Ухвала суду № 84998739, 17.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5858/19

Провадження № 2-а/242/47/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Хацько Н.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Одночасно з подання позову позивач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, оскільки позивач на день складання про накладення адміністративного стягнення перебував у відрядженні, з якої повернувся лише 09 жовтня 2019 року. У зв`язку з чим, звернутися за юридичною допомогою адвоката щодо оскарження даної постанови він зміг лише 10.10.2019 року. Крім того, працівником поліції йому не було повідомлено порядок та строки оскарження постанови та у вказаній постанові відсутній його особистий підпис про її отримання 18.09.2019 року. Таким чином, вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Дослідивши обґрунтування поданого клопотання та матеріали додані до позовної заяви, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Враховуючи, положення частини 2 статті 122 КАС України, яка передбачає, що шестимісячний строк, звернення до суду якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано десятиденний строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року по справі № 800/98/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.01.2018 року в справі № 331/1154/17.

Суд також вважає за необхідне також зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Тобто, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються в цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).

Згідно позовної заяви, постанова у справі про адміністративне правопорушення була винесена 18.09.2019 року, тоді я видно інформації з сайт АТ «Укрпошта» та поштового конверту, позовну заяву позивачем здано до відділу пошти лише 12.10.2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд не може визнати поважною причиною пропуску звернення до суду перебування позивача у відрядженні, оскільки на думку суду, вказана обставина не є непереборною чи то такою, що обмежувала позивача у праві звернення за юридичною допомогою за місцем відрядження та вчасно звернутися до суду.

Слід також зауважити, що згідно ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеної норми, підсудність справ про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення відноситься до альтернативної юрисдикції, що також не позбавляло позивача вчасно звернутися до суду з вищевказаним позовом за місцем знаходження відповідача перебуваючи у відрядженні.

Суд також не може прийняти у якості поважної причини пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, посилання позивача на те, що працівником поліції йому не було повідомлено порядок та строки оскарження постанови та на відсутність у постанові його особистого підпису про її отримання саме 18.09.2019 року. Оскільки позивачем надано копію постанови з оригіналом підпису посадової особи, яка її склала, що на думку суду свідчить про те що ОСОБА_1 отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці її складання, тобто 18.09.2019 року. Тоді як, прав та обов`язки особи відносно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення містяться на звороті вищевказаної постанови.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Зокрема позивач в позовній заяві зазначає, що його представником є адвокат Маросін Михайло Олександрович, натомість не долучає документів, які підтверджують повноваження адвоката як представника.

Частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вказані представником позивача причини пропуску звернення до суду є неповажними, у зв`язку з чим позовну заяву слід залишити без руху із наданням строку позивачу та представнику позивача для надання суду інших підстав для поновлення строку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 286 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Київ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без руху.

Надати позивачу строк, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для надання суду інших підстав для поновлення строку звернення до суду, роз`яснивши, що у разі не усунення недоліків заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Хацько