Рішення № 84990318, 11.10.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3635/17

провадження №: 2/398/80/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" жовтня 2019 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Нероди Л.М.,

за участі секретаря - Джеваги В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/3635/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна нотаріальна контора Олександрійського міського нотаріального округу про встановлення факту,

учасники: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_5 , відповідач - ОСОБА_3 , представник відповідачів - адвокат Ковальов А.І.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_5 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна нотаріальна контора Олександрійського міського нотаріального округу, про встановлення факту проживання батька позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члена сім`ї та ведення спільного господарства з його батьком ОСОБА_7 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 .

Матір позивача ОСОБА_8 перебувала з батьком позивача в зареєстрованому шлюбі.

Відповідач ОСОБА_2 являється рідною тіткою позивача та рідною сестрою її батька.

ОСОБА_3 - друга дружина її покійного батька ОСОБА_6

ОСОБА_4 - рідна сестра позивача по батьковій лінії і донька ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

На момент оформлення спадщини позивач була неповнолітньої і її інтереси представляла її матір ОСОБА_8 .

Після розірвання шлюбу між батьками позивача 27 серпня 2007 року її батько ОСОБА_6 пішов проживати до свого батька ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , де і проживав з батьком до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька ОСОБА_7 . батько позивача ОСОБА_6 привів в квартиру свою співмешканку ОСОБА_3 , з якою одружився 25 червня 2011 року і проживав до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі слів її матері позивачу відомо, що її батько ОСОБА_6 27 серпня 2007 року виписався з гуртожитку по АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2012 року спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 , його дочка ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_4 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1 / 3 частини квартири АДРЕСА_1 .

На думку позивача, факт того, що її батько за життя мав право власності тільки на 1 / 3 частину квартири, є таким, що не відповідає дійсності. Баба позивача ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дід позивача ОСОБА_7 після смерті дружини ОСОБА_10 , за відсутності заяв інших спадкоємців успадкував, успадкував її частку. Отже, загальна частка ОСОБА_7 за його життя становила 2 / 3 частини квартири. Враховуючи, що батько позивача ОСОБА_6 на момент смерті свого батька ОСОБА_7 проживав разом з ним, позивач вважає, що не тільки її тітка ОСОБА_2 успадкувала частку ОСОБА_7 , а й її батько ОСОБА_6 .

Позивач вважає, що частка її батька ОСОБА_6 у квартирі має становити 2 / 3 частини, які складаються з 1 / 3 частини, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та 1 / 3 частини, яку ОСОБА_6 фактично прийняв як спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 .

За відсутності реєстрації ОСОБА_6 на момент смерті його батька ОСОБА_7 за адресою місця проживання останнього, нотаріус визначив частку позивача у спадщині, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_6 , в 1/3 частину від 1/3 частини, яка належала спадкодавцеві згідно свідоцтва про право власності згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що на думку позивача, не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що факт проживання її батька ОСОБА_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент смерті останнього підтверджується наданими нею доказами.

Не погодившись з позовними вимогами, відповідач ОСОБА_3 у власних інтересах та інтересах своєї дочки малолітньої ОСОБА_4 подала відзив на позов, в якому зазначила, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_6 разом з його батьком ОСОБА_7 на момент смерті останнього.

Згідно наявної у ОСОБА_3 копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6 . станом на день смерті останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З довідки КП «Житлогосп» №2577 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_7 02 січня 2010 року разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Фактично у період з липня 2008 року по квітень 2010 року ОСОБА_6 разом з відповідачем ОСОБА_3 проживали в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , і переїхали до спірної квартири лише наприкінці квітня 2010 року, тобто через 3 місяці після смерті ОСОБА_7 , що, на думку відповідача ОСОБА_3 , свідчить про безпідставність доводів позивача.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені.

Відповідач ОСОБА_3 і її представник в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, просили в їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і дату судового засідання була повідомлена належним чином, причину неявки не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

З 08 січня 1997 року до 02 грудня 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвами про одруження та про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_1 , позивач по даній справі.

Позивачу ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_8 належить кімната АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28 січня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , батько ОСОБА_6 , що сторонами не заперечується.

25 червня 2011 року ОСОБА_6 і ОСОБА_3 уклали шлюб. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , батько позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що сторонами не заперечується.

Після смерті ОСОБА_6 його спадкоємцями за законом є його дружина ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_4 , які успадкували по 1 / 3 частці спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

05 вересня 2013 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 2 / 3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8983189 від 05 вересня 2013 року.

Вивчивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Відповідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 74 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Приписи ст. 79 ЦПК України вказують, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Таким чином, підставою вважати спадкоємця таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України є факт саме постійного його проживання із спадкодавцем на момент смерті останнього, а не факт тимчасового перебування.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до січня 2004 року.

На підтвердження позовних вимог, а саме встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_7 на момент смерті останнього позивач надала ксерокопію паспорта громадянки України на своє ім`я, ксерокопію картки платника податків на своє ім`я, ксерокопію паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_8 , ксерокопію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на ім`я ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про своє народження, ксерокопію свідоцтва про одруження ОСОБА_6 із ОСОБА_8 , яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 і ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_12 і ОСОБА_8 , ксерокопію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , ксерокопію паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_3 , ксерокопію картки платника податків на ім`я ОСОБА_3 , ксерокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , ксерокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , ксерокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , ксерокопію свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2012 року, ксерокопію довідки ПП «Будинковий сервіс» від 27 серпня 2017 року №2585, ксерокопію свідоцтва про право власності на житло від 28 січня 2010 року, ксерокопії технічних паспортів на приватизовану кімнату АДРЕСА_2 і квартиру АДРЕСА_1 , ксерокопію договору купівлі-продажу від 05 вересня 2013 року, ксерокопію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8983189 від 05 вересня 2013 року, акт-розпорядження КП «Житлогосп» від 05 вересня 2018 року №518, які суд не приймає як належні докази, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_6 на час відкриття спадщини проживав разом з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем та її представником надано не було. Більш того, позивач зверталася до суду з клопотанням про допит свідків, але вони до суду не зявилися і позивач не наполягала на їх подальшому виклику та допиті.

Посилання представника позивача на відповідь відповідача у іншій справі на поставлене останній питання щодо визнання факту проживання разом її померлого чоловіка та батька її чоловіка як на доказ - суд оцінюю критично. Підставою для відхилення цього доказу є пояснення відповідача, яка вказала, що їй було не зрозуміле питання у іншій справі, тому висловила так свою думку. Крім того, представник відповідача наголосив, що при зверненні до суду з даним позовом не надано жодного доказу на підтвердження обставин викладених у позові, а також звернув увагу, що встановлення факту позивачу необхідно з метою подачі інших позовів, що не є підтвердженням наявності майнових прав або неоспорюваних прав, як цього вимагає Законодавство України.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Ковальовим А.І. надано суду довідку КП «Житлогосп» від 21 вересня 2011 року №2577 про те, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент його смерті за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не довела суду та не підтвердила достовірними доказами факт постійного проживання свого батька ОСОБА_6 з 27 серпня 2007 року як члена сім`ї та ведення спільного господарства з його батьком ОСОБА_7 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм права, суд приходить до висновку, що позов про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем не підтверджено належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд залишає судові витрати по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2019 року.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА