Постанова № 84999812, 17.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23562/19

Провадження № 2-а/761/503/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача

Державної фіскальної служби України - Пухлій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва подано позов ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про скасуванняпостанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київської митниці ДФС №0146/12500/19 від 11.04.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 480 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу до вищестоящого органу доходів і зборів - Державної фіскальної служби України, яка постановою від 24.05.2019 року залишила скаргу без задоволення, а постанову від 11.04.2019 року - без змін.

Позивач вважає вказані постанови такими, що є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки, Київською митницею ДФС було надано дозвіл на розміщення у митний режим переробки літака цивільної авіації бувшого у використанні DС-9-83 (модифікації МD-83), бортовий номер ЕР-SED, заводський номер Ер-SED 53186 строком до 08.11.2018; двигуна турбореактивного з тягою понад 44 кН, але не більше, як 142 кН - авіаційний двигун Pratt&Wittney типу JT8D-217 А , серійні номери 709833 , та 717400 (з тягою 67 кН), бувші у використанні 2 шт. 20.11.2017 року один двигун зі серійним номером 717400 було реекспортовано за межі України за МД UA25100/2017/3 69529. 08.11.2018 року вказаний літак і двигун із серійним номером 709833 були поміщені у митний режим реекспорту за МД від 08.11.2018 № UA125100/2018/371014. 05.12.2018 року в ході підготовки вказаних об`єктів до реекспорту було виявлено несправність літака, про що було складено відповідний технічний акт №5 .03-06/12 та повідомлено Київську митницю ДФС листом від 05.12.2018, а до листа було надано копію вищезазначеного технічного акта. Листом від 02.01.2019 № 10/6/10-70-61-47 Київська митниця ДФС повідомила ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» що зазначення ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина» обставини щодо причин фактичного не вивезення літака за межі митної території України можуть розглядатися як факт аварії. Листом від 20.03.2019 № 51-345 на лист Київської митниці ДФС від 02.01.2019 № 10/6/10-70-61-47 було повідомлено найменування перелік обладнання літака, яке підлягає заміні із зазначенням партійних номерів, а тому вказаний лист не міг не перебувати у розпорядженні митниці станом на час винесення оскаржуваної постанови, хоча про нього у постанові відсутня будь-яка згадка. Таким чином, літак не міг залишити територію України внаслідок його поломки, тобто, аварії.

Також позивач зазначає, що з його боку були вжиті всі належні та необхідні заходи щодо завершення митного режиму переробки та вивезення літака, оскільки, літак було вчасно поміщено у режим реекспорту, після припинення режиму переробки вживалися заходи щодо переміщення літака за межі митної території України, про що свідчить його огляд, який зафіксований технічним актом від 05.12.2018, літак до 05.12.2018 не залишив території України внаслідок несправності (аварії), про що ним було одразу повідомлено митницю відповідним листом (надійшов до митниці 07.12.2018), а за подальше, після 06.12.2018 року не вивезення літака він відповідати не може, оскільки починаючи з 06.12.2018 перестав бути в.о. голови правління ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина».

Протокол було складено за межами строків, передбачених ч.2 ст. 254 КУпАП, відповідно до якої встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка

вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки позивач вважає, що станом на 09.11.2018 року (день завершення митного режиму переробки) у митниці була інформація про те, що він в.о. керівника ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», про що свідчить сам протокол. Однак, згідно протоколу, його було складено не на наступний день після закінчення строків режиму переробки, а лише 21 березня 2019 року, тобто, з істотним та нічим не виправданим порушенням ч.2 ст. 254 КУпАП, що позбавляє протокол юридичної та доказової сили.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд постанову від 11 квітня 2019 року заступника начальника Київської митниці ДФС було у справі про порушення митних правил 0146/12500/19 - визнати протиправною і скасувати; постанову від 24 травня 2019 року Головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління митних розслідувань та міжнародної взаємодії Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної митної служби України Головко О.Л. у справі про порушення митних правил 0146/12500/19 - визнати протиправною і скасувати.

Ухвалою судді від 13.06.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а також у разі задоволення позовних вимог просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні представники відповідачів позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що постановою Київської митниці ДФС №0146/12500/19 від 11.04.2019 року ОСОБА_1 , який станом на 08.11.2018 року тимчасово виконував обов`язки Голови правління ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 480 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав скаргу до вищестоящого органу доходів і зборів - Державної фіскальної служби України, яка постановою від 24.05.2019 року залишила скаргу без задоволення, а постанову від 11.04.2019 року - без змін.

Постанова від 11.04.2019 року прийнята на підставі матеріалів справи про порушення митних правил № 0146/12500/19, розпочатої 21.03.2019 року за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 480 Митного кодексу України, відповідно до якої порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас з тексту рішення вбачається, що Київською митницею ДФС надано дозвіл на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком до 08.11.2018 року.

Таким чином, відповідачу було відомо про факт порушення, починаючи з 09.11.2018 року.

Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України» (RYSOVSKYY v. UKRAINE), в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірної постанови, зокрема в частині щодо дотримання відповідної процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та підстав притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідачем не доведено врахування при винесенні спірної постанови про адміністративне стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, зокрема взагалі наявності вини позивача, майнового стану, обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, як таке чітко визначено статтею 280 КУпАП.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно бути обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Разом з тим, в рішенні від 31.07.2008 р. по справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що висновки адміністративних органів, викладені у прийнятих ними рішеннях, не повинні бути довільними, нераціональними та непідтвердженими доказами.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ст.. 487 Митного кодексу України).

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 1 ст.. 494 Митного кодексу України).

Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ч.ч. 1, 3 ст. 529 Митного кодексу України).

Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 480 Митного кодексу України не підтверджується наданими суду доказами, крім того, протокол та постанови про адміністративне правопорушення, складені відповідачем з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 494 Митного кодексу України та ст. ч. 2 ст. 254 КУпАП.

Згідно положень ст.286 КАС України враховуючи, що в судовому засіданні відповідачами не доведено правомірності винесення постанов, суд вважає за можливе скасувати постанови та закрити провадження у справі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.1, ч. 5 ст. 139 КАС України).

На підставі ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідачів судовий збір в дохід держави в розмірі 1536,80 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Враховуючи викладене та керуючись ст..ст. 480, 487, 494, 529 Митного кодексу України, ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Київської митниці ДФС (Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ЄДРПОУ 39470947), Державної фіскальної служби України (м. Київ, площа Львівська, 8, ЄДРПОУ 39292197) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову Київської митниці ДФС №0146/12500/19 від 11.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , який станом на 08.11.2018 року тимчасово виконував обов`язки Голови правління ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», за ст. 480 Митного кодексу України, а також постанову Державної фіскальної служби України від 24.05.2019 року, якою постанову від 11.04.2019 року залишено без змін і провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який станом на 08.11.2018 року тимчасово виконував обов`язки Голови правління ПрАТ «Авіакомпанія «Буковина», за ст. 480 Митного кодексу України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Київської митниці ДФС на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017р.: апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Виходячи з положень ч.4 ст.286, ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст.286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 17.10.2019 року.

Суддя