Постанова № 84989180, 04.10.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5963/19

Провадження № 1-кс/362/2105/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області - Кравченко Л.М., за участі секретаря судового засідання – Шаблій Т.С., прокурора - Романюка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинського місцевої прокуратури Романюка І.М. про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

04.10.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинського місцевої прокуратури Романюка І.М., в якому він просить застосувати заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111200000107 від 13.02.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України шляхом накладення арешту та заборони вчинення дій щодо проведення державної реєстрації зміни меж, зміни конфігурації, зміни цільового призначення, державної реєстрації поділу щодо земельних ділянок: на земельну ділянку площею 65,8646 га з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022, яка розташована на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.05.2019 за № 172-ДК/209/АП/09/01/-19 встановлено, що державним реєстратором речових прав безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221480200:03:003:0022 за ОСОБА_2 , оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221480200:03:003:0022 (площа з/д 65,8646 га), для ведення фермерського господарства, розташована на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області, перебуває в оренді ОСОБА_3 Державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку не видавався, у зв`язку з чим не міг бути переданий у статутний капітал ТОВ «Наш Край-1» та зареєстрований на праві власності за даною юридичною особою.

Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду від 01.08.2019 по справі №362/4525/19, провадження №1-кс/362/1550/19, на вказану земельну ділянку накладено арешт.

Разом з тим, в ході огляду Публічної кадастрової карти України встановлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3221480200:03:003:0022, площею 65,8646 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства було накладено земельну ділянку з ідентичною конфігурацією, з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022, площею 65,8646 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Тобто, до Державного земельного кадастру внесено відомості про аналогічну земельну ділянку, яка повністю накладається на земельну ділянку державної форми власності.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Разом з тим, державним кадастровим реєстратором зареєстровано відомості про земельну ділянку, яка повністю повторює конфігурацію іншої та накладається на останню повністю.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.12.2018 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Гумуржи O ОСОБА_4 . зареєстровано право приватної власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022 за ОСОБА_5 на підставі державного акта серія та номер: ЯЖЗ13900, виданий 30.10.2007.

04.12.2018 дана земельна ділянка була передана ОСОБА_5 у статутний капітал ТОВ «Наш Край-1» код ЄДРПОУ 42579798.

Тобто, реєстраційні дії щодо реєстрації права приватної власності було продубльовано аналогічним чином, які і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221480200:03:003:0022, яка як встановлено, у приватну власність не передавалась та перебуває у державній власності.

При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022 була відчужена ТОВ «Наш Край-1» на користь ОСОБА_1 .

Згідно вищевказаних матеріалів перевірки встановлено, що в порушення вимог пункту 8 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», було безпідставно зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, оскільки підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій стали документи, які фактично не видавалися, а земельна ділянка обліковується як така, що перебуває у державній власності.

Тобто, вказана земельна ділянка до здійснення відповідних реєстраційних дій перебувала у державній власності, передбачених законом підстав для реєстрації права приватної власності на останню не було, що свідчить про вибуття у приватну власність вказаної категорії земель внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою від 04.10.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Також, положенням ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, оскільки матеріали досудового розслідування переконливо свідчать про те, що майно, яке зазначене в клопотанні прокурора про накладення арешту, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170, ст. 98 КПК України, оскільки є предметом вчинення кримінального правопорушення, вибуло у приватну власність у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення та обґрунтовано визнане речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, виникає потреба у арешті земельної ділянки з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022, оскільки вказане майно фактично є предметом кримінального правопорушення, а тому воно у встановленому порядку обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 173 КПК України накладення арешту, шляхом заборони відчуження та заборона вчинення реєстраційних дій щодо поділу, об`єднання земельних ділянок є найменш обтяжливий способом арешту майна, не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 13.02.2019 р. за № 42019111200000107 до ЄРДР були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

У клопотанні зазначено підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, вид майна, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, які підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, слідчим суддею встановлено, що постановою прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Романюка І.М. від 04.10.2019 р. зазначену земельну ділянку - визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.

Прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Романюка Івана Миколайовича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111200000107 від 13.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження – задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 65,8646 га з кадастровим номером 3221480200:05:003:0022, яка розташована на території Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно, слідчим, прокурором.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Київського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Л.М. Кравченко