Ухвала суду № 84989921, 16.10.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1471/19

381/3694/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 жовтня 2019 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року адвокат Вигулярний І.В. звернувся в інтересах позивача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності за законом після смерті ОСОБА_5 .

Згідно положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 та п. 5 ч 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить суд:

визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;

визнати на нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як майно набуте в шлюбі;

визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 ;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_5 :

визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-47/0/9-12 від 10.07.2012 року, судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так як згідно частини 4 статті 49 ЗУ «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Вказана відмова передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Між тим, до матеріалів справи стороною позивача не додано обґрунтовану постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 2, п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про державний бюджет» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн. 00 коп..

Так, у відповідності до перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру фізичної особою складає 768,40 грн., але не більше 9605,00 грн., а за подання позовної заяви майнового характеру – 1 відсоток від ціни позову.

З наявної в матеріалах справи, квитанції № 58 від 10.10.2019, вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4767,00 грн..

Між тим, стороною позивача до матеріалів позову не додано нормативно-грошову оцінку вищевказаної квартири, яка б дала суду можливість встановити чи вірно позивачем було визначено ціну позову та відповідно до неї сплачено судовий збір.

Таким чином, для встановлення реальної ціни позову, стороні позивача, необхідно надати докази, які підтверджують дійсну вартість спірного майна та сплатити (доплатити в разі необхідності) судовий збір, про що надати суду підтверджуючий сплату документ.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером визнається письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За пунктами 2, 12, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17 грудня 2012 року № 36, ордер на надання правової допомоги є письмовим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та іншими законами України. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Ордер має містити наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що адвокат як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи повинен надати ордер, тобто оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, з якого можна презюмувати, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги і підтверджує правоможність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Інші форми цього документа, наприклад копії ордера будь-якого виду, зокрема й копія, завірена самим адвокатом, не замінюють обов`язку надавати ордер як основний вид документа, перший і єдиний його примірник.

Положення ч. 4 статті 62 ЦПК України не містять правил, які б дозволяли адвокату підтверджувати свої повноваження поданням копії ордеру, а не основного документа, з якого була зроблена ця копія.

В той же час, до позовної заяви та до її другого примірника додано копії ордеру серії АА № 1004804 від 10 жовтня 2019, з якого вбачається, що він не є оригінальним документом, більш того, він не посвідчений печаткою адвоката.

Таким чином, додана до позовної заяви копії вищезазначеного Ордеру, не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_6 на здійснення від імені позивача її процесуальних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 9901/939/18 (провадження № П/9901/939/18), від 14.12.2018 у справі №9901/847/18 (провадження № П/9901/847/18) та від 08.01.2019 у справі № 806/3022/18 (провадження № Зн/9901/82/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У свою чергу, суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Осаулова