Вирок № 84993281, 17.10.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/140/18

провадження №1-кп/619/91/19

ВИРОК

іменем України

17 жовтня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017220280001540 від 21.10.2017 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -26 грудня 2008 року Київським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.296, ч.1 ст.321 КК України до 2 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільненого від покарання з іспитовим строком 2 роки; -04 листопада 2011 року Київським районним судом міста Харкова за ч.2 ст.345 КК України до 2 років позбавлення волі в силу ст.ст.71 ч.1, 75 КК України звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та штрафом 850 гривень; -11 липня 2012 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.296 КК України до 4 років обмеження волі в силу ст.ст.71, 72 КК України до 2 років шести місяців позбавлення волі та штрафу 850 гривень; -05 лютого 2013 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.1 ст.296 КК України до 3 років обмеження волі в силу ст.70 КК України до 2 років 9 місяців позбавлення волі та штрафу 850 гривень;у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурораЛисенка В.Ю. потерпілогоОСОБА_2 обвинуваченогоОСОБА_1 захисникаМироненко С.М.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

В ніч з 08.10.2017 на 09.10.2017 ОСОБА_1 знаходився неподалік приміщення магазину ФОП « ОСОБА_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де вживав слабоалкогольний напій, неподалік також знаходився ОСОБА_4 . У подальшому 09 жовтня 2017 року о 02 год 30 хв до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_5 Приблизно о 02 год 35 хв між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулася конфліктна розмова, в ході якої ОСОБА_4 схватив ОСОБА_5 за руки, після цього ОСОБА_5 відійшов до віконця магазину, а ОСОБА_4 почав розмовляти з ОСОБА_1 , нахилившись до нього. Після цього ОСОБА_5 повернувся та знову вступив у розмову з ОСОБА_4 , на що той почав тримати ОСОБА_5 за руки та шию, після чого вони розійшлися. Весь цей час ОСОБА_1 продовжував сидіти поряд. Близько о 02 год 38 хв ОСОБА_4 знову підійшов до ОСОБА_1 та продовжив розмову, присівши біля нього. О 02 год 41 хв ОСОБА_1 встав та відійшов від приміщення вищевказаного магазину на відстань близько 40 метрів по провулку Привокзальному. За ОСОБА_1 з невідомих причин прослідував ОСОБА_4 , який підійшовши до ОСОБА_1 , знову почав з ним розмову, в цей час останній о 02 год 42 хв з метою припинення розмови, усвідомлюючи характер своїх дій, при цьому не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс один удар правою рукою в обличчя ОСОБА_4 , а саме ділянку верхньої повіки праворуч, який впав горілиць на землю з ударом об неї правою потиличною або правою тім`яною ділянкою голови. Після вказаних дій ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, залишивши ОСОБА_4 на землі, який пролежав до ранку. Потім приблизно о 12 годині ОСОБА_4 встав, посидів приблизно 10 хвилин та пішов додому.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 , який перебував вдома у своїх батьків, втратив свідомість та його було доставлено та госпіталізовано до реанімаційного відділення Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова» з діагнозом відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1272-А/17 від 10.11.2017: закрита черепно-мозкова травма з забієм лівої скроневої долі головного мозку важкої міри та здавленням речовини мозку гемісферальною субдуральною гематомою з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку; забійна рана та синець верхнього повіка праворуч. Вказана травма голови у своїй течії привела до хірургічного втручання – краніотомії у лівій лобово-скроневій області, видаленню гемісферальної субдуральної гематоми та вогнища контузії скроневої долі зліва, з подальшим розвиненням глибокого порушення свідомості - коми.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-60/19від 20.05.2019 травма ОСОБА_4 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п. 2.3.1 «в», «г», «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995).

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодженняпотерпілому ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ст.128 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що дійсно в ніч з 08.10.2017 на 09.10.2017 він знаходився неподалік приміщення магазину ФОП « ОСОБА_3 », де також знаходився ОСОБА_4 , якого він бачив вперше. ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп`яніння та чіплявся до ОСОБА_5 , на що ОСОБА_1 зробив йому зауваження. Через деякий час ОСОБА_1 відійшов від вказаного місця в туалет, проте ОСОБА_4 також прослідував за ним та почав протягувати руки на що ОСОБА_1 рефлекторно відмахнувся рукою в область тулуба ОСОБА_4 від чого останній впав. Коли ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 , який лежав на землі, то побачив, що він заснув і на обличчі у нього не було ніяких слідів від удару. ОСОБА_1 повернувся до магазину та через деякий час пішов додому. Конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не було, умислу нанесення тілесних ушкоджень останньому у ОСОБА_1 не було та він не міг передбачати, що настануть такі наслідки. До того ж, досудовим слідством не з`ясовано звідкіля з`явилася кров, яка була виявлена у квартирі потерпілого, та втрачена під час зберігання у відділі поліції.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 після зміни обвинувачення в суді були кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 , що спричинило його смерть.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , роз`яснення експертів Тонкого Д.В. та Кіся А.В., дослідивши в порядку ст. 358 КПК України документи, які надані прокурором та містяться в матеріалах кримінального провадження, дослідивши в порядку ст. 359 КПК України відеозапис, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 337 КПК України дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», у випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 128 КК України. Заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б його відвернути), а заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати).

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй ухвалі від 12 лютого 2019 року (справа № 1-100/11, провадження № 51-131 км 18) зазначив, що за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК України. Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині (ч. 1 ст. 121 КК України) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

З установлених судом обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_4 вдарив останнього кулаком у ділянку голови праворуч, що викликало обертальний рух внаслідок удару в цю ділянку із наступним поворотом голови вправо, від чого потерпілий упав на землю й, ударившись правою частиною голови, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Як убачається з наявних у протоколах огляду предметів від 02.11.2017 та слідчого експерименту від 13.12.2017 даних, від завданого удару ОСОБА_1 у праву частину обличчя ОСОБА_4 впав на лівий бік.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-60/19 від 20.05.2019 ушкодження ОСОБА_4 є результатом травми голови, яка сформувалася за інерційним механізмом, тобто - падіння горілиць на площину з ударом о тупий твердий предмет правою потиличною або правою тім`яною ділянкою голови. Не виключено, що ініціювання такого падіння могло бути результатом придання тілу прискорення шляхом удару в обличчя, про що свідчить наявність забійної рани із синцем в ділянці верхньої повіки праворуч. Загальні характеристики стану забійної рани та синця із урахуванням внутрішньо-мозкових змін (здавлення головного мозку крововиливом під твердою мозковою оболонкою та розвиток вторинних післятравматичних патологічних змін головного мозку, динаміка клініко-анамнестичних даних свідчать за можливість утворення травми ОСОБА_4 в терміни, про які йдеться в матеріалах кримінального провадження, тобто в ніч на 09.10.2017. Локалізація забійної рани на обличчі ОСОБА_4 праворуч є такою, що мала викликати обертальний рух внаслідок удару в цю ділянку із наступним поворотом голови вправо та наступним контактом правих задніх відділів площиною. Напрямок протиудару в такому випадку цілком відповідає наявним ушкодженням передніх відділів головного мозку (лобній та скроневій).

Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що наявні у потерпілого ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження отримані від локального удару кулаком у лобну ділянку голови справа та вказані тілесні ушкодження спричинили смерть потерпілого.

Тілесні ушкодження у вигляді травми голови із забоєм головного мозку в ділянці кори лівої скроневої долі, крововилив під тверду мозкову оболонку головного мозку, внутрішньо-мозковий крововилив в лівій скроневій долі, ділянки забою головного мозку в межах кори та підкірки в лівій лобно-скроневій області ОСОБА_4 отримав від падіння горілиць на площину з ударом о тупий твердий предмет правою потиличною або правою тім`яною ділянкою голови.

Сторонами кримінального провадження не оспорюється, що під час конфлікту ОСОБА_1 завдав одного удару кулаком ОСОБА_4 , від чого той упав та вдарився головою об землю.

Тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в праву ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.

Отже, в даному конкретному випадку мало місце не умисне, а необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 121 України на ст. 128 КК України.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , даними в ході судового розгляду про те, що він є батьком ОСОБА_4 , який у ОСОБА_13 знімав квартиру для проживання. 08 жовтня 2017 року син поїхав у ОСОБА_14 . Наступного дня дружина потерпілого балакала з сином, той казав, що болить голова та у зв`язку з цим він до батьків приїде наступного дня. Через 2 дні, тобто 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 поїхав до сина, оскільки той не відповідав на телефонні дзвінки. Власник квартири ОСОБА_7 відкрила двері в квартиру, вийшов ОСОБА_4 , у якого була розсічена права брова та на скроні був синяк. ОСОБА_4 рухався самостійно. При обстеженні квартири ОСОБА_2 виявив пусті пляшки з-під пива та затерту пляму крові на кухні під столом. ОСОБА_2 забрав сина додому в смт Слатине, де той знаходився до 20 жовтня 2017 року. Візуально все у ОСОБА_4 було нормально. При цьому щодо отримання травми син нічого не казав, оскільки сам по собі був скромним. 20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 госпіталізували, оскільки він втратив свідомість. У грудні 2017 року його привезли додому у хронічній комі;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , даними в ході судового розгляду про те, що вона працює черговою на залізничному шлагбаумі. 09 жовтня 2017 року о 06 год 50 хв вона приїхала на своє робоче місце та бачила чоловіка, який лежав на узбіччі. Приблизно о 07 год 40 хв вона підійшла до чоловіка, він спав, оскільки голосно хропів, при цьому лежав на правому боці та ніяких тілесних пошкоджень голови у нього не було. Після цього вона пішла на своє робоче місце. Через деякий час чоловік проснувся, сходив у туалет, знову ліг спати і знову проснувся приблизно о 12 годині. Неподалік стояв його автомобіль, до якого він підійшов, посидів 10 хвилин та пішов. Ніяких пошкоджень обличчя у вказаного чоловіка не було, а якби були, то вона б їх побачила;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , даними в ході судового розгляду про те, що він вночі 09 жовтня 2017 року він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до магазину ФОП « ОСОБА_3 », де знаходилися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який приставав до свідка та тягнув його за куртку. Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відійшли в сторону, потім повернувся один ОСОБА_1 ;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , даними в ході судового розгляду про те, що вона є власником квартири, яку орендував ОСОБА_4 у ОСОБА_15 Данилівці. На початку жовтня 2017 року свідку зателефонував ОСОБА_2 та просив знайти сина, а саме відкрити квартиру. Вона приїхала до квартири та відкрила двері, ОСОБА_2 просив її не заходити туди. З квартири вийшов блідий ОСОБА_4 , над бровою у нього була якась рана, його погляд був пустий, що складувалося враження, що він нічого не розуміє;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , даними в ході судового розгляду про те, що вона перебувала з ОСОБА_4 у шлюбі, який розірвано 23 квітня 2018 року. З 25 вересня 2017 року вона нічого не знає про свого чоловіка, оскільки не проживала з ним. У 2016 році її чоловік вживав алкоголь та один раз вона бачила у нього ампули «налбуфіна», так як він втрачав свідомість та до нього виклали швидку медичну допомогу;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , даними в ході судового розгляду про те, що вона проживає у під`їзді, де знімав квартиру ОСОБА_4 , якого вона бачила на вулиці;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_12 , даними в ході судового розгляду;

- показаннями свідка ОСОБА_11 , даними в ході судового розгляду про те, що вона працює у кіоскі на АДРЕСА_3 Данилівка. ОСОБА_4 деякий час купував у неї пиво, з тілесними ушкодженнями останнього вона не бачила;

- протоколом огляду від 21.10.2017 квартири АДРЕСА_4 , проведеного з 09 год 10 хв до 11 год 00 хв та фототаблицями до нього, яким вилучено змиви РБК;

- протоколом огляду предметів від 02.11.2017, проведеного з 16 год 25 хв до 17 год 10 хв, яким оглянуто відеозапис з камери, встановленої на магазині ФОП ОСОБА_3 , з записом від 09.10.2017;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.12.2017, проведеного з 11 год 20 хв до 12 год 00 хв за участю ОСОБА_1 з відеозаписом та фототаблицями до нього, в якому ОСОБА_1 вказав на механізм травмування ОСОБА_16 ;

- висновком експерта №1272-А/17 від 26.10.2017, відповідно до якого у ОСОБА_4 , 33 років, має місце травма голови у вигляді: закритої черепно-мозкової травми із забієм лівої скроневої долі головного мозку важкої міри та здавленням речовини мозку гемісферальною субдуральною гематомою з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку; забійна рана та синець верхнього повіка справа. Згідно медичної карти № НОМЕР_1 стаціонарного хворого 1-го нейрохірургічного відділення та відділення реанімації з КЗОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова, травма голови у своїй течії привела до хірургічного втручання - краніотомії у лівій лобово-скроневій області, та видаленню гемісферальної субдуральної гематоми та вогнища контузії скроневої долі зліва, з послідуючим розвиненням глибокого порушенням свідомості - коми. Вищевказана травма голови утворилася від травматичної дії тупих твердих предметів (предмета), індивідуальні особливості травматичної поверхні яких, в ушкодженнях не відобразилися. За механізмом удар чи удар здавлення, в строк не пізніше госпіталізації та при невідомих обставинах. Травма голови відповідно до п. 2.1.1 «а», п.2.1.3, «в, г, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Виявлені тілесні ушкодження голови у ОСОБА_4 не могли утворитися внаслідок мимовільного падіння з висоти зросту на тверду поширену поверхню;

- висновком експерта №1501-А/17 від 14.12.2017, відповідно до якого у ОСОБА_4 , 33 років, має місце травма голови у вигляді: закритої черепно-мозкової травми із забієм лівої скроневої долі головного мозку важкої міри та здавленням речовини мозку гемісферальною субдуральною гематомою з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку; забійна рана та синець верхнього повіка справа. Згідно медичної карти № НОМЕР_1 стаціонарного хворого 1-го нейрохірургічного відділення та відділення реанімації з КЗОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. O.І., Мещанінова, травма голови у своїй течії привела до хірургічного втручання - краніотомії у лівій лобово-скроневій області, та видаленню гемісфєральної субдуральної гематоми та вогнища контузії скроневої долі зліва, з послідуючим розвиненням глибокого порушенням свідомості - коми. Не виключається, що травма голови наявна у ОСОБА_4 , утворилася в ніч на 09.10.2017 внаслідок наданому тілу прискоренню, з попереднім падінню удару, а саме «... удару правою рукою (кулаком) по голові...» чи «...поштовху в область лівого плеча...», з подальшим падінням його і ударом об тупий твердий предмет (асфальт) головою, як вказано підозрюваним ОСОБА_17 під час допиту та проведення слідчого експерименту за його участю. Травма голови відповідно до п. 2.1.1. «а», п.2.1.3 «в, г, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Первинний діагноз, встановлений під час доставляння ОСОБА_4 до стаціонару КЗОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова та наданий на запит слідчого, у вигляді «отруєння невідомою речовиною» не підтверджений об`єктивними лабораторними даними і не має ніякого відношення до встановлених тілесних ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження голови у ОСОБА_4 не могли утворитися внаслідок мимовільного падіння з висоти зросту на тверду поширену поверхню, локалізація не доступна для спричинення їх власною рукою;

- висновком експерта №1556-А/17 від 26.12.2017, відповідно до якого у ОСОБА_4 , 33 роки, має місце травма голови у вигляді: закритої черепно-мозкової травми із забієм лівої скроневої долі головного мозку важкої міри та здавленням речовини мозку гемісферальною субдуральною гематомою з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку; забійна рана та синець верхнього повіка справа. Згідно медичної карти № НОМЕР_1 стаціонарного хворого 1-го нейрохірургічного відділення та відділення реанімації з КЗОЗ ХМКЛШНМД ім. проф. О І. Мещанінова, травма голови у своїй течії привела до хірургічного втручання - краніотомії у лівій лобово-скроневій області, та видаленню гемісферальної субдуральної гематоми та вогнища контузії скроневої долі зліва, з послідуючим розвиненням глибокого порушенням свідомості – коми. Травма голови відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.3. «в, г, о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Не виключається, що травма голови наявна у ОСОБА_4 , утворилася в ніч на 09.10.2017 внаслідок наданому тілу прискоренню, з попереднім падінню удару, а саме «…удару правою рукою (кулаком) по голові...» чи «...поштовху в область лівого плеча…», з подальшим падінням його і ударом об тупий твердий предмет (асфальт) головою, як вказано підозрюваним ОСОБА_1 під час допиту та проведення слідчого експерименту за його участю. Найімовірніше, що у момент нанесення удару (поштовху) ОСОБА_4 , знаходився у вертикальному положенні і був звернений до нападника передньою поверхнею тіла. Мається причинний зв`язок між травмою голови встановленої у ОСОБА_4 та показаннями наданими підозрюваним ОСОБА_1 під час допиту та проведення слідчого експерименту за його участю, а саме ударом кулаком у ліву скроневу область або поштовху у ліве плече. Не виключається що після отримання травми голови ОСОБА_4 міг виконувати які-небудь активні дії, але в обмеженому обсязі до моменту втрати свідомості. Субдуральний крововилив з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку може виникнути в період часу від декілька годин до декілька днів, в залежності від індивідуальних особливостей людини. Судити, за який саме час у ОСОБА_4 виникло здавлення речовини мозку гемісферальною субдуральною гематомою з набряком-дислокацією стовбуру головного мозку, після отримання травми голови, під час вище вказаного механізму, не представляється можливим. Відповісти на інші поставленні питання слідчого не входить в компетенцію лікаря судово-медичного експерта;

- висновком комісійної судово-медичної експертизи №08-60/19 від 20.05.2019 відповідно до якої згідно медичної карти стаціонарного хворого №27343 за 2017 рік на ім`я ОСОБА_4 інформації з «Висновків експерта» №1567-А/17, № 1272-А/17 у ОСОБА_4 мали місце такі тілесні ушкодження: забій головного мозку в ділянці кори лівої скроневої долі, крововилив під тверду мозкову оболонку головного мозку, внутрішньо-мозковий крововилив в лівій скроневій долі, ділянки забою головного мозку в межах кори та підкірки в лівій лобно-скроневій області, забійна рана «підбрів`я» (верхньої повіки) праворуч із синцем. Ці ушкодження є результатом травми голови, яка сформувалася за інерційним механізмом, тобто - падіння горілиць на площину з ударом о тупий твердий предмет правою потиличною або правою тім`яною ділянкою голови. Не виключено, що ініціювання такого падіння могло бути результатом придання тілу прискорення шляхом удару в обличчя, про що свідчить наявність забійної рани із синцем в ділянці верхньої повіки праворуч. Загальні характеристики стану забійної рани та синця із урахуванням внутрішньо-мозкових змін (здавлення головного мозку крововиливом під твердою мозковою оболонкою та розвиток вторинних післятравматичних патологічних змін головного мозку, динаміка клініко-анамнестичних даних свідчать за можливість утворення травми ОСОБА_4 в терміни, про які йдеться в матеріалах кримінального провадження, тобто в ніч на 09.10.2017. Встановити індивідуальні характеристики поверхні предмета, що травмував (яким нанесено було удар) та ініціював падіння з прискоренням, за наявними даними неможливо. Відомості з протоколу огляду предметів від 02.11.17 щодо коментарів до відео-запису від 09.10.17 о 02:42 щодо механізму травми («наносить правою рукою удар в область голови») відповідає наявним судово-медичним даним. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили за ініціювання падіння ОСОБА_4 внаслідок поштовху у верхні відділи грудної клітини зліва по передній поверхні, в наданих для експертизи документах немає. Локалізація забійної рани на обличчі ОСОБА_4 праворуч є такою, що мала викликати обертальний рух внаслідок удару в цю ділянку із наступним поворотом голови вправо та наступним контактом правих задніх відділів площиною. Напрямок протиудару в такому випадку цілком відповідає наявним ушкодженням передніх відділів головного мозку (лобній та скроневій). Це має підстави комісії експертів вважати такий механізм травмування ОСОБА_16 найбільш ймовірним та об`єктивно обґрунтованим. Керуючись п.4.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що затверджені Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, травма ОСОБА_4 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п.2.3.1 «в», «г», «о» даних правил). Неможна виключити, що через деякий період після отримання травми (т.з. «світлий проміжок часу») ОСОБА_4 міг здійснювати самостійні, цілеспрямовані дії в обмеженому обсязі до втрати свідомості, викликаної патологічною течією тяжкої черепно-мозкової травми;

- роз`ясненнями експертів ОСОБА_18 Д. ОСОБА_19 та ОСОБА_20 В ОСОБА_21 , даними в ході судового розгляду про те, що травма голови ОСОБА_4 утворилася внаслідок наданого тілу прискоренню, з попереднім падінню удару чи поштовху, з подальшим падінням його і ударом об тупий твердий предмет головою. Виявлені тілесні ушкодження голови у ОСОБА_4 не могли утворитись внаслідок мимовільного падіння з висоти зросту на тверду поширену поверхню, локалізація не доступна для спричинення їх власною рукою;

- відеозаписом від 09.10.2017 з камери, встановленої на магазині ФОП ОСОБА_3 .

Щодо позиції сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суд вважає зазначені посилання безпідставними, оскільки досліджені у судовому засіданні докази в своїй сукупності є достатньо переконливими, чіткими і узгодженими між собою.

Враховуючи викладене, не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 винуватості у скоєному, розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та його наслідки, оскільки його провина у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

З метою реалізації прав учасників судового провадження, за клопотанням сторони захисту судом була призначена комісійна судово-медична експертиза.

11 липня 2019 року до суду надійшов висновок комісійної судово-медичної експертизи № 08-60/19 від 20.05.2019, який був долучений до матеріалів кримінального провадження та досліджений в судовому засіданні. З вказаного висновку вбачається, що локалізація забійної рани на обличчі ОСОБА_4 праворуч є такою, що мала викликати обертальний рух внаслідок удару в цю ділянку із наступним поворотом голови вправо та наступним контактом правих задніх відділів площиною. Напрямок протиудару в такому випадку цілком відповідає наявним ушкодженням передніх відділів головного мозку (лобній та скроневій). Це має підстави комісії експертів вважати такий механізм травмування ОСОБА_16 найбільш ймовірним та об`єктивно обґрунтованим.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, а також мають право надати суду висновок експерта, що передбачено ст.ст. 22, 101 КПК України.

Висновок експертів № 08-60/19 від 20.05.2019, отриманий в установленому законом порядку, дослідження проведено на підставі матеріалів кримінального провадження, експерти попереджались про кримінальну відповідальність, висновок було відкрито стороні обвинувачення, тому зазначений висновок відповідає критеріям допустимості, визначеним ст. 86 КПК України та ст.ст.101, 102 КПК України.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.

Також суд відмічає наступне.

З листа старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області № 799 від 16.01.2019 вбачається, що змиви речовини бурого кольору (РБК), вилучені під час огляду місця події 21.10.2017 в кв. АДРЕСА_5 , під час зберігання в Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області були пошкоджені та внаслідок атмосферного впливу стали непридатними, в зв`язку з чим надати їх немає можливості.

Втрата вказаних змивів РБК є суттєвим порушенням, проте не впливає на висновки суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфікації його дій.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися в необережному тяжкому тілесному ушкодженні, необхідно кваліфікувати за ст. 128 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , є рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.

Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно висновку досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 3141 КПК України, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 після звільнення від відбування покарання на шлях виправлення не став та повторно скоїв новий насильницький злочин, неодноразово був засуджений за хуліганські дії та в будь-який момент в стані алкогольного сп`яніння може вчинити нове кримінальне правопорушення. Зважаючи на те, що загальний рівень ризику вчиненого кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється, як високий, відповідно до обвинуваченого ОСОБА_1 можна застосувати такий вид інтервенції як: позбавлення волі або обмеження волі на певний строк.

Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, необережним за формою вини, ставлення до скоєного та наслідків дій винного, який вину не визнав та шкоду не відшкодував.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ст. 128 КК України у виді обмеження волі в межах санкції частини цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І.Мещанінова» про стягнення з ОСОБА_1 32 092,23 грн, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_4 , підлягає повному задоволенню, оскільки позов повністю обґрунтований і підтверджується відповідним розрахунком використаних бюджетних грошей під час стаціонарного лікування потерпілого.

З урахуванням вимог ст.ст.176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І.Мещанінова» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 32 092,23 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є. А. Болибок