Рішення № 85003203, 17.10.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/704/19-ц

2/468/335/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання – Рижньової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу №468/704/19-ц за позовом Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 25.07.2007 року було укладено договір б/н, за яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 21600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжній картці з умовою – сплати процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік від суми залишку заборгованості. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка станом на 16.05.2019 року становить 39282,21 гривень, із яких: 3414,94 грн – заборгованість за кредитом, 31921,20 грн – заборгованість по сплаті процентів, 1600,00 грн – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн фіксованого штрафу та 1846,77 грн – процентної складової штрафу.

Судом за клопотанням відповідача ухвалою від 20.09.2019 року витребувано у позивача виписку по рахункам відповідача та відомості про випущені відповідачу картки.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт отримання кредиту, вказав, що з 2015 року припинив оплати за кредитом та просив застосувати до вимог банку позовну давність, після перерви відповідач до суду не з`явився, від нього надійшла заява про продовження розгляду справи за його відсутності.

З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони заявили про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності сторін.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості; копію заяви від 25.07.2007 року; Умови і правила надання банківських послуг, довідку про випущені ОСОБА_1 картки; виписку по рахункам ОСОБА_1 ), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 25.07.2007 року між АТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, за яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту по платіжній картці на час відкриття в сумі 5000 грн з умовою – сплати процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік від суми залишку заборгованості.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом.

Заборгованість відповідача згідно з розрахунками позивача станом на 16.05.2019 року становить 39282,21 гривень, із яких: 3414,94 грн – заборгованість за кредитом, 31921,20 грн – заборгованість по сплаті процентів, 1600,00 грн – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн фіксованого штрафу та 1846,77 грн – процентної складової штрафу.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України, ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов`язання за вищезазначеним договором.

З розрахунку та тексту позову слідує, що позивач в односторонньому порядку на підставі п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг збільшив процентну ставку за договором з 01.01.2013 року до 30,00 %, з 01.09.2014 року до 34,80 % та з 01.04.2015 року – до 43,20 %.

Проте відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

За такого, збільшення процентної ставки позивачем всупереч положенням ч.3 ст. 1056-1 ЦК України є нікчемним.

Крім того, п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, на який як на підставу для збільшення процентної ставки посилається позивач, взагалі всупереч вимогам ст. 1056-1 ЦК України не вказує на умови, за яких банк мав би право збільшувати процентну ставку. Також позивач не довів належними доказами отримання відповідачем письмового повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитним договором, що суперечить правовій позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

Тому з 01.01.2013 року позивач мав продовжувати нараховувати відповідачу проценти в розмірі 22,80 % річних і за 2327 днів (з 01.01.2013 року по 30.04.2019 року) проценти мають становити 5031,79 грн (3414,24 грн х 22,80 % : 360 днів х 2327 днів).

А загалом заборгованість відповідача за процентами з урахуванням раніше нарахованих процентів, вказаних в розрахунку банка за період з 29.07.2007 року по 31.12.2012 року в сумі 98,81 грн, становить 5130,60 грн (5031,79 грн + 98,81 грн).

Відповідач заявила про застосування до вимог банку наслідків спливу строків позовної давності

За ст. 256-257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (при цьому, позивачем не надано на розгляд суду даних щодо збільшення строків позовної давності за відповідним письмовим договором, підписаним сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки сторони договору визначили окремі самостійні зобов`язання позичальника щодо щомісячного погашення кредитної заборгованості, які деталізують обов`язок відповідача повернути весь борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу, тому і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення позичальником строку його погашення.

Такі висновки суду випливають з позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки та позивачем не надано суду доказів, що сторони відповідним письмовим договором, підписаним обома сторонами, збільшили строк позовної давності щодо стягнення нарахованого боргу, на що вказує правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року в справі № 6-757цс15.

За такого, строк позовної давності для вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.07.2007 року є загальним та становить три роки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за останні три роки до дня звернення позивача до суду з позовом (з 06.06.2016 року по 06.06.2019 року) на погашення заборгованості вказаний один платіж 13.07.2016 року в сумі 330 грн.

З наданої на вимогу суду виписки по рахункам відповідача слідує, що вказане погашення було здійснене шляхом поповнення готівкою карти в терміналі самообслуговування.

Згідно з ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

У зв`язку з цим вказана оплата перервала перебіг строку позовної давності, що свідчить про те, що за вимогами позивача про стягнення тіла кредиту та процентів позовна даність не спливла, а тому вони підлягають стягненню.

Проте відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У зв`язку з цим за невиконання зобов`язання відповідачем може бути стягнута лише та сума пені, яка була нарахована після 06.06.2018 року.

З розрахунку вбачається, що за період з 06.06.2018 року (за рік до звернення до суду з позовом) по 16.05.2019 року (в межах позовних вимог) було нараховано 1100 грн. пені.

При цьому з наданих позивачем розрахунків (колонка «Погашені проценти») за період, коли банк підвищив процентну ставку (з 01.01.2013 року по 16.05.2019 року), відповідач вніс на погашення процентів 6105,71 грн, тому відсутня заборгованість по процентам, а різниця в сумі 975,11 грн (6105,71 грн – 5130,60 грн) має бути зарахована на погашення 1100 грн пені, у зв`язку з чим непогашена заборгованість за пенею становить 124,89 грн. (1100,00 грн – 975,11 грн)

З розрахунків позивача слідує, що процентна складова штрафу в розмірі 5% розрахована позивачем з суми боргу за тілом кредиту, пенею та процентами, при цьому, оскільки судом вище зазначено, що до стягнення підлягає лише тіло кредиту та зменшений розмір заборгованості за пенею та комісією, тому має бути перерахований і розмір процентної складової штрафу.

Таким чином, відповідно до запропонованих банком принципів розрахунку процентної складової штрафу її розмір становить (3414,24 грн + 124,89) = 3539,13 х 5 % = 176,96 грн.

У зв`язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню – з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 25.07.2007 року станом на 16.05.2019 року в сумі 4216,09 грн, з яких: 3414,24 гривень – заборгованість за кредитом, 124,89 гривень – заборгованість за пенею, 500 грн - фіксованого штрафу та 176,96 грн – процентної складової штрафу.

Оскільки матеріалами справи доведено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов`язання, а сплачений позивачем розмір судового збору відповідає мінімальній ставці, визначеній законом, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті мінімальної ставки судового збору за даною категорією спорів в сумі 1921 грн, оскільки в незалежності від ціни позову позивач при зверненні до суду з позовом мав би сплатити саме вказану суму судового збору.

На підставі ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.07.2007 року 4216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) гривень 09 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів загалом, а також пені та процентної складової штрафу в більшому розмірі – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 17.10.2019 року.

суддя: