Рішення № 84981873, 16.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 жовтня 2019 р. Справа № 120/2927/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Демитор Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

13.09.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 24.07.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС». Однак, відповідач прийняв рішення № 024350000892 від 29.07.2019 року про відмову у призначенні такої пенсії. Обґрунтовуючи свою відмову, відповідач вказав, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджували б період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з відміткою підстав їх видачі.

Позивач вважає рішення протиправним, таким що порушує його права, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справі в порядку письмового провадження.

Крім того, даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

04.10.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування зазначає, що рішення № 024350000892 від 29.07.2019 року прийняте відповідачем правомірно, оскільки для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, особи, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають подати відповідно до вимог п. 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122 або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідку архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відтак, саме довідки про період служби, роботи, проживання є тими документами на підставі яких встановлюється статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Оскільки такі позивачем не надані, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 2-ї категорії, про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 видане 25.01.2017 року.

У період з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року позивач перебував на станції Янів Чорнобильського району Київської області, що відноситься до 10-кілометрової зони відчуження, з якої проводилась евакуація населення.

Вказані обставини підтверджуються копією наказу № 82 від 02.09.1987 року директора Піщанського автотранспортного підприємства № 10540 про відрядження водія ОСОБА_1 в м. Чорнобиль з 02.09.1987 року із збереженням середнього заробітку в зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та копією довідки № 1-1123 від 03.12.1992 року про те, що ОСОБА_1 дійсно у відповідності до Приказу № 82 знаходився у відрядженні на станції Янів з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року, яка видана директором Піщанського автотранспортного підприємства № 10540.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106 станція Янів, де перебував позивач, відноситься до зони відчуження.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки, згідно якої ОСОБА_1 19.05.1987 року прийнятий водієм 1-го класу на всі марки автобусів у Піщанське АТП № 10540, а 29.04.1988 року звільнений за власним бажанням.

24.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС». До заяви додав довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, документ про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого, Інший документ (Акт перевірки), посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (категорія 2).

29.07.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення № 024350000892 від 29.07.2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Мотивуючи вказане рішення відповідач зазначає, що за наданими документами позивача неможливо призначити пенсію за зниженням пенсійного віку, оскільки документи, які надані позивачем для призначення пенсії не є первинними та за наявними документами не можливо визначити кількість днів перебування в зоні відчуження, роботу та населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Не погодившись з отриманим рішенням від 29.07.2019 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В силу вимог статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

У відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Зі змісту ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Зазначеній категорії осіб згідно зі ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого, Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У разі неможливості подання довідки № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на вищезазначені норми Закону, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

В матеріалах справи міститься копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19887році, категорія 2, серія НОМЕР_1 .

Підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як зазначено у рішенні відповідача, є те, що за наданими документами ОСОБА_1 неможливо призначити пенсію за зниженням пенсійного віку, оскільки за наявними документами не можливо визначити кількість днів перебування в зоні відчуження та відсутні первинні документи.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4 ст.65 Закону №796-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20 січня 1997 року затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №51).

Вказаним Порядком №51 визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.

Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А (п.5 Порядку №51).

Відповідно до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Отже, при видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорія 2, серія НОМЕР_1 , відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи, необхідні для встановлення вказаного статусу.

Щодо твердження відповідача, що за наявними документами не можливо визначити кількість днів перебування в зоні відчуження суд зазначає наступне.

Факт перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року підтверджується копіями документів, наданими позивачем разом з позовною заявою та долученими до відзиву відповідачем, зокрема:

- копією довідки від 03.12.1992 року №1-1123, яка видана директором Піщанського АТП № 10540, в якій зазначено, що позивач дійсно перебував у відряджені з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року на станції Янів (10-кілометрова зона відчуження) Чорнобильського район Київської області. Його середній заробіток складав – 1880 р.

- копією наказу №82 від 02.09.1987 року директора Піщанскього АТП № 10540, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , водій автобуса, відряджений в м. Чорнобиль з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року.

Таким чином, позивачем було подано всі наявні в нього документи, які в повній мірі підтверджують його перебування у відрядженні у зоні відчуження та можуть бути підставою для призначення пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Поряд з цим, представником відповідача у відзиві зазначено, на запит пенсійного органу Департаментом соціальної та молодіжної політки облдержадміністрації було надано копії первинних документів, на підставі яких ОСОБА_1 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, а саме, копію довідки №1-1123 від 13.12.1992 року. Спеціалістами управління пенсійного фонду було проведено перевірку підтверджуючих документів про перебування в Чорнобильській зоні для обчислення пенсії, про що складено Акт перевірки підтверджуючих документів про перебування в Чорнобильській зоні для обчислення пенсії № 22 від 22.03.2017 року, ким було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював у 1987 році в Піщанському АТП № 10540 водієм автобуса і відповідно до наказу № 82 був відряджений з 02.09.1987 року на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль, тоді як у вказаному наказі немає підтвердження кількості календарних днів, необхідних для призначення вказаного виду пенсії.

Однак, незазначення кількості днів перебування в зоні відчуження не з вини позивача за умови наявності інших доказів не може свідчити про правомірність позбавлення ОСОБА_1 права користування пільгами, встановленими ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні в позивача документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту виконання ним робіт у зоні відчуження (10 км зони) з 02.09.1987 року по 04.10.1987 року та яких є достатньо для призначення позивачу пенсії, передбаченої ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Питання щодо наявності у позивача стажу для призначення такої пенсії, судом не вирішувалось, оскільки у відмові відповідача не ставилось під сумнів наявність останнього.

Крім того слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобовязання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

В прохальній частині позову, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС , починаючи з 07.02.2017 року, з часу виникнення права на пенсії.

Згідно статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Як встановлено з матеріалів справи, право на пенсію у позивача виникло 07.02.2017 року, однак з заявою про призначення пенсії йому зі зниженням пенсійного віку він звернувся в липні 2019 року.

Сторонами доказів звернення позивача з заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку коли у нього виникло право на таку пенсію не надано. Натомість, позивач в даній адміністративній справі оскаржує рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку від 29.07.2019 року, яке прийнято за наслідками розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії від 24.07.2019р.

З урахуванням вищевикладеного, право на призначення пенсії у позивача виникло з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 24.07.2019 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 8 років відповідно до поданої заяви від 24.07.2019 року на підставі ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити нарахування та виплату є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024350000892 від 29.07.2019 року щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 24.07.2019 року, з дати подання заяви.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення в повному обсязі складено: 16.10.2019 р.

Суддя Демитор Наталія Володимирівна