Рішення № 84996033, 07.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2265/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Івіній М.Ю., Сіренко Д.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ,

представників відповідача Державної іпотечної установи Громадюка О.Р., Стадного Д.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/2265/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державної іпотечної установи про визнання іпотечного договору припиненим та зняття іпотеки і заборони на відчуження,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання припиненим іпотечного договору від 12.11.2004 року, укладеного з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2332; зняття (вилучення запису) заборони відчуження нерухомого майна з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивача, накладеного на двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 , загальною площею 44,40 кв.м., житловою - 29,50 кв.м., реєстраційний номер обтяження: 1467443, зареєстрованого 12.11.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. на підставі іпотечного договору від 12.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2333; зняття (вилучення запису) про іпотеку нерухомого майна з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладеного на вказану квартиру, реєстраційний номер обтяження: 1482003, зареєстрованого 18.11.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. на підставі іпотечного договору від 12.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2333.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.10.2004 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 125-04-И про видачу кредитних ресурсів в сумі 20 000 дол. США з процентною ставкою 12 % річних. За додатковою угодою № 3 до кредитного договору від 26.06.2009 року банком збільшено розмір процентної ставки до 16 % річних. Кредит видавався для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 44,40 кв.м. та житлову - 29,50 кв.м.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позивачем 12.11.2004 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2332, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 12.11.2004 р. накладена заборона відчуження квартири до припинення іпотечного договору, що зареєстрована в реєстрі за № 2333.

18.09.2009 р. були внесені зміни та доповнення до іпотечного договору, відповідно яких вказана квартира передається в іпотеку в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором на суму 20 000 дол. США строком до 18 жовтня 2019 року, а також процентів за користування коштами за ставкою 16 % річних.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2018 р. накладено заборону на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 1467443, зареєстрований 12.11.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. на підставі іпотечного договору, власником квартири є ОСОБА_1 , а заявником обтяження - банк.

Також відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2018 р. накладено іпотека на вказану квартиру, реєстраційний номер обтяження: 1482003, зареєстрований 18.11.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. на підставі іпотечного договору.

Позивач зазначає, що 17 вересня 2015 року постановою НБУ № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних. Це призвело до набрання чинності 17 вересня 2015 року Договору відступлення права вимоги № 14/4-В, укладеного 11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та банком, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив, а Державна іпотечна установа набула всіх прав вимоги за іпотечними договорами, в тому числі по іпотечному кредиту позивача.

Пунктами 3.4.2, 3.4.3 Договору відступлення права вимоги передбачено обов`язок первісного кредитора у разі отримання грошових коштів від боржника в рахунок виконання зобов`язань за договорами перерахувати такі грошові кошти на рахунок нового кредитора протягом трьох робочих днів з дня отримання таких коштів, а також первісний кредитор зобов`язаний протягом трьох календарних місяців з дати укладення договору внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані про обтяження предметів іпотеки за договорами іпотеки, згідно додатку № 1 до договору.

Позивач вказує, що відповідно умов Договору відступлення права вимоги випливає, що боржник може сплачувати грошові кошти на погашення кредиту на рахунок банку, як первісного кредитора.

Позивач зазначає, що на її адресу Державною іпотечною установою було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за № 7580/11/2.

Вказує, що відповідачами порушені норми ст. ст. 17, 24 Закону України «Про іпотеку», так як станом на 24.01.2018 р. не проведено державну реєстрацію іпотечного майна, іпотекодержателем є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а не Державна іпотечна установа до якої перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договором.

10.11.2015 р. вона зверталася до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для з`ясування правомірності вимог Державної іпотечної установи щодо сплати останній заборгованості за кредитним договором та просила надати довідку про поточний стан її заборгованості за кредитом.

Зазначає, що на цей запит отримала відповідь з інформацією про те, що повідомлення Державної іпотечної установи є наслідком неузгодження дій останньої з банком, які наразі оскаржуються банком, про результати буде повідомлено пізніше, також було вказано, що погашення заборгованості за кредитним договором вона може здійснювати як через установу банку так і за реквізитами вказаними в повідомленні Державної іпотечної установи.

Позивач вказує, що 30.06.2016 р. нею повністю погашено заборгованість за кредитним договором, в тому числі основне зобов`язання, проценти за користування кредитом та 07.11.2017 року сплачено пеню. У зв`язку з цим відповідно п. 17 Іпотечного договору та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір припинив свою дію, а тому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має бути виключено запис про іпотеку та обтяження, що накладені на підставі іпотечного договору на предмет іпотеки.

Вважає, що наявні між відповідачами спори щодо неперерахування ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» сплачених нею грошових коштів на виконання кредитного договору Державній іпотечній установі в порушення зобов`язань за Договором відступлення права вимоги жодним чином не повинні впливати на факт припинення укладених з нею кредитного та іпотечних договорів і не є перешкодою для припинення іпотеки та виключення записів про обтяження та про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 15.02.2019 р. відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду в судове засідання.

Відповідачем Державною іпотечною установою поданий відзив від 19.03.2019 року на позов з проханням залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Зазначено, що Державна іпотечна установа відповідно укладеного 11.02.2015 р. з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору відступлення права вимоги № 17/4-В набула всі права за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки, укладеними між банком та позивачем, зокрема й право на нарахування процентів за користування кредитними коштами з 17 вересня 2015 року. Відсутність відомостей про зміну іпотекодержателя в державному реєстрі іпотек не тягне за собою недійсність права вимоги та не може свідчити про те, що договір про відступлення права вимоги є неукладеним. Позивач після отримання відповідного повідомлення від Державної іпотечної установи про набуття останньою прав вимоги за кредитним договором продовжувала виконувати зобов`язання по кредиту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», тобто неналежному кредитору, до того ж виконувала їх в неповному обсязі. Станом на 14.12.2018 р. заборгованість позивача за кредитним договором, яка мала бути сплачена Державній іпотечній установі, складала 92 100,19 грн.

Відповідачем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» відзив на позов подано не було.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Державної іпотечної установи Стадний Д.С. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи вказаний відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомлено.

За нормою частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Державної іпотечної установи, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом установлено та не оспорюється сторонами, що 18.10.2004 р. між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 125-04-И, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 20 000,00 доларів США з кінцевим терміном його повернення до 18.10.2019 року та сплатою процентної ставки 12% річних у перший рік дії договору, подальший розмір процентної ставки підлягав щорічному перегляду, згідно умов п. 4.7 договору, розмір щомісячного платежу встановлено 240,03 дол. США (далі - кредитний договір, а.с. 19-21).

Додатковою угодою від 20.05.2005 року до кредитного договору визначено сплату процентної ставки 10 % річних (а.с. 22).

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2007 року до кредитного договору встановлено процентну ставку 8 % річних та щомісячний ануїтетий платіж 101,74 дол. США (а.с. 23).

Додатковою угодою № 3 від 26.06.2009 року до кредитного договору визначено з 01.10.2009 р. процентну ставку 16 % річних та щомісячний ануїтетий платіж 136,25 дол. США (а.с. 24).

12.11.2004 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та позивачем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2332, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25-27).

18.09.2009 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3654, за умовами якого, у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 3 від 26.06.2009 року до кредитного договору, пункт 2 іпотечного договору викладено в новій редакції (а.с. 28).

11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, відповідно до умов якого банк відступив, а Державна іпотечна установа набула всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення по ним, вказаними у додатках до цього договору, в тому числі і за укладеними з позивачем правочинами.

Державна іпотечна установа листом №7570/11/2 від 15.10.2015 р. повідомила ОСОБА_1 про укладення між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою договору про відступлення прав вимоги № 17/4-В від 11.02.2015 року, який набрав чинності з 17 вересня 2015 року у зв`язку з прийняттям 17.09.2015 року постанови НБУ за № 612 якою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення банку з ринку шляхом введення до банку тимчасової адміністрації (а.с. 30, 35).

Вищевказаним листом Державна іпотечна установа (далі - ДІУ) інформувала позивача про те, що з 17 вересня 2015 р. ДІУ є новим кредитором та іпотекодержателем за укладеними між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 кредитним договором № 125-04-И від 18.10.2004 р., іпотечним договором та договорами поруки. У листі також було зазначено та роз`яснено, що з метою дотримання інтересів позичальника та уникнення обставин, що можуть призвести до здійснення Державною іпотечною установою претензійно-позовної роботи необхідно утриматися від оплати будь-яких коштів в погашення боргу за основним зобов`язанням на рахунки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та звернутися до Державної іпотечної установи для узгодження подальших заходів щодо заборгованості за основним зобов`язанням. Згідно переліку додатків, до листа додавались примірники вимоги ДІУ до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», договір відступлення прав вимоги та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначений лист Державної іпотечної установи з повідомленням про відступлення прав вимоги позивач отримала 31.10.2015 р. (а.с. 35), після чого 10.11.2015 року зверталася до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із запитом про надання роз`яснень щодо подальших її дій стосовно правомірності виконання вимог зазначених у листі ДІУ та сплати заборгованості по кредитному договору (а.с. 35).

На заяву від 10.11.2015 року позивач від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» отримала відповідь від 08.12.2015 р., у якій зазначалося про те, що повідомлення від ДІУ надійшло внаслідок дій Державної іпотечної установи, що не були узгоджені з тимчасовою адміністрацією в банку та наразі оскаржуються банком; на даний час тимчасовою адміністрацією та ДІУ вживаються спільні заходи щодо узгодження взаємної позиції, результати яких будуть повідомлені позичальникам пізніше (а.с. 34).

Відповідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.12.2018 р. про результати розгляду заяв ОСОБА_1 , згідно даних АТ «Банк «Фінанси та Кредит» підтверджується здійснення платежів позивача повного погашення на виконання зобов`язань по кредитному договору від 18.10.2004 року та відсутність неоплаченої заборгованості за вказаним договором. На адресу Державної іпотечної установи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було направлено лист про надання згоди на вчинення дій по виключенню з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно запису про накладення обтяжень на майно, яке виступає забезпеченням за кредитним договором. Зазначалося, що у зв`язку з переходом права вимог до ДІУ, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не має правових підстав для здійснення самостійно заходів направлених на зняття обтяження (а.с. 37-38).

На звернення позивача від 05.12.2018 р. про надання згоди на припинення іпотеки Державна іпотечна установа надавала відповідь від 18.12.2018 р., що дане питання буде розглянуте після завершення реалізації заходів, передбачених мировою угодою, укладеною між ДІУ та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у тому числі після перерахування банком коштів на поточний рахунок установи в розмірі 92 100,19 грн., які були сплачені позивачем у погашення заборгованості за кредитним договором, починаючи з 18.09.2015 року; всього за період з 18.09.2015 року по 14.12.2018 року від ОСОБА_1 на поточні рахунки ДІУ надійшла сума у розмірі 25 864 грн., яка зарахована в погашення боргу за кредитом (а.с. 36).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Положеннями ст. 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2019 по справі №757/46709/16-ц щодо застосування ст. 527 ЦК України, кредитору дозволяється не приймати самостійно виконання зобов`язання у разі його переадресування, під яким розуміється уповноваження кредитором іншої особи на прийняття виконання від боржника, якщо така можливість передбачена договором, актом цивільного законодавства або ж випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Уповноважена кредитором особа приймає виконання (тобто вчиняє фактичні дії, зокрема щодо прийняття майна) без заміни кредитора, і всі правові наслідки настають для кредитора. Під уповноваженою особою слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження від кредитора на прийняття виконання обов`язку боржником або іншою особою. Такі повноваження можуть бути визначені, зокрема: у договорі між кредитором уповноваженою особою; у договорі між боржником та кредитором; кредитором у виданій ним довіреності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.3.4.2 договору відступлення права вимоги від 11.02.2015, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою, сторони домовилися, що у разі отримання грошових коштів від боржників в рахунок виконання зобов`язань за договорами, перелік яких зазначений у додатках до цього договору, після набрання чинності пунктом 1.2. цього договору, перерахувати такі грошові кошти на рахунок нового кредитора № № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України», протягом трьох робочих днів з дня отримання таких коштів.

Аналізуючи умови договору відступлення прав вимоги, суд приходить до висновку, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не є уповноваженою особою Державної іпотечної установи в контексті ст. 527 ЦК України.

Суд не може прийняти до уваги, як підставу для задоволення позову, посилання представника позивача щодо можливості сплати кредитних коштів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на лист Державної іпотечної установи від 18.03.2016 р., оскільки у вказаному листі зазначається про те, що до моменту закінчення проведення перевірки залишків між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою за кредитними договорами, які були відступлені ДІУ за договором відступлення прав вимоги № 17/4-В, необхідно здійснювати платежі за кредитним договором саме через Банк або до ДІУ через установи АТ «Ощадбанк» або АБ «Укргазбанк» за конкретно вказаними у листі банківськими реквізитами отримувача, яким є Державна іпотечна установа, а саме за зазначеними двома номерами поточних рахунків (а.с. 45).

При цьому спірні кошти, згідно квитанції № 2033-1 від 18.05.2016 року на суму 3 450 дол. США, що еквівалентно 87 193,32 грн., були сплачені позивачем на рахунок Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є відмінним від вказаних у листі рахунків Державної іпотечної установи, як нового кредитора (а.с. 148).

Також позивачем не доведено, відповідачем Державною іпотечною установою не визнається і матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту дострокового і в повному обсязі виконання зобов`язань за кредитним договором, строк дії якого до 18.10.2019 року.

За таких обставин, неналежне виконання позичальником основного зобов`язання унеможливлює застосування таких юридичних наслідків, як припинення іпотеки та обтяження за іпотечним договором.

Також не являється підставою для задоволення позову посилання позивача на порушення відповідачами норми статей 17, 24 Закону України «Про іпотеку», а саме у зв`язку з не проведенням державної реєстрації іпотечного майна з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором відступлення права вимоги на нового іпотекодержателя - Державну іпотечну установу, оскільки невнесення інформації до державного реєстру іпотек про зміну іпотекодержателя не змінює обсягу його прав, а державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя.

Відсутність відомостей про зміну іпотекодержателя не тягне за собою недійсність права вимоги та не може свідчити про те, що договір про відступлення права вимоги є неукладеним.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 125/2360/16-ц.

Відповідно положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За викладених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи, що у позові відмовлено повністю, питання розподілу понесених позивачем судових витрат, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державної іпотечної установи про визнання іпотечного договору припиненим та зняття іпотеки і заборони на відчуження відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09807856.

Відповідач - Державна іпотечна установа, місце знаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33304730.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко