Рішення № 84996436, 08.10.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/5242/19

Провадження № 2/225/1034/2019

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Пузиревської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року до суду звернувся позивач з позовом до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення грошової компенсації на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоотримання пенсії в сумі 51284 грн. 75 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він знаходиться у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз». В квітні 2018 року, по досягненню 56-річного віку, він набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В березні 2019 року, підрахувавши свій пільговий стаж, позивач звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з відповідною заявою, так як відділ кадрів підприємства не подав до того часу документи на призначення йому пенсії. При цьому, посадова особа відділу кадрів в установленому законом порядку не повідомила позивача про виникнення у нього права на призначення пенсії на пільгових умовах. Своїми діями відповідач порушив право позивача на своєчасне оформлення пенсії, внаслідок чого останній недоотримав пенсію в сумі 51284 грн. 75 коп.

У зв`язку з несвоєчасним оформленням пенсії та недоотриманням сум пенсії він відчув моральні страждання. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Несвоєчасною реалізацією свого набутого права на пенсію йому заподіяно моральні страждання. На відшкодування яких він просить стягнути 4000 грн.

Позивач, його представник в судове засідання не з`явилися, надавши суду письмову заяву, в якій просили розглянути справу у їх відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надавши суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Заявлені вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді. В обґрунтування своїх заперечень надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до діючого пенсійного законодавства України однією з умов призначення пенсії є зокрема волевиявлення особи, яке полягає у поданні відповідної заяви про призначення пенсії. Пенсія призначається саме за заявою особи, яка має право на її отримання. Така заява про призначення пенсії подається заявником до органу, що призначає пенсію. Крім того, зауважила, що законодавством також передбачена альтернатива для працюючої особи, у якої виникло право на пенсію, звернутися з заявою про призначення пенсії до Пенсійного фонду України через уповноважену особу роботодавця або за місцем свого проживання чи реєстрації. Проте, позивач, на момент набуття ним права на призначення пенсії на пільгових умовах, до Пенсійного фонду України через уповноважену особу роботодавця не звертався. Вважає, що позивач невірно тлумачить норми закону, що регулюють спірні правовідносини, оскільки законодавством не на роботодавця покладено обов`язок готувати та подавати документи на призначення пенсії працюючим особам, а це є правом самої особи. Також, звернула увагу суду на те, що позивач обіймає посаду, яка не надає йому права на призначення пенсії на пільгових умовах. Відтак, відповідач ніяким чином не порушив набуте позивачем право на своєчасне призначення пенсії на пільгових умовах. Разом з цим, вважає цілком необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодного припустимого доказу, що саме діями відповідача йому було завдано моральну шкоду. У зв`язку з цим, просила повністю відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та іншими нормативно – правовими актами щодо пенсійних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосудді, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач знаходиться у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (а.с.20, 21-23).

З 01.10.2015 року позивач працює на посаді слюсаря по експлуатації та ремонту газового обладнання 4 розряду в аварійно-диспетчерської службі (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7) позивач, знаходячись у трудових відносинах з ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», 13 березня 2019 року звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком і на підставі наданих ним документів позивачу відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV була призначена пенсія саме з 13 березня 2019 року.

При цьому, судом з`ясовано, що право на пенсію за віком згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (надалі – Закон № 1058-ІV) позивач набув ще в 2018 році, а саме після досягнення ним 56-річного віку.

Також судом встановлено, що станом на 20.05.2019 роботодавцем позивачу не вручалось повідомлення про призначення пенсії за віком по досягненню ним 56-річного віку.

Відповідно до інформації з ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» № 15/1-1346 від 20.05.2019 (а.с. 8) позивачу на підставі його заяви в квітні 2019 року була видана на руки трудова книжка для звернення в Пенсійний фонд для підрахунку пільгового підземного стажу. Інші заяви від позивача стосовно призначення пенсії на пільгових умовах до підприємства не надходили.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.1993 року трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи.

Відповідно до п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок), заява про призначення пенсії працюючим громадянам і членам їх сімей (у зв`язку з втратою годувальника) та про відстрочку часу її призначення відповідно до Закону подається працівником (членом його сім`ї у зв`язку з втратою годувальника) до управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - орган, що призначає пенсію) через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа). За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 34 Порядку посадова особа зобов`язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах. Пунктом 35 Порядку передбачено, що посадова особа у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або за місцем проживання (реєстрації) особи. Для забезпечення повноти відомостей про застраховану особу, якій призначається пенсія, подається комплект первинної звітності страхувальника до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за період після останнього звіту до дати подання заяви про призначення пенсії включно. У необхідних випадках надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 5 цього Порядку.

Із аналізу наведених вимог законодавчого акту слід зробити висновок, що роботодавець зобов`язаний не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово його повідомити про виникнення у нього права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача не надано доказів письмового повідомлення позивача про виникнення у нього права на пенсію, не зазначено причину неповідомлення.

Отже, посадова особа відповідача не виконала передбаченого законодавством обов`язку повідомити особу про виникнення права на пенсію, спричинивши тим самим шкоду майновим правам позивача, що вказує на наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо відсутності його вини в завданні позивачу шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що внаслідок несвоєчасного повідомлення відповідачем працюючій особі, позивачу про набуття ним права на призначення пенсії на пільгових умовах та не подання заяви про призначення пенсії працюючій особі до органу, що призначає пенсію, позивач несвоєчасно реалізував своє набуте право на призначення пенсії та недоотримав пенсійні виплати за період з 20.04.2018 року по 12.03.2019 року.

Таким чином, шкода, завдана позивачу у зв`язку з недоотриманням пенсії, підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, суд не погоджується із представленим позивачем розрахунку сум недоотриманої пенсії за період з 20.04.2018 по 12.03.2019 в розмірі 51284 грн. 75 коп., оскільки її розмір обчислювався з розміру встановленої на даний час позивачу пенсії в сумі 4662 грн. 25 коп.

З наданого Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області розрахунку вбачається, якщо би позивач звернувся за призначенням пенсії по досягненню ним 56-річного віку в 2018 році, з урахуванням стажу його роботи та заробітної плати для обчислення пенсії по 31.03.2018, та середнього заробітку за 3 попередні роки в сумі 5377 грн. 90 коп., розмір його пенсії з 20.04.2018 року становив би 4053 грн. 36 коп. Відтак, у випадку призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії з дня звернення, а саме за період з 20.04.2018 по 12.03.2019, останній отримав би пенсію на загальну суму 43599 грн. 54 коп. (а.с. ).

Враховуючи зазначене, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути грошову компенсацію на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоотриманої пенсії у розмірі 43599 грн. 54 коп.

В той же час, суд не приймає доводи представника відповідача щодо права позивача особисто звернутись до органу, що призначає пенсію, оскільки це не стосується предмету даного позову. Зокрема, відповідно до ст. 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява при призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а тому твердження відповідача про можливість особистого подання позивачем заяви про призначення пенсії до органу, що призначає пенсії, є безпідставними, оскільки таке звернення є правом особи, а не обов`язком та не звільняє посадових осіб підприємства від обов`язку повідомляти працівників про виникнення у них права на пенсію.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд прийняв до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди внаслідок порушення його законних прав. Суд врахував глибину та тривалість моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошової компенсації суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоотримання пенсії у розмірі 43599 (сорок три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 54 коп., грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. та понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції ЦПК України (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв