10 липня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 надіслав лист-вимогу, в якому повідомлялося про заборгованість за договором кредиту від 19 січня 2006 року №935/5-10 станом на 14.06.2018 року на суму 112783 грн. 40 коп., яку необхідно сплатити в тридцяти денний строк, та у разі такої несплати можливості стягнення банком заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

18.07.2018 року , після отримання вимоги позивач здійснила часткову оплату кредитної заборгованості в розмірі 17 350 гривень.

13 серпня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» видав виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, власником якого є ОСОБА_2 , а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв.м., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 січня 2006 року №935/5-10 укладеним між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». За рахунок реалізації предмета іпотеки запропоновано задовольнити вимоги стягувача - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання боржником кредитного договору за період з 14 червня 2016 року по 14 червня 2018 року у сумі 110928 грн. 71 коп.

Оскільки вимоги банку про стягнення з ОСОБА_4 боргу за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не були безспірними, відповідачем не надано нотаріусу відомостей про часткову оплату кредитної заборгованості, позивач вважає, що виконавчий напис виданий з порушенням Закону України «Про нотаріат», тому його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, позивач зазначає, що здійснюючи виконавчий напис щодо іпотечного майна , нотаріус діяв поза межами чинного законодавства, оскільки на момент здійснення виконавчого напису Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яке набрало законної сили визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» в частині переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитними договорами та перелік документів для одержання виконавчого напису нотаріуса на підставі іпотечних договорів.

11 квітня 2019 року представник відповідача надав відзив на позону заяву в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому зазначає, що на час вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович виконавчого напису від 13.08.2018 року ніякого спору в суді з приводу заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором не існувало, що свідчить про безспірність вимог банку. Крім того позивача було повідомлено про стан заборгованості станом на 14.06.2018, після цього ОСОБА_2 було здійснено платіж за кредитом 18.07.2018 року.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду на 26 квітня 2019 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 26 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання на 24 травня 2019 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 24 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 червня 2019 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 20 червня 2019 року відкладено розгляд справи на 11 липня 2019 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 11 липня 2019 року відкладено розгляд справи на 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 18 вересня 2019 року відкладено розгляд справи на 09 жовтня 2019 року.

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що виконавчий напис видано у відповідності до норм чинного законодавства Крім того позивача було повідомлено , що розрахунок заборгованості був здійснений станом на 14.06.2018, а ОСОБА_2 було здійснено платіж за кредитом 18.07.2018 року. Крім того, зазначила, що кредитний договір був укладений в доларах США, а після його конвертації у гривню було видано два окремі кредити на суму 118058,93 гривні та 295509,19 гривень і пояснити на який рахунок було зараховано кошти в розмірі 17 350 гривень сплачені позивачем після отримання вимоги не змогла.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

19 січня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк») було укладено договір кредиту №935/5-10, відповідно до якого банк надав їй кредит у сумі 25000 доларів США, зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 14.01.2016 року(а.с.25-27).

31.03.2015 року між ОСОБА_2 та Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк») було внесено зміни № 4 до договору кредиту №935/5-10, відповідно до яких було змінено валюту кредитування та надано ОСОБА_2 два кредити : кредит № 1 на суму 11858,93 гривні та кредит № 2 на суму 259509,19 гривень ( а.с.28-29).

20 січня 2006 року між Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки №935/09-010 відповідно до якого ОСОБА_3 поручилася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 кредитного договору №935/09-010 від 20.01.2006 року (а.с.30-32).

20 січня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №935/09-010 від 20.01.2006 року передала в іпотеку Акціонерно -комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк») нерухоме майно : житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку(а.с.33-37).

31.03.2015 року між ОСОБА_2 та Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву змінено на ПАТ «Укрсоцбанк») було внесено зміни № 2 до іпотечного договору відповідно до яких іпотекою забезпечуються зобов`язання за кредитним договором №935/09-010 від 20.01.2006 року( в т.ч. згідно договору про внесення змін № 4 від 31.03.2015 року до Договору кредиту) ( а.с.38).

20 січня 2008 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Ігнатовою Л.Л. було посвідчено договір про внесення змін до іпотечного договору від 20 січня 2006 року укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , яким внесено зміни до договору іпотеки № 454 від 20.01.2016 року в зв`язку з приватизацією земельної ділянки.(а.с.39-40)

З реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер майна вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 877 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 741070000:03:004:0092 належать на праві власності ОСОБА_2 (а.с.95,96)

10 липня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 надіслав лист-вимогу, в якому повідомлялося про заборгованість за договором кредиту №935/5-10 від 19 січня 2006 року станом на 14.06.2018 року на суму 112783 грн. 40 коп., яку необхідно сплатити в тридцятиденний строк, та у разі такої несплати можливості стягнення банком заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки(а.с.17)

18.07.2018 року ОСОБА_2 здійснила погашення заборгованості за кредитним договором №935/5-10 від 19 січня 2006 року в розмірі 17350 гривень( а.п.20);

10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 надіслав лист-вимогу, в якому повідомлялося про заборгованість за договором кредиту від 19 січня 2006 року №935/5-10 станом на 14.06.2018 року на суму 112783 грн. 40 коп., яку необхідно сплатити в тридцятиденний строк, та у разі такої несплати можливості стягнення банком заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки(а.с.18)

13 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 січня 2006 року, на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв.м., власником якого є ОСОБА_2 . Нерухоме майно було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по договору кредиту № 935/5-10 від 19 січня 2006 року, кредитором є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», боржником ОСОБА_2 . За рахунок коштів отриманих від реалізації Предмету іпотеки запропоновано задовольнити вимоги Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання Боржником умов Кредитного договору за період з 14 червня 1016 року по 14 червня 2018 року, а саме: заборгованість за кредитом - 107446 грн. 77 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 3481, 94 грн. Всього 110928 грн. 71 коп. (а.с.82)

30 серпня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу здійснив виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 січня 2006 року укладеним між на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв.м., власником якого є ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 935/5-10 від 19 січня 2006 року за період з 14 червня 1016 року по 14 червня 2018 року, а саме: заборгованість за кредитом - 107446 грн. 77 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 3481, 94 грн. , всього 110928 грн. 71 коп. (а.с.81)

Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника 11 грудня 2018 року, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним Олександром Петровичем, описано та накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 877 кв.м., власником якого є ОСОБА_2 (а.с.13)

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності « ОСОБА_5 » про незалежну оцінку, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 98,4 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 877 кв.м. (кадастровий номер 7410700000:03:004:0092), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , становить 215235 грн.(а.с.14)

Відповідно до листа від 25.02.2019 №2257/18-18-19 ДП «Сетам» повідомило Алєксєєву О.М. про відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, реєстраційний номер лота -334095 (уцінено лот № 327067 ), відомості про предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 98.4 кв.м, та земельну ділянку площею 877 кв.м, к.н.7410700000:03:004:0092, за адресою: АДРЕСА_1 ; день та час проведення електронних торгів - 25.03.2019 о 09 год.00 хв.; початкова ціна продажу майна -172188 грн.(а.с.15)

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

На виконання вимог статті 87 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) Кабмін прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», де в розділі «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» в перелік включено: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яке набрало законної сили визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» в частині переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитними договорами та перелік документів для одержання виконавчого напису нотаріуса на підставі іпотечних договорів.

Ухвалюючи дане рішення суд прийшов до висновку, що зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Водночас, доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення.

За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису.

З урахуванням наведеного, на переконання суду , здійснення нотаріусом виконавчого напису щодо звернення стягнення на іпотечне майно, порушуються основоположні, конституційні права та свободи позивача, зокрема:

- статті 41 Конституції України стосовно того, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Здійснення виконавчого напису, створює протиправні можливості для сторони кредитора без належних, передбачених законом, на те підстави, протиправно позбавляти сторону позичальника його права власності на кошти та маймо, примушуючи останнього до тривалого і важкого процесу оскарження виконавчого напису, при цьому доки буде тривати оскарження, власність вже може бути безповоротно втрачена.

- статті 47 Конституції України стосовно того, що ніхто не може бути примусово, позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Вчинення виконавчого напису з метою звернення стягнення на іпотечне майно, на думку суду, створює для сторони кредитора можливість примусово позбавити житла сторону позичальника в позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса на іпотечному договорі.

Крім того варто зазначити, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Разом з тим, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Аналізуючи викладені вище правові норми, суд вважає, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом не існувало переліку документів, які дають підстави для одержання виконавчого напису , а отже відсутність документів, які можуть підтверджувати безспірність заборгованості боржника і встановлювати прострочення виконання зобов`язання, фактично нівелює зміст безспірності заборгованості.

На переконання суду документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості є виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а наданий відповідачем нотаріусу розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а тому не є належним доказом безспірності заборгованості.

Окрім того, відповідно до виконавчого напису нотаріуса стягнення на предмет іпотеки здійсноються для погашення заборгованості за кредитним договором за період з 14 червня 1016 року по 14 червня 2018 року, а в сумі 110928 грн. 71 коп., натомість наданий нотаріусу розрахунок здійснений за період з 01.04.2015 року по 14.06.2018 року, а представник відповідача неміг пояснити чому в заяві до нотаріуса та у виконавчому написі нотаріуса розрахунок заборгованості зазначений саме даний період, що також не давало можливості нотаріусу переконатися в безспірності заборгованості.

Крім того, про відсутність безспірності заборгованості свідчать ті обставини, що позивачем на виконання вимоги про сплату заборгованості від 10.07.2018 року 18.07.2018 року здійснено часткову сплату кредитної заборгованості в розмірі 17350 гривень, але відповідач звертаючись 13 серпня 2018 року до нотаріуса не повідомив останнього про здійснення даного платежу та не зарахував його в рахунок наявної заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що дійсно 17350 гривень надійшло від відповідача, але пояснити чому вони не були враховані під час звернення до нотаріуса пояснити не могла, а лише припустила, що 31.03.2015 року було внесено зміни № 4 до договору кредиту №935/5-10, відповідно до яких було змінено валюту кредитування та надано ОСОБА_2 два кредити : кредит № 1 на суму 11858,93 гривні та кредит № 2 на суму 259509,19 гривень, а тому дані кошти могли бути зараховані по заборгованості за Кредитом № 2, а звернення до нотаріуса було з метою погашення заборгованості за Кредитом № 1.

За таких обставин, наявність в кредитному договорі №935/5-10 після внесення в нього змін № 4 двох кредитних договорів та позицію позивача про те, що остання здійснювала оплату відповідно до вимоги від 10.07.2018 року та ненадання відповідачем доказів на спростування даних тверджень позивача , суд вважає, що між сторонами існує спір щодо наявної заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича.

Суд зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено за зверненням стягувача ПАТ „Укрсоцбанк", однак відповідачем позивач зазначив в тому числі і Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Як вбачається зі змісту ст.ст.51, 175 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Як слідує з роз`яснень, що викладені у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014, відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Інакше кажучи, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

За таких обставин позовні вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича задоволенню не підлягають.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 768 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 13 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 11807, про звернення стягнення на житловий будинок, житловою площею 56,6 кв.м, загальною площею 98,4 кв.м., з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000 :03:004:0092 площею 877 кв.м.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, місце знаходження: м.Чернігів, вул.Гонча, буд.17, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Коваленко