Рішення № 85000122, 16.09.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5348/18

2/310/199/19

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Білоусової О.М.,

за участі секретаря судового засідання - Шевченко А.С.,

представника позивача адвоката Безух М.І.,

представника відповідача Курилової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Запорізької обласної філії коммунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі державного реєстратора Безсмолого Олександра Володимировича, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, припинення дій, що порушують право, скасування реєстрації права власності, відновлення права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», Запорізької обласної філії коммунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі державного реєстратора Безсмолого Олександра Володимировича, який обгрунтовує тим, що був власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування № 906 від 25.04.2008 року.

ОСОБА_2 набула право власності на вижевказаний будинок, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2662 від 23.07.1997 року.

01.08.2008 року, між ОСОБА_3 та ПАТ «ПУМБ» відділення №1 Бердянської філії в м. Маріуполь, було укладено кредитний договір № 6572375 про надання споживчого кредиту на підставі якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 100000,00 ( сто тисяч ) доларів США.

В забезпечення виконання кредитного договору від 01.08.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ"ПУМБ" відділення №1 Бердянської філії в м. Маріуполь був укладений іпотечний договір № 6572512, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, Романченко В.В. за реєстровим №309, згідно до якого, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передано банку в іпотеку.

Внаслідок економічної кризи та різкого зростанням курсу долара по відношенню до гривні, ОСОБА_3 , втратила можливість сплачувати кредит про що повідомила банк і просила перевести валюту кредиту у національну валюту та зробити реструктуризацію, але банк їй відмовив.

05.02.2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ"ПУМБ" відділення №1 Бердянської філії в м. Маріуполь було укладено додаткову угоду № 7394069 до кредитного договору № 6572375 від 01.08.2008 року, згідно з якою визначено новий графік погашення кредиту.

01.09.2010 року, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу, Морозов Є.В., зробив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на предмет іпотеки.

У листопаді 2011 року, ОСОБА_1 , звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

26.01.2012 року, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено, виконавчий напис, вчинений Морозовим Є.В . приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, реєстраційний № 7436, вчинений 01.09.2010 року, визнаний таким, що не підлягає виконанню.

22.05.2012 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційна скарга ПАТ «ПУМБ» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.01.2012 року була відхилена, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.01.2012 року було залишено без змін.

24.09.2013 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області ухвалив заочне рішення по справі № 801/11613/2012 за позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким задовольнив вимоги банку та вирішив - звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, реєстраційний № 23067104, загальна площа 89,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом його продажу з публічних торгів за початковою ціною 1239398,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості (рішення набрало законної сили).

27.03.2014 року, Бердянським ВДВС МРУЮ відкрито виконавче провадження ВП №42665893 про примусове виконання, виконавчий лист № 801/11613/2012 виданий 21.04.2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

26.06.2014 року Бердянським ВДВС МРУЮ зареєстрована постанова ВП № 42665893 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з набранням чинності Закону України „Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення «кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року № 1304-УП, введено мораторій на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно до п. 5 Закону України „ Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті.

Влітку 2017 року позивач дізнався, що 25.07.2017 року державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Безсмолим О.В. було прийнято рішення про реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, в порядку ст. 35,36 Закону України «Про іпотеку». Вважає ці дії незаконними, протиправними, такими що порушує його права та просить суд визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю, Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк», права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов`язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Перший Український Міжнародний банк» припинити дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю, Публічному акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк», права власності на будинок АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) індексний № 36349744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року ( номер запису про право власності 21608111) за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» код ЄДРПОУ 14282829 на будинок АДРЕСА_2 ; відновити право власності за ОСОБА_1 на 4/5 часток та ОСОБА_2 на 1/5 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 . Представником ПАТ «ПУМБ» Панченко О.О. подано відзив на позовну заяву ( а.с.49-51 т.1), в якому вона вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними і не обґрунтованими і зазначає, що ПАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 6572375 від 01.08.2008 року, відповідно до умов якого Банк надав позивачу кредит у сумі 100 000,00 доларів США, строком до 01.04.2016 зі сплатою 14,49% річних, для використання на споживчі потреби. У забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 172,9 кв.м., житловою площею 89,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їм на праві власності, про що укладений договір іпотеки № 6572512 від 01.08.2008. У зв`язку з невиконання позивачем умов кредитного договору Банк звернув стягнення на предмет іпотеку у позасудовому порядку шляхом прийняття його у власність, про що 27.07.2017 державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Безсмолим О.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності № 36349744.

Згідно із ст.ст. 33,36,37 ЗУ «Про іпотеку» та відповідно до п. 4.7.1 договору іпотеки передбачена можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у позасудовому порядку - шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у разі наявності відповідного застереження в іпотечному договорі.

Визначені у п.4.7.1 договору іпотеки способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін.

Враховуючи наведені норми Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки, банк вважає законним та обґрунтованим звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття ПАТ «ПУМБ» права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у договорі іпотеки відповідно до умов ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб було здійснено банком з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку», а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були направлені письмові вимоги про усунення порушення зобов`язання, які позивач та треті особи отримали 17.11.2015 року, що підтверджується письмовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також відповідач вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджується ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) відбулася не у примусовому, а у договірному порядку, на підставі застереження, яке міститься у договорі іпотеки, який підписаний позивачем 01.08.2008. Підписавши умови договору про можливість реалізації Банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором, позивач фактично добровільно погодився на такий спосіб звернення стягнення.

Враховуючи викладене, вважає, що при реєстрації за ПАТ «ПУМБ» права власності на предмет іпотеки було дотримано вимоги законодавства, а доводи ОСОБА_1 , які викладені у позові, є нормативно необґрунтованими, безпідставними та спростовуються наданими доказами. Просив в задоволенні позову відмовити. Відповідачем Запорізької обласної філії КП «Центр державної реєстрації» відзиву на позов не подано. Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, заяв не надававли. Вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що 01.08.2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №6572375, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, зі сплатою 14.49% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту - 01.04.2016 року (а.с. 11-14 т.1). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 01.08.2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6572512, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Романченко В.В. за реєстровим №309 (а.с.15-18 т.1), за умовами якого у забезпечення виконання зобов`язань по договору № 6572375 від 01.08.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано банку житловий будинок, загальною площею 172,9 кв.м., житловою площею 89,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Судом встановлено, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням суду від 24.09.2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №6572512 від 01.08.2008 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, реєстраційний номер 23067104, загальна площа 172,9 кв.м., житлова площа - 89,7 кв.м. відповідно до Виятгу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.07.2008р. № 19379630 виданого комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, адреса іпотеки: 71100 , АДРЕСА_1 ( а.с.19-20 т.1). Разом з цим, 27.07.2017 року державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Безсмолим О.В. було прийнято рішення про реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки в порядку ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» ( а.с.23-26 т.1). 02.11.2015 банком було направлено вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором, які отримані останніми 17.11.2015 року (а.с. 172-177). Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку» ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. За змістом ч.1, ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із ч.1, ч.2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. За приписами ст.37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору іпотеки № 6572512 від 01.08.2008, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його призначення з урахуванням обмежень, що встановлені чинним законодавством України та цим договором.

Згідно п. 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим Договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін. У разі, якщо визначені цим Договором та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі, іпотекодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором іпотеко держателя).

Згідно п. 4.7.1, 4.7.2 Договору іпотеки, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим Договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Аналізуючи зазначені вище норми ЗУ «Про іпотеку» та норми іпотечного договору, укладеного між сторонами 01.08.2008 року, суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, ПАТ «ПУМБ» мав право на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позичальник неналежним чином виконувала умови кредитного договору. При цьому, згідно із п. 4.2 договору іпотеки, банк мав право на свій розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений цим пунктом договору, або Закону. Банк скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був задоволений судом ( Рішенням суду від 24.09.2013 року - а.с.19-20 т.1). Аргументи представника банку в частині того, що банк, як іпотекодержатель, мав право в позасудовому порядку прийняти предмет іпотеки у свою власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, оскільки такий договір був укладений сторонами до набрання рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки законної сили, є, на думку суду, помилковими, оскільки із аналізу ст.35 ЗУ «Про іпотеку» і п. 4.2 договору іпотеки слідує, що позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки може застосовуватися тільки до початку звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Банк знав про винесене на його користь судове рішення від 24.09.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили. Надсилаючи боржникам письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, банк зазначив в ній відомості про прострочену заборгованість по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом станом на 02.11.2015 року в сумі 218547,66 дол. США, вимогу про усунення порушення зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (прийняття предмету іпотеки у свою власність) у разі невиконання законних вимог банку та вимогу про виселення (а.с.172, 174, 176 т.1). Таким чином, всупереч умовам договору, а саме п. 4.7.1 договору іпотеки, у вимозі не було зазначено ціну, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя Неповідомлення боржника про ціну, за якою майно набувається у власність, позбавляє його можливості оспорити її у разі незгоди, позабавляє боржника, гарантій, встановлених ст.37 Закону України «Про іпотеку», а також підтвердження того, в якій частині борг вважається погашеним, адже звернення стягнення на майно не припиняє кредитних відносин і не позбавляє кредитора права подальшого стягнення. У разі звернення на предмет іпотеки у судовому порядку боржник не позбавлений можливості перевірки дотримання прав під час відповідних процедур, в той час як при позасудовому порядку саме дотримання процедури попередження у вимозі є гарантією не порушення його прав, а тому невідповідність вимоги про усунення порушення умовам договору є істотним порушенням, яке впливає на обсяг прав позивача, який має право знати про ціну майна, за яку воно набувається у власність. Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Порядок проведення державної реєстрації прав встановлений у статті 18 Закону №1952-IV. Згідно із ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Доводи представника ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» про те, що оцінка майна існувала на час реєстрації права власності, але не передбачена як обов`язкова умова набуття майна у власність, є безпідставними. Якщо у законі і договорі по - різному урегульоване питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. У даному випадку сторони в порядку дотримання вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» щодо відшкодування 90 відсотків вартості предмету іпотеки передбачили у договорі зазначення ціни, за якою предмет іпотеки набувається у власність, а відтак така умова є обов`язковою до виконання. Таким чином, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор, в порушення вимог ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив подані йому документи на відповідність їх змісту умовам іпотечного договору, а саме п.4.7.1 і ст.37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, під час проведення державної реєстрації прав, здійснює зокрема такі обов`язки: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Окрім того, суд звертає увагу на те, що копія електронної реєстраційної справи на будинок, яка надана реєстраційним відділом виконкому Бердянської міської ради, також не містить оцінки майна на час прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру за банком. Щодо недотримання державним реєстратором вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиті в іноземній валюті", то суд приходить до такого висновку. Конституційний Суд України, зокрема у своєму рішенні N 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Споживач - фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах. У зв`язку з фінансовими кризами, які мали місце в України в останні роки, держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, зокрема щодо стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою, зокрема шляхом прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Закон N 1304-VII). Згідно з п.1 цього Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був прийнятий 03.06.2014 року, тобто після укладення сторонами договору іпотеки від 01.08.2008 року. Тобто дія цього закону розповсюджується на правовідносини, які виникли після набрання його законної сили. Зважаючи на те, що рішення про державну реєстрацію права власності за банком приймалося держаним реєстратором після прийняття цього Закону, відтак на відчуження майна мала бути отримана згода власника. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшуть або скасовують відповідальність особи. Так, суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, його загальна площа становить 172,9 кв.м., він є єдиним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що і банком і державним реєстратором не було дотримано вимог договору іпотеки та норм чинного законодавства України при зверненні стягнення на предмет іпотеки та реєстрації права власності, а саме ст.37 ЗУ «Про іпотеку», п.4.7.1 договору іпотеки від 15.09.2008 року, ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося під час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в цій частині. В задоволенні п. 1 прохальної частини позову, суд вбачає необхідним відмовити, так як дані вимоги не мають правових наслідків, як і в задоволені п. 3 - з тих підстав, що задоволення позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для відновлення прав власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок. Керуючись ст.ст. 12,13, 81,158, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 3639744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111) за Публічним акціонерним товаристовм «Перший Український Міжнародний банк» код ЄДРПОУ 14282829 на будинок АДРЕСА_2

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.09.2019 р.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Білоусова