Рішення № 84993645, 17.10.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4534/18

Номер провадження 2/623/207/2019

РІШЕННЯ

іменем України

09 жовтня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Герцова О.М.

за участю

секретаря судового засідання: Рзаєвої І.С.

представника позивача: Діденко ОСОБА_1 .О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування , -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року до суду звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування.

В обґрунтування позову посилався на те, що 17 березня 2017 року о 20-30 год. водій ОСОБА_3 в м. Харкові, керуючи автомобілем ВАЗ 21063 по пр АДРЕСА_1 Лозовенківському м. Харкова зі сторони АДРЕСА_2 . Свободи в напрямку вул.. Ц.Кюі порушив вимоги п.12.3 ПДР України, в результаті чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. У результаті даних подій було відкрито кримінальне провадження №12017220000000350, порушеного за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Після розгляду справи кримінальне провадження було закрите, а обвинувачений звільнений від відповідальності.

На момент скоєння ДТП, транспортний засіб ОСОБА_3 був застрахований та відповідач мав при собі страховий поліс АК № 1303050 від 14.10.2016 року.

Витрати понесені ОСОБА_2 до закриття кримінального провадження, тобто до 28.08.2017 року йому відшкодовані, а після вказаної дати грошові кошти не відшкодовані.

Позивач звернувся до СК «ВУСО» із заявою про відшкодування йому збитків.

Листом від 12.10.2018 року №8100/743815 ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування із посиланням на п.п. «Г» п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після повторного звернення ОСОБА_2 до відповідача, листом отримав повідомлення про відшкодування збитків винною особою, як зазначено в ухвалі суду від 28.08.2017 року, то виплати здійсненими бути не можуть.

На думку позивача, відповідачем незаконно відмовлено у виплаті недоплаченої суми страхового відшкодування, адже ним після 28.08.2017 року було придбано ліки та медичні прилади на суму 196630,00 гривень, яка і являється недоплачению сумою страхового відшкодування.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду із позовною заявою.

15 січня 2019 року від представника відповідача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 посилаючись на наступне.

Між ПАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_1 № 1303050, за яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду. Умовами вказаного полісу передбачена страхова сума за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 21063- НОМЕР_2 », державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

17 березня 2017 року мала місце ДТП за участю застрахованого автомобіля. Вина ОСОБА_3 у настанні ДТП була встановлена ухвалою Дзержинського суду міста Харкова та звільнено підозрюваного від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення у зв`язку з примиренням з потерпілим, саме кримінальне провадження закрито. В ухвалі зазначено, що підозрюваним ОСОБА_3 завдані ним збитки ОСОБА_2 відшкодовані у повному обсязі.

27 серпня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення, в якому він зазначає, що страхова компанія не несе відповідальності за неякісне надання не в повному обсязі медичного обслуговування відповідним закладом охорони здоров`я, в якому позивачу першочергово надано допомогу. Вказав, що відповідачем не порушені права ОСОБА_2 , винуватцем ДТП відшкодовано завдану шкоду, саме тому відсутні правові підстави для нарахування пені, інфляційних збитків, відсотків за користування грошовими коштами та стягнення судових витрат, просив відмовити у позовних вимогах ОСОБА_2 в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_5 О ОСОБА_6 О ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлений позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі з урахуванням відзиву та додаткових пояснень.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що 17 березня 2017 року о 20-30 год. водій ОСОБА_3 в м. Харкові, керуючи автомобілем ВАЗ 21063 по пр АДРЕСА_3 Лозовенківському м. Харкова зі сторони АДРЕСА_2 Свободи в напрямку вул.. Ц.Кюі порушив вимоги п.12.3 ПДР України, в результаті чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Дзержинського суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення у зв`язку з примиренням з потерпілим, саме кримінальне провадження закрито. В ухвалі зазначено, що підозрюваним ОСОБА_3 завдані ним збитки ОСОБА_2 відшкодовані у повному обсязі.(а.с.8)

12.10.2018 року №8100/743815 ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування із посиланням на п.п. «Г» п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після повторного звернення ОСОБА_2 до відповідача, листом від 02.11.2018 року за №8687 отримав повідомлення про відшкодування збитків винною особою, як зазначено в ухвалі суду від 28.08.2017 року, то виплати здійсненими бути не можуть.(а.с.6,7).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «СК «ВУСО» на підставі Страхового полісу № АК № 1303050, за яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказаний правовий висновок було викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, та/або майну потерпілого.

При цьому Розділом ІІІ Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Так, пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом вибору пред`явлення вимог про відшкодування завданої йому шкоди, факт чого вбачається з ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року, де зазначено, що ОСОБА_3 примирився з потерпілим та відшкодував заподіяну йому шкоду в повному обсязі.

Вказана ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2017 року по справі №638/8627/17 набрала законної сили 05.09.2017 року, а тому стягнення шкоди з відповідача є фактично подвійним її відшкодуванням.

Оскільки преюдиційні факти не підлягають доказуванню, так як вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством у процесуальній формі, а тому не має необхідності встановлювати їх знову.

Враховуючи встановлений при розгляді кримінальний факт відшкодування у повному обсязі завданої потерпілим у ДТП шкоди винною особою, відсутні правові підстави для покладення обов`язку відшкодування майнової шкоди на страхову компанію, якою винна особа уклала договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземним транспортних засобів.

Вказаний висновок було викладено у Постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі №381/394/17-ц.

З огляду на це, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні пред`явленого позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 6, 12, 22, 29, 33, 35, , 37, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Суддя: О.М.Герцов

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2019 року.