Рішення № 84982645, 17.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4955/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014) в особі Болградського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (просп. Соборний,97-99, м. Болград, Одеська область, 68702) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась з позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі ГУ ДМС) в особі Болградського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі Болградський відділ ГУ ДМС), в якому позивач просить: - визнати протиправною відмову ГУ ДМС в особі територіального підрозділу - Болградського відділу ГУ ДМС (відповідь №32-Т від 07.08.2019 року) в обміні, формленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки; - зобов`язати ГУ ДМС в особі територіального підрозділу - Болградського відділу ГУ ДМС обміняти, оформити та видати їй – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Позивач зазначила, що вона зареєструвала шлюб 14.07.2019 року та змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 ». У зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №353 від 04.06.1994 року та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, вона у липні 2019 року звернулася до Болградського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки, однак в його оформленні та видачі органами міграційної служби було відмовлено.

Позивач вважає вказану відмову протиправною. На сьогоднішній день існує два законодавчих акти що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів та які за юридичною силою вищі за постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492- VI (далі Закон про ЄДДР). Зазначені законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку. Чинна редакція Закону про ЄДДР передбачає альтернативу паспортам з безконтактним електронним носієм (у ст. 14 зазначено про те, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення Україну, що виготовляється у формі буклета), а, отже, може забезпечити реалізацію такого права, це право може реалізовуватися також у інший законний спосіб. Таким альтернативним способом виступає законодавчо закріплене Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису таПорядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі постанова КМУ №302) ДМС України розпочала здійснювати оформлення та видачу внутрішніх паспортів громадян України у вигляді пластикової картки з відповідними характеристиками, які описані у вказаній вище постанові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Постановою КМУ №302 безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані. Позивач вважає, що обробка персональних даних - є незаконною та порушує її особисті права, право на повагу приватного та сімейного життя, її релігійного переконання.

Статтею 32 Конституції України гарантовано право громада на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національній безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

Представник ГУ ДМС надав до суду відзиви на позов (а.с.28-41), просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що дійсно 25.07.2019 до Болградського відділу ГУ ДМС звернулась ОСОБА_5 (у шлюбі ОСОБА_6 із заявою про оформлення і видачу їй паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).

У поданій заяві заявник вказала, що просить повідомити конкретну відмову та повідомити про це письмово на її адресу. До зазначеної заяви було додано копію свідоцтва про шлюб і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки.

Представник відповідачів зауважив, що Болградський відділ ГУ ДМС у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» надав письмову відповідь на заяву з відповідними роз`ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді Болградський відділ ГУ ДМС зазначив, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Паспорт громадянина України оформлюється при наданні заяви встановленої форми та всіх необхідних документів, які позивачем подані не були, тому обов`язок щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-Х1І у даному випадку відсутній, а вимоги є необґрунтованими. Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також представник відповідачів зазначив, що у п.2 Постанови КМУ №302 зазначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідно до п. 3 Постанови № 302, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Представник відповідачів стверджує, що враховуючи викладене, на день звернення позивача із заявою, у Болградському відділу ГУ ДМС були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_5 (у шлюбі ОСОБА_7 . ОСОБА_8 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Заяву ОСОБА_9 у ОСОБА_10 було розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь на порушені в заяві питання.

Рішення про відмову в оформлені паспорту громадянина України не приймалось та не могло бути прийняте враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразку про отримання паспорта громадянина України позивачі не зверталися.

Також на думку представника відповідачів нічим не підтверджені доводи позивачів щодо дискримінації громадян з боку Болградського відділу ГУ ДМС за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я.

Крім того, представник відповідачів зазначив, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду. Постановою Верховного суду від 19.09. 2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18.

Проте на думку представника справа № 420/6620/18 не підпадає під ознаки типової справи з огляду на наступне.

Стосовно першої ознаки зразкової справи, а саме позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, слід зазначити наступне.

Враховуючи те, що позивач не звернувся із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти до висновку про відсутність факту відмови у видачі паспорту у формі книжечки.

Заяву ОСОБА_9 у ОСОБА_11 . ОСОБА_8 було розглянуто Болградським відділом ГУ ДМС у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України, тобто а ні Болградським відділом ГУ ДМС, а ні ГУ ДМС України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки.

Стосовно другої ознаки зразкової справи, а саме відповідач - територіальні органи ДМС України, слід зазначити наступне.

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» від 15.06.2011 № 658, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області є територіальним органом Державної міграційної служби України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Головне управління затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 14.02.2015 № 19, Головне управління здійснює свої повноваження на території адміністративно- територіальної одиниці безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи, а також шляхом взаємодії з пунктами тимчасового розміщення біженців, пунктами тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та центрами надання адміністративних послуг.

Болградський РВ є територіальним підрозділом Головного управління та не є юридичною особою публічного права відповідно до зазначеного Положення.

Враховуючи той факт, що Біляївський РВ є територіальним підрозділом Головного управління, а не територіальним органом ДМС, адміністративна справа № 420/6620/19 не підпадає під ознаки зразкової справи.

Стосовно третьої ознаки, зразкової справи, а саме предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Проаналізувавши вказані ознаки можливо дійти до висновку, що вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Слід зазначити, що під час надання відповіді від 07.08.2019 року Болградським РВ ГУ ДМС України в Одеській області не було зазначено, що відмова ОСОБА_5 (у шлюбі ОСОБА_6 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Позивач надав відповідь на відзив (а.с.46-55), в якому позивач просила задовольнити позовні вимоги, оскільки доводи відповідача у відзиві на позов зводяться лише до формального виконання вимог Закону України по ЄДДР, проте чинне законодавство передбачає альтернативу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 уклала шлюб 14.07.2019 року з ОСОБА_13 Прізвище після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 (а.с.17).

25.07.2019 до Болградського відділу ГУ ДМС звернулась ОСОБА_5 (у шлюбі ОСОБА_6 із заявою, в якій зазначила, що звертається до Болградсуьго відділу ГУ ДМС за місцем проживання із заявою про оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки у зв`язку зі зміною прізвища та надає необхідні документи.

Також заявник зазначив, що не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки. До зазначеної заяви було додано копію свідоцтва про шлюб, про народження, дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки, заява встановленого зразка про видачу паспорту (а.с.12-13).

Листом №32-Т від 07.08.2019 року Болградський відділ ГУ ДМС повідомив позивача, що відсутні підстави для видачі паспорту у вигляді книжечки, а судове рішення по справі №806/3265/17 не може бути прийняте до уваги, оскільки стосується прав та інтересів визначеної в рішенні особи (а.с.14-15)..

Позивач не погодившись із відповіддю Болградського відділу ГУ ДМС звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року .

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України про ЄДДР документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є , зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 ст.21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно із ч. 3 ст.13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п. 1 Постанови КМУ№ 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з п.3 Постанови КМУ№ 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

Судом встановлено, що по спірним правовідносинам розглянута зразкова справа№420/6620/18.

Суд критично оцінює твердження представника відповідачів, як таке, що не відповідає дійсним обставинам, що дана справа №420/6620/18 не підпадає під ознаки типової справи, з огляду на розгляд Великою Палатою Верховного Суду 19.09. 2018 року зразковій справі Пз/9901/2/18 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду..

В постанові Великою Палатою Верховного Суду визначено, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Посилання представника відповідача на те, що Біляївський відділ ГУ ДМС є територіальним підрозділом Головного управління, а не територіальним органом ДМС є неспроможними з огляду на перечачу повноважень щодо вирішення вказаного питання територіальним органом своїм структурним підрозділам.

Також суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що позивач не звертався із заявою про видачу паспорту у вигляді книжечки та не наводив мотивів відмови від отримання паспорти у формі ІD-картки у зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних, що спростовується доказами по справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана справа є типовою.

Частиною 3 ст.291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові від 19.09. 2018 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України № 5492-VI.

Разом з тим, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду знайшла, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ДМС в особі територіального підрозділу - Болградського відділу ГУ ДМС щодо відмови в оформленні та видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Болградського відділу ГУ ДМС щодо відмови в оформленні та видачі їй паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, оскільки саме вказаний суб`єкт владних повноважень на виконання делегованих йому повноважень відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки.

Суд критично оцінює твердження представника відповідачів, що а ні Болградським відділом ГУ ДМС, а ні ГУ ДМС України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а заява позивача була розглянута Болградським відділом ГУ ДМС як звернення у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на його заяву. Позивачем до заяви була надана заява встановленої форми про видачу паспорта та копії необхідних документів, фотокартки, а тому відповідь Болградського відділу обґрунтовано розцінена позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі паспортної книжечки.

Позовні вимоги про зобов`язання ГУ ДМС в особі територіального підрозділу - Болградського відділу ГУ ДМС обміняти, оформити та видати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ДМС обміняти, оформити та видати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, оскільки саме вказаний суб`єкт владних повноважень є юридичною особою та делегував свої повноваження територіальному органу.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача – ГУ ДМС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Болградського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (просп. Соборний,97-99, м. Болград, Одеська область, 68702) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Болградського районного відділу Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області щодо відмови ОСОБА_14 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Зобов`язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (вул. Преображенська,44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) обміняти, оформити та видати ОСОБА_9 у ОСОБА_15 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Стягнути Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В.Катаєва

.